Рішення

від 06.12.2021 по справі 922/3711/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3711/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання - Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Гостіщева О.О., самопредставництво

відповідача: Яковенко Д.А., адвокат, ордер серія АІ № 1143093 від 17.08.2021 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм", місто Харків,

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно

апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3711/21.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм", про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 851 105,58 грн.

20 вересня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3711/21 підготовче провадження. 12 листопада 2021 року позивач, реалізовуючи право, надане статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, скерував до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 26720), у відповідності до якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" заборгованість в розмірі 205 683,82 грн. 15 листопада 2021 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду заяву Харківської міської ради (вх. № 26720 від 12 листопада 2021 року) про зменшення розміру позовних вимог; подальший розгляд справи ухвально здійснюється в рамках ціни майнової вимоги позову в розмірі 205 683,82 грн. 15 листопада 2021 року, протокольною ухвалою суду, на підставі пункту 18 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 2 статті 185, частини 5 статті 185, статей 195, 232 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 листопада 2021 року. 22 листопада 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті, в засіданні суду 22 листопада 2021 р. оголошено перерву до 06 грудня 2021 року.

Присутній в судовому засіданні 06 грудня 2021 року представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, які просить задовольнити з підстав, викладених в заявах по суті справи. Представник відповідача позов визнає, просить суд задовольнити позовні вимоги. 06 грудня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач надає інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 січня 2021 року за № 240255332 у відповідності до якого право власності на нежитлову будівлю в літ. "А-1" загальною площею 94,5 кв. м., літ. "Б-1" загальною площею 30,0 кв. м. по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові, зареєстровано з 17 червня 2020 року за Товариства з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: 1179, виданий 17 червня 2020 року. При цьому, зазначені нежитлові будівлі по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові перебували у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп", який у відповідності до рішення Харківської міської ради № 400/16 від 26 жовтня 2016 року та в подальшому, оформлених на підставі нього орендних правовідносин, шляхом укладення договору оренди зелі від 07 березня 2016 року, отримав у тимчасове користування земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:004:0001 для експлуатації та обслуговування АЗС. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18 квітня 2019 року № 164032221 земельна ділянка площею 0,3181 га з кадастровим номером 6310138500:13:004:0001 по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові віднесена до категорії землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із видом використання - для обслуговування стаціонарної АЗС, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. 26 серпня 2020 року відповідач звернувся до Харківської міської ради із заявою, в якій прохав надати земельну ділянку площею 0,3181га по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0001 в оренду. 02 липня 2021 року додатковою угодою до договору оренди землі сторонами досягнуто згоди щодо внесення змін за якими змінилась сторона договору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм", керівник якого підтвердив прийняття товариством в повному обсязі всіх прав та обов`язків орендаря. 04 листопада 2021 року від ГУ ДПС України у Харківській області надійшла на адресу позивача інформація № 28363/5/20-40-04-03-11 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" орендної плати за 2020 рік у розмірі 1 733 968,96 грн. При цьому, згідно даних ГУ ДПС України у Харківській області Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" протягом 2019-2020 року не обліковується платником орендної плати. Подаючи позов Харківська міська рада зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" з 17 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року використовувало земельну ділянку площею 0,3181га по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0001 без виконання обов`язку по сплаті орендної плати у встановленому договором оренди порядку та розмірі, у зв`язку з чим нарахувала до стягнення суму орендної плати в сумі у розмірі 205 683, 82 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом розгляду справи є стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" на користь Харківської міської ради орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності за період з 17 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року на суму 205 683, 82 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України). Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. У відповідності до статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.

За статтею 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

При цьому, відповідно до вимог статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно до умов статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Вищенаведені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Отже, за змістом наведених норм, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, в силу прямих вказівок закону тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно, яке було у попереднього власника такого майна. При цьому, за змістом вказаних положень законодавства, які регулюють спірні правовідносини, виникнення після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Тобто з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Враховуючи викладене у розумінні положень частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто, має місце заміна сторони у зобов`язанні, і після відчуження об`єктів нерухомості попередні користувачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18, від 04 липня 2019 року у справі № 914/1925/18, від 23 травня 2019 року у справі № 922/109/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/210/18, від 03 березня 2018 року по справі № 904/6296/17, від 19 червня 2018 року у справі № 922/3655/17, від 05 вересня 2018 року по справі № 904/9027/17, від 07 листопад 2018 року у справі № 910/20774/17, від 29 листопад 2018 року по справі № 915/1416/17, від 06 грудня 2018 року по справі № 902/1592/15, від 27 лютого 2019 року у справі №913/661/17, від 06 березня 2019 року по справі № 914/2687/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/7197/18 від 12 лютого 2020 року у справі № 913/153/18, від 08 липня 2020 року у справі № 922/1349/18. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц викладено аналогічний правовий висновок, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене.

Тобто, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Також у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 922/2883/17, від 30 травня 2018 року у справі № 908/1990/17, від 05 червня 2018 року у справі № 920/717/17, від 20 червня 2018 року у справі № 913/661/17, від 27 червня 2018 року у справі № 921/613/17-г/17, від 05 вересня 2018 року у справі № 904/9027/17, від 04 жовтня 2018 року у справі № 904/326/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19, від 08 липня 2020 року по справі № 922/1349/18.

Зважаючи на наведене, господарський суд доходить до висновку, що після переходу права власності з 17 червня 2020 року на нерухомість, для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 07 березня 2019 року перейшло до Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп", а отже перейшов і обов`язок зі сплати орендної плати в розмірах, встановлених договором. А відтак, неспростованою у встановленому законом порядку є обставина правомірності користування відповідачем з 17 червня 2020 року на підставі договору оренди земельної ділянки 07 березня 2019 року, об`єктом якого виступає земельна ділянка площею 0,3181га по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0001.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України у вищевказаній редакції). Відповідно до статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати є істотною умовою такого правочину.

Відповідно до пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2019 року орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати на земельну ділянку нарік згідно з розрахунку № 44/19 від 29 серпня 2018 року становить: 12% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 2 286 552,48 грн., в місяць - 190 546,04 грн. Пунктом 10 договору передбачено, що у подальшому орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації, визначеної законодавством, за затвердженими КМУ формами. Тобто, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату з урахуванням зміненого індексу нормативно грошової оцінки випливає безпосередньо з чинного законодавства, та не залежить чи були внесені зміни до договору оренди чи ні; не враховано, що згідно положень Податкового кодексу України індекс інфляції (індекс споживчих цін) безпосередньо впливає на індексацію нормативної грошової оцінки земель, що відповідно до пункту 10 договору вказує на обов`язок орендаря здійснювати оплату з урахуванням цих змін.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію.

Розрахунок заявленої у справі суми заборгованості наведений позивачем у тексті позовної заяви без урахуванням індексації.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (пункт 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Враховуючи наведене, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми орендної плати, який склав: з 17 червня 2020 року по 30 червня 2020 року - 88 921,42 грн. (розмір орендної визначеної у договорі) / день х 14 днів; З 01 липня 2020 року по 31 жовтня 2020 року - 762 184,16 грн. (розмір орендної визначеної у договорі) х 4 місяці.

Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що заявлена до стягнення підлягає сума боргу з орендної плати за період з 17 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року становить 851 105,58 грн. 04 листопада 2021 року від ГУ ДПС України у Харківській області надійшла на адресу позивача інформація № 28363/5/20-40-04-03-11 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" сплачено орендну плату за 2020 рік у розмірі 1 733 968,96 грн. При цьому, згідно даних ГУ ДПС України у Харківській області Товариство з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" протягом 2019-2020 року не обліковується платником орендної плати. Враховуючи сплату попереднім землекористувачем орендної плати за 2020 року в розмірі 1 733 968,96 грн., що в перерахунку за визначений позивачем період з 17 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року складає 645 421,76 грн., стягненню з відповідача підлягає сума 205 683,82 грн.

При цьому суд зауважує, що використання землі є платним, і отримуючи земельну ділянку у користування орендар бере на себе тягар сплати кожного місяця орендної плати, а відтак у 2020 році відповідач користуючись земельною ділянкою за період який охоплений позовними вимогами (з 17 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року) повинен був дотримуватись своїх договірних, шляхом сплати орендної плати.

Вчинення відповідачем дій у 2020 році для оформлення, як новим власником нерухомого майна-нежитлової будівлі літ. в літ. "А-1" загальною площею 94,5 кв. м., літ. "Б-1" загальною площею 30,0 кв. м. по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові у м. Харкові, права оренди земельної ділянки, на якій вказана нерухомість розташована, та укладення лише у 2021 році додаткової угоди щодо зміни найменування орендаря, не впливають на обов`язок відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди від 07 березня 2019 року у спірний період з 17 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, в який цей договір був чинним та обов`язковим до виконання, а отже жодним чином не спростовують спірну суму заборгованості з орендної плати.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку між позивачем і відповідачем були наявні орендні правовідносини з оренди земельної ділянки площею 0,3181га по вулиці Свистуна, будинок 11 у місті Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0001, яка перебуває у комунальній власності, отже, відповідач є зобов`язаним контрагентом по сплаті орендної плати за землекористування, який ним виконаний в повному обсязі не був, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 205 683,82 грн., які підлягають стягнення в судовому порядку, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 912/1581/19, який вказав, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суду Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класік-Форм" (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 41848263) на користь Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 205 683,82 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 085,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "07" грудня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3711/21