Постанова

від 30.11.2021 по справі 925/366/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2021 р. Справа№ 925/366/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Колодчина Р.В. за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2021 (повний текст складено 01.09.2021)

у справі №925/366/21 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна"

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

УСТАНОВИВ:

У березні 2021 року керівник Уманської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна" (далі - відповідач), у якому просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки площею 12,7277 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1633), яка розташована на території с.Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту, укладений між позивачем і відповідачем 15.11.2019, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.11.2019 (номер запису про інше речове право 34331094);

- зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 12,7277 га за кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, передану в користування на підставі договору оренди землі від 15.11.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після укладення договору жодного разу не сплачував орендну плату за землю, заборгованість за період з грудня 2019 року по січень 2021 року становить 197231,01 грн, систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору і повернення земельної ділянки, однак позивачем не вжито дієвих заходів реагування, спрямованих на розірвання договору, тому виникла необхідність у зверненні Уманською окружною прокуратурою до господарського суду із даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що земельна ділянка отримана в оренду під будівництво об`єктів, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, однак всесвітній спалах вірусу SARS-CoV-2 та запровадження карантинних заходів на початку 2020 року виключило можливість залучення фінансування, проведення будівельних робіт тощо, тому є підстави для звільнення орендаря від відповідальності за прострочення внесення орендної плати в частині розірвання договору. Розірвання договору не може призвести до захисту інтересів держави - обумовлених надходжень до бюджету, а навпаки, це припинить нарахування штрафних санкцій, пені по договору, а позбавлення товариства орендованих земель виключить можливість залучення інвестицій під будівництво енергогенеруючого об`єкту. Заявлені вимоги прокурора є не співмірними із обраним способом захисту, оскільки позбавлення права оренди не призведе до реального відновлення та захисту інтересів держави.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2021 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 12,7277 га (кадастровий номер 7124383700:02:000:1633) від 15.11.2019, який укладений між Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна" та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.11.2019 (номер запису про інше речове право 34331094).

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна" повернути Ладижинській сільській раді Уманського району Черкаської області земельну ділянку площею 12,7277 га за кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, яка передана у користування на підставі договору оренди землі від 15.11.2019. Стягнуті судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, а позов прокурора залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач визнає обставину щодо несплати орендної плати більше трьох місяців підряд, однак суд не надав оцінки доводам відповідача про відсутність належного обґрунтування необхідності вжиття прокурором заходів представницького характеру щодо розірвання договору оренди землі, задоволення позову не призведе до реального захисту інтересів територіальної громади, прокурор вжив заходів не заради реального захисту інтересів держави, а заради власної звітності. Посилаючись на необхідність захисту інтересів держави, прокурор керувався виключно несплатою оренди, однак розірвання договору не може призвести до захисту інтересів держави - обумовлених надходжень до бюджету, навпаки, це припинить нарахування штрафних санкцій, пені по договору, виключить можливість залучення інвестицій під будівництво енергогенеруючого об`єкту. У даному спорі вбачається значна розбіжність в інтересах держави, які прокурор прагне захистити, та обраним ним способом, тобто, прокурором не дотримано справедливого балансу, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову прокурора.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідачем жодного разу, починаючи з грудня 2019 року по січень 2021 року, не було сплачено орендної плати за землю, що є підставою для розірвання договору; сільською радою заходи представницького характеру не вживалися, що свідчить про її бездіяльність; факт не звернення до суду Ладижинської сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с.Ладижинка та звернення до суду з таким позовом.

Від позивача надійшов лист від 19.11.2021, у якому він просить розгляд справи проводити без участі представника сільської ради за наявними у справі матеріалами.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, представника у судове засідання не направив.

Неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 листопада 2019 року Ладижинською сільською радою було прийнято рішення №9-20/VII "Про розгляд заяви ТОВ "Енерго Імпульс Україна" про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, площею 12,7277 га.

Також 14 листопада 2019 року Ладижинською сільською радою було прийнято рішення №9-21/VII "Про розгляд заяви ТОВ "Енерго Імпульс Україна" про передачу в оренду земельної ділянки", яким було вирішено передати в оренду терміном на 25 років земельну ділянку з кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, площею 12,7277 га, для розміщення, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій, а саме, під будівництво сонячної електростанції, яка розташована за адресою с.Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

15 листопада 2019 між Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна", як орендарем, було укладено договір оренди землі №5 (далі-договір). За умовами цього договору орендодавець, на підставі рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 9-21/VII від 14.11.2019, надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ та організацій (код КВЦПЗ 14.01), яка знаходиться на території с.Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту (далі-земельна ділянка) (пункт 1.1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,7277 га, у тому числі 12,7277 га - землі, які використовуються для технічної інфраструктури. Категорія земельної ділянки: землі енергетики (пункт 2.1 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки 7124383700:02:000:1633 (пункт 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору становить 3 994 553,93 грн і підлягає щорічній індексації (пункт 2.4 договору).

Після реєстрації договору орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, у розмірі 4,5% від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки землі, кадастровий номер 7124383700:02:000:1633, що становить 179754,93 грн (пункт 4.2 договору).

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у розмірі, встановленому пунктом 4.1 договору (пункт 4.4 договору).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати (пункт 8.1.1 договору), а орендар у свою чергу зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (пункт 8.4.3 договору).

Договір укладено на строк 25 (двадцять п`ять) років (пункт 3.1 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; систематичної (більше трьох місяців підряд) несплати орендної плати; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 11.2 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 11.3 договору).

У разі припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку у стані не гіршому з тим, у якому він одержав її у оренду (пункт 6.1 договору).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.02.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна" 26.11.2019 було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 12,7277 га кв.м, місцезнаходження якої с.Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, строком на 25 років.

Однак, в порушення умов договору, відповідач орендну плату за землю не сплачував, внаслідок чого за період з грудня 2019 року до січня 2021 року утворилась заборгованість в загальній сумі 197 231,01 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 23.02.2021 та не спростовано відповідачем.

20 січня 2021 року керівник Уманської місцевої прокуратури звернувся до сільського голови Ладижинської об`єднаної територіальної громади з запитом, у якому просив надати копії договорів, актів приймання-передачі, технічної документації та розрахунок заборгованості.

На виконання листа прокурора Ладижинська сільська рада листом від 02.02.2021 повідомила, що заборгованість зі сплати орендної плати за 4 земельні ділянки становить 2014409,10 грн, сільська рада 30.12.2020 зверталась до ТОВ "Енерго-Імпульс Україна" з вимогою негайно сплатити заборговані кошти і 27.01.2021 отримала відповідь, в якій підприємство гарантувало в найкоротші терміни забезпечити сплату заборгованості.

Листом від 03.02.2021 прокурор повідомив Ладижинській сільській раді, що вбачаються порушення орендарем істотних умов договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору, тому необхідно в найкоротший строк повідомити щодо вжиття заходів (в тому числі в судовому порядку) щодо розірвання договорів оренди, а у разі непред`явлення сільською радою позову - Уманською місцевою прокуратурою буде пред`явлено позов в інтересах держави.

Листом від 04.02.2021 Ладижинська сільська рада повідомила прокурору про те, що із позовом вона не зверталась та у зв`язку із обмеженим бюджетним фінансуванням найближчим часом звертатися до суду з цього питання не має можливості.

Наказом Генерального прокурора України від 17.02.2021 №39 було затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, зокрема, Уманської окружної прокуратури України (з місцем розташування у місті Умані) з юрисдикцією на Уманський район, а наказом Генерального прокурора №40 від 17.02.2021 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021.

Листом від 10.03.2021 прокурор повідомив сільській раді про підготовлення і направлення до господарського суду позовної заяви про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що земельна ділянка отримана в оренду під будівництво об`єктів, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, однак всесвітній спалах вірусу SARS-CoV-2 та запровадження карантинних заходів на початку 2020 року виключило можливість залучення фінансування, проведення будівельних робіт тощо, тому є підстави для звільнення орендаря від відповідальності за прострочення внесення орендної плати в частині розірвання договору.

Також відповідач заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі сільської ради, оскільки розірвання договору не може призвести до захисту інтересів держави - обумовлених надходжень до бюджету, а навпаки, це припинить нарахування штрафних санкцій, пені по договору, а позбавлення товариства орендованих земель виключить можливість залучення інвестицій під будівництво енергогенеруючого об`єкту. Крім цього, вважав, що заявлені вимоги прокурора є не співмірними із обраним способом захисту, оскільки позбавлення права оренди не призведе до реального відновлення та захисту інтересів держави.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що систематична несплата відповідачем орендної плати є підставою для розірвання договору оренди і зобов`язання повернути земельну ділянку, тому задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Також визнав, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині наявності підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру, вважає, що прокурором не доведено неможливості реалізації захисту порушених прав самим позивачем, відсутність фінансування не підтверджено жодним доказом, тому позов прокурора слід залишити без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди землі, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про розірвання договору у зв`язку із систематичною (більше трьох місяців підряд) несплатою орендної плати та зобов`язання повернути земельну ділянку у зв`язку із розірванням договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач систематично порушував умови договору щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, які ним не сплачувались з моменту укладання договору, у зв`язку із чим за період з грудня 2019 року по січень 2021 року утворилась заборгованість в загальній сумі 197 231,01 грн і відповідач не спростовував факт наявності заборгованості, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає нормам статей 188, 291 Господарського кодексу України, статей 610, 651, 782, 785 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статей 21, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", а також умовам укладеного між сторонами договору щодо припинення його дії шляхом розірвання у випадку систематичної (більше трьох місяців підряд) несплати орендної плати (пункти 11.2, 11.3 договору).

Щодо наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ладижинської сільської ради, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, прокурор повинен визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (вказаний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду: від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, Уманською місцевою прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачем своїх повноважень у спірних правовідносинах, однак позивач повідомив, що відповідні заходи не здійснюються у зв`язку із обмеженим бюджетним фінансуванням.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Ладижинської сільської ради, яка протягом розумного строку самостійно не звернулась до суду із позовом, тому позовні вимоги прокурора, який, на думку суду апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах не виступає альтернативним суб`єктом звернення до суду, підлягали розгляду по суті.

Також прокурором було обрано належний спосіб захисту порушеного права територіальної громади, оскільки розірвання договору і повернення земельної ділянки надасть позивачу можливість подальшого використання цієї земельної ділянки на користь територіальної громади.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Імпульс Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.12.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко