Постанова

від 25.09.2007 по справі 16/3504

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/3504

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 вересня 2007 р.                                                                                   № 16/3504  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіФролова Г. М.Кривда Д. С.

розглянувшикасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Олевський завод тракторних нормалей”

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 31.05.2007року

по справі№ 16/3504 господарського суду Житомирської області

за позовомДержавного комітету України з державного матеріального резерву

за участю Прокуратури Житомирської області

до

проВідкритого акціонерного товариства “Олевський завод тракторних нормалей”повернення мазуту та стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Михайлець О. В. –дов. № 2/6661 від 05.12.06

від відповідача:Осінчук В. Б. –дов. № 855 від 17.04.07

від прокуратури:Івченко О. А. –посв. № 218 від 04.10.04

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2007 року касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод тракторних нормалей" була прийнята до провадження колегією суддів у складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М., розгляд касаційної скарги призначений на 25.09.2007 року.

У зв'язку з перебуванням судді Полянського А. Г. у відпустці, для розгляду касаційної скарги по справі № 16/3504 утворена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Фролова Г. М., Кривда Д. С.

Відводів суду не заявлено.

За згодою сторін та прокурора в судовому засіданні 25.09.2007 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Олевський завод тракторних нормалей” про повернення мазуту марки М-40 в кількості 861,34 тонн на суму 462967,03грн. та зобов'язання сплатити штрафні санкції в сумі 1082046,53грн.

Заявою від 16.11.2006року № 2/6288 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача повернути до державного матеріального резерву самовільно використані матеріальні цінності державного резерву, а саме: мазут марки М-40 в кількості 586,684т, мазут марки  М-100 в кількості 274,650 т та стягнути з ВАТ “Олевський завод тракторних нормалей” штрафні санкції в сумі 791295,88 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.11.2006 року по справі № 16/3504 (суддя Давидюк В. К.) позовні вимоги задоволені: зобов'язано ВАТ “Олевський завод тракторних нормалей” повернути до державного матеріального резерву мазут марки М-40 в кількості 586,684 т, мазут марки М-100 в кількості 274,650 т, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Олевський завод тракторних нормалей” на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 188619,18 грн. штрафу, 602676,70 грн. пені.

Мотивуючи рішення суд виходив з того, що відповідно до пункту 10 статті 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з  суми відсутності обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року по справі № 16/3504 (головуючий суддя Зарудяна Л. О., судді Ляхевич А. А., Щепанська Г. А.) апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Олевський завод тракторних нормалей” залишена без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області залишено без змін з тих же підстав.

Відкрите акціонерне товариство “Олевський завод тракторних нормалей” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення  норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, згідно приймального акта № 1 від 05.08.1993 року відповідачу поставлено на відповідальне зберігання мазут М-40 в кількості 586,684 т вартістю 132590, 58 грн., згідно приймального акта №2 від 15.09.1993 року поставлено мазут М-100 в кількості 274,650 т, вартістю 58028,6 грн.

Всього поставлено мазут на загальну суму 188 619, 18 грн.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 57 "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" працівниками Центрального КРВ КРУ Держкомрезерву була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходились на відповідальному зберіганні у товариства. За результатами перевірки встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей держрезерву, про що складено акт від 25.02.1998р. Повторною перевіркою було встановлено, що на підприємстві рахується 861,334 т мазуту, однак його в наявності не має, кількісна і якісна схоронність матеріалів не забезпечена, самовільно використано 861,334 т мазуту держрезерву. По даному факту складено акт контрольної перевірки стану роботи з матеріалами держрезерву № 371 від 11.11.1999р. Вказаним актом зобов'язано відповідача негайно повернута самовільно використаний мазут до державного   матеріального резерву.

Судами встановлено, що відповідачем самовільно використано мазуту на загальну суму 188619,18 грн.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовані до спірних правовідносин положення Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 року № 51/97-Вр (із змінами та доповненнями).

Вищий господарський суд України відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що закладка мазуту до державного резерву не мала місце з посиланням на факт підробки актів № 1 від 05.08.1993 року та № 2 від 15.09.1993 року. Зазначеним документам, а також висновку судово-почеркознавчої експертизи в сукупності з іншими доказами у справі судами дана відповідна оцінка. Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву –це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Згідно з ч. 1ст. 12 цього ж Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач не отримував дозвіл на використання державного резерву.

Виходячи з встановлених обставин справи, висновки судів першої та апеляційної інстанції про зобов'язання відповідача повернути зазначений вище обсяг мазуту до державного резерву є обгрунтованим.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що при прийнятті цього рішення судами допущені порушення норм процесуального права.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, серед іншого, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, в резолютивній частині рішення (пункт 2) міститься зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву мазут марки М-40 в кількості 586,684 т, мазут марки М-100 в кількості 274,650 т.

При цьому в резолютивній частині рішення суду не зазначено найменування сторони, на користь якої повинно бути вчинено такі дії.

Таке недотримання положень процесуального законодавства призведе до неможливості виконання рішення суду.

Так, згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 1 ст. 117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"  в наказі повинно бути зазначено серед іншого найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб).

З матеріалів справи вбачається, що для примусового виконання рішення суду в цій частині наказ місцевим господарським судом не видавався, що підтверджує висновок про неможливість виконання належним чином рішення суду в цій частині внаслідок порушення вимого процесуального законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу та пені за самовільне відчуження матеріальних цінностей, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з приписів ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", відповідно до частини 10 якої у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

В мотивувальній частині рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції зазначається, що вартість мазуту, з якої розраховані штраф та пеня, визначена на підставі актів № 1 від 05.08.1993 року та № 2 від 15.09.1993 року.

Такі дії суду не відповідають приписам ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виявлення самовільного факту відсутності матеріальних цінностей державного резерву відбулося в 1998-1999 роках. Той факт, що вартість мазуту на момент закладки в 1993 році та на момент виявлення самовільного використання в 1998-1999 роках відрізнялася, є загальновідомим і не потребує доведенню.

Отже, суди при визначенні суми штрафу та пені повинні були зобов'язати позивача надати відповідні докази на підтвердження вартості мазуту марок М-40 та М-100 станом на день виявлення факту відсутності, як того вимагає ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Доводи позивача про те, що такі довідку суду надавалися та розрахунок штрафу і пені зроблений на їх підставі, не приймається судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до положень ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню.

Виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, усунути зазначені недоліки в суді касаційної інстанції не можливо, тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід встановити вартість самостійно витраченого відповідачем мазуту відповідно до приписів ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", обрахувати розмір пені та штрафу згідно з приписами зазначеної норми, та оформити рішення відповідно до норм процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Олевський завод тракторних нормалей" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року по справі № 16/3504 та рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2006 року по справі № 16/3504 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                      О. В. Муравйов

Судді                                                                                           Г. М. Фролова

                                                                                                    Д. С. Кривда