Рішення

від 10.04.2018 по справі 810/3672/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року №810/3672/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Мкртчяна Н.Ц.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП - Буд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАП - Буд" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2017 №038121412 та НОМЕР_1 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки слід визнати протиправними, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято таке рішення, грунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, та такими, що прийняті з явними порушеннями норм діючого законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмовому відзиві, наданому до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 20.09.2017 №1685, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП-БУД", код ЄДРПОУ 30356126 (далі - ТОВ "ВАП-БУД").

За результатами проведення перевірки, складено акт перевірки від 02.10.2017 року № 744/10-36-14-01/30356126 (далі - Акт перевірки), на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно висновків Акта перевірки, позивачем допущено порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56128 грн. за 2015 рік в сумі 9018 грн. та за 1 квартал 2017 року в сумі 47110 грн., а також приписи п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 310 060 грн. в т.ч. за квітень 2014 року на суму 300 040 грн. та за грудень 2015 року на суму 10 020 грн.

Підставою для таких висновків стали наступні обставини, що викладені в тексті Акта перевірки.

Під час проведення перевірки було встановлено що ТОВ "ВАП-БУД" здійснювало господарські відносини з ТОВ "Азалія Трейд", ФОП ОСОБА_3 та іншими.

До перевірки не надано жадних документів які б підтверджували реальність надання товарів/послуг від ТОВ "Азалія Трейд" та ФОП ОСОБА_3 Крім того Від ГУ ДФС у Харківській області отримано лист зібраної податкової інформації від 27.01.16 № 5/20-40-22-09-12/40084442, щодо ТОВ "Азалія Трейд" (код ЄДРПОУ 40084442) за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 р. Де зазначене наступне:

Придбання товарів та здійснення будівельних послуг потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня.

Підприємством до ДПІ за місцем обліку не надано жодного звіту, якім можливо підтвердити наявність штатного персоналу. Проте, лише за перший місяць реєстрації в якості платника ПДВ (свідоцтво ПДВ від 01.12.2015 року) підприємство здійснило значні обсяги придбання та реалізації товарів/послуг.

Отже, ТОВ Азалія Трейд , не маю можливості фактично здійснювати в грудні 2015 року оформлені господарські операцій з придбання/продажу товарів та послуг. Управлінням податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Харківській області на адресу ОУ ГУ ДФС у Харківській області направлено службову записку про відпрацювання ризикового платника за грудень 2015р. №22/20-40-22-09-21 від 22.01.2016 року та запит на встановлення місцезнаходження платника податків №27/20-40-22-09-21 від 22.01.2016 року.

На дату складання узагальненої податкової інформації відповідь від ОУ ГУ ДФС у Харківській області не отримана.

ГУ ДФС у Харківській області по контрагентам постачальникам складено податкові інформації за результатом яких встановлено формування штучних податкових зобов 'язань з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними штучного податкового кредиту, а саме:

ТОВ Альма К (код 39983286) знаходиться на обліку в Основ'янській ОДПІ - складено податкову інформацію від 27.01.1 б№4/20-40-22-09-12/39983286.

ТОВ Далімаунт (код 39979797) знаходиться на обліку в Основ'янській ОДПІ - складено податкову інформацію від 27.01.16№6/20-40-22-09-12/39979797.

Сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг - встановлено на загальну суму 3232001 грн. Таким чином, платником податків порушено норми п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Кодексу.

Також, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено що в проваджені ГСУ ФР Державної фіскальної служби України перебуває кримінальне провадження, а саме №42016000000000201 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2016 року, досудовим розслідуванням встановлено, що організована група осіб здійснюють протиправну діяльність на території Київської, Дніпропетровської Запорізької та Харківської областей, спрямовану на надання послуг службовим особам реального сектору економіки з ухилення від сплати податків, обготівковування грошових коштів та їх легалізацію використовуючи при цьому підприємства, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності.

Вказані особи, діючи умисно, із корисливих мотивів, досягни злочинної змови про спільне вчинення низки злочинів у сфері господарської діяльності, зорганізувались у стійку злочинну групу, об'єднану єдиним злочинним інтересом, спрямованім на досягнення загального злочинного результату, розподіливши між собою ролі, придбали ряд суб'єктів господарювання, у тому числі: ТОВ Азалія Трейд (код ЄДРПОУ 40084442) та інші. Дана група СГД створена з метою прикриття незаконної діяльності, незаконного обготівкування грошових коштів та пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Використовуючи реквізити фіктивних товариств, ці особи надають податкову вигоду підприємствам реально діючого сектору економіки з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, що завдає велику матеріальну шкоду державі.

Враховуючи вищевикладене, операції відображені ТОВ ВАП - БУД із ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), згідно якого господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Укладені договори між ТОВ ВАП - БУД та ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 не опосередковувались реальним виконанням операцій, яка становить його предмет.

Фактично ТОВ ВАП - БУД здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 і складено первинні документи (акти здачі - приймання послуг, платіжні документи) всупереч норм частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/74.

Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст.1.Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1, п.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (із змінами та доповненнями), в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ ВАП - БУД інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів по взаємовідносинах ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 порушено норми частини п'ятої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/74, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 №893/4186.

Також порушено норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.11.99 №751/4044.

При перенесенні ТОВ ВАП - БУД неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності по взаємовідносинах із ТОВ Азалія Трейд та ФОП ОСОБА_3 порушено норми п.3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868.

Вищезазначені документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Викладене вище доводить, що ТОВ ВАП - БУД допущено порушення наступних норм п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств по операціях з ТОВ Азалія Трейд (в частині визначення показників фінансової звітності), наслідком чого стало заниження фінансового результату на загальну суму 311822 грн. за 2015 рік в сумі 50100 грн. та за 1 квартал 2017 р. в сумі 261722 грн.

Вважаючи висновки, викладені в Акті перевірки необгрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з порушенням норм діючого законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2015 визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 Податкового кодексу України).

Таким чином, з 01.01.2015 оподатковуваний прибуток розраховується за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 31.12.1999, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 31.12.1999, передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №336/22868 від 28.02.2013, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

ТОВ ВАП-БУД у періоді, що перевірявся, мало господарські взаємовідносини з ТОВ Азалія Трейд (код ЄДРПОУ - 40084442).

Так, між ТОВ ВАП-БУД та ТОВ Азалія Трейд до перевірки надано Договір підряду №09/12/2015 від 09.12.2015р. За умовами укладеного договору, ТОВ Азалія Трейд , як підрядник прийняло на себе зобов'язання виконати комплекс земельних робіт по об'єкту: Будівництво деревообробного комбінату по вул. Жовтнева 11-Б у м. Коростень, Житомирської області , а ТОВ ВАП-БУД у свою чергу, зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору за виконані роботи. Роботи приймались сторонами у на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2.

За умовами Договір підряду №09/12/2015 від 09.12.2015р., ТОВ Азалія Трейд було виконано, а позивачем прийнято роботи, за грудень 2015 року на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2 від 25.12.2015 р„ на загальну суму 60120 гривен, у тому числі ПДІ у розмірі 10020,00 гривень.

ТОВ ВАП-БУД , у свою чергу, належним чином провело оплату виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 2600 від 29.12.2015 року на 60120,00 гривень.

У перевіряємому періоді ТОВ ВАП-БУД мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3

На підтвердження операцій з ФОП ОСОБА_3 Позивачем надано рахунки-фактури ФОП ОСОБА_3 котрий не є платником ПДВ. Згідно рахунків фактур ФОП ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання в і послуг з проживання працівників.

Розрахунок проводився за фактично отримані послуги на підставі рахунків-фактур, у безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів з поточного банківського рахунку (Замовника) поточний банківський рахунок (Підрядника) відповідно до платіжних доручень: №№ 2423 від 09.09.16, 2437 від 12.09.16, 2465 від 14.09.16, 2536 від 21.09.16, 3095 від 14.11.16, 3153 від 16.11.16, 3182 від 7.11.16, 3196 від 18.11.16, 3202 від 21.11.16, 3217 від 22.11.16, 3232 від 23.11.16, 3255 від 25.11.16, 3314 від 296.11.16, 3337 від 30.11.16, 3374 від 01.12.16, 3384 від 02.12.16, 3425 від 06.12.16, 3441 від 07.12.16, 3460 від 28.12.16, 3479 від 08.12.16, 3488 від 09.12.16, 3516 від 12.12.16, 3531 від 13.12.16, 3605 від 15.12.16, 3649 від 19.12.16, 3681 від 21.12.16, 6 від 05.01.17, 23 від 10.01.17, 134 від 16.01.17, 196 від 19.01.17, 209 від 20.01.17, 228 від 23.01.17, 261 від 25.01.17, 336 від 01.02.17, 357 від 01.02.17, 361 від 02.02.17, 375 від 03.02.17,394 від 06.02.17, 446 від 09.02.17, 482 від 13.02.17, 492 від 14.02.17, 563 від 16.02.17, 566 від 17.02.17.

Послуги ФОП ОСОБА_3В були надані ТОВ ВАП-БУД на загальну суму 261 722 ,00 гривень та належним чином оплачені.

Окремо варто відмітити, що у Акті перевірки, перевіряючими не надано жодного обґрунтування, відносно того, чому операції з ФОП ОСОБА_3В, не повинні були відображатись у бухгалтерському обліку платника податків.

При цьому, за результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між позивачем та його контрагентами та здійсненням ним господарської діяльності.

В той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Порядок формування податкового кредиту регламентований ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, даною нормою встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2. цієї статті вказано, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

У пункті 198.6 вказаної норми містяться обмеження, які полягають в наступному, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.6 ст. 201.6 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із контрагентами, суду доведено.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків товарів (послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача належним чином оформлених первинних документів, у т.ч. податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту за перевіряємий період.

При цьому, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент видання вказаних податкових накладних, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платника податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит цілком відповідають вимогам, встановленими ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 17.10.2017 №038121412 та НОМЕР_1 не відповідає вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.10.2017 №038121412

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.10.2017 №00381014142.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАП - Буд" (код ЄДРПОУ 30356126) сплачений ним судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 20 квітня 2018 р.