Постанова

від 07.12.2021 по справі 810/3672/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 810/3672/17

адміністративне провадження № К/9901/60564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/3672/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ВАП-Буд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 (суддя Терлецька О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Петрик І.Й., Сорочко Є.О.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАП-Буд" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі №810/3672/17.

Ухвалою суду від 06.12.2021 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 07.12.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів.

Натомість, позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагентів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 №1685 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВАП-Буд" код ЄДРПОУ 30356126.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 02.10.2017 №744/10-36-14-01/30356126 (далі - Акт перевірки), за висновками якого позивачем порушено вимоги:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56128грн. за 2015 рік в сумі 9018грн. та за 1 квартал 2017 року в сумі 47110грн.;

пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 310060грн. в т.ч. за квітень 2014 року на суму 300040грн. та за грудень 2015 року на суму 10020грн.

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення позивачем податкового законодавства у періоді, що підлягав перевірці пов`язуються з тим, що господарські операції з ТОВ "Азалія Трейд", ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2017:

0038121412 про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у загальному розмірі 84192грн., у тому числі: 56128грн. - основний платіж, 28064грн. - штрафні санкції;

0038101412 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 15030грн., у тому числі: 10020грн. - основний платіж, 5010грн. - штрафні санкції.

Не погодившись прийнятими рішеннями, Товариство звернулося до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Суди вказали, що матеріалами справи наданими до суду підтверджено наявність у позивача первинних документів, що підтверджують виконання господарських операцій між ним та його контрагентами.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами з`ясовано, під час перевірки встановлено що ТОВ "ВАП-Буд" здійснювало господарські відносини з ТОВ "Азалія Трейд", ФОП ОСОБА_1 та іншими.

Податковий орган вказував, що до перевірки не надано документів, які підтверджують реальність надання товарів/послуг від ТОВ "Азалія Трейд" та ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, від ГУ ДФС у Харківській області отримано лист зібраної податкової інформації від 27.01.2016 щодо ТОВ "Азалія Трейд" (код ЄДРПОУ 40084442) за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 року, де зазначено, що ТОВ Азалія Трейд , не мало можливості фактично здійснювати в грудні 2015 року оформлені господарські операцій з придбання/продажу товарів та послуг. Управлінням податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Харківській області на адресу ОУ ГУ ДФС у Харківській області направлено службову записку про відпрацювання ризикового платника за грудень 2015 року 22.01.2016 та запит на встановлення місцезнаходження платника податків від 22.01.2016.

На дату складання узагальненої податкової інформації відповідь від ОУ ГУ ДФС у Харківській області не отримана.

ГУ ДФС у Харківській області по контрагентам постачальникам складено податкові інформації за результатом яких встановлено формування штучних податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними штучного податкового кредиту.

Також, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено що в проваджені ГСУ ФР Державної фіскальної служби України перебуває кримінальне провадження, а саме №42016000000000201 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2016, досудовим розслідуванням встановлено, що організована група осіб здійснюють протиправну діяльність на території Київської, Дніпропетровської Запорізької та Харківської областей, спрямовану на надання послуг службовим особам реального сектору економіки з ухилення від сплати податків, обготівковування грошових коштів та їх легалізацію використовуючи при цьому підприємства, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності, у тому числі: ТОВ Азалія Трейд (код ЄДРПОУ 40084442) та інші.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку, що операції відображені ТОВ ВАП-Буд з ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_1 не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.

У справі, що розглядається на підставі матеріалів судами встановлено, що між ТОВ ВАП-Буд та ТОВ Азалія Трейд до перевірки надано Договір підряду №09/12/2015 від 09.12.2015.

За умовами укладеного договору, ТОВ Азалія Трейд , як підрядник прийняло на себе зобов`язання виконати комплекс земельних робіт по об`єкту: Будівництво деревообробного комбінату по вул. Жовтнева 11-Б у м. Коростень, Житомирської області , а ТОВ ВАП-БУД у свою чергу, зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору за виконані роботи. Роботи приймались сторонами у на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2.

За умовами Договору ТОВ Азалія Трейд було виконано, а позивачем прийнято роботи, за грудень 2015 року на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2 від 25.12.2015 на загальну суму 60120грн., у тому числі ПДВ у розмірі 10020грн.

ТОВ ВАП-БУД , у свою чергу, належним чином провело оплату виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням №2600 від 29.12.2015 на 60120,00 гривень.

У перевіряємому періоді ТОВ ВАП-Буд мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 .

На підтвердження операцій з ФОП ОСОБА_1 позивачем надано рахунки-фактури ФОП ОСОБА_1 котрий не є платником ПДВ. Згідно рахунків фактур ФОП ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання надання послуг з проживання працівників.

Розрахунок проводився за фактично отримані послуги на підставі рахунків-фактур, у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку (Замовника) поточний банківський рахунок (Підрядника) відповідно до платіжних доручень.

Послуги ФОП ОСОБА_1 були надані ТОВ ВАП-Буд на загальну суму 261722грн. та належним чином оплачені.

Судами відзначено, що в Акті перевірки, перевіряючими не надано жодного обґрунтування, відносно того, чому операції з ФОП ОСОБА_1 , не повинні були відображатись у бухгалтерському обліку платника податків.

При цьому, за результатами дослідження первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між позивачем та його контрагентами та здійсненням ним господарської діяльності.

Суди констатували, що відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача. Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з податку на прибуток як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Поряд з цим, в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

У свою чергу, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Суди правильно вважали, що припущення відповідача в акті перевірки про відсутність оригіналів первинних документів, не є підставою для позбавлення позивача, як платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Наданими до суду первинними документами підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки. Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку первинним документам, доданим до матеріалів справи.

Верховний Суд наголошує, що положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами. Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач та наявність первинних документів, інших доказів на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами, суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №810/3672/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду