Постанова від 15.11.2021 по справі 450/776/17

Справа № 450/776/17 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1682/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Савчук Г.В.

З участю: сторін по справі та їх представників: адвоката Мерза О.Р. із сторони позивача ОСОБА_1 , адвоката Менкуш А.О. із сторони відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Сірого А.В. із сторони третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 450/776/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Пустомитіваського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_13, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Романа Васильовича про визнання недійсними договорів дарування,-

в с т а н о в и в :

17.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір дарування від 24 липня 2008 року 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Мотивував свої вимоги тим, що 24 липня 2008 року приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_13 посвідчив договір дарування 7/10 часток вказаного житлового будинку, який укладений між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним. Зауважує, що після смерті батька його мати успадкувала 7/10 частин зазначеного житлового будинку. Після смерті ОСОБА_5 Пустомитівською державною нотаріальною конторою Львівської області відкрита спадкова справа. Він, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями померлої ОСОБА_5 . Йому стало відомо, що ОСОБА_5 насправді не відчужувала вказане майно. Повідомив, що коли їй стало відомо про вказаний договір, вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину. Вказав, що, як стверджувала ОСОБА_4 , вона не зверталася до приватного нотаріуса ОСОБА_13 ні для посвідчення договору, який визнається недійсним, ні для вчинення інших нотаріальних дій. Ким цей договір підписаний - їй невідомо. Зазначив, що висновком спеціаліста судового експерта НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці № 524 від 19 травня 2011 року було встановлено, що підпис на оспорюваному договорі від імені ОСОБА_5 виконаний іншою особою, а не нею. З огляду на зазначене, просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 7/10 частин житлового будинку від 24 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за № 1489.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 07 жовтня 2011 року, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдаровуваним ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Романом Васильовичем, зареєстрований в реєстрі за № 1030.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1409 грн. 60 коп. судового збору, по 704 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення суду оскаржили відповідачі. В апеляційній скарзі зазначають, що не погоджуються з рішенням, вважають його необґрунтованим, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Стверджує, що дарувальник не випадково позбавила своїх синів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 7/10 часток житлового будинку, оскільки він один проживав з батьками, піклувався про них та єдиний з синів не мав свого житла. Стверджує, що позивачу ОСОБА_1 про договір дарування було достеменно відомо 30.07.2009 року, що підтверджено документально, однак судом зазначене не враховано. Також судом не взято до уваги, що у Черкаському відділенні КНДІСЕ МЮ України експертиза була призначена за клопотанням представника третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_13, а оплатив її з невідомих підстав позивач ОСОБА_1 . Процесуальні порушення полягали у тому, що судом повторно призначена посмертна судово-почеркознавча експертиза з тими ж питаннями, які вже досліджувались чотири рази. Звертає увагу, що в постанові Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року вказано, що судом не зазначено в чому полягає неповнота, неясність на одні і ті ж питання , в чому необхідність призначення повторної експертизи втретє. Судом не враховано, що ОСОБА_4 звертався з позовом від імені ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування , однак дарувальник подала заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову та судом було закрито провадження у справі. Той факт, що договір дарування повністю відповідав волі Дарувальника доказується письмовими доказами, а саме заявою про закриття провадження у справі 2-1516/19, а тому позовні вимоги не мають законодавчого обґрунтування, підстави визнання договору дарування недійсним відсутні, оскільки договір відповідає вимогам чинного законодавства. Також позивач пропустив строк позовної давності, оскільки звернувся з позовом через вісім років з часу коли дізнався про порушення свого права, а саме 30.07.2014 року. Судом не враховано висновок Верховного Суду прописаний у постанові від 18.09.2019 року у справі №311/3823/15 щодо покладання в основу рішення висновку експертизи , який ґрунтується на припущеннях. Суд під час розгляду справи не врахував заперечення відповідача, не проаналізував справу, не дослідив докази надані відповідачем. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) позивачем ОСОБА_1 надано Відзив на апеляційну скаргу.

У Відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення, яке просить залишити в силі.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Менкуш А.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Мерза О.Р. , заперечення третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 та його представника адвоката Сірого А.В., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

За ст.3 ч.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів ч.1ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1ст.5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1,3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК).

Матеріалами справи та судом встановлено, що 24 липня 2008 року між дарувальником ОСОБА_5 та обдарованим ОСОБА_2 укладено Договір дарування 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського РНО Львівської області ОСОБА_13 24 липня 2008 року та зареєстрований у реєстрі за № 1491.

Відповідно до ст..717 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно( дарунок) у власність.

Позивач по справі вважає, що Договір дарування від 24.07.2008 року від імені його мами ОСОБА_5 є недійсним, оскільки мама такий не укладала, не підписувала. Коли їй стало відомо, що існує такий договір від її імені, зверталася у правоохоронні органи із заявою про вчинення невідомими особами шахрайських дій (а.с.4 т.1), надалі у 2009 році ОСОБА_5 зверталася із позовною заявою у Пустомитівський районний суд про визнання недійсним договору дарування з тих підстав, що Договору дарування в користь ОСОБА_2 не укладала та не підписувала. Однак, по стану здоров`я ОСОБА_5 17.08.2009 року відмовилася від позовних вимог, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с.131 т.1).

Відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч.3 ст.203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 216 ЦК встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_4 , суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи висновків шістьох експертиз різних експертних установ та різних експертів, даючи оцінку висновкам експертиз, які є неоднозначні, прийшов до висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_5 на укладення 24 липня 2008 року договору дарування 7/10 часток житлового будинку ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції .

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції давав оцінку Висновку спеціаліста № 524, виготовленим судовим експертом НДЕКЦ МВС України на Львівській залізниці ОСОБА_9 від 19.05.2011 року відповідно до якого підпис від імені дарувальника ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням її підпису. Зазначений висновок експерта ОСОБА_9 судом не взято до уваги при ухваленні рішення, оскільки при здійсненні почеркознавчого дослідження порушено вимоги ст.11 Закону України Про судову експертизу . ( а.с.79-80 т.1).

Судом досліджувався висновок технічної та почеркознавчої експертизи № 2064/2065/18-21, виготовлений судовими експертами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 26 квітня 2018 року на виконання ухвали суду від 01 березня 2018 року. Відповідно до Висновку підписи від імені дарувальника ОСОБА_5 у Договорі Дарування від 24 липня 2008 року виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою. Експерт допускає, що вони могли бути виконані з наслідуванням її підпису.

Представник відповідача по справі ОСОБА_12 не погоджувався із названими вище Висновками експертиз та за його клопотанням судом призначалася експертиза у Вінницькому відділенні судових експертиз, що підпорядковується КНДІСЕ ( а.с.204-206, 210-221).

Висновком експертів № 686, 942-943/18-23 від 26.09.2018 року Черкаського відділення Київського НДІСЕ та Вінницького відділення КНДІСЕ встановлено, що в оскаржуваному позивачем Договорі дарування підпис від імені Дарувальника виконаний не ОСОБА_5 , а рукописний текст виконаний вірогідно не ОСОБА_5 (а.с. 5-7; 24-33 т.2).

В суді апеляційної інстанції відповідачі по справі та їх представник адвокат Менкуш А.О. заявили клопотання про призначення додаткової комплексної посмертної судово-почеркознавчої експертизи, однак таке судом було відхилено з тих причин, що за час перебування цивільної справи в суді за позовом ОСОБА_1 , стороною відповідачів заявлялися неодноразові клопотання про призначення експертиз, які судом були задоволені. Крім цього, за такий тривалий час відповідачі за своєю заявою могли провести експертизу чи дослідження та надати суду як один із доказів. Колегія суддів також не погодилася із питаннями, які відповідачі хотіли дослідити, не маючи для цього зразків дослідження.

Враховуючи Висновки, які надані різними експертними установами та експертами, які зводилися до одного, що підпис від імені Дарувальника ОСОБА_5 виконаний не дарувальником, а іншою особою з наслідуванням підпису дарувальника, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідачі у апеляційній скарзі зазначають, що Висновком № 2035 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-1180/10 від 12.08.2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Пустомитівського РНО ОСОБА_13 експертом ЛНДІСЕ зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_5 , розташовані після слова Дарувальник на двох примірниках договору дарування 7/10 часток житлового будинку , укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 24.07.2008 року та під № 1489 в графі Підпис осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальних дій в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Пустомитівського РНО ОСОБА_13 за 2008 рік, виконані ОСОБА_5 (а.22-24, справа № 2-202/11).

Відповідно до ст.110 ЦПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому засіданні.

Згідно ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи встановлено, що за клопотанням сторін призначалося декілька судово-почеркознавчих експертиз, в тому числі, додаткові, комплексні. Суд першої інстанції дав оцінку правову оцінку кожній експертизі окремо так і в сукупності, оскільки всі вони, незалежно від техніки виконання, технологічних засобів, прийшли до однозначного висновку, чим було спростовано експертизу у справі № 2-2-2/11.

Щодо доводів відповідачів з приводу строку позовної давності, суд першої інстанції на підставі вимог ст.ст. 257, ч.1,5 ст.261 ЦПК прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 пред`явлено в суд позовні вимоги з часу, коли він дізнався про обставини складення його мамою ОСОБА_5 . Договору дарування.

Як встановлено матеріалами спадкової справи (т.1 ар.124-131) після смерті ОСОБА_5 позивач, відповідач, третя особа звернулися в Пустомитівську нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. Надалі ОСОБА_4 звертався в суд з позовом про визнання Договору дарування від імені ОСОБА_5 недійсним. ОСОБА_1 до зазначеної справи як третя особа не був залучений, окрім цього проживав віддалено у іншому районі, мав проблеми із здоров`ям, а тому не надано доказів, що знав про те, що його брат має судові справи та з приводу якого предмету. Відтак, з часу складення Договору дарування всі три брати між собою не могли порозумітися та на протязі всього періоду зверталися як один то другий почергово в різні інстанції з приводу одного і того ж предмету спору, а тому на протязі 2010- 2017 років і до цього часу процес оскарження Договору дарування тривав, строки переривалися.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належно перевірено всі обставини справи, заслухано всіх учасників справи та суд прийшов до правильного та справедливого висновку визнавши недійсним Договір Дарування житлового будинку від 24 липня 2008 року та Договір дарування від 07 жовтня 2011 року, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови, в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк