Постанова

від 07.12.2021 по справі 331/1323/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.12.2021 Справа № 331/1323/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1323/21 Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р.С.

Провадження № 22-ц/807/3535/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року у справі за позовом Кредитної спілки Запоріжжя до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У березні 2021 року КС Запоріжжя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.04.2019 року між сторонами укладено договір кредиту № 2239 (далі договір), відповідно до якого позивач зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 50000,00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності і забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути його КС Запоріжжя відповідно до умов, передбачених цим Договором.

КС Запоріжжя свої зобов`язання виконала та надала Відповідачу-1 кредит у сумі 50000,00 грн строком на 12 місяців до 18 квітня 2020 року.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем-1 умов Договору у нього станом на 19 березня 2021 р. утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 45838,05 грн та процентами за користування кредитом, в тому числі за неправомірне користування кредитом за період з 18.04.2019 р. по 18.04.2020 р. у розмірі 4445,65 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КС Запоріжжя заборгованість за кредитним договором №2239 від 18 квітня 2019 року в загальній сумі 152 826, 49 грн., яка складається з 45838,05 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4445,65 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом за період з 18квітня 2019 року по 18квітня 2020 року, 100542,79 грн. процентів згідно з пунктом 5.4 Договору кредиту (ч.2 ст.625 ЦК України) за період з 19 квітня 2020 року по 19 березня 2021 року, 2000 грн. штрафу згідно з пунктом 5.5 Договору кредиту.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь КС Запоріжжя заборгованість за кредитним договором №2239 від 18 квітня 2019 року в загальній сумі 152 826, 49 грн., яка складається з 45838,05 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4445,65 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом за період з 18квітня 2019 року по 18квітня 2020 року, 100542,79 грн. процентів згідно з пунктом 5.4 Договору кредиту (ч.2 ст.625 ЦК України) за період з 19 квітня 2020 року по 19 березня 2021 року, 2000 грн. штрафу згідно з пунктом 5.5 Договору кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 на користь КС Запоріжжя у рівних частках з кожного судові витрати у загальній сумі 2292,39 грн., тобто по 764,13 грн. з кожного.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу за підсудністю до Оріхівського районного суду Запорізької області. У випадку, якщо апеляційний суд визнає, що рішення суду судом без порушення правил підсудності - змінити рішення, стягнувши з відповідачів солідарно на погашення тіла кредиту 45 681,10 грн. Вирішити питання судових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: змінити рішення (п.2).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин.

Встановлено, що 18 квітня 2019 року між Кредитною спілкою Запоріжжя і ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2239 від 18.04.2019р. (а.с. 14-16).

Згідно п. 1.1. договору кредиту № 2239 Кредитна спілка зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути його спілці відповідно до умов, передбачених цим Договором.

КС Запоріжжя свої зобов`язання виконала та надала ОСОБА_1 кредит у сумі 50000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 18 квітня 2019р. (а.с. 20).

ОСОБА_1 неналежним чином виконувались обов`язки за Договором, через що у неї виникла заборгованість перед КС Запоріжжя .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. у неї станом на 19 березня 2021 р. утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 45838,05 грн. і процентами за користування кредитом, в тому числі за неправомірне користуванням кредитом за період з 18.04.2019 р. по 18.04.2020 р. у розмірі 4445,65 грн, що підтверджується розрахунком КС Запоріжжя (а.с. 10).

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17 зазначено, що термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до п. 1.4 Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. встановлений розмір процентної ставки за користування кредитом на рівні 75 % річних.

Зазначеним пунктом договору передбачені проценти за правомірне користування кредитним коштами в межах строку користування кредитом.

Разом з цим, пунктом 1.5. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. встановлено, що у разі прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків згідно п. 2.1. цього Договору, або у випадку виникнення відповідно до умов даного Договору зобов`язання Позичальника достроково повернути кредит, розмір процентів за користування кредитом становить 150% річних з наступного за днем сплати по кредиту дня і діє до повного погашення Позичальником простроченої заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 5.4. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків та/або п.п. 1.3., 4.1.5., 7.4. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р., позичальник згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 250% процентів річних від простроченої суми.

Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК.

Аналогічна правова позиції викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2019 р. по справі №910/21449/17, від 05.03.2019 р. по справі № 5017/1987/2012, від 05.06.2019 р. по справі № 907/955/16.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до відповідачів з позовними вимогами, в тому числі про стягнення 150 процентів річних за порушення грошового зобов`язання, за період з 18 квітня 2019 року по 18 квітня 2020 року, тобто в межах строку кредитування, на підставі п. 1.4. і 1.5 Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р.

Крім іншого, позивач просив стягнути з відповідачів проценти за неправомірне користування коштами у зв`язку з порушенням п. 1.3. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. на підставі п. 5.4. зазначеного договору та частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно п. 5.4. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р.за прострочення позичальником строків сплати, передбачених Графіком розрахунків та/або п. п. 1.3., 4.1.5., 7.4. Договору, позичальник згідно з частиною другою статті 625 ЦК сплачує кредитодавцю на його вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 250% процентів річних від простроченої суми.

Встановлено, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 пункту 1.3. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. та не повернення повної суми кредиту у строк до 18.04.2020 р. у неї утворилась заборгованість відповідно до частини другої статті 625 ЦК за процентами за неправомірне користування коштами за період з 19.04.2020 р. по 19.03.2021 р. у розмірі 100542,79 грн., що підтверджується розрахунком КС Запоріжжя (а.с. 11).

В силу приписів ч.1 ст. 1 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З п 5.5. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019р. вбачається, що у разі прийняття Спілкою рішення про стягнення процентів за користування кредитом та суми кредиту в судовому порядку внаслідок невиконання позичальником зобов`язань, встановлених п. 2.6., до позичальника застосовується штраф у розмірі 50% від суми фактичного залишку кредиту на дату прийняття Спілкою рішення про стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку.

Штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань складає 22919,03 (45838,05 грн фактичного залишку кредиту х 50 %).

Суд першої інстанції з урахуванням приписів ч.3 ст. 551 ЦК України обґрунтовано та правомірно зменшив розмір штрафу з 22919,03грн. до 2000 грн.

Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення з заборгованості з відповідачів, судом першої інстанції вірно встановлено, що в забезпечення вимог КС Запоріжжя за Договором кредиту № 2239 від 18 квітня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_2 (Відповідач-2) та позичальником ОСОБА_1 (Відповідач-1) укладений Договір поруки № 2239/П1 від 18 квітня 2019р.(а.с. 17)

В забезпечення вимог КС Запоріжжя за Договором кредиту № 2239 від 18 квітня 2019р. між позивачем та поручителем ОСОБА_3 (Відповідач-3) та позичальником ОСОБА_1 (Відповідач-1) укладений Договір поруки № 2239/П3 від 18 квітня 2019р.(а.с.19).

Згідно п. 2.1. зазначених Договорів поруки 2239/П1 і № 2239/П3 від 18 квітня 2019р.поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями боржника, що випливають із Договору кредиту № 2239 від 18 квітня 2019р., укладеного між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно Договору кредиту.

Пунктом 3.2. Договору поруки визначено, що Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов`язанням боржника в повному обсязі всім належним йому майном та іншими коштами, на які може бути звернення стягнення, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов Договору кредиту.

Мотивувальна частині рішення суду першої інстанції є законною та правомірною, проте, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості у розмірі 152 826,49 грн. та з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно заборгованості у розмірі 152 826,49 грн.

Колегією суддів встановлено, що мотивувальна частині рішення суду першої інстанції не відповідає резолютивній частині рішення.

З резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що якщо поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконуватимуть рішення суду, то на користь позивача підлягає до стягнення 305 652,98 грн., а не 152 826,49 грн., як про це зазначено у мотивувальній частині рішення.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, шляхом стягнення з трьох відповідачів солідарно заборгованості у розмірі 152 826,49 грн.

Суд першої інстанції з урахуванням приписів статей 526, 530 ЦК України, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог із зменшенням суми штрафу.

Доводи апеляційної скарги про невірний розподіл сплачених за кредитним договором коштів не на погашення тіла кредиту, а на погашення процентів і штрафів, не ґрунтуються на законі і умовах договору.

В силу приписів 534 ЦК у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості встановленої договором або законом.

З Договору кредиту № 2239 від 18 квітня 2019р. вбачається, що встановлена наступна черговість погашення грошового зобов`язання (п.2.2 Договору): в першу чергу сплаті підлягають проценти, нараховані згідно із п. 5.4 Договору та збитки від інфляції, в другу чергу - проценти за користування кредитом, в третю чергу - сума кредиту, а в останню чергу - штраф, передбачений п.5.5 Договору.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що нею за кредитним договором сплачено 46 650,00 грн.

Враховуючи зазначені положення закону, проведений позивачем розрахунок підтверджує правильність розподілу сплачених позичальником грошових коштів відповідно до черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, і повністю підтверджує сплату відповідачем грошових коштів у зазначеній сумі на погашення договору кредиту № 2239 від 18 квітня 2019р.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що вона звільнена від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення грошових зобов`язань відповідно до Закону Про протидію розповсюдження короно вірусної інфекції COVID-19 і необґрунтоване нараховування штрафних санкцій у вигляді штрафу і процентів (пункти 5.4 і 5.5 Договору).

Вказані доводи відповідача були оцінені судом першої інстанції та їм дана належна оцінка.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, згідно п. 6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону..

Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" був доповнений п. 6 згідно із Законом України від 17.03.2020 р. N 533-ІХ, який набрав чинності 18.03.2020 (із змінами).

Відповідно до преамбули Закону України "Про споживче кредитування" цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно із пунктами 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту, а споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою,незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З заяви-анкети позичальника ОСОБА_1 встановлено, що звертаючись до КС "Запоріжжя" від 17.04.2019 відповідач просив надати їй кредит для ведення особистого сільського господарства з метою реалізації продукції, придбання посівного матеріалу, хімічних засобів (а.с.111).

Згідно п. 1.2. Договору кредиту № 2239 від 18.04.2019 р. кредит використовується на цілі, пов`язані з підприємницькою діяльністю Позичальника, а саме: на розвиток особистого селянського господарства з метою реалізації сільськогосподарської продукції.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до Додатку 6 Порядку складання та подання звітності кредитними спілками та об`єднаними кредитними спілками до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25.12.2003 р. №177, зареєстрований Міністерством юстиції України 19.01.2004 р. за № 69/8668) кредити поділяються, в тому числі на: кредити, надані на ведення особистих селянських господарств, та споживчі кредити.

Таким чином, встановлено, що сторонами договору кредиту погоджено використання отриманих коштів саме на підприємницькі цілі з метою реалізації сільськогосподарської продукції. Вказаний договір був підписаний сторонами без зауважень. Відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов договору кредиту.

Враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними, оскільки встановлено, що Договір кредиту № 2239 від 18.04.2019 р. не відноситься до договорів про споживчий кредит, отже відповідно, норми Закону України "Про споживче кредитування" не поширюються на зазначений договір, а тому посилання скаржника на порушення норм зазначеного закону є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції підсудності розгляду справи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки є помилковими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя на підставі ч.8 ст.28 ЦПК України за місцем виконання договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору кредиту, укладеного між сторонами, місцем виконання цього договору є місцезнаходження юридичної особи: м. Запоріжжя, пр.Соборний,105, отже в межах юрисдикції Жовтневого районного суду м.Запоріжжя.

Фактичне місце підписання договору чи місце сплати заборгованості за кредитом в місті Оріхів не впливають на зазначені положення договору, а тому справа розглянута за підсудністю встановленою законом.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року у цій справі слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС Запоріжжя заборгованість за кредитним договором №2239 від 18 квітня 2019 року в загальній сумі 152 826, 49 грн., яка складається з 45838,05 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4445,65 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом за період з 18квітня 2019 року по 18квітня 2020 року, 100542,79 грн. процентів згідно з пунктом 5.4 Договору кредиту (ч.2 ст.625 ЦК України) за період з 19 квітня 2020 року по 19 березня 2021 року, 2000 грн. штрафу згідно з пунктом 5.5 Договору кредиту.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 81-82, 89, 367-369, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року у цій справі змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Кредитної спілки Запоріжжя заборгованість за кредитним договором №2239 від 18 квітня 2019 року в загальній сумі 152 826 (сто п`ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 49 копійок, яка складається з 45838,05 гривень заборгованості за тілом кредиту, 4445,65гривень заборгованості з процентів за користування кредитом за період з 18 квітня 2019 року по 18 квітня 2020 року, 100542,79 гривень процентів згідно з пунктом 5.4 Договору кредиту (ч.2 ст.625 ЦК України) за період з 19 квітня 2020 року по 19 березня 2021 року, 2000 гривень штрафу згідно з пунктом 5.5 Договору кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки Запоріжжя у рівних частках з кожного судові витрати у загальній сумі 2292,39 гривень, тобто по 764 (сімсот шістдесят чотири) гривень 13 копійки з кожного.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді: