Ухвала

від 08.12.2021 по справі 915/1195/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

08 грудня 2021 року Справа № 915/1195/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: Фермерського господарства "АРІЕЛЬ" (57250, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Новомиколаївка, вул. Жовтнева, буд. 59, ідентифікаційний код 20875829) представник позивача адвокат Щукіна Н.О. (54017, м. Миколаїв, а/с 68, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про: визнання права постійного користування земельними ділянками та визнання недійсною державну реєстрацію земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває господарська справа № 915/1195/21 за позовом Фермерського господарства "АРІЕЛЬ" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про:

- визнання за Фермерським господарством "АРІЕЛЬ" (код ЄДРЮОФОП: 20875829) права постійного користування земельними ділянками наданими для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 30,1 га, що розташовані в адміністративних межах Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- визнання протиправним та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 4823383400:03:000:0603 площею 2,00 га; 4823383400:03:000:0641 площею 8,00 га; 4823383400:03:000:0531 площею 2,00 га; 4823383400:03:000:0532 площею 2,00 га; 4823383400:03:000:0469 площею 2,00 га, що розташовані в адміністративних межах Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- стягнення з відповідача судових витрат, зокрема: витрат на сплату судового збору - 4593,00 грн.; витрат на професійну правничу допомогу - 4000,00 грн.; витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи - 17195,00 грн.; витрат, пов`язаних із витребуванням доказів - 1635,00 грн.

06.12.2021 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява № 08 від 06.12.2021 про забезпечення позову (вх. № 18315/21), в якій заявник просить суд вжити заходів до забезпечення вказаного позову шляхом:

- встановлення заборони фізичним особам ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 4823383400:03:000:0469), ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 4823383400:03:000:0603), ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 4823383400:03:000:0531), ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 4823383400:03:000:0641), ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки 4823383400:03:000:0532) вчиняти дії щодо відчуження спірних земельних ділянок іншим особам та здійснення дій, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних ділянок, їх поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них до набрання законної сили рішенням у цій справі;

- встановлення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39825404; юридична адреса: Україна, м. Миколаїв, просп. Миру, 34) вчиняти будь-які юридичні дії, у тому числі надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою та здійснення реєстрації дозвільних документів на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Фермерського господарства "АРІЕЛЬ" (ідентифікаційний код: 20875829; юридична адреса: 57250, Миколаївська обл., Вітовський район, село Новомиколаївка, вул. Жовтнева, буд. 59) до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Заяву мотивовано тим, що існує ризик вчинення відповідачем та третіми особами дій щодо оспорюваних земельних ділянок та передачі їх у користування третім особам, і, як наслідок, що ставить під загрозу можливість поновлення порушених прав ФГ "АРІЕЛЬ", за захистом яких останнє звернулося до суду.

За правилами частин 1, 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до прохальної частини позову, його предметом виступають немайнові вимоги позивача щодо визнання за позивачем права постійного користування земельними ділянками та щодо визнання протиправним та скасування державної реєстрації 4 земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами.

При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що необхідність забезпечення позову полягає в тому, що в силу здійснення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки, які є предметом розгляду даної справи, фізичні особи ОСОБА_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 стали носіями правомочностей володіння, користування і розпорядження землею, які фактично належить на праві постійного користування засновникам (учасникам) ФГ "АРІЕЛЬ". Таке володіння може виразитися у вільній реалізації права відчуження земельних ділянок іншим особам, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, що унеможливить і ускладнить виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.

Заявник також зазначає, що необхідність застосування саме цього заходу забезпечення позову зумовлена тим, що ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області діяло всупереч вимогам закону, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення ФГ "АРІЕЛЬ" права використання земельних ділянок його засновниками внаслідок припинення права постійного користування цих земельних ділянок. Надаючи дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та видачі наказів третім особам, ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області втрутилось у право позивача на мирне володіння своїм майном, на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання їх недійсними. Відповідно до Актів відведення меж земельної ділянки в натурі від 27.06.1993 року земельній ділянки площею по 4,3 га були відведені засновникам ФГ "АРІЕЛЬ" ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) виключно для ведення селянського (фермерського) господарства. Земельні ділянки, надані позивачу, відносяться до земель державної власності, перебувають у постійному користуванні засновників ФГ "АРІЕЛЬ" згідно з державними актами на право постійного користування землею. Зазначені земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, слід наголосити, що у провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від неправомірних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову у даній справі, заявник стверджує, що невжиття заходів до забезпечення позову може значно утруднити і зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує очевидна небезпека в розпорядженні спірними земельними ділянками на користь третіх осіб, здійсненні дій, спрямованих на об`єднання або поділ земельних ділянок, що призведе до необхідності зміни предмету позову або звернення до суду з новим позовом, неможливості реального поновлення прав позивача та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, які належать на підставі державних актів про право постійного користування засновникам (учасниками) ФГ "АРІЕЛЬ".

На переконання позивача, доказом утруднення і неможливості в майбутньому виконати рішення суду є: інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, на земельні ділянки від 31.10.2019 року відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 у власність передана земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована у Миколаївській області, Вітовському районі, Новомиколаївській сільській раді. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.09.2021 року простежується, що на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок державним реєстратором - Вирич Т.В., Кумарівська сільська рада Первомайського району, передано у власність ОСОБА_1 29.09.2020 року 8 га землі із кадастровим номером 4823383400:03:000:0531. З цього можна припустити те, що передана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка знаходиться у Вітовському районі Миколаївської області, однак реєстрацію було здійснено державним реєстратором в Первомайському районі, що знаходиться поза межами знаходженням цієї земельної ділянки. Вбачається, що такі дії ОСОБА_1 порушили вимоги закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме проведено державну реєстрацію права власності та інших речових прав не за місцезнаходженням нерухомого майна. З існуючих належних і допустимих доказів на переконання позивача вбачається, що в період з 2019 року по 2020 рік особа вчинила дії направлені на переоформлення спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення. З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що вбачається потенційна можливість у подальшому наступне переоформлення спірних земельних ділянок на користь третіх осіб.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявник взагалі не надав суду доказів, які б вказували на необхідність та терміновість вжиття відповідних заходів забезпечення позову по даній справі, отже не довів, що невжиття таких заходів судом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Так, в заяві про забезпечення позову відсутні, зокрема обґрунтування тверджень, з посиланням на конкретні докази, щодо стверджуваних заявником обставин щодо намірів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 відчужувати спірні земельні ділянки, змінювати їх цільове призначення, або вчиняти інші будь-які дії, а також щодо погодження Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області виготовлення технічної документації, які заявник просить заборонити.

Суд погоджується з тим, що зміна цільового призначення спірних земельних ділянок, а також їх поділ або об`єднання з іншими ділянками може призвести до необхідності звернення до суду з іншими позовами, однак вказані обставини не можуть бути визнаними такими, які свідчать, що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав, підтверджених доказами, для вжиття таких заходів не може бути підставою для забезпечення позову.

Суд також наголошує, що обґрунтування та докази наведені позивачем щодо ОСОБА_1 , по-перше, стосуються лише припущень позивача щодо дій та намірів вказаного громадянина; а по-друге, не можуть слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони іншим особам вчиняти певні дії.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що за текстом заяви про забезпечення позову (арк. 3 заяви) останній посилається на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4823383400:03:000:0531, в той час, як додані до заяви документи стосуються земельних ділянок з кадастровими номерами 4823383400:03:000:0641, 4823383400:03:000:0600.

Таким чином, заявником не надано суду належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин та намірів відповідних осіб, щодо яких позивач просить вжити заходів забезпечення позову, як і не наведено обставин в підтвердження того, що незастосування визначених ним засобів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливить виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем разом з заявою про забезпечення позову не надано належних у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову.

Отже, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність наразі правових підстав для задоволення заяви Фермерського господарства "АРІЕЛЬ" про забезпечення позову у даній справі.

Додатково, суд звертає увагу заявника на те, що відмова у забезпеченні позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність такого забезпечення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Фермерського господарства "АРІЕЛЬ" № 08 від 06.12.2021 про забезпечення позову (вх. № 18315/21 від 06.12.2021) у справі № 915/1195/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська