Рішення

від 08.11.2021 по справі 334/3909/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 08.11.2021

Справа № 334/3909/20

Провадження № 2/334/613/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Турбіної Т.Ф.

при секретарі Мазаєвій Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала у Комунальному некомерційному підприємстві Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради на посаді лікаря-анестезіолога терапевтичного відділення з 03.04.2017 року. Наказом №115 від 01.04.2020 року була звільнення з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, оскільки заяви про звільнення вона не писала. Заява, на яку вказує відповідач, написана не нею, її підпису не містить. У квітні 2020 року вона відмовилась писати заяву про надання неоплачуваної відпустки за власним бажанням. 27.04.2020 року на її картковий рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 2739,18 грн., призначення платежу зарплата . 12.05.2020 року в розмові з начальником медичної служби госпіталю вона дізналась, що її звільнили.

Офіційного повідомлення про звільнення вона не отримувала, 03.06.2020 року вона звернулась письмово з приводу роз`яснення цього питання. 17.06.2020 року вона отримала офіційного листа від адміністрації госпіталю з повідомленням про звільнення з 01.04.2020 року.

У зв`язку з незаконністю наказу про звільнення позивачка просить, з урахуванням її заяви про зменшення позовних вимог від 18.11.2020 року, поновити її на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.

Комунальне некомерційне підприємство Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради надало відзив на позовну заяву, вважає вимоги позову такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звільнення відбулося на підставі заяви позивачки від 31.03.2020 року, з дотриманням вимог трудового законодавства. Згідно з ч.2 ст. 47 КЗпП України при звільненні за власним бажанням копія наказу про звільнення видається тільки на вимогу працівника. На заяву ОСОБА_1 від 03.06.2020 року підприємство надіслало їй 15.06.2020 року копію наказу про звільнення від 01.04.2020 року. Також не було допущено порушень вимог закону щодо розрахунку при звільненні, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не працювала, а тому відповідно до ст. 116 КЗпП України такі виплати повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. З урахуванням викладеного, необґрунтованими і безпідставними також є вимоги про стягнення моральної шкоди. Додатково подали заяву про застосування до позовних вимог позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується відповідними матеріалами справи, що наказом директора КЗ Госпіталь ветеранів війни ЗОР від 12.04.2017 року №73- Л про прийняття ОСОБА_1 призначена на посаду лікаря-анестезіолога терапевтичного відділення, як зовнішнього сумісника на 0,5 ставки.

Наказом директора КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР від 01.04.2020 року №115- ОД Про звільнення ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за власним бажанням (без поважної причини) ст. 38 КЗпП України 01.04.2020 року.

Згідно наказу, при звільненні підлягала виплата компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 13.04.2019 року по 01.04.2020 року - 10 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за робочий період з 13.04.2019 року по 01.04.2020 року - 10 календарних днів.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена не була.

Доказів направлення ОСОБА_1 копії наказу про звільнення листом від 02.04.2020 року відповідачем не надано.

Згідно наказу від 06.04.2020 року №57-ВК у КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР на період з 06.04.2020 року до моменту закінчення карантинних заходів, введених урядом і Запорізькою обласною радою, оголошено простій і зупинено роботу КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР відповідно до ст.113 КЗпП України.

ОСОБА_1 03.06.2020 року звернулась до КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР із заявою, у якій зазначила, що від начальника медичної служби вона дізналась про її звільнення, і просить надати їй інформацію про дату, підстави звільнення, копію наказу про звільнення, та розрахунок виплат при звільненні.

На звернення позивачки КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР надіслало на її адресу копію наказу про звільнення від 01.04.2020 року (вих..№01-10/274 від 15.06.2020 року).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Встановлено, що звільнення відбулося на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 31.03.2020 року про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 01.04.2020 року, підпис на заяві відсутній, лише зазначено 31.03.2020 р / ОСОБА_1 / .

Доводи позивачки, що нею не подавалась заява про звільнення, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Та обставина, що позивачка особисто адміністрації КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР заяву про звільнення не подавала, визнається відповідачем. При цьому пояснюється, що ця заява була передана лікарем ОСОБА_2 разом із заявами інших лікарів, які працюють за сумісництвом, про надання їм відпусток без збереження заробітної плати.

Згідно пояснень допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , позивачка не просила його передати до КНП Госпіталь ветеранів війни її заяву про звільнення, він такої заяви не передавав, за неї таку заяву не писав.

Згідно висновку експерта від 08.10.2020 року №СЕ-19/108-21/9734-ПЧ, весь рукописний текст в заяві про звільнення ОСОБА_1 від 31.03.2020 року, яка погоджена 01.04.2020 №115- ОД , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином, суд вважає доведеним, що звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно.

Трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (п. 2 ч. 1 ст. 221 КЗпП України).

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу (п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України).

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Приймаючи до уваги, що наказ про звільнення був направлений ОСОБА_1 15.06.2020 року і отриманий нею 17.06.2020 року, з позовом про незаконність звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 звернулась 16.07.2020 року, строк звернення до суду за захистом порушених прав щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 не був пропущений.

У разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1 ст. 235 КЗпП України).

З урахуванням встановлених судом обставин справи, згідно до ст. 235 КЗпП України, суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу КНП Госпіталь ветеранів війни ЗОР від 01.04.2020 року №115- ОД та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-анестезіолога терапевтичного відділення, як зовнішнього сумісника на 0,5 ставки.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За положеннями п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, незаконного звільнення, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає доведеним, що у зв`язку з незаконним звільненням позивачці була спричинена моральна шкода, яка обумовлюється моральними і фізичними стражданнями внаслідок порушення її законного права на працю, при тому, що вона одна виховує дитину до 14 років, негативним впливом на її репутацію серед колег, друзів та родичів.

Враховуючи характер та обсяг страждань, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті позивача, зумовлених незаконним звільненням з посади за сумісництвом, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає необхідним задовольнити вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди частково, стягнувши з відповідача на її користь 8000,00 грн.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру про поновлення на роботі і 840,80 грн. за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди, а всього 1681,60 грн., на користь ОСОБА_1 - судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, втрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 2250,24 грн.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради від 01.04.2020 року №115- ОД про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-анестезіолога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради, як зовнішнього сумісника на 0,5 ставки, за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на посаді лікаря-анестезіолога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 26123237, як зовнішнього сумісника на 0,5 ставки.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 26123237 на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 26123237, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 2250,24 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят грн. 24 коп.).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Госпіталь ветеранів війни Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 26123237, на користь держави судовий збір у сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення - 18.11.2021.

Суддя: Турбіна Т. Ф.