Рішення

від 20.02.2023 по справі 501/3937/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 501/3937/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника позивача - Щелакової К.В.,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Булки С.Є.,

представника ВК "ЖБК "Баварія" - Кузнєцової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1 , Виробничий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Баварія", про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у Чорноморському міському відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області перебували виконавчі листи, видані 15.10.2012 року Іллівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11.07.2007 року № 1740/2-07 на загальну суму 137 071,01 доларів США та стягнення судових витрат.

В рамках виконавчого провадження, державний виконавець 05.11.2019 року на підставі постанови та акту передав стягувачу ОСОБА_1 належне боржнику ОСОБА_2 майно, зокрема земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0306, в рахунок погашення боргу за рішенням суду.

Позивач вважає, що державний виконавець порушив порядок реалізація майна, на яке звернено стягнення, передбаченийст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», тому постанова та акт державного виконавця від 05.11.2019 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу мають бути визнані недійсними та скасовані.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 25.11.2019 відкрито провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 25 листопада 2019 року - скасовано, справу направлено для розгляду до Овідіопольського районного суду Одеської області за встановленою підсудністю.

У судове засідання, з`явились представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , представник третьої особи ВК «ЖБК «Баварія» - Кузнєцова Л.В. та третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Представник відповідача Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з`явився про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Разом із відзивом представником відповідача повідомлено суд про розгляд справи за відсутності відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 955325 належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0306.

28 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором № 488/1-07 від 28.02.2007 року, згідно якого позичальник отримав від Банку кредит в сумі 105000 доларів США між Акціонерним комерційним Банком «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстровано у реєстрі 125, відповідно до якого, Іпотекодавцем передано в іпотеку Банку нерухоме майно: земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, яка знаходиться у власності іпотекодавця та належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (бланк серії ЯГ № 955325) виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів Одеської області, 01.02.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752900254.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2012 року по справі №1511/2100/2012, стягнено з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року №№488/1-07: за кредитом - 85286,64 доларів США, за відсотками - 39296,43 доларів США, пеню - 9851,41 доларів США, а всього на загальну суму 134164,48 Доларів США, солідарно. Стягнуто з ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «ПОРТО-ФРАНКО» заборгованість за кредитним договором від 11 липня 2007 року №1740/2-07: за кредитом - 89319,82 доларів США, за відсотками - 43158,88 доларів США, пеню 4597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137076,01 доларів США, солідарно, в тому числі з ОСОБА_5, м межах початкової вартості предмету іпотеки -земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Стягнуто судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.11.2012 по справі №1511/2100/2012 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22.09.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На примусовому виконанні у Чорноморському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження № 52003471 по примусовому виконанню виконавчого листа №1511/2100/2012, виданого 15.10.2012 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором кредитним договором від 11 липня 2007 року №1740/2-07: за кредитом 89 319,82 доларів США, за відсотками - 43158,88 доларів США, пеню 4597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США.

19.09.2016 державним виконавцем було складено акт опису та арешту земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

24.09.2019 державним виконавцем Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подана заявка до ДП «СЕТАМ» про реалізацію предмету іпотеки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

25.10.2019 на адресу Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов протокол СЕТАМ про проведення електронних торгів, в якому зазначено, що торги не відбулись, у зв`язку із відсутністю допущених учасників.

31.10.2019 до відділу Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла заява стягувача ОСОБА_1 з проханням залишити за собою земельну ділянку в рахунок погашення боргу.

05.11.2019 державним виконавцем Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, на підставі даної постанови складено акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

08.11.2019 начальником Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській областібуло прийнято постанову про перевірку виконавчого провадження № 52003471 та виправлення помилки.

28.11.2019 начальником Чорноморського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було прийнято постанову про виправлення помилки у процесуальних документах № 52003471.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходить з його недоведеності та необґрунтованості виходячи з наступного.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, відповідно до частини сьомої цієї статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Зважаючи на те, що статтею 575 ЦК України, іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі Порядок № 2831/5), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Частиною 5 статті 45 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.

Аналогічне положення містить і пункт 5 розділу V Порядку № 2831/5, якщо до часу завершення електронних торгів не надійшло жодної цінової пропозиції, електронні торги вважаються такими, що не відбулися.

Пункт 4 розділу XI 4 Порядку № 2831/5 визначає, якщо електронні торги (торги за фіксованою ціною) не відбулися, Організатор не пізніше наступного дня повідомляє про це відділ державної виконавчої служби (приватного виконавця) через особистий кабінет цього відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).

Стаття 49Закону України«Про іпотеку»визначає правата обов`язкиіпотекодержателя уразі визнанняприлюдних торгівтакими,що невідбулися.Так,протягом десятиднів здня оголошенняприлюдних торгівтакими,що невідбулися,іпотекодержателі таінші кредиториборжника відповіднодо пріоритетуїх зареєстрованихвимог маютьправо залишитиза собоюпредмет іпотекиза початковоюціною шляхомзаліку своїхзабезпечених вимогв рахунокціни майна.У цьомувипадку залишенняза собоюпредмета іпотекиіпотекодержателем оформлюєтьсяпротоколом іактом прореалізацію предметаіпотеки упорядку,встановленомустаттею 47цьогоЗакону,а нотаріусна підставітакого актавидає свідоцтвопро залишенняза собоюмайна зприлюдних торгів,якщо прилюдніторги невідбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.

Подібний за змістом і пункт 2 розділу VIIПорядку № 2831/5 в якому зазначено, що у разі якщо електронні торги з реалізації предмета іпотеки оголошено такими, що не відбулися, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронних торгів, що не відбулися.

Частина п`ята статті 47 Закону України «Про іпотеку» визначає, що на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Схожий зміст має і пункт 8 розділу XПорядку № 2831/5 згідно якогоакт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Отже, акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

Вищенаведений правовий аналіз дає змогу прийти суду до висновку, що складений виконавцем акт за результатами проведеного електронногоаукціону є правовстановлюючим документом, а власником майна боржника стає переможець аукціону або стягувач, який виявив бажання залишити за собою нереалізоване за результатами аукціону майно.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Позивачем був визначений статус ОСОБА_1 як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Заяв про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача ОСОБА_1 до суду не надходило.

Треті особи не є суб`єктом спірного правовідношення. Тобто між третьою особою, яка не заявляє вимог щодо предмета позову, і протилежною стороною не повинно бути матеріально-правових відносин. Стимулом до участі у цивільному процесі зазначеного виду третіх осіб є юридична заінтересованість в цивільній справі. Заінтересованість третіх осіб без самостійних вимог щодо результатів розгляду судом цивільної справи між сторонами визначається тим, що ухвалене судом у цивільному процесі рішення може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Із зазначено вбачаємо, що між позивачем та третьою особою не повинно бути матеріально-правових відносин, однак в дійсності це не так.

Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21.

У Постанові Верховного Суду від 18.08.2021 по справі № 572/3632/15-ц провадження 61-9722св21 зазначено, що третя особа у справі є лише сonsorteslitis (учасником справи), не його стороною.

Так, відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 761/23652/19 міститься висновок, що права, визначеніЦПК Українидля третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача, є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Аналогічний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 520/10276/17 провадження № 61-10842св20.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року по справі № 125/2157/19 провадження № 14-40цс21 викладено правовий висновок із застосування норми права у подібних правовідносинах:

«60.З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підставиабо за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

61.Вказані правові висновки не суперечать тим, які містяться в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61-36683св18), від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715св19), від 08 липня 2020 року в справі № 612/808/18 (провадження № 61-15537св19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 14.04.2021 у справі № 311/300/19.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, суд, вважає, що позов не може бути задоволено судом.

Крім того, не знайшли свого підтвердження і доводи позивача викладені у позовній заяві, стосовно неможливості іпотекодержателя залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна після перших невідбувшихся торгів.

Так у частинах 1, 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленомустаттею 47цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів.

Висновок із застосування вищенаведеної норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, провадження № 12-21гс21: «7.1.21. Отже, законодавцем у статті 49 Закону № 898-IV передбачено продаж іпотечного майна з прилюдних торгів у три етапи з наданням іпотекодержателю права на залишення за собою предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами кожних торгів, які оголошено такими, що не відбулися (перших, других, третіх). Така правова норма є диспозитивною за своєю правовою природою».

Що ж стосується доводів позивача про скасування апеляційним судом рішення суду на підставі якого було видано виконавчі листі пред`явлені до примусового виконання, то матеріалами справи спростовується вказаний довід позивача, з огляду на той факт, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.11.2012 по справі №1511/2100/2012 було скасовано рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 22.08.2012 лише в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , рішення суду в частиністягнення заборгованості з ОСОБА_2 залишенобез змін.

Стосовно доводів позивача про наявність заборони перереєстрації земельної ділянки на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.09.2019 по справі № 509/4897/19, то судом зазначається наступне.

Згідно з Порядком № 2831/5 електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку № 2831/5, організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна.

Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.

Згідно з п. 4 розділу І Порядку взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з Організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності.

Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.

Відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Порядку № 2831/5, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Згідно з п. 4 розділу II Порядку № 2831/5 перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки.

Як вбачається з заявки державного виконавця від 24.09.2019, так і з відомостей про дату публікації оголошення в системі електронних торгів СЕТАМ 25.09.2019 о 12:08 год., вказане відбулось ще до проголошення слідчим суддею ухвали суду про заборону вчинення реєстраційних дій відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 25.09.2019 об 16:45 год.

Згідно матеріалів справи ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.11.2019 по справі № 509/4897/19, апеляційні ОСОБА_7 , адвоката Деркач І.Е., діючої в інтересах ОСОБА_8 та ТОВ «СПРІНТ А» було задоволено частково, ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.09.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12016160380002007 - скасовано.

Доводи позивача про те, що його не було повідомлено належним чином, як боржника, про результати оцінки земельної ділянки не знайшли свого підтвердження з огляду на матеріали справи та відхиляються судом оскільки дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, про що, зокрема, зазначено в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012, згідно якої «порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень .... до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст.ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону («Про виконавче провадження»), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону «Про виконавче провадження»)». Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17, в якій зазначив, що Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження

Також судом враховуються правові позиції Верховного Суду згідно яких зауважено, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості та оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначеного правового висновку у подібних за змістом правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2018 року у справі № 200/14332/13-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 754/12424/13-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 640/9700/17-ц.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і доводи третьої особи Виробничого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Баварія» про порушення державним виконавцем законних інтересів кооперативу, з огляду на передання ОСОБА_2 земельної ділянки під забудову, згідно заяви ОСОБА_2 від 28.10.2010.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки.

Доказів наявності згоди іпотекодержателя на передання іпотекодавцем земельної ділянки під забудову, матеріали справи не містять. З огляду на приписи ч. 2 ст. 215 та ч. 1 ст. 216 ЦК України заява ОСОБА_2 28.10.2010 до ВК «ЖБК «Баварія» не створює юридичних наслідків відносно предмету іпотеки.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки судом відмовлено у задоволені позову, то понесені позивачем ОСОБА_2 судові витрати повністю покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_1 , Виробничий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Баварія", про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна в рахунок погашення боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко