Рішення

від 02.12.2021 по справі 757/20497/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20497/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Ес Бі Ем Лтд про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача АТ Укрзалізниця відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 83 772, 87 грн, вирішити питання розподілу судових витрат - судовий збір у розмірі 908, 00 грн, витрати на правову допомогу - 8 000, 00 грн та експерта - 3 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 11 лютого 2020 року на проспекті Відрадному у м. Києві внаслідок падіння металевої рекламної конструкції на належний позивачеві автомобіль Ford F150 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), він був пошкоджений, а вартість відновлюваного ремонту становить 83 772, 87 грн. Оскільки металеву рекламну конструкцію було змонтовано на залізничному мосту на виконання договору між ТОВ Ес Бі Ем Лтд та АТ Українська залізниця , проте з кінця 2019 року правовідносини припинено, позов пред`явлено до АТ Укрзалізниця .

Відповідач у своєму відзиві позов не визнав, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у падінні рекламної конструкції на автомобіль позивача Ford F150 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) відсутня вина відповідача. Згідно з договором про надання послуг по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії Південно-Західна залізниця , укладеним з ТОВ Ес Бі Ем Лтд , АТ Укрзалізниця є виконавцем, який прийняв на себе зобов`язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії Південно-Західна залізниця спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги. Згідно з пунктом 4.2 договору № ПЗ/ПЧ-3-195519/НЮ від 27 березня 2019 року, передбачено безпосереднє положення про той факт, що виконавець не несе відповідальності за фактичну якість товарів, послуг, які рекламуються. У відповідності до пункту 2.2.7 договору замовник зобов`язаний привести у належний санітарно-технічний стан територію або об`єкт, на якій розміщено спеціальні рекламні конструкції після їх встановлення і у разі демонтажу при розірванні даного договору чи /або додаткових угод до нього. За пунктом 2.2.9 договору, замовник зобов`язаний протягом семи днів демонтувати спеціальні рекламні конструкції, у разі розірвання договору чи / або додаткових угод до нього. А згідно з пунктом 2.2.11 договору передбачено вказівку про те, що замовник повинен утримувати спеціальні рекламні конструкції у належному санітарно-технічному стані. Згідно з договором № ПЗ/ПЧ-3-195519/НЮ від 27 березня 2019 року, укладеним між АТ Українська залізниця та ТОВ Ес Бі Ем ЛТД , строк дії якого закінчився 31 грудня 2019 року. Подія пошкодження майна позивача мала місце 11 лютого 2020 року, тобто вже після закінчення строку дії договору замовника ТОВ Ес Бі Ем ЛТД з АТ Укрзалізниця .

Третя особа у справі не скористалася своїм правом на подання пояснень на позов.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

15 квітня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

26 квітня 2021 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному провадженні з викликом сторін /а. с. 77-78/.

19 липня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позов, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рекламні конструкції були розміщені згідно з договором № ПЗ/ПЧ-3-195519/НЮ від 27 березня 2019 року, укладеним між АТ Українська залізниця та ТОВ Ес Бі Ем ЛТД , на яке покладено обов`язок привести у належний санітарно-технічний стан територію або об`єкт, на якій розміщено спеціальні рекламні конструкції після їх встановлення та у разі демонтажу спеціальних рекламних конструкцій при розірвання даного договору чи / або додаткових угод до нього (пункт 2.2.7). Відтак просив представник відповідача замінити неналежного відповідача на належного, на його переконання, - ТОВ Ес Бі Ем ЛТД /а. с. 89-116/.

01 вересня 2021 року ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про допит в якості свідка ОСОБА_2 /а. с. 118/.

Також 01 вересня 2021 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ Ес Бі Ем Лтд /а. с. 121-122/.

02 грудня 2021 року представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, на допиті свідка не наполягає, а позовні вимоги підтримує повністю /а. с. 129/.

Представники сторін, представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час, дату і місце судового засідання, про причини неявки до суду не повідомили, заяви по суті або з процесуальних питань, окрім вищевказаних, не надходили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

27 березня 2019 року АТ Українська залізниця [виконавець] та ТОВ Ес Бі Ем Лтд [замовник] укладено договір № ПЗ/ПЧ-3-195519/НЮ про надання послуг по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії Південно-Західна залізниця спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги, згідно з пунктом 1.1 договору.

Строк дії договору № ПЗ/ПЧ-3-195519/НЮ від 27 березня 2019 року, укладеним між АТ Українська залізниця та ТОВ Ес Бі Ем ЛТД закінчився 31 грудня 2019 року /а. с. 94-98/.

Відповідно до умов проведення рекламної кампанії, згідно з додатками 3 та 6 до договору № ПЗ/ПЧ-3-195519/НЮ від 27 березня 2019 року, послуга по тимчасовому розміщенню рекламоносія - банера з правої сторони мосту, в напрямку до Кільцевої догори, розміром рекламної площини 1,5х8,0 кв м та 2,0х8,0 кв м, за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, Залізничний міст, 7 км ПК 4+50 м на дільниці Київ-Волинський, надавалася з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року /а. с. 103-104, 109-110/.

11 лютого 2020 року, близько 07:30 год, під час руху автомобіля Ford F 150 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що є власністю позивача і яким керував водій ОСОБА_2 , по просп. Відрадному (буд. 52-Б) у м. Києві, у напрямку руху до Софіївської Борщагівки, на транспортний засіб із Залізничного мосту впав рекламний щит, пошкодивши останній /а. с. 22, 28-29/.

З приводу такого випадку подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення до Святошинського УП ГУ НП у м. Києві /а. с. 25-40/.

Згідно з висновком № 25 від 01 грудня 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford F 150 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді 11 лютого 2020 року, складає 83 772, 87 грн /а. с. 51-55/.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина перша, пункт 1 частини другої, частина третя ст. 22 Цивільного кодексу України).

Інститут відшкодування шкоди в цивільному законодавстві - це інститут, що забезпечує реакцію суспільства на порушення норм права та виконує відновлювальну функцію, спрямовану на приведення майнового стану потерпілого до стану, що існував до правопорушення.

Наслідком позадоговірного завдання шкоди, що пов`язується з виникненням деліктного зобов`язання, є деліктна відповідальність. За деліктним зобов`язанням правопорушник зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати завдану шкоду, а інша сторона має право вимагати від заподіювача виконання цього зобов`язання. На відміну від договірної відповідальності, деліктна відповідальність є наслідком порушення загального правила - не завдавати шкоди іншому, тобто абсолютного права особи. Наслідком реалізації деліктної відповідальності є відновлення первинного стану потерпілого. Зобов`язання з відшкодування завданої шкоди - це позадоговірні зобов`язання, що виникають внаслідок порушення особистих немайнових і майнових прав потерпілого. Такі зобов`язання мають абсолютний характер і спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення цих прав за рахунок заподіювача шкоди або за рахунок інших осіб, на яких законом покладено обов`язок її відшкодування.

За загальним правилом заподіювач шкоди зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду в натурі, тобто передати річ того самого роду й такої самої якості чи полагодити пошкоджену річ або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню заподіювачем потерпілому, визначається відповідно до виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про рекламу , реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до ст. 18 цього ж Закону реклама на транспорті, розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує, що слід розуміти в широкому значенні, оскільки власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно з частиною першою ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Зі змісту викладених норм випливає, що обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюються, зокрема, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, пунктом 42 яких визначено, що відповідальність за технічний стан рекламних засобів, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації рекламних засобів несе розповсюджувач зовнішньої реклами згідно із законодавством.

Подія пошкодження майна позивача мала місце 11 лютого 2020 року, тобто вже після закінчення строку дії договору між замовником ТОВ Ес Бі Ем ЛТД з АТ Укрзалізниця і виконання якого не є предметом розгляду у цій справі, предмет спору між позивачем та відповідачем виник з деліктних правовідносин.

Таким чином, оскільки рекламна конструкція, падінням якої було спричинено пошкодження автомобіля позивача, належить АТ Укразалізниця , то відповідальність за її належний стан, безпеку використання, а також шкоду, що спричинена нею, через неналежне виконання своїх зобов`язань, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Неправомірність у діях (бездіяльності) відповідача у цьому випадку полягає у неналежному виконанні обов`язку щодо контролю за належним станом та безпечним використанням зазначеної рекламної конструкції, що призвело до її падіння і як наслідок пошкодження автомобіля позивача.

А оскільки пошкодження належного позивачці майна сталося з вини відповідача, то є всі підстави стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 83 772, 87 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачену суму судового збору у розмірі 908, 00 грн, яка зарахована до спеціального фонду державного бюджету України /а. с. 74, 75/.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать втрати на професійну правничу допомогу.

13 лютого 2021 року позивач та адвокат Кубишкіна В. Ю. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 13/02-1 /а. с. 68-72/.

Відповідно до додаткового договору до договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/02-1 від 13 лютого 2021 року, акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт (детальний опис) до договору про надання правової допомоги № 13/02-1 від 13 лютого 2021 року, розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу становить 5 000, 00 грн /а. с. 69, 70/.

Частиною шостою статті 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як встановлено з квитанції до прибуткового касового ордеру № 25, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 ОСОБА_2 за довіреністю від ОСОБА_1 сплачено за проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Ford F150 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 01 грудня 2020 року суму у розмірі 3 000, 00 грн /а. с. 23-24, 65/.

З огляду на необхідність даних витрат, їх співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання доручення; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, є всі підстави вважати такі витрати обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 317-319, 1166 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1, 18 Закону України Про рекламу ,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 133-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Ес Бі Ем Лтд про відшкодування матеріальної задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Укрзалізниця (код ЄДРПОУ 40075815, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Є. Ґедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 83 772, 87 грн, судовий збір 908, 00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, на експертне дослідження - 3 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2021 року.

Суддя І. В. Литвинова