Рішення

від 11.08.2021 по справі 925/366/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Черкаси справа №925/366/21

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В.,

за участю прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Олійник І.А. та представника відповідача Ситника Т., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовною заявою керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

Керівник Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області звернувся у Господарський суд Черкаської області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна про розірвання договору оренди землі №5 від 15.11.2019, який укладений між Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна щодо земельної ділянки, площею 12,7277 га та зобов`язання відповідача повернути Ладижинській сільській раді Уманського району Черкаської області вказану земельну ділянку, а також відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 4540,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором оренди землі №5 від 15.11.2019 Ладижинська сільська рада Уманського району Черкаської області передала Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна в оренду земельну ділянку, площею 12,7277 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, проте останнє усупереч взятим на себе зобов`язанням, починаючи з грудня 2019 року не сплачувало орендну плату за використання землі. Внаслідок несплати за користування земельною ділянкою у відповідача утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за період з грудня 2019 до січня 2021 року у розмірі 197 231,01 грн. Несплата орендних платежів за умовами договору є підставою для припинення дії договору, тому прокурор звернувся з цим позовом до суду з метою захисту інтересів територіальної громади.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.03.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.04.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнає, не погоджується з висновками прокурора, оскільки ним не враховано специфіку орендованих земель та неможливості використання їх при умові запровадження карантину. Крім того, посилання прокурора на обставини, які свідчать про порушення відповідачем інтересів держави, обґрунтування порядку та необхідності їх захисту суперечать обраному способу захисту та предмету спору. За доводами відповідача, в умовах всесвітньої розповсюдженості респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, роботи пов`язані з використанням орендованої земельної ділянки за призначенням становили значні ризики життю і здоров`ю працівникам товариства, залученим спеціалістам та іншим особам, що зумовило неможливість використання орендованої ділянки за її призначенням. Відповідач звернувся до регіональної торгово-промислової палати для засвідчення настання форс-мажорних обставин, однак на день подачі відзиву на позов до суду, відповіді так і не отримав. Крім того, при укладенні договору оренди землі, сторони узгодили звільнення особи від відповідальності, якщо та доведе, що порушення сталось не з її боку. Про обставини неможливості використання земельної ділянки за призначенням, відповідач повідомив орендодавця листом від 25.01.2021, а тому вважає, що вимога прокурора про розірвання договору оренди, є передчасною, оскільки порушення зумовлені непереробною силою, та відповідача слід звільнити від відповідальності за прострочення внесення орендної плати, згідно з умовами договору. Щодо вимоги про повернення земельної ділянки, то вважає, що у прокурора такий обов`язок виникне тільки після розірвання договору оренди. Позбавлення відповідача права оренди землі не призведе до реального відновлення чи захисту інтересів держави, тому вважає, що заявлені вимоги прокурора не підлягають до задоволення, оскільки ним не дотримано справедливого балансу, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

23.04.2021 від керівника Уманської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах чинного законодавства. Доводи відповідача щодо відсутності можливості залучення фінансування та проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці у зв`язку із спалахом вірусу SARS-CoV-2 та запровадження карантинних заходів не виправдовують його неправомірного виконання обов`язку щодо плати за користування земельної ділянки. Також вказує, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між запровадженням карантину та неможливістю відповідачем повністю і абсолютно використовувати орендовану земельну ділянку для цілей, визначених договором оренди. Жодних доказів, що з 15.11.2019, тобто з моменту укладення договору оренди землі, відповідач не міг користуватися земельною ділянкою з метою, визначеною у пункті 5.1 договору, відповідачем суду не надано. Крім того, само по собі включення карантину до переліку форс-мажорних обставин не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку.

Протокольною ухвалою від 25.05.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 22.07.2021 судом оголошено перерву до 11.08.2021, у зв`язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для укладення мирової угоди.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що відповідачем не сплачувалась плата за оренду спірної земельної ділянки, оскільки у зв`язку із запровадженням карантину у відповідача було відсутнє фінансування, одразу як грошові кошти поступлять на рахунок відповідача, останній здійснить оплату за орендну плату земельної ділянки, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області Про розгляд заяви ТОВ Енерго Імпульс України про передачу в оренду земельної ділянки №9/21/VII від 14.11.2019 відповідачу вирішено передати в оренду терміном на 25 років земельну ділянку з кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, площею 12,7277 га для розміщення, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій, а саме під будівництво сонячної електростанції, яка розташована за адресою с. Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

15.11.2019 між Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна (орендар) було укладено договір оренди землі №5 (далі-договір). За умовами цього договору орендодавець, на підставі рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 9-21/VII від 14.11.2019 надає, а орендар приймає ув строкове платне користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ та організацій (код КВЦПЗ 14.01), яка знаходиться на території с.Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту (далі-земельна ділянка) (пункт 1.1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,7277 га, у тому числі 12,7277 га - землі, які використовуються для технічної інфраструктури. Категорія земельної ділянки: землі енергетики (пункт 2.1 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки 7124383700:02:000:1633 (пункт 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору становить 3 994 553,93 грн і підлягає щорічній індексації (пункт 2.4 договору).

Після реєстрації договору орендна плата сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, у розмірі 4,5% від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки землі, кадастровий номер 7124383700:02:000:1633, становить 179 754,93 грн (пункт 4.2 договору).

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у розмірі, встановленому пунктом 4.1 договору (пункт 4.4 договору).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати (пункт 8.1.1 договору), а орендар у свою чергу зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (пункт 8.4.3 договору).

Договір укладено на строк 25 (двадцять п`ять) років (пункт 3.1 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; систематичної (більше трьох місяців підряд) несплати орендної плати; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 11.2 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 11.3 договору).

У разі припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку у стані не гіршому з тим, у якому він одержав її у оренду (пункт 6.1 договору).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.02.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна 26.11.2019 було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 12,7277 га кв.м, місцезнаходження якої с.Колодисте Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, строком на 25 років.

З часу укладення договору, орендар кошти за користування земельною ділянкою не сплачував. Згідно з розрахунком заборгованості з орендної плати, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна перед Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області згідно з договором оренди землі, за період з грудня 2019 року до січня 2021 року становить 197 231,01 грн.

Порушення відповідачем умов договору стало причиною звернення прокурора до суду з вимогою розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути об`єкт оренди власнику.

Відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є відносинами з оренди землі, які урегульовані нормами Глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі , положеннями Земельного кодексу України, Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, які визначені статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (стаття 93 Земельного кодексу України).

Таким законом, зокрема, є Закон України Про оренду землі (далі - Закон), у статті 2 якого визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 6 Закону визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Поняття договору оренди землі встановлено у статі 13 Закону, згідно з якою договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (статті 14, 15 Закону).

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 21 Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з приписами статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Судом встановлено, що відповідач у порядку та на підставах визначених наведеним правовими нормами отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до комунальної власності. Правовідносини з користування цієї земельною ділянкою орендар та орендодавець урегулювали шляхом укладення договору оренди, у якому між ними досягнуто згоди з усіх істотних умов для такого виду договору, зокрема, визначено права та обов`язки сторін, строки, розмір та порядок внесення орендної плати, а також підстави та наслідки припинення договору оренди.

Водночас, судом встановлено, що відповідач порушує свої зобов`язання щодо оплати за користування земельною ділянкою. Відповідач з грудня 2019 року жодного разу не сплатив на користь орендодавця орендної плати за користування земельною ділянкою і згідно з наданою суду інформацією його заборгованість станом на січень 2021 становить 197 231,01 грн. Наведені обставини свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору.

У частині 2 статті 25 Закону України Про оренду землі передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Такі ж зобов`язання орендаря визначені і умовами договору, за якими відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у визначеному розмірі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими Законами України.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до положень пункту д) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати за землю є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Умовами договору сторони встановили, що дія договору припиняється у разі систематичної (більше трьох місяців підряд) несплати орендної плати шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено та визнано відповідачем, що ним у порушення умов договору протягом 2019-2021 років не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою. Відтак, суд вважає, що має місце істотне порушення договору другою стороною, а тому прокурор в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області обґрунтовано просить суд захистити порушене право останньої та інтереси держави. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що факт господарського порушення з боку відповідача є доведеним, а тому вважає, що вимога позивача про розірвання договору підлягає до задоволення.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України Про оренду землі , відповідно до положень якої, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Аналогічні положення містяться також у договорі, який укладений між сторонами. Отже, після розірвання договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку її власнику, тобто Ладижинській сільській раді Уманського району Черкаської області, тому вимоги прокурора у цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського процесуального кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку із запровадженням на території України карантину внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснювати орендні платежі вчасно та в повному обсязі, то суд зазначає, що 17.03.2020 Верховна Рада України прийняла закон, яким були внесені зміни у Закон України Про торгово-промислові палати в Україні .

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні карантин, який встановлений Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У свою чергу, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто, для застосування норм щодо форс-мажору необхідне дотримання наступних умов: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У суду відсутні підстави для здійснення оцінки впливу непереборних обставин на неможливість відповідача використовувати орендовану земельну ділянку, а відтак і обов`язку сплачувати за її використання, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів про його звернення до регіональної торгово-промислової палати для засвідчення настання форс-мажорних обставин та отримання відповідного сертифіката (який є належним доказом засвідчення факту настання форс-мажорних обставин).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 (зі змінами) заборонено з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 до 03.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Як вбачається з фактичних обставин справи, договір оренди землі був укладений задовго до введення карантинних обмежень, крім того відповідачем не доведено, що запровадження карантинних заходів, на які він посилається, об`єктивно унеможливило використання земельної ділянки за її призначенням згідно з умовами договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за договором оренди.

Крім того, суд зауважує, що в силу статті 42 Господарського Кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу (чи орган самоврядування) за самим лише фактом їх понесення у будь-якому разі (аналогічний висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

У статтях 74 , 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо доводів відповідача про відсутність у прокурора підстав для представництва органу місцевого самоврядування при звернення до суду із даним позовом та відсутність інтересів держави, які прокурор прагне захистити обраним способом захисту, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України Про прокуратуру .

Поняття інтереси держави з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі №1-1/99), зазначивши, зокрема, про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до пункту 5.6 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, прокурору достатньо дотриматися порядку, який передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Уманською місцевою прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачем своїх повноважень у спірних правовідносинах, як і вживались заходи щодо спонукання до їх належного захисту державних інтересів, а тому доводи відповідача про відсутність у прокурора підстав для представництва органу Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області при звернення до суду із даним позовом є безпідставними.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги прокурора задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 4540 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 12,7277 га (кадастровий номер 7124383700:02:000:1633) від 15.11.2019, який укладений між Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області (вул. Шкільна, 2, с.Ладижинка, Уманський район, Черкаська область, 20382, ідентифікаційний код 26261436) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна (вул. Лесі Українки, 3А, с.Колодисте, Уманський район, Черкаська область, 20384, ідентифікаційний код 41663246) та який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.11.2019 (номер запису про інше речове право 34331094).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна (вул. Лесі Українки, 3А, с.Колодисте, Уманський район, Черкаська область, 20384, ідентифікаційний код 41663246) повернути Ладижинській сільській раді Уманського району Черкаської області (вул. Шкільна, 2, с.Ладижинка, Уманський район, Черкаська область, 20382, ідентифікаційний код 26261436) земельну ділянку площею 12,7277 га за кадастровим номером 7124383700:02:000:1633, яка передана у користування на підставі договору оренди землі від 15.11.2019.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Імпульс Україна (вул. Лесі Українки, 3А, с.Колодисте, Уманський район, Черкаська область, 20384, ідентифікаційний код 41663246) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 02911119) 4540,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.09.2021

Суддя О.І.Кучеренко