Постанова

від 08.12.2021 по справі 826/11900/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11900/18 Суддя першої інстанції: Гарник К.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на проголошене о 13 годині 54 хвилині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року, повний текст якого складено 04 серпня 2021 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Ремторгустаткування до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство Ремторгустаткування (далі - Позивач, ПрАТ Ремторгустаткування ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018 №0005011401 та №0005001401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2021 частково задоволено касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У цьому рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що: Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив з того, що операції з придбання позивачем послуг у ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР" не були фактично здійснені, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, директор цих підприємств ОСОБА_1 у поясненнях, наданих слідчому органу, заперечувала свою причетність до їх діяльності та обізнаність щодо їх діяльності.

На підтвердження цих доводів ГУ ДФС надало суду протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 09.02.2017 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 07.02.2017 за №32017100080000017 (а.с. 103 - 107, т.1).

Однак, вищезазначені доводи відповідача судом не перевірялися, представленим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надавалося, незважаючи на те, що вони піддають сумніву доводи позивача щодо придбання послуг у ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР".

Крім того, відповідач неодноразово заявляв клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_1 (а.с. 97, 117- 118, т. 1), проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання протокольною ухвалою від 18.02.2019, зазначивши, що у разі необхідності допиту свідка суд повернеться до розгляду заявленого клопотання (а.с. 137 т.1).

Суди першої та апеляційної інстанцій при оцінці доводу ГУ ДФС щодо таких показань ОСОБА_1 в кримінальному провадженні послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 19.11.2019 у справі №826/16304/17, у відповідності з якою один лише факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в процедурах кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувальний вирок, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій між платником податків та його контрагентами. Однак, наведений висновок Верховного Суду суди застосували, не взявши до уваги, що в документах, виписаних на операції з надання послуг позивачу ТОВ "ЛЕНДР", ОСОБА_1 зазначена як директор, а згідно з протоколом допиту від 09.07.2017 громадянка ОСОБА_1 заперечувала свою причетність до створення і діяльності ряду юридичних осіб, в тому числі ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР", підписані будь-яких документів, що стосуються їх діяльності.

Обставини щодо непричетності ОСОБА_1 до створення та фінансово - господарської діяльності ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР", на які посилається відповідач, мають значення для розгляду цієї адміністративної справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені відтворені позивачем в податковому обліку фінансові показники операцій із вказаними контрагентами належними документами, а відтак, чи правомірно позивач включив в податковому обліку суми витрат та податкового кредиту за операціями з ними. У разі якщо документи, надані позивачем під час перевірки, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону №996-XIV і не можуть бути доказами господарської операції у адміністративній справі.

Крім того, ГУ ДФС на обґрунтування доводу про завищення Товариством сум податкового кредиту та витрат за операціями з придбання послуг у ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР", як в акті перевірки, так і в судовому процесі посилалося не тільки на свідчення (пояснення) ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, але й на інші обставини щодо діяльності зазначених контрагентів, що в сукупності можуть поставити під сумнів надання ними послуг позивачу.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд зазначив, що: Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій слід встановити обставини у справі з дотриманням норм процесуального права, дати їм правильну юридичну оцінку у відповідності з нормами матеріального права.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 03.01.2018 вказав, що встановлення обставин у справі, в якій спір стосується факту господарських операцій, вимагає від суду перевірки доводу контролюючого органу про фіктивність підприємницької діяльності з боку контрагентів платника податків, як підстави виключення з податкового обліку фінансових показників операцій з такими контрагентами, обґрунтований посиланням на інформацію щодо такого роду діяльності, отриману в процедурах кримінального провадження, в тому числі, на свідчення (пояснення) посадової особи господарюючих суб`єктів (контрагентів платника податків). Такі обставини мають значення для розгляду справи, спір в якій виник у зв`язку з виключенням з податкового обліку сум податкового кредиту та витрат за операціями з такими контрагентами, і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування. Вчинені під час здійснення протизаконної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Так само слід судам взяти до уваги висновок Верховного Суду, зокрема у постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, та доводів контролюючого органу про необґрунтованість податкової вигоди платника, підтверджені доказами, про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку. .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано, відсутність у контрагентів ПрАТ Ремторгустаткування трудових ресурсів та основних засобів ГУ ДПС у м. Києві не доведено. Крім того, суд підкреслив, що допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 підтвердила факт підписання документів ТОВ Лендр і ТОВ Кайсан Баум , а сам факт порушення кримінальної справи та отримання лише свідчень посадових осіб суб`єктів господарювання не може бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано відсутності у ТОВ Лендр і ТОВ Кайсан Баум основних засобів та у необхідній кількості трудових ресурсів, що свідчить про фіктивний характер відносин з ПрАТ Ремторгустаткування . Наголошує, що ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження заперечила свою причетність до згаданих вище контрагентів Позивача, що згідно практики Верховного Суду вказує на необхідність допиту її в якості свідка та, відповідно, ставить під сумнів реальність господарських операцій.

Після усунення визначених в ухвалі від 01.11.2021 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.12.2021.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у березні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 ПК України, наказу від 14.03.2018 №3937 (т. 1 а.с. 99) і повідомлення від 14.03.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ Ремторгустаткування з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Кайсан Баум за період з 01.02.106 по 29.02.2016 та ТОВ Лендр за період з 01.03.2016 по 30.04.2016.

У ході перевірки встановлено порушення ПрАТ Ремторгустаткування вимог:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2016 рік на 102 990,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету, на загальну суму 114 434,00 грн, в тому числі: за лютий 2016 року - 55 000,00 грн, за березень 2016 року - 43 434,00 грн, за квітень 2016 року - 16 000,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 29.03.2018 №197/26-15-14-01-02/02132668 (т. 1 а.с. 18-37).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 19.04.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0005001401, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 128 721,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 102 977,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 25 744,00 грн (т. 1 а.с. 150-152);

- форми Р №0005011401, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 171 651,00 грн, у тому числі за основним платежем - 114 434,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 57 217,00 грн (т. 1 а.с. 147-149).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

02.02.2016 між ПрАТ Ремторгустаткування та ТОВ Кайсан Баум було укладено договір №02/02 на клінінгові послуги. Сторони визначили в п. 1.1 Договору, що клінінгові роботи надаються Виконавцем (ТОВ Кайсан Баум ) за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44 (т. 1 а.с. 40-41).

Додатком №1 до договору №02/02 від 02.02.2016 сторони погодили найменування послуг, а саме: мийка та полірування плитки підлоги, нанесення захисного засобу на поверхню підлоги (т. 1 а.с. 42).

Відповідно до п. 4.4 указаного договору вартість наданих послуг становила 150 000 гривень, в т.ч. ПДВ 25 000, 00 грн.

04 лютого 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000044 від 04.02.2016 проведені, претензій сторони одна до одної не мають (т. 1 а.с. 44). Оплата була здійснена Позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №57 від 04 лютого 2016 року (т. 1 а.с. 46).

Крім того, на виконання робіт за Договором №02/02 від 02.02.2016 ТОВ Кайсан Баум було сформовано податкову накладну №28 від 04.02.2016, яка була зареєстрована податковим органом (т. 1 а.с. 45).

Також 08.02.2016 між ПрАТ Ремторгустаткування та ТОВ Кайсан Баум було укладено договір №09/02 на вивіз будівельного сміття. Сторони визначили у п. 1.1 договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ Кайсан Баум ) за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 08.02.2016 по 29.02.2016 (т. 1 а.с. 47-48).

Відповідно до п. 4.4 згаданого договору вартість наданих послуг становила 60 000 гривень, в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.

11 лютого 2016 року між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000075 від 11.02.2016 проведені, претензій сторони одна до одної не мають (т. 1 а.с. 50). Оплата була здійснена Позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №78 від 11.02.2016 (т. 1 а.с. 52).

На виконання робіт за договором №09/02 від 08.02.2016 ТОВ Кайсан Баум було сформовано податкову накладну №53 від 11.02.2016, яка була зареєстрована податковим органом (т. 1 а.с. 51).

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що 08.02.2016 між ПрАТ Ремторгустаткування та ТОВ Кайсан Баум було укладено договір №08/02 на прибирання та вивезення снігу. Сторони визначили в п. 1.1 цього договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ Кайсан Баум ) за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 08.02.2016 по 29.02.2016 (т. 1 а.с. 53-54).

Відповідно до п. 4.4 договору визначено вартість наданих послуг у розмірі 120 000 гривень, в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн.

11 лютого 2016 року між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000032, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000074 від 11.02.2016 проведені, претензій сторони одна до одної не мають (т. 1 а.с. 56). Оплата була здійснена Позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №77 від 11.02.2016 (т. 1 а.с. 52).

На виконання робіт за договором №08/02 від 08.02.2016 ТОВ Кайсан Баум було сформовано податкову накладну №52 від 11.02.2016, яка була зареєстрована податковим органом (т. 1 а.с. 57).

Матеріали справи свідчать, що 11.03.2016 між ПрАТ Ремторгустаткування та ТОВ Лендр було укладено договір №12/03 на виконання клінінгових послуг. Сторони визначили в п. 1.1 Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ Лендр ) за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 11.03.2016 по 29.03.2016 (т. 1 а.с. 60-61).

Відповідно до розділу 4 Договору вартість наданих послуг становила 60 000 гривень, в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.

Згідно Додатку №1 до Договору сторонами було визначено найменування послуг, що надаються, а саме: мийка та полірування плитки підлоги, нанесення захисного засобу на поверхню підлоги, чистка лінолеуму (т. 1 а.с. 62).

11 березня 2016 року між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000019 від 11.03.2016 проведені, претензій сторони одна до одної не мають (т. 1 а.с. 64). Оплата була здійснена Позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №118 від 11.03.2016 (т. 1 а.с. 58).

На виконання робіт за Договором №12/03 від 11.03.2016 ТОВ Лендр було сформовано податкову накладну №2 від 11.03.2016, яка була зареєстрована податковим органом (т. 1 а.с. 65).

Крім того, 11.03.2016 між ПрАТ Ремторгустаткування та ТОВ Лендр було укладено Договір №11/03 на послуги вантажного транспорту. Сторони визначили у п. 1.1 договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ Лендр ) за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 11.03.2016 до 29.03.2016 (т. 1 а.с. 67-68).

Відповідно до розділу 4 договору вартість наданих послуг становила 150 000 гривень, в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн.

11 березня 2016 року між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000021 від 11.03.2016 проведені, претензій сторони одна до одної не мають (т. 1 а.с. 70). Оплата була здійснена Позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №117 від 11.03.2016 (т. 1 а.с. 66).

На виконання робіт за договором №11/03 від 11.03.2016 року ТОВ Лендр було сформовано податкову накладну №4 від 11.03.2016, яка була зареєстрована податковим органом (т. 1 а.с. 71).

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 23.03.2016 між ПрАТ Ремторгустаткування та ТОВ Лендр було укладено договір №23/03 на послуги вантажного транспорту. Сторони визначили в п. 1.1 даного Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ Лендр ) за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 23.03.2016 до 31.03.2016 (т. 1 а.с. 73-74).

Відповідно до розділу 4 Договору вартість наданих послуг становила 50 601 гривень, в т.ч. ПДВ 8 433,50 грн.

23 березня 2016 року між сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000038 від 23.03.2016 проведені, претензій сторони одна до одної не мають (т. 1 а.с. 76). Оплата була здійснена Позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №146 від 23.03.2016 (т. 1 а.с. 72).

На виконання робіт за договором №23/03 від 23.03.2016 ТОВ Лендр було сформовано податкову накладну №25 від 23.03.2016, яка була зареєстрована податковим органом (т. 1 а.с. 77).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ПрАТ Ремторгустаткування з ТОВ Кайсан Баум і ТОВ Лендр немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності товариства та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин ПрАТ Ремторгустаткування із згаданими вище контрагентами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Надаючи оцінку посиланням Апелянта на відсутність у контрагентів Позивача трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14, яка прийнята пізніше від постанови Верховного Суду України від 27.03.2012, на яку суд касаційної інстанції у цій справі дав вказівку звернути увагу, зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

З приводу посилання Апелянта на те, що відомості Єдиного реєстру податкових накладних вказують на відсутність фактів придбання ТОВ Кайсан Баум у період з 01.02.2016 по 29.02.2016 та ТОВ Лендр у період з 01.03.2016 по 30.04.2016 транспортних послуг, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі № 816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Крім іншого, у постанові від 29.04.2021 у справі № 822/1865/15 Верховний Суд вказав на те, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Твердження ГУ ДПС у м. Києві про те, що заперечення керівника ТОВ Лендр ОСОБА_1 в участі у господарській діяльності вказаного товариства нівелюють будь-які правові наслідки складених первинних документів судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, ГУ ДПС у м. Києві надано не було, що, з урахуванням документального підтвердження реальності господарських операцій у цій справі, ставить під сумнів протилежні посилання контролюючого органу та узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 01.12.2021 у справі № 300/2395/19.

До того ж на виконання вказівок Верховного Суду у цій справі Окружним адміністративним судом міста Києва у судовому засіданні 23.06.2021 було допитано в якості свідка ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона нічого не пам`ятає з приводу спірних господарських операцій, також пояснила, що підписи на документах щодо господарських операцій між Позивачем та ТОВ Кайсан Баум та ТОВ Лендр вчинені нею, проте, вона не пам`ятає, які саме документи підписувала. У свою чергу, як встановлено судом першої інстанції із показань свідка, остання підтвердила, що підписи на договорах, додатках до них, рахунках-фактури, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) належать їй (т. 1 а.с. 60-61, 63, 63, 64, 67-68, 69, 70, 73-74, 75, 76-82). Викладеним, на переконання судової колегії, спростовуються доводи Апелянта про те, що документи від імені ТОВ Лендр підписані особою ( ОСОБА_1 ), яка заперечує свою участь у господарській діяльності цього товариства.

Крім того, колегією суддів враховується, що у період здійснення господарської діяльності ПрАТ Ремторгустаткування з ТОВ Кайсан Баум (лютий 2016 року) директором підприємства був ОСОБА_2 , який у нотаріально засвідченій заяві від 07.06.2017 (т. 1 а.с. 167) повідомив, що був директором ТОВ Кайсан Баум , яке займалося, зокрема, наданням послуг, а у жовтні 2016 року у зв`язку з погіршенням економіко-соціального становища у країні корпоративні права підприємства були продані третім особам. У свою чергу, контролюючим органом не надано доказів, що у ході проведення перевірки було встановлено факти заперечення участі ОСОБА_2 у господарській діяльності ТОВ Кайсан Баум , що, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій, має своїм наслідком висновок про безпідставність твердження ГУ ДПС у м. Києві про їх безтоварність.

Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення заявленого в апеляційній скарзі клопотання ГУ ДПС у м. Києві про виклик в якості свідків директора ТОВ Лендр ОСОБА_1 та директора ТОВ Кайсан Баум ОСОБА_2 , оскільки, як було встановлено раніше, ОСОБА_1 було допитано судом першої інстанції і зауважень щодо її показань в апеляційній скарзі не наведено, а також будь-яких обґрунтувань того, що ОСОБА_2 заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ Кайсан Баум , Апелянтом не зазначено.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача із згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За правилами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що не дають право на формування податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ Кайсан Баум і ТОВ Лендр були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 08 грудня 2021 року.