Постанова

від 12.09.2024 по справі 501/3937/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1208/24

Справа № 501/3937/19

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: ОСОБА_1 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_1 , Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія», про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на примусовому виконанні у Чорноморському міському відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області перебували виконавчі листи, видані 15 жовтня 2012 року Іллівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11.07.2007 №1740/2-07 на загальну суму 137 071,01 доларів США та стягнення судових витрат.

В рамках виконавчого провадження, 05 листопада 2019 року державний виконавець на підставі постанови та акту передав стягувачу ОСОБА_1 належне боржнику ОСОБА_2 майно, зокрема земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0306, в рахунок погашення боргу за рішенням суду.

Позивач вважає, що державний виконавець порушив порядок реалізація майна, на яке звернено стягнення, передбачений ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», тому просить визнати недійсними та скасувати постанову та акт державного виконавця від 05.11.2019 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням НОМЕР_1.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_2 та представники Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно.

12 вересня 2024 року від голови Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» Сердюка О.А. надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій він вказує, що про дату судового засідання дізнався від адвоката. Також зазначає, що адвокат Кузнецової Лариси, яка була їх представником не зможе прибути на в судове засідання, а також не зможе надалі бути їхнім представником. У зв`язку із викладеним голови та Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» просить відкласти розгляд справи на іншу, для надання часу для звернення за правовою допомогою до іншого адвоката.

12 вересня 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Щелакової К.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, та зазначено, що про дату судового засідання вона дізналась випадково при перевірці сайту «Судова влада України», також зазначено, що у зв`язку з не повідомленням адвокат не зможе прийняти участь в судовому засіданні.

Однак, колегія суддів не вважає за доцільне відкладення розгляду даної справи та відмовляє в задоволенні клопотань, з огляду на наступне.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 , як ініціатор перегляду даної справи в апеляційному порядку зобов`язаний цікавитись відомим йому провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 тривалий час знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з березня 2023 року, тому позивач мав достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, в повній мірі реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Слід також зазначити, що судова повістка-повідомлення про судове засідання була направлена ОСОБА_2 на вказану ним особисто в апеляційній скарзі електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доставлена до електронної скриньки 18.04.2024.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Крім того, вбачається, що адвокат Щелакова К.В. діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 20.03.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 17.04.2023, а тому мала достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, цікавитись станом розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що достовірно знаючи про розгляд даного провадження в апеляційному суді, ініціатором якого є ОСОБА_2 , адвокат Щелакова К.В. та позивач ОСОБА_2 розпорядилися своїми правами на власний розсуд, та не з`явився в судове засідання до апеляційного суду, не цікавились рухом даної справи та ухилились від отримання інформації.

Апеляційний суд також вважає безпідставною заяву голови Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» Сердюка О.А. про відкладення розгляду справи, 23 травня 2023 року останній вже звертався до апеляційного суду із заявою про відкладення розгляду справи з підстав надання часу для звернення за правовою допомогою до адвоката та відправлення належним чином пояснень щодо відзиву сторонам по справі.

Тому колегія суддів вважає, що Виробничий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» мав достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, в повній мірі реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі, в тому числі скористатись послугами адвоката та надати відзив на апеляційну скаргу, без відкладення судового засідання, яке призначене на 12 вересня 2024 року.

Крім того, до заяви не додано жодного доказу, що адвокат Кузнецова Лариса представляла інтереси Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія», та доказів неможливості її прибути в судове засідання до апеляційного суду.

Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , який заперечував в задоволенні апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзивах на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. ст. 2, 5 ЦПК України).

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, відповідно до частини сьомої цієї статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Зважаючи на те, що статтею 575 ЦК України, іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (далі - Порядок №2831/5), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Частиною 5 статті 45 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.

Аналогічне положення містить і пункт 5 розділу V Порядку №2831/5, якщо до часу завершення електронних торгів не надійшло жодної цінової пропозиції, електронні торги вважаються такими, що не відбулися.

Пункт 4 розділу XI 4 Порядку №2831/5 визначає, якщо електронні торги (торги за фіксованою ціною) не відбулися, Організатор не пізніше наступного дня повідомляє про це відділ державної виконавчої служби (приватного виконавця) через особистий кабінет цього відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

Стаття 49 Закону України «Про іпотеку» визначає права та обов`язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Так, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.

Подібний за змістом і пункт 2 розділу VII Порядку №2831/5 в якому зазначено, що у разі якщо електронні торги з реалізації предмета іпотеки оголошено такими, що не відбулися, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронних торгів, що не відбулися.

Частина п`ята статті 47 Закону України «Про іпотеку» визначає, що на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Схожий зміст має і пункт 8 розділу X Порядку №2831/5 згідно якого акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Отже, акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

Вищенаведений правовий аналіз дає змогу прийти суду до висновку, що складений виконавцем акт за результатами проведеного електронногоаукціону є правовстановлюючим документом, а власником майна боржника стає переможець аукціону або стягувач, який виявив бажання залишити за собою нереалізоване за результатами аукціону майно.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 955325 належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0306.

28 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №488/1-07 від 28.02.2007, згідно якого позичальник отримав від банку кредит в сумі 105 000 доларів США між Акціонерним комерційним Банком «Порто-Франко» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстровано у реєстрі 125, відповідно до якого, Іпотекодавцем передано в іпотеку Банку нерухоме майно: земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, яка знаходиться у власності іпотекодавця та належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (бланк серії ЯГ №955325) виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів Одеської області, 01.02.2007, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010752900254.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року по справі №1511/2100/2012, стягнено з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором від 28.02.2007 №488/1-07: за кредитом - 85 286,64 доларів США, за відсотками - 39 296,43 доларів США, пеню - 9 851,41 доларів США, а всього на загальну суму 134 164,48 доларів США, солідарно.

Стягнено з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором від 11.07.2007 №1740/2-07: за кредитом - 89 319,82 доларів США, за відсотками - 43 158,88 доларів США, пеню 45 97,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США, солідарно, в тому числі з ОСОБА_4 в межах початкової вартості предмету іпотеки - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Стягнено з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» судові витрати в розмірі по 5 76,67 грн, з кожного.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2012 року по справі №1511/2100/2012 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На примусовому виконанні у Чорноморському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа №1511/2100/2012, виданого 15 жовтня 2012 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором кредитним договором від 11.07.2007 №1740/2-07: за кредитом - 89 319,82 доларів США, за відсотками - 43 158,88 доларів США, пеню 4 597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США.

19 вересня 2016 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

24 вересня 2019 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подана заявка до ДП «СЕТАМ» про реалізацію предмету іпотеки - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2019 року на адресу Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов протокол СЕТАМ про проведення електронних торгів, в якому зазначено, що торги не відбулись, у зв`язку із відсутністю допущених учасників.

31 жовтня 2019 року до відділу Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла заява стягувача ОСОБА_1 з проханням залишити за собою земельну ділянку в рахунок погашення боргу.

05 листопада 2019 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, на підставі даної постанови складено акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

08 листопада 2019 року начальником Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було прийнято постанову про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_1 та виправлення помилки.

28 листопада 2019 року начальником Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальних документах НОМЕР_1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно виходив з його недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції в повному обсязі встановив характер спірних правовідносин, належним чином встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих учасниками справи доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у судовому рішенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції також вірно вказав, що позивачем не вірно визначений суб`єктний склад сторін .

Треті особи не є суб`єктом спірного правовідношення. Тобто між третьою особою, яка не заявляє вимог щодо предмета позову, і протилежною стороною не повинно бути матеріально-правових відносин. Стимулом до участі у цивільному процесі зазначеного виду третіх осіб є юридична заінтересованість в цивільній справі. Заінтересованість третіх осіб без самостійних вимог щодо результатів розгляду судом цивільної справи між сторонами визначається тим, що ухвалене судом у цивільному процесі рішення може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Із зазначено вбачаємо, що між позивачем та третьою особою не повинно бути матеріально-правових відносин, однак в дійсності це не так. Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №373/86/21.

У Постанові Верховного Суду від 18.08.2021 по справі №572/3632/15-ц провадження 61-9722св21 зазначено, що третя особа у справі є лише сonsorteslitis (учасником справи), не його стороною. Так, відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №761/23652/19 міститься висновок, що права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача, є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року по справі №125/2157/19 викладено правовий висновок із застосування норми права у подібних правовідносинах: «60. З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 14.04.2021 у справі №311/300/19.

Позивачем був визначений статус ОСОБА_1 , як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, при цьому він є учасником правочину, який позивач просить визнати недійсним та скасувати.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, стосовно неможливості іпотекодержателя залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна після перших невідбувшихся торгів.

Так, у частинах 1, 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів.

Висновок із застосування вищенаведеної норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №923/971/19, провадження №12-21гс21: «7.1.21. Отже, законодавцем у статті 49 Закону №898-IV передбачено продаж іпотечного майна з прилюдних торгів у три етапи з наданням іпотекодержателю права на залишення за собою предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами кожних торгів, які оголошено такими, що не відбулися (перших, других, третіх). Така правова норма є диспозитивною за своєю правовою природою».

Апеляційний вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області незаконно відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, оскільки згідно листа Іллічівського міського суду Одеської області від 17.12.2012 суддя просив повернути та залишити без виконання виконавчий лист.

Як було встановлено матеріалами справи, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2012 по справі №1511/2100/2012, стягнено з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором від 28.02.2007 №488/1-07: за кредитом - 85 286,64 доларів США, за відсотками - 39 296,43 доларів США, пеню - 9 851,41 доларів США, а всього на загальну суму 134 164,48 доларів США, солідарно.

Стягнено з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором від 11.07.2007 №1740/2-07: за кредитом - 89 319,82 доларів США, за відсотками - 43 158,88 доларів США, пеню 45 97,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США, солідарно, в тому числі з ОСОБА_4 в межах початкової вартості предмету іпотеки - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Стягнено з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» судові витрати в розмірі по 5 76,67 грн, з кожного.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2012 року по справі №1511/2100/2012 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2012 по справі №1511/2100/2012, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, набрало законної сили, є чинним, а тому підлягає виконанню, в тому числі в примусовому порядку.

Отже, в Чорноморському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. На законних підставах відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа №1511/2100/2012, виданого 15.10.2012 Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11.07.2007 №1740/2-07: за кредитом - 89 319,82 доларів США, за відсотками - 43 158,88 доларів США, пеню 4 597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також вказує про наявність заборони перереєстрації спірної земельної ділянки на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.09.2019 по справі №509/4897/19.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2016 за №2831/5, електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку №2831/5, організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна.

Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.

Згідно п. 4 розділу І Порядку взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з Організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності.

Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.

Відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Порядку №2831/5, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Згідно п. 4 розділу II Порядку №2831/5 перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки.

Як встановлено із заявки державного виконавця від 24.09.2019, так і з відомостей про дату публікації оголошення в системі електронних торгів СЕТАМ 25.09.2019 о 12:08 год., вказане відбулось ще до проголошення слідчим суддею ухвали суду про заборону вчинення реєстраційних дій відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - 25.09.2019 об 16:45 год.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року по справі №509/4897/19, задоволено частково апеляційні скарги ОСОБА_1 , адвоката Деркач І.Е., діючої в інтересах ОСОБА_5 та ТОВ «СПРІНТ А», ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.09.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні №12016160380002007, внесеному до ЄРДР 26.08.2016 за ч. 4 ст. 190 КК України - скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області про накладення арешт на майно повернуто прокурору - процесуальному керівнику у вказаному кримінальному провадженні, для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, протягом сімдесяти двох годин з часу отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує, що на теперішній час діє заборони перереєстрації спірної земельної ділянки, вказує, що слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області виніс ухвалу про арешт майна у кримінальному провадженні №12016160380002007, яка діє на сьогоднішній день.

Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 січня 2020 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, накладено арешт та заборонено посадовим та будь яким особам, організаціям, підприємствам, нотаріусам, державним реєстраторам регіональних бюро державних реєстраторів України вчиняти будь які дії пов`язані із реєстрацією, перереєстрацією, відчуженням, в тому числі земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровими номерами 5123782000:02:004:0306 та 5123782000:02:004:0304.

Таким чином, постанова та акту державного виконавця від 05 листопада 2019 року про передачу майна стягувачу ОСОБА_1 належне боржнику ОСОБА_2 зокрема земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0306, в рахунок погашення боргу за рішенням суду, не може бути скасована та визначна недійсною, з підстав накладання на неї арешту, ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області, яка постановлена лише 10 січня 2020 року, залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2020 року

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених по справі обставин, не мають наслідком задоволення скарги, а отже на увагу суду не заслуговують, крім того ґрунтуються на власному тлумаченні норм законодавства.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам учасників справи належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне та правильне рішення, у зв`язку з чим, на підставі положень ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 30 вересня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк