Рішення

від 20.07.2021 по справі 826/11900/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Київ № 826/11900/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування"

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Гурез І.О.

від відповідача - Гаврилюк Н.О.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Ремторгустаткування (далі по тексту - позивач), адреса: 03680, місто Київ, вулиця Машинобудівників, будинок 44 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №0005011401 та №0005001401.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 29 березня 2018 року №197/26-19-14-01-02 є хибними, а взаємовідносини ПрАТ "Ремторгустаткування" з ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР" є реальними та такими, що були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, з огляду на що, позивач вважає наявним у нього права на формування податкового кредиту та зарахування до складу витрат собівартості придбаних послуг у вищевказаних контрагентів.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити в задоволення позовних вимог.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, яке залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Ремторгустаткування задоволені в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволена частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2021 року головуючим у справі визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року адміністративна справа №826/11900/18 прийнята до провадження, замінено відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання на 20 квітня 2021 року.

На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача було надано додаткові письмові пояснення проти позову, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 березня 2021 року.

В судове засідання також викликався свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте, будучи належним чином повідомленою про дату, час ті місце розгляду справи, остання в судові засідання не прибувала з невідомих суду причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року застосовано до свідка ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді приводу до судового засідання.

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 березня 2021 року в даній справі, який, скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зазначив:

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив з того, що операції з придбання позивачем послуг у ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР" не були фактично здійснені, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, директор цих підприємств ОСОБА_1 у поясненнях, наданих слідчому органу, заперечувала свою причетність до їх діяльності та обізнаність щодо їх діяльності.

На підтвердження цих доводів ГУ ДФС надало суду протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 09.02.2017 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 07.02.2017 за №32017100080000017 (а.с. 103- 107, т.1).

Однак, вищезазначені доводи відповідача судом не перевірялися, представленим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надавалося, незважаючи на те, що вони піддають сумніву доводи позивача щодо придбання послуг у ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР".

Крім того, відповідач неодноразово заявляв клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_1 (а.с. 97, 117- 118, т. 1), проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання протокольною ухвалою від 18.02.2019, зазначивши, що у разі необхідності допиту свідка суд повернеться до розгляду заявленого клопотання (а.с. 137 т.1).

Суди першої та апеляційної інстанцій при оцінці доводу ГУ ДФС щодо таких показань ОСОБА_1 в кримінальному провадженні послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 19.11.2019 у справі №826/16304/17, у відповідності з якою один лише факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в процедурах кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувальний вирок, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій між платником податків та його контрагентами. Однак, наведений висновок Верховного Суду суди застосували, не взявши до уваги, що в документах, виписаних на операції з надання послуг позивачу ТОВ "ЛЕНДР", ОСОБА_1 зазначена як директор, а згідно з протоколом допиту від 09.07.2017 громадянка ОСОБА_1 заперечувала свою причетність до створення і діяльності ряду юридичних осіб, в тому числі ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР", підписані будь-яких документів, що стосуються їх діяльності.

Обставини щодо непричетності ОСОБА_1 до створення та фінансово - господарської діяльності ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР", на які посилається відповідач, мають значення для розгляду цієї адміністративної справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені відтворені позивачем в податковому обліку фінансові показники операцій із вказаними контрагентами належними документами, а відтак, чи правомірно позивач включив в податковому обліку суми витрат та податкового кредиту за операціями з ними. У разі якщо документи, надані позивачем під час перевірки, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону №996-XIV і не можуть бути доказами господарської операції у адміністративній справі.

Крім того, ГУ ДФС на обґрунтування доводу про завищення Товариством сум податкового кредиту та витрат за операціями з придбання послуг у ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР", як в акті перевірки, так і в судовому процесі посилалося не тільки на свідчення (пояснення) ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, але й на інші обставини щодо діяльності зазначених контрагентів, що в сукупності можуть поставити під сумнів надання ними послуг позивачу.

У відповідності до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, в даному випадку, суд за наслідками нового розгляду даного спору мав допитати свідка ОСОБА_1 , а також надати правову оцінку інших обставинам щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю КАЙСАН БАУМ та Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДР .

Допитана в судовому засіданні 23 червня 2021 року свідок ОСОБА_1 пояснила, що вона нічого не пам`ятає з приводу спірних господарських операцій, також пояснила, що підписи на документах щодо господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю КАЙСАН БАУМ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕНДР підписані нею, проте, вона не пам`ятає, які саме документи підписувала. В свою чергу, підтвердила, що підписи на договорах, додатках до них, рахунках-фактури, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) належать їй (Т.1, арк. 60-61,63,63,64,67-68,69,70,73-74,75,76-82).

В судовому засіданні 20 липня 2021 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, надані з урахуванням висновків Верховного Суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Ремторгустаткування" податкового законодавства з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "КАЙСАН БАУМ " (код 39812222) за період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року та ТОВ "ЛЕНДР" (код 40046700) за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року, за наслідком якої складено акт від 29 березня 2018 року №197/26-19-14-01-02 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлено порушення позивачем:

- підпункту 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 п.138.2 п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 102 990 грн.

- пункту 198.1, п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 11 434 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2016 року - в сумі 55 000 грн., за березень 2016 року - в сумі 43 434 грн., за квітень 2016 року - в сумі 16 000 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №0005011401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 114 434, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 57 217, 00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №0005001401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов`язанням у розмірі 102 977, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25 744, 00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 27 червня 2018 року №21978/6/33-99-11-01-07-25, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ПрАТ "Ремторгустаткування" - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, у відповідності до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В контексті приписів пункту 135.1статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

В розрізі пункту 6 П(С)БО 15 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала, тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного обліку цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно приписів підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Аналогічне визначення закріплено і в пункті 12 П(С)БО 16.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов`язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати у відповідності до пункту 9 П(С)БО 16 платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Згідно з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідач дійшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР".

Між тим, судом встановлено, що 02 лютого 2016 року між ПАТ "Ремторгустаткування" та ТОВ "КАЙСАН БАУМ" було укладено Договір №02/02 на клінінгові послуги. Сторони визначили в п. 1.1 Договору, що клінінгові роботи надаються Виконавцем (ТОВ "КАЙСАН БАУМ") за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44 (Т.1, арк. 40).

Додатком №1 до Договору №02/02 від 02 лютого 2016 року сторони погодили найменування послуг, а саме: мийка та полірування плитки підлоги, нанесення захисного засобу на поверхню підлоги.

Відповідно до п. 4.4 Договору вартість наданих послуг становила у розмірі 150 000 гривень, в т.ч. ПДВ 25 000, 00 грн.

04 лютого 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000044 від 04.02.2016 року проведені, претензій сторони одна до одної не мають.

Оплата була здійснена позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №57 від 04 лютого 2016 року.

На виконання робіт за Договором №02/02 від 02 лютого 2016 року ТОВ "КАЙСАН БАУМ" було сформовано податкову накладну №28 від 04 лютого 2016 року, яка була зареєстрована податковим органом (Т.1, арк. 45).

08 лютого 2016 року між ПАТ "Ремторгустаткування" та ТОВ "КАЙСАН БАУМ" було укладено Договір №09/02 на вивіз будівельного сміття. Сторони визначили в п. 1.1 Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ "КАЙСАН БАУМ") за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 08 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року (Т.1, арк. 47).

Відповідно до п. 4.4 Договору вартість наданих послуг становила у розмірі 60 000 гривень, в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.

11 лютого 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000075 від 11.02.2016 року проведені, претензій сторони одна до одної не мають.

Оплата була здійснена позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №78 від 11 лютого 2016 року.

На виконання робіт за Договором №09/02 від 08 лютого 2016 року ТОВ "КАЙСАН БАУМ" було сформовано податкову накладну №53 від 11.02.2016 року, яка була зареєстрована податковим органом (Т.1, арк. 51).

08 лютого 2016 року між ПАТ "Ремторгустаткування" та ТОВ "КАЙСАН БАУМ" було укладено Договір №08/02 на прибирання та вивезення снігу. Сторони визначили в п. 1.1 даного Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ "КАЙСАН БАУМ") за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 08 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року (Т.1, арк. 53).

Відповідно до п. 4.4 Договору визначено вартість наданих послуг у розмірі 120000 гривень, в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн.

11 лютого 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000032, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000074 від 11 лютого 2016 року проведені, претензій сторони одна до одної не мають.

Оплата була здійснена позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №77 від 11 лютого 2016 року.

На виконання робіт за Договором №08/02 від 08 лютого 2016 року ТОВ "КАЙСАН БАУМ" було сформовано податкову накладну №52 від 11 лютого 2016 року, яка була зареєстрована податковим органом (Т.1, арк. 57).

11 березня 2016 року між ПрАТ "Ремторгустаткування" та ТОВ "ЛЕНДР" було укладено Договір №12/03 на виконання клінінгових послуг. Сторони визначили в п. 1.1 Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ "ЛЕНДР") за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 11 березня 2016 року по 29 березня 2016 року (Т.1, арк. 60).

Відповідно до Розділу 4 Договору вартість наданих послуг становила у розмірі 60 000 гривень, в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.

Згідно Додатку №1 до Договору сторонами було визначено найменування послуг, що надаються, а саме: мийка та полірування плитки підлоги, нанесення захисного засобу на поверхню підлоги, чистка лінолеуму.

11 березня 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000019 від 11 березня 2016 року проведені, претензій сторони одна до одної не мають.

Оплата була здійснена позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №118 від 11 березня 2016 року.

На виконання робіт за Договором №12/03 від 11 березня 2016 року ТОВ "ЛЕНДР" було сформовано податкову накладну №2 від 11 березня 2016 року, яка була зареєстрована податковим органом (Т.1, арк. 65).

11 березня 2016 року між ПАТ "Ремторгустаткування" та ТОВ "ЛЕНДР" було укладено Договір №11/03 на послуги вантажного транспорту. Сторони визначили в п. 1.1 Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ "ЛЕНДР") за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 11 березня 2016 року до 29 березня 2016 року (Т.1, арк. 67).

Відповідно до Розділу 4 Договору вартість наданих послуг становила у розмірі 150 000 гривень, в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн.

11 березня 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000021 від 11 березня 2016 року проведені, претензій сторони одна до одної не мають.

Оплата була здійснена позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №117 від 11 березня 2016 року.

На виконання робіт за Договором №11/03 від 11 березня 2016 року ТОВ "ЛЕНДР" було сформовано податкову накладну №4 від 11 березня 2016 року, яка була зареєстрована податковим органом (Т.1, арк. 71).

23 березня 2016 року між ПАТ "Ремторгустаткування" та ТОВ "ЛЕНДР" було укладено Договір №23/03 на послуги вантажного транспорту. Сторони визначили в п. 1.1 даного Договору, що послуги надаються Виконавцем (ТОВ "ЛЕНДР") за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Строк виконання робіт з 23 березня 2016 року до 31 березня 2016 року (Т.1, арк. 73).

Відповідно до Розділу 4 Договору вартість наданих послуг становила у розмірі 50 601 гривень, в т.ч. ПДВ 8433,50 грн.

23 березня 2016 року між сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015, згідно якого роботи по рахунку №СФ-0000038 від 23 березня 2016 року проведені, претензій сторони одна до одної не мають.

Оплата була здійснена позивачем в повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №146 від 23 березня 2016 року.

На виконання робіт за Договором №23/03 від 23 березня 2016 року ТОВ "ЛЕНДР" було сформовано податкову накладну №25 від 23 березня 2016 року, яка була зареєстрована податковим органом (Т.1, арк. 77).

При цьому на підтвердження реальності господарських операцій ПрАТ "Ремторгустаткування" надано до суду: копію платіжного доручення №57 віл 04 лютого 2016 року; копію Договору №02/02 від 02 лютого 2016 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000044 від 04 лютого 2016 року; копію акту №ОУ-0000012; копію податкової накладної №28; копію платіжного доручення №78 від 11 лютого 2016 року; копію Договору №09/02 від 08 лютого 2016 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000075 від 11 лютого 2016 року; копію акту №ОУ-0000033; копію податкової накладної №53; копію платіжного доручення №77 від 11 лютого 2016 року; копію Договору №08/02 від 08.02.2016 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000074 від 11 лютого 2016 року; копію акту №ОУ-0000032; копію податкової накладної №52; копію платіжного доручення №118 від 11 березня 2016 року; копію Договору №12/03 від 11 березня 2016 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000019 від 11 березня 2016 року; копію акту №ОУ-0000008; копію податкової накладної №2; копію платіжного доручення №117 від 11 березня 2016 року; копію Договору №11/03 від 11 березня 2016 року; копію рахунку-фактури №0000021 від 11 березня 2016 року; копію акту №ОУ-0000010; копію податкової накладної №4; копію платіжного доручення №146 від 23 березня 2016 року; копію Договору №23/03 від 23 березня 2016 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000038 від 23 березня 2016 року; копію акту №ОУ-0000015; копію податкової накладної №25; копію платіжного доручення №186 від 08 квітня 2016 року; копію Договору №08/04 від 08 квітня 2016 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000063 від 08 квітня 2016 року; копію акту №ОУ-0000039; копію податкової накладної №5.

Суд зауважує, що податкові накладні ТОВ Лендр щодо здійснених господарських операції з позивачем були підписані електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , як директором цього товариства та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядок, строки та спосіб встановлені законодавством.

В той же час, як слідує з акту перевірки висновок контролюючого органу щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту операції по вказаним вище контрагентам базується, зокрема, на аналізі податкової інформації та наявності відкритих кримінальних проваджень.

Суд оцінюючи вказані твердження, що по суті дубльовані у відзиві на позовну заяву, вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наявності вироку по спірним контрагентам.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання лише свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є ще беззаперечним фактом та доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі №822/1722/18).

Крім цього, суд наголошує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України є безпідставними, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даними контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Що ж стосується аналізу відповідачем податкової інформації суд зазначає, що дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не в повному обсязі досліджено господарські операції по зазначеним вище контрагентам, не досліджено первинні документи.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що подані позивачем документи щодо спірних контрагентів є належним чином оформленими, підтверджують реальність вчинення господарських операцій, що свідчить про хибність висновку контролюючого органу щодо зазначених обставин.

Також суд наголошує, що акт перевірки не містить в собі жодних посилань на дефектність складених первинних документів. За таких умов суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "КАЙСАН БАУМ" та ТОВ "ЛЕНДР".

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд вважає, що висновок відповідача про порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 102 990 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 11 434 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2016 року - в сумі 55 000 грн., за березень 2016 року - в сумі 43 434 грн., за квітень 2016 року - в сумі 16 000 грн., не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи, відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факт порушення його прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем частково доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваного наказу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір на суму 4505,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4505,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, статтями 72-77, 139, 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №0005011401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №0005001401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

4. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування" (03680, місто Київ, вулиця Машинобудівників, будинок 44, код ЄДРПОУ 132668) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4505,58 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст рішення суду виготовлений 04 серпня 2021 року.