Постанова

від 02.10.2007 по справі 19/438

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/438

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 жовтня 2007 р.                                                                                   № 19/438  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Донецької залізниці Міністерства транспорту України, м. Донецьк (далі –Донецька залізниця)

на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2006 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006

зі справи № 19/438

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області,            м. Луганськ (далі –Інспекція)

до Донецької залізниці

про стягнення 6 447,60 грн.,

та зустрічним позовом Донецької залізниці

до Інспекції

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Інспекції –не з'яв.,

Донецької залізниці – Тимофєєвої Г.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року  Інспекція звернулася до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Донецької залізниці 6 447, 60 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Донецька залізниця подала до Інспекції зустрічний позов про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій від 03.10.2005            № 198.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2006 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою  Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя                 Калантай М.В. –головуючий, судді Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.), первісний позов задоволено: з Донецької залізниці стягнуто 6 447, 60 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові рішення мотивовано законністю та обґрунтованістю оспорюваного рішення про застосування економічних санкцій.

Донецька залізниця звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано тим, що попередніми судовими інстанціями у розгляді справи невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема, приписи Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2006 касаційну скаргу  Донецької залізниці разом з матеріалами даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2007 касаційне провадження у справі закрито, а касаційну скаргу передано до Вищого господарського суду України для вирішення питання про її прийняття з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 (далі –Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі –Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковуються останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи –державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності  перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з форсуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою  наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій  за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцініспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, Державна інспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган  державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим і апеляційним господарськими судами на порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України вирішено в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду судових рішень  з публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій справи з публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ                      № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-VI) КАС України встановлено, що після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

За повідомленням Державної судової адміністрації України (“Урядовий кур'єр”, 18.05.2007, № 86), Донецький окружний адміністративний суд  розпочав діяльність з 21.05.2007.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Донецької залізниці Міністерства транспорту України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2006 зі справи № 19/438 скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області для виконання вимог розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.   

Суддя                     В. Селіваненко

Суддя                                                                                                       І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                    Б. Львов