Постанова

від 02.12.2021 по справі 501/3937/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021року

м. Київ

справа № 501/3937/19

провадження № 61-11978св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чорноморський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2019 року в складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу.

Разом з тим, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким особам, організаціям, підприємствам, нотаріусам, державним реєстраторам регіональних бюро державних реєстраторів України вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації, перереєстрації, скасування, закриття розділів та внесення будь-яких змін до права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:0306.

Заява обґрунтована тим, що між сторонами та третьою особою існує спір щодо нерухомого майна (земельної ділянки), державним виконавцем порушено порядок передачі майна стягувачу - ОСОБА_2 , який незважаючи на відкриття провадження у цій справі вчиняє дії щодо перереєстрації земельної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено будь-яким особам, організаціям, підприємствам, нотаріусам, державним реєстраторам регіональних бюро державних реєстраторів України вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації, перереєстрації, скасування, закриття розділів та внесення будь-яких змін до права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:0306.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинити певні дії, такий спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами у цій справі, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції порушив правила територіальної підсудності, не спростовують правильність висновків суду, оскільки вжиття заходів забезпечення позову має за мету до вирішення справи по суті унеможливити відчуження предмету спору та забезпечити можливість виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, постановлена неповноважним складом суду та з порушенням правил територіальної юрисдикції. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суди не звернули увагу на те, що об`єкт нерухомого майна, відносно якого виник спір, розташований в Овідіопольському районі Одеської області, а позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Не звернув увагу на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 25 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі скасовано, справу направлено за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області. При цьому порушено правила виключної підсудності та положення статті 6 Європейської Конвенції права на справедливий суд є суд, встановлений законом ;

суди не дослідили зібрані у справі докази, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, однак не залучений до участі в справі у якості відповідача. Судом не враховані інтереси інших учасників справи, права яких можуть бути порушені при застосуванні заходів забезпечення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 вересня 2020 року зазначено, що підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення норм процесуального права, зокрема положень пунктів 1, 6 частини першої статті 411, частини першої статті 30, статей 149-150 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (пункт 4).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами .

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що обрані позивачами заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є співмірними із позовними вимогами у цій справі, дійшов правильного висновку про задоволення заяви, оскільки у разі відчуження цього майна може бути утруднено або неможливо виконати рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто і вирішено з порушенням правил територіальної юрисдикції, що, як вважав заявник, свідчить про ухвалення судового рішення неповноважним складом суду, оскільки за змістом статті 149 ЦПК України заяву про забезпечення позову вирішує суд, до якого подано або має бути подано позов. ОСОБА_1 звернувся з позовом і заявою про його забезпечення до Іллічівського міського суду Одеської області, тому саме цей суд мав вирішувати заяву про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, однак залучений до участі в справі як третя особа, а не відповідач, на законність судового рішення щодо забезпечення позову у цій справі не впливають, оскільки невідповідність (на думку ОСОБА_2 ) його процесуального статусу, зазначеного у позовній заяві, реальному не є перешкодою для вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову..

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар