Постанова

від 07.12.2021 по справі 530/368/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/368/21 Номер провадження 22-ц/814/2574/21Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 - в особі адвоката Колотія Сергія Миколайовича

на заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2021 року (повний текст складено 22 вересня 2021року)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 14.08.2020 року вона стала переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади керівника Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради Полтавської області (далі - Опішнянська ОЗЗСО) та 28 серпня 2020 року її було призначено на посаду директора вказаного закладу освіти. Проте в подальшому, наказом №16-к/тр від 01.02.2021 року її було звільнено з займаної посади згідно п.п.2,8 п.14 Контракту та п.8 ч.1 ст.36 КЗПП України з підстав систематичного невиконання керівником обов`язків, покладених на нього за контрактом.

Проте, позивач вважає своє звільнення незаконним. Так, вказує, що систематичність невиконання нею трудових обов`язків не встановлена, оскільки жодні заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались ні за час роботи вчителем англійської мови, ні за час перебування на посаді директора Опішнянської ОЗЗСО.

Зауважує, що у наказі про звільнення не було чітко конкретизовано, за які саме порушення умов контракту її було звільнено, тобто не зазначено, які саме дії чи бездіяльність спричинили звільнення.

На підставі викладеного ОСОБА_1 прохала: визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення; зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_2 на роботі на раніше займаній посаді; стягнути з роботодавця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 року по день поновлення на роботі; вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2021 року по позовних вимогах ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт. Опішня, вул. Перемоги, 3, Зіньківського району, Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено в повному обсязі.

З вказаним рішенням не погодилась позивач, представник якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачем, в порушення вимог закону, було проігноровано вимоги ухвал про витребування доказів, при цьому, місцевий суд, без отримання відповідних відомостей, тобто без належного з`ясування обставин справи, ухвалив протиправне рішення. Також, вказує, що оскаржуване судове рішення є неналежно вмотивованим та обґрунтованим, ухваленим без дослідження доказів по справі та аргументів сторін, їх аналізу.

Зауважує, що звільнення позивача з роботи на підставі п.8 ст.36 КЗпП України відбулося без передбачених даною нормою підстав, оскільки неодноразовість порушення позивачем службових обов`язків матеріалами справи встановлена не була.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення позивача та її представника, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, згідно даних Трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.08.1994 року, з 15.08.1994 року позивач працювала в Опішнянській загальноосвітній школі №1 І-ІІІ ступенів вчителем англійської мови (наказ №12 від 15.08.1994 року, а.с.17-18).

Також, місцевим судом установлено, що 02 липня 2019 року вказаний заклад освіти було перейменовано на Опішнянський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної рада Полтавської області (скорочена назва - Опішнянський ОЗЗСО) (а.с.18, зворот).

Установлено, що 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 стала переможницею конкурсу на заміщення вакантної посади керівника Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради Полтавської області, внаслідок чого, 27 серпня 2020 року вона була звільнена з посади вчителя англійської мови за згодою сторін і 28 серпня 2020 року призначена на посаду директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради Полтавської області по контракту (а.с.18, зворот).

28.08.2020 року між Соціально-гуманітарним відділом Опішнянської селищної ради в особі начальника відділу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено контракт, що регулює трудові відносини, пов`язані з виконанням керівником своїх повноважень (а.с.7-9).

В подальшому, наказом №16 - к/тр від 01.02.2021р. (далі по тексту - Наказ про звільнення) за підписом в.о. начальника соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради Полтавської області Людмили Коляди, припинено дію контракту з директором Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради Полтавської області від 28.08.2020 року до закінчення строку дії контракту, у зв`язку з достроковим його розірванням з підстав систематичного невиконання керівником обов`язків, покладених на нього контрактом та звільнено 01.02.2021 року ОСОБА_1 з посади директора Опішнянського ОЗЗСО (а.с.6).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в позові місцевий суд виходив із того, що позивач погодила умови контракту, не вносила змін чи доповнень до нього, при цьому доказів того, що вона належним чином їх виконувала не надала, відтак, є доведеним факт того, що на час свого звільнення вона систематично та неналежно виконувала обов`язки керівника, передбачені контрактом, а тому її звільнення є законним та обґрунтованим.

Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Нормами частини першої статті 21 КЗпП України, визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 частини другої статті 23 КЗпП визначено, що трудовий договір може укладатись на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту.

Відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

У пункті 14 Контракту зазначено, що дія контракту припиняється:

1)Із закінченням троку, на який його укладено;

2)До закінчення строку дії контракту:

-За угодою сторін;

-З ініціативи уповноваженого органу управління у випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП України та цим контрактом;

-З ініціативи керівника у випадках, передбачених статтями 38 і 39 КЗпП України та цим контрактом;

-У разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи умов, передбачених контрактом, з винесеннями догани за відповідні дії чи бездіяльність;

-У разі невиконання чи неналежного виконання кожного окремо та/або в сукупності цільових показників діяльності закладу освіти, визначених у пункті 2 цього контракту;

-У разі несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам з вини керівника;

-За поданням органів державного нагляду у сфері праці у разі систематичних порушень вимог законодавства про працю;

-У разі систематичного невиконання покладених на керівника обов`язків, визначених законодавством, статутом, цим контрактом, та законних вимог уповноваженого органу управління;

Так. як підставу винесення наказу №16 - к/тр від 01.02. 2021р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Опішнянського ОЗЗСО було вказано: підпункт 8 підпункту 2 пункту 14 Контракту з директором Опішнянського ОЗЗСО від 28.08.2020 року, а також пункту 8 частини 1 стаття 36 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням підпунктів 1,6,7,8,10,14,15,22,25,35,41 та абзацу 2 пункту 4 Контракту з директором Опішнянського ОЗЗСО від 28.08.2020 року, письмові попередження про дострокове розірвання контракту (а.с.6).

Так, пункт 4 Контракту від 28.08.2020 року, в частині, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 , містить наступні відомості щодо обов`язків (зобов`язань) керівника Опішнянського ОЗЗСО:

- 1. Виконання цільових показників діяльності закладу освіти;

- 6. Дотримання закладом освіти вимог законодавства, виконання в установлені строки вимог органів, що забезпечують здійснення фінансового контролю, та їх територіальних підрозділів;

- 7. Виконання закладом освіти вимог органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а також вимог уповноваженого органу управління;

- 8. Вжиття заходів до вдосконалення управління закладом освіти, зміцнення фінансово-господарської, трудової дисципліни;

- 10. Дотримання закладом освіти вимог законодавства про охорону праці, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм і правил, створення належних умов праці відповідно до вимог законодавства;

- 14. Подання уповноваженому органу управління щороку до 01 грудня або на його вимогу в будь-який час року звіт про результати виконання умов контракту та дотримання закладом освіти законів, стандартів загальної середньої освіти;

- 15. Звітування у грудні кожного поточного року на сесійному засіданні Опішнянської селищної ради про результати своєї роботи;

- 22. Організацію фінансово-господарської діяльності закладу освіти в межах затвердженого кошторису;

- 25. Створення умов для реалізації прав та обов`язків усіх учасників освітнього процесу, в тому числі реалізації свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану;

- 35. Організацію харчування та сприяння медичному обслуговуванню учнів відповідно законодавства;

- 41. Протидію булінгу серед учнів та мобінгу серед працівників.

У постанові від 29 травня 2019 року в справі №452/970/17 (провадження №14-157цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень .

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

Проте, з аналізу змісту наказу про звільнення вбачається, що в ньому не визначено, які саме порушення умов контракту було допущено ОСОБА_1 , а саме чітко не вказано, які дії чи бездіяльність нею допускалась, із зазначенням конкретних фактів та подій (конкретних порушень), що мали місце.

Окрім того, матеріалами справи не встановлено систематичність порушення ОСОБА_1 своїх обов`язків, як керівника Опішнянського ОЗЗСО, чи застосування до неї раніше заходів впливу, у вигляді догани чи інше.

Так, апеляційний суд прийшов до висновку, що при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного стягнення, чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Проте, у наказі про звільнення відсутня інформація, у чому саме полягало систематичне невиконання позивачем своїх обов`язків і які заходи дисциплінарного стягнення до неї застосовувалися. Матеріали даної справи відповідних відомостей також не містять.

При цьому, як убачається з наявних у справі доказів, ОСОБА_1 було підготовлено Звіт директора Опішнянського ОЗЗСО за період роботи з 01.09.2020 року по 30.10.2020 року (а.с.10), неодноразово направлялися листи Соціально-гуманітарному відділу Опішнянської селищної ради щодо покращення роботи Опішнянського ОЗЗСО та усунення недоліків в його роботі, а саме: №285 від 15.09.2020 року (а.с.11), №294 від 16.09.2020 року (а.с.12), №306 від 21.09.2020 року (а.с.13), №340 від 15.10.2020 року (а.с.14), №397 від 17.11.2020 року (а.с.15), №435 від 30.11.2020 року (а.с.16).

Наведене вказує про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на належне виконання нею умов Контракту від 28.08.2020 року, при цьому, належних та допустимих доказів допущення нею конкретних порушень умов цього Контракту, матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги вказаних вимог закону та обставин даної справи, внаслідок чого прийняв протиправне рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового по суті вимог.

За змістом ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням вищевикладеного, звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням положень КЗпП України та умов Контракту від 28.08.2020 року, а тому є неправомірним, у зв`язку з чим наказ про її звільнення підлягає скасуванню, як незаконний, а позивачка підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З пункту 4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права від 27.09.2012 року №10-1389/0/4-12, вбачається, що, відповідно до статті 27 ЗУ "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі-Порядок), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Окрім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Саме про таке застосування положень частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України Про оплату праці та Порядку зазначено у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2011 року (справа №6-87цс11), 16 грудня 2015 року (справа №6-648цс15).

У зв`язку з цим, у відповідності до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, підлягає стягненню з Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня, наступного після звільнення позивача, тобто, з 02.02.2020 року по дату постановлення рішення по справі (07.12.2021р.).

Так, загальна кількість робочих днів в період з 02 лютого 2021 року (наступний робочий день після звільнення) по день ухвалення судового рішення (07 грудня 2021 року) становить 213 днів (у лютому - 19 днів, у березні - 22 дні, у квітні - 22 дні, у травні - 18 днів, у червні - 20 днів, у липні - 22 дні, у серпні - 21 день, у вересні - 22 дні, у жовтні - 20 днів, у листопаді - 22 дні, у грудні-5 днів).

Відповідачем, зловживаючи своїми правами, було проігноровано вимоги ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.03.2021р. та від 01.04.2021р., щодо витребування та зобов`язання надати до суду довідку про заробітну плату за два календарні місяці роботи ОСОБА_1 з визначенням середньоденної заробітної плати перед її звільненням (а.с.36,47-49), а також запитів з зазначеного питання від 17.11.2021р. та від 24.11.2021р. в ході підготовки розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Тому, при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає за можливе виходити з нарахувань по заробітній платі, зазначених у наданих позивачем доказах, а саме у Розрахункових листках за грудень 2020 року та за січень 2021 року, тобто за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення ОСОБА_1 з роботи, як це передбачено пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно Розрахункового листка за грудень 2020 року, кількість робочих днів у цьому місяці становила 22 дні, заробітна плата ОСОБА_1 становила 26400,71грн. (а.с.45).

Згідно Розрахункового листка за січень 2021 року кількість робочих днів у цьому місяці становила 3 дні, заробітна плата ОСОБА_1 становила 3177,89грн. (а.с.45).

Таким чином, заробітна плата за два календарні місяці роботи ОСОБА_1 перед її звільненням (25 робочих днів) становила 29578,51грн ( 26400,71грн+3177,89грн ).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розраховується шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) та становила 29578,51грн / 25 /кількість днів/ =1183,14 грн.

Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2020 року по 07.12.2021 року (день винесення судового рішення) становить 252008,90 грн. ( 1183,14 грн. * 213 днів).

Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 1362,00грн. судового збору та понесено витрати на оплату послуг з надання їй правничої допомоги адвокатом Линник С.І. в суді першої інстанції на суму 2000,00грн (Квитанція №б/н від 09.02.20221 року, а.с.31, а.с.29-30), відтак, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у визначеному розмірі.

Окрім того, при подачі позову та при подачі апеляційної скарги, ОСОБА_1 була звільненою від сплати судового збору в частині вимог, відтак, до стягнення з Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради в дохід держави судовий збір підлягає судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2724,00грн (908грн*3 позовні вимоги) та за подання апеляційної скарги у розмірі 2724грн (908*2 позовні вимоги (одна позовна вимога була оплачена ОСОБА_1 , а.с.127)*150%).

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - в особі адвоката Колотій Сергія Миколайовича, - задовольнити.

Заочне рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2021 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення , яким позов ОСОБА_1 до Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради (код ЄДРПОУ 42887958) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 №16-к/тр від 01.02.2021 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради, у зв`язку з достроковим розірванням контракту з підстав систематичного невиконання обов`язків, покладених на неї контрактом.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради з 02 лютого 2021 року.

Стягнути з Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 252008,90 (двісті п`ятдесят дві тисячі вісім гривень 90коп.) грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та у межах суми стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 23662,8 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят дві гривні 80 коп.) грн.

Стягнути з Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради 2724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. судового збору за подання позовної заяви та 2724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. судового збору за подання апеляційної скарги в дохід держави.

Стягнути з Соціально - гуманітарного відділу Опішнянської селищної на користь ОСОБА_1 1362,00 грн (одну тисячу триста шістдесят дві гривні) судового збору та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун

СУДДІ: Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук