Постанова

від 01.08.2018 по справі 810/3672/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3672/17 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП - Буд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП - Буд" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2017 №038121412 та №00381014142.

Позовні вимоги серед іншого мотивує тим, що податкові повідомлення-рішення, що прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки, слід визнати протиправними, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято таке рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, та такими, що прийняті з явними порушеннями норм діючого законодавства України, а відтак підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП - Буд" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.10.2017 №038121412.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.10.2017 №00381014142.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 №1685 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП-Буд", код ЄДРПОУ 30356126.

За результатами проведення перевірки складено акт перевірки від 02.10.2017 року № 744/10-36-14-01/30356126 (далі - Акт перевірки), за висновками якого вбачається порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56128 грн. за 2015 рік в сумі 9018 грн. та за 1 квартал 2017 року в сумі 47110 грн., а також приписи п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 310 060 грн. в т.ч. за квітень 2014 року на суму 300 040 грн. та за грудень 2015 року на суму 10 020 грн.

Підставою для таких висновків стали наступні обставини, що викладені в тексті Акта перевірки.

Так, під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "ВАП-Буд" здійснювало господарські відносини з ТОВ "Азалія Трейд", ФОП ОСОБА_3 та іншими.

За твердженням відповідача, до перевірки позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували реальність надання товарів/послуг від ТОВ "Азалія Трейд" та ФОП ОСОБА_3

Крім того, від ГУ ДФС у Харківській області надійшов лист зібраної податкової інформації від 27.01.16 № 5/20-40-22-09-12/40084442, щодо ТОВ "Азалія Трейд" (код ЄДРПОУ 40084442) за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 р., в якому зазначено, що придбання товарів та здійснення будівельних послуг потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня. ТОВ Азалія Трейд до ДПІ за місцем обліку не надано жодного звіту, яким можливо підтвердити наявність штатного персоналу. Проте, лише за перший місяць реєстрації в якості платника ПДВ (свідоцтво ПДВ від 01.12.2015 року) підприємство здійснило значні обсяги придбання та реалізації товарів/послуг. При цьому, ТОВ Азалія Трейд не має можливості фактично здійснювати у грудні 2015 року оформлені господарські операцій з придбання/продажу товарів та послуг. Управлінням податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Харківській області на адресу ОУ ГУ ДФС у Харківській області направлено службову записку про відпрацювання ризикового платника за грудень 2015р. №22/20-40-22-09-21 від 22.01.2016 року та запит на встановлення місцезнаходження платника податків №27/20-40-22-09-21 від 22.01.2016 року.

На дату складання узагальненої податкової інформації відповідь від ОУ ГУ ДФС у Харківській області не отримана.

ГУ ДФС у Харківській області по контрагентам постачальникам складено податкові інформації за результатом яких встановлено формування штучних податкових зобов'язань з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними штучного податкового кредиту, а саме:

ТОВ Альма К (код 39983286) знаходиться на обліку в Основ'янській ОДПІ - складено податкову інформацію від 27.01.1 б№4/20-40-22-09-12/39983286.

ТОВ Далімаунт (код 39979797) знаходиться на обліку в Основ'янській ОДПІ - складено податкову інформацію від 27.01.16№6/20-40-22-09-12/39979797.

Сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг встановлено на загальну суму 3232001 грн. Таким чином, платником податків порушено норми п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України .

Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що в проваджені ГСУ ФР Державної фіскальної служби України перебуває також кримінальне провадження №42016000000000201 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2016 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що організована група осіб здійснює протиправну діяльність на території Київської, Дніпропетровської Запорізької та Харківської областей, спрямовану на надання послуг службовим особам реального сектору економіки з ухилення від сплати податків, обготівковування грошових коштів та їх легалізацію використовуючи при цьому підприємства, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності.

Вказані особи, діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою досягнення злочинної змови про спільне вчинення низки злочинів у сфері господарської діяльності, зорганізувались у стійку злочинну групу, об'єднану єдиним злочинним інтересом, спрямованим на досягнення загального злочинного результату, розподіливши між собою ролі, придбали ряд суб'єктів господарювання, у тому числі: ТОВ Азалія Трейд (код ЄДРПОУ 40084442) та інші. Дана група СГД створена з метою прикриття незаконної діяльності, незаконного обготівкування грошових коштів та пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Використовуючи реквізити фіктивних товариств, вказані особи надають податкову вигоду підприємствам реально діючого сектору економіки з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, що завдає велику матеріальну шкоду державі.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що операції відображені ТОВ ВАП - БУД із ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, згідно якого господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Укладені договори між ТОВ ВАП - Буд та ТОВ Азалія Трейд , ФОП ОСОБА_3 не опосередковувались реальним виконанням операцій, яка становить його предмет. Фактично ТОВ ВАП - Буд здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 і складено первинні документи (акти здачі - приймання послуг, платіжні документи) всупереч норм частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/74.

При перенесенні інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів по взаємовідносинах ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВАП - Буд порушено норми частини пятої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/74, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 №893/4186.

При перенесенні ТОВ ВАП - БУД неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності по взаємовідносинах із ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 порушено норми п.3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868.

Крім того, відповідач також вказав на порушення позивачем Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.11.99 №751/4044.

На підставі Акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач в своєму позові просить визнати протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Підпункт 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, зі змісту Акту перевірки вбачається, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не доведено таких обставин і в Акті перевірки.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як уже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а саме: містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Так, за приписами статті 16 Податкового кодексу України, за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали даної справи, ТОВ ВАП-Буд у періоді, що перевірявся, мало господарські взаємовідносини з ТОВ Азалія Трейд (код ЄДРПОУ - 40084442).

Так, між ТОВ ВАП-Буд та ТОВ Азалія Трейд до перевірки надано Договір підряду №09/12/2015 від 09.12.2015р., за умовами якого ТОВ Азалія Трейд , як підрядник, прийняло на себе зобов'язання виконати комплекс земельних робіт по об'єкту: Будівництво деревообробного комбінату по вул. Жовтнева 11-Б у м. Коростень, Житомирської області , а ТОВ ВАП-Буд у свою чергу зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору за виконані роботи. Роботи приймались сторонами на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2.

За умовами Договір підряду №09/12/2015 від 09.12.2015р. ТОВ Азалія Трейд було виконано, а позивачем прийнято роботи, за грудень 2015 року на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2 від 25.12.2015 р„ на загальну суму 60120 гривен, у тому числі ПДІ - 10020,00 гривень.

ТОВ ВАП-Буд у свою чергу належним чином провело оплату виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 2600 від 29.12.2015 року на 60120,00 гривень.

Крім того, у періоді, що перевірвся, ТОВ ВАП-БУД мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3

На підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 позивачем надано рахунки-фактури ФОП ОСОБА_3, який не є платником ПДВ. Згідно рахунків фактур ФОП ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання послуг з проживання працівників.

Розрахунок проводився за фактично отримані послуги на підставі рахунків-фактур у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку (Замовника) поточний банківський рахунок (Підрядника) відповідно до платіжних доручень: №№ 2423 від 09.09.16, 2437 від 12.09.16, 2465 від 14.09.16, 2536 від 21.09.16, 3095 від 14.11.16, 3153 від 16.11.16, 3182 від 7.11.16, 3196 від 18.11.16, 3202 від 21.11.16, 3217 від 22.11.16, 3232 від 23.11.16, 3255 від 25.11.16, 3314 від 296.11.16, 3337 від 30.11.16, 3374 від 01.12.16, 3384 від 02.12.16, 3425 від 06.12.16, 3441 від 07.12.16, 3460 від 28.12.16, 3479 від 08.12.16, 3488 від 09.12.16, 3516 від 12.12.16, 3531 від 13.12.16, 3605 від 15.12.16, 3649 від 19.12.16, 3681 від 21.12.16, 6 від 05.01.17, 23 від 10.01.17, 134 від 16.01.17, 196 від 19.01.17, 209 від 20.01.17, 228 від 23.01.17, 261 від 25.01.17, 336 від 01.02.17, 357 від 01.02.17, 361 від 02.02.17, 375 від 03.02.17,394 від 06.02.17, 446 від 09.02.17, 482 від 13.02.17, 492 від 14.02.17, 563 від 16.02.17, 566 від 17.02.17.

Послуги ФОП ОСОБА_3 були надані ТОВ ВАП-Буд на загальну суму 261 722,00 гривень та належним чином оплачені.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах та як наслідок твердження відповідача про відсутність об'єктів оподаткування по спірних господарських операціях, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документах до витрат.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, суми ПДВ, віднесеного позивачем до податкового кредиту договору украденого з контрагентом, повністю підтверджуються наявними у справі належним чином оформленими податковими накладними.

Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, усі податкові накладні, що були виписані контрагентами для позивача, містять необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, усі податкові накладні у визначеному законом порядку були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Акті перевірки, контрагенти булі зареєстровані як платник ПДВ, зазначене не оспорюється відповідачем.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами "безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Положенням частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент вчинення господарських правовідносин контрагенти позивача були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Разом з тим, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент вчинення господарських операцій контрагенти не ліквідовані та не перебували у стані ліквідації.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що податковим органом жодним чином не доведено, що операції між позивачем та його контрагентами, є недійсними та/або такими, що не пов'язані з отриманням доходу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірні господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 10.08.2018р.