Постанова

від 07.12.2021 по справі 177/368/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10115/21 Справа № 177/368/21 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/368/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року, яка ухвалена суддею Березюк М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Предметом спору по даній справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики у сумі 38160,00 грн., моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. та судових витрат.

28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 6.050 га., кадастровий номер 1221883500:04:001:0148, розташовану на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_2 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 095262, а також заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та моральної шкоди - залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову повністю.

Вказує, що заява розглянута однобоко, оскільки розглянута судом без виклику сторін та без дослідження обставин по справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував відмову із підстав фактичної невідповідності заяви положенням ст. 153 ЦПК України. Такі висновки позивач вважає передчасними.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача,позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів того, що ОСОБА_2 , взагалі має намір продати зазначену земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності, не обґрунтовано та не доведено того факту, що відчуження земельної ділянки може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення коштів, у разі задоволення позову. Зазначав, що захід забезпечення позову у вигляді арешту майна на вищевказану земельну ділянку, що належить відповідачці, безумовно порушить її права, як власника земельної ділянки, яка до того ж не є предметом даного спору. Крім того, такий спосіб забезпечення позову, як заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, може бути застосована лише щодо майна, яке є предметом спору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При цьому, в пунктах третьому та четвертому вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з поданої заяви про забезпечення позову, заявник вказує про необхідність забезпечення позову з метою виконання судового рішення про стягнення коштів у загальному розмірі 61430,00 грн., при цьому просить накласти арешт на земельну ділянку, площею 6.050 га, кадастровий номер 1221883500:04:001:0148, розташовану на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки вважає, що є можливість відчуження відповідачкою земельної ділянки без його згоди.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що земельна ділянка належить на праві власності відповідачці, проте заявник не надав суду доказів, які б свідчили про наміри ОСОБА_2 продати зазначену земельну ділянку, вартості земельної ділянки, що унеможливлює визначення співмірності обраного заявником способу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, також, доказів того, що реалізація земельної ділянки може утруднити виконання можливого рішення суду по справі за позовом про стягнення грошових коштів, оскільки вказана земельна ділянка не є предметом спору.

Отже, між сторонами існує спір з приводу стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів за договором позики (розписки), а як вже було зазначено вище земельна ділянка не є предметом спору.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що заява розглянута судом першої інстанції без виклику сторін та без дослідження обставин по справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається з ч.ч.1,3,4 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, суд може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень та додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Отже, обов`язкового виклику сторін законодавство не передбачає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, оскільки зі змісту заявлених ОСОБА_1 вимог вбачається, що земельна ділянка безпосередньо не є предметом спору, доказів її ринкової вартості заявником не надано, а матеріали справи не містять доказів, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: