Ухвала

від 08.12.2021 по справі 606/1929/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1929/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/458/21 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника особи, щодо майна якої

прийнято процесуальне рішення адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021211080000168 від 08 вересня 2021 року, за апеляційною скаргою МП Каменяр, в особі директорка ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року про арешт майна,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року задоволено клопотання прокурора Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме:

- транспортний засіб, марки КРАЗ, н.з. НОМЕР_1 , який належить МП «Каменяр» (вул. Застіноцька, 12/26, м. Теребовля Тернопільської області);

- екскаватор колісний марки «NOBAS», заводський номер НОМЕР_2 , д.н.з НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію належить МП «Каменяр» (вул. Застіноцька, 12/26, м. Теребовля Тернопільської області);

- свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- компресорну установку;

- спецінструмент бур;

- кірку;

- молот;

- три брили каменю-пісковика розміром 1- й відносно кінця кузову - довжиною 180 см., шириною 90 см., висотою 80 см.; 2 - й відносно кінця кузову - довжиною 180 см., шириною 110 см., висотою 111 см.; 3 - й відносно кінця кузову - довжиною 175 см., шириною 130 см., висотою 107 см.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що майно на яке накладається арешт, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

В апеляційній скарзі директор МП Каменяр ОСОБА_8 вважає, що оскаржувана ним ухвала слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року є незаконною та необґрунтованою не відповідає фактичним обставинам справи та винесена з порушенням норм КПК України.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що клопотання про накладення арешту на майно є невмотивованим і необґрунтованим.

Вказує, що прокурором не перевірено наявності підстав для накладення арешту на майно, а слідчий суддя обмежився лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.

Стверджує, що прокурором не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

На думку апелянта, як у клопотанні прокурора, так і в ухвалі слідчого судді не враховано та належним чином не обґрунтовано правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Звертає увагу на те, що на даний час МП Каменяр має спеціальні дозволи на користування надрами і здійснює господарську діяльність на законній основі.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки розгляд клопотання слідчим суддею проводився без виклику представника юридичної особи МП Каменяр, а саму ухвалу підприємство отримало лише 13 листопада 2021 року.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду; представника МП Каменяр адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна; прокурора, який рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим і тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти дів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику сторони, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до матеріалів провадження, ухвала слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 р., постановлена за відсутності представника юридичної особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт.

Судове рішення представник МП Каменяр отримав 13 листопад 2021 року та 18 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу, що стверджується експрес накладною поштового відправлення, яка долучена до апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія судді вважає, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, а тому підстави для вирішення питання про його поновлення вістуні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

З наданих матеріалів провадження вбачається, що кримінальне правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що 07 вересня 2021 року невстановлені особи із застосуванням спецтехніки здійснювали фінансово-господарську діяльність з видобутку каменю-пісковику без отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Відомості за даним фактом 08 вересня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202121108000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, вилучене 07 вересня 2021 року під час огляду місця події майно, постановою слідчого від 08 вересня 2021 року визнано речовими доказами.

В силу вимог ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, правильно дійшов висновку про накладення арешту на майно.

Так, постановою слідчого від 08 вересня 2021 року вказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідно до вимог ч.1 ст.98 КПК України, є речовими доказами у кримінальному провадженні, що встановив суд першої інстанції під час розгляду клопотання слідчого.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що вилучені транспортні засоби та інструменти належать юридичній особі малому підприємству Каменяр, основним видом господарської діяльності якого є видобування вапняків та пісковиків, придатних для виробництва щебеню будівельного і дана господарська діяльність здійснюється на підставі чинного Спеціального дозволу на користування надрами (Підгайчицьке родовище (ділянка Західна), а також подало заяву на переоформлення Спеціального дозволу на користування надрами (Підгайчицька ділянка).

Тому, вилучення та арешт вказаного майна, окрім трьох брил каменю-пісковику, негативно впливатиме на технологічний процес підприємства та перешкоджатиме веденню господарської діяльності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року слід скасувати та, у відповідності до ч.3 ст.407 КПК України, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202121108000068 від 08 вересня 2021 року задовольнити частково, шляхом накладення арешту на майно в частині заборони його відчуження.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу, подану директором Малого підприємства Каменяр (вул. Гайова, 40, с. Підгайчики, Тернопільського району, Тернопільської області) ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотанняпрокурора Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211080000168 від 08 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на:

- транспортний засіб, марки КРАЗ, н.з. НОМЕР_1 , який належить МП «Каменяр» (вул. Застіноцька, 12/26, м. Теребовля Тернопільської області); - екскаватор колісний марки «NOBAS», заводський номер НОМЕР_2 , д.н.з НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію належить МП «Каменяр» (вул. Застіноцька, 12/26, м. Теребовля Тернопільської області)- свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу НОМЕР_4 ;

- компресорну установку;

- спецінструмент бур;

- кірку;

- молот

шляхом заборони відчуження даного майна.

Накласти арешт на три брили каменю-пісковика розміром 1- й відносно кінця кузову - довжиною 180 см., шириною 90 см., висотою 80 см.; 2 - й відносно кінця кузову - довжиною 180 см., шириною 110 см., висотою 111 см.; 3 - й відносно кінця кузову - довжиною 175 см., шириною 130 см., висотою 107 см.

Повернути в користування МП Каменяр (вул. Гайова, 40, с. Підгайчики, Тернопільського району, Тернопільської області):

- транспортний засіб, марки КРАЗ, н.з. НОМЕР_1 , який належить МП «Каменяр» (вул. Застіноцька, 12/26, м. Теребовля Тернопільської області), і зберігається на території спецмайданчика для утримання транспортних засобів відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області;

- екскаватор колісний марки «NOBAS», заводський номер НОМЕР_2 , д.н.з НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію належить МП «Каменяр» (вул. Застіноцька, 12/26, м. Теребовля Тернопільської області) і зберігається на території спецмайданчика для утримання транспортних засобів відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області;

- компресорну установку, яка зберігається на території спецмайданчика для утримання транспортних засобів відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області;

- спецінструмент бур; кірку; молот, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області;

- свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу НОМЕР_4 ;

Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч.4 ст.424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді