Постанова

від 25.11.2021 по справі 369/9465/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/824 / 15254 / 2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 20 21 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв Сергій Вікторович, ОСОБА_2 , про визнання дій приватного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, посилаючись на те, що 04 березня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області по справі №369/6098/15-ц ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 543 000,00 грн.

07 липня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист №369/6098/15-ц на примусове виконання вищевказаногорішення суду.

21 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62627006 на підставі виконавчого листа №369/6098/15-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 07 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів.

Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем Ніколаєвим С.В. винесені постанови про арешт майна (транспортних засобів) боржника від 21 липня 2020 року, про арешт нерухомого майна боржника від 21 липня 2020 року, про розшук майна (транспортних засобів) боржника від 21 липня 2020 року.

Вищенаведені постанови приватного виконавця винесені ним з порушенням вимог закону та підлягають визнанню протиправними і скасуванню, оскільки виконавцем при їх винесенні була порушена черговість звернення стягнення на майно боржника. Зокрема, в першу чергу звертається стягнення на кошти боржника та інші цінності, в другу чергу - на інше рухоме майно боржника (за відсутності у боржника достатніх коштів та цінностей), в третю чергу - на нерухоме майно боржника, відмінне від житлового будинку, в якому фактично проживає боржник (за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна), в четверту чергу - на житловий будинок, в якому фактично проживає боржник (за відсутності у боржника достатніх коштів, інших цінностей, рухомого чи нерухомого майна, відмінного від житлового будинку боржника).

Оскільки звернення стягнення на майно боржника є системним поняттям, що окрім вилучення та примусової реалізації майна, включає також арешт майна боржника, то в такому разі, звертаючи стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , виконавець повинен дотримуватися положень ст.ст. 48, 50 Закону України Про виконавче провадження щодо черговості звернення стягнення на майно боржника.

При цьому , виконавцем було порушено процедуру (черговість) накладення арешту на майно боржника, оскільки постанови про арешт майна боржника були винесені одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, без попереднього отримання виконавцем інформації від банківських, інших фінансових установ та/або самого боржника про відсутність у нього достатніх коштів, інших цінностей для задоволення вимог стягувача, а також за наявності у виконавця достовірних відомостей про перебування у власності боржника рухомого майна - транспортних засобів у кількості 2 одиниці та земельної ділянки, яка знаходиться окремо від будинку боржника, в якому остання зареєстрована та фактично проживає, та на які в першу чергу в порядку черговості звертається стягнення.

Вказаних вище вимог щодо черговості накладення арешту, приватний виконавець не виконав та наклав арешт на рухоме майно боржника - транспортні засоби у кількості 2 одиниці, а саме, на легковий автомобіль VOLKSWAGENGOLF PLUS , 2006 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та AUDIА4, 2007 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , без попередньої перевірки відомостей щодо відсутності у боржника коштів або інших цінностей. Протиправність постанови про накладення арешту на майно (транспортні засоби) боржника є підставою для визнання протиправною похідної від неї постанови про розшук майна (транспортного засобу) боржника від 21.07.2020 року, оскільки наявність у боржника достатніх коштів або інших цінностей, виключають можливість звернення стягнення (накладення арешту) на рухоме майно, в тому числі, транспортні засоби, які належать боржнику.

Протиправність постанови про накладення арешту на нерухоме майно боржника від 21.07.2020 року в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 0, 0905 га з кадастровим номером 3222481600:02:010:5222 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка розташована окремо від житлового будинку боржника на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області полягає в тому, що приватним виконавцем при накладенні арешту на зазначену земельну ділянку було порушено попередню процедуру звернення стягнення на рухоме майно (транспортні засоби) боржника. Приватний виконавець не перевірив в достатності виявленого у боржника рухомого майна для задоволення вимог стягувача та наклав арешт на все нерухоме майно боржника. Приватний виконавець попередньо не перевіривши місце фактичного проживання боржника, одночасно наклав арешт на усе рухоме і нерухоме майно боржника, в т.ч. на житловий будинок, в якому фактично зареєстрована та проживає боржник, в той час, як звернення стягнення на них здійснюється в останню чергу задля запобігання порушенню конституційних прав громадян на житло.

Враховуючи вищевикладене, заявник просила суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича про арешт майна боржника від 21 липня 2020 року у виконавчому провадженні №62627006 з примусового виконання виконавчого листа №369/6098/15-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 07 липня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів, якою накладено арешт на транспортні засоби боржника; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича від 21 липня 2020 року у виконавчому провадженні №62627006 з примусового виконання виконавчого листа №369/6098/15-ц, виданого Києво- Святошинським районним судом Київської області 07 липня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів, якою накладено арешт на нерухоме майно боржника; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва Сергія Вікторовича про розшук майна боржника від 21 липня 2020 року у виконавчому провадженні №62627006 з примусового виконання виконавчого листа №369/6098/15-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 07 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року узадоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення скарги. Обгрунтовуючи скаргу, посилалась на неповноту судового розгляду, а також на те, що ні вона, ні її представник - адвокат Шевчук М.Г. не повідомлялись судом про судові засідання, призначені на 24.12.2020 та 31.12.2020 року, відповідно справу було розглянуто за їхньої відсутності та без повідомлення про час та місце розгляду справи. Таким чином, суд першої інстанції порушив право заявника на доступ до правосуддя, а отже і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розгляд справи за відсутності заявника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є самостійною та обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали і постановлення по справі нового судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв С.В. проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Г.М. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області по справі №369/6098/15-ц ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 543 000,00 грн.

07 липня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист №369/6098/15-ц на примусове виконання вищевказаногорішення суду (том 1, а.с.46-47) .

21 липня 2020 року до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. надійшла заяваОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 369/6098/15-ц від 07 липня 2020 року,виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштіву розмірі 543 000,00 грн. (том 1, а.с.45).

21 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62627006 на підставі виконавчого листа №369/6098/15-ц, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 07 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів (том 1, а.с.57-58).

В цей же день, 21 липня 2020 року приватним виконавцем сформована довідка № 217144697 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна , відповідно до якої встановлено, що за боржником на праві власності зареєстроване нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею: 0, 1135 га, кадастровий номер: 3222457400:01:003:5420, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1507655032224, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0905 га, кадастровий номер: 3222481600:02:010:5222, цільове призначення: для індивідуального садівництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 407963132224, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський раойн , с/рада Гатненська; житловий будинок загальною площею: 85,6 кв.м., житловою площею : 36, 9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1437809632224, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в цей же день, 21 липня 2020 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, відомості про обтяження внесені до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (том 1, а.с.66-67).

Також, 21 липня 2020 року приватним виконавцем направлено електронний запит до МВС з метою отримання інформації про наявність зареєстрованого рухомого майна за боржником.

Згідно електронної відповіді МВС за боржником зареєстровані транспортні засоби, а саме: VOLKSWAGEN GOLF PLUS, легковий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , колір чорний; AUDI А4, легковий, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , колір сірий.

У зв`язку з цим, 21 липня 2020 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт рухомого майна боржника, а самевищевказаних транспортних засобів (том 1, а.с.95-96) .

З метою перевірки інформації щодо наявності у боржника відкритих рахунків у банківських установах приватним виконавцем 21 липня 2020 року було направлено вимоги до діючих банківських установ.

Згідно відповіді AT КБ Приватбанк №20.1.0.0.0/7-200728/4458 від 28 липня 2020 року у боржника наявні рахунки, а саме:

НОМЕР_6 в AT КБ Приватбанк ;

НОМЕР_7 в AT КБ Приватбанк ;

НОМЕР_8 в AT КБ Приватбанк .

Згідно відповіді AT БАНК ФОРВАРД № 12/2-05-2602 від 30 липня 2020 року у боржника наявний відкритий рахунок НОМЕР_9 .

Згідно відповіді AT Альфа-Банк №18891/БТ-32-б/б від 13 серпня 2020 року у боржника наявні рахунки, а саме: НОМЕР_10 в AT АЛЬФА-БАНК ; НОМЕР_11 в AT АЛЬФА-БАНК .

23 вересня 2020 року приватним виконавцем виставлені платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків боржника, які направлені до AT Альфа-Банк , AT КБ Приватбанк , AT БАНК ФОРВАРД для виконання, однак платіжні вимоги повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника.

Також, згідно відповіді AT КРЕДОБАНК № 52-5632бт/20 від 04 вересня 2020 року у боржника наявний рахунок НОМЕР_12 , який арештовано за постановою приватного виконавця № 62627006 від 28 вересня 2020 року.

28 вересня 2020 року приватним виконавцем на вказаний рахунок боржника в AT КРЕДОБАНК виставлено платіжну вимогу на примусове списання коштів з рахунку боржника, однак платіжна вимога повернута без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника.

За всіма іншими відповідями банківських установ у боржника ОСОБА_1 відсутні відкриті рахунки.

05 жовтня 2020 року до приватного виконавця надійшла заява боржника про зняття арешту з рахунку в AT КБ Приватбанк ,на який надходить заробітна плата боржника, до заяви було додано довідку з місця роботи та довідку з банка, які підтверджували перерахування на вказаний рахунок заробітної плати. А також в цій же заяві було зазначено про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Верховного Суду у справі № 369/6098/15-ц від 11 вересня 2020 року.

05 жовтня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова № 62627006 про зняття арешту з рахунку боржника на який надходить заробітна плата, яка направлена до банку для виконання.

Крім того, постановою приватного виконавця № 62627006 від 05 жовтня 2020 року було зупинено виконавче провадження на підставі ухвали Верховного Суду у справі № 369/6098/15-ц від 11 вересня 2020 року, яка направлена сторонам виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволенні скарги на діїта рішення приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не доведено обставин, які б свідчили про порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства під час здійснення нимвиконавчих дій в межахвиконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження встановлені обов`язки та права приватного виконавця , зокрема, статтею передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей .

Положеннями ст. 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Викладене є підставою для висновку, що арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.

Частиною 5 ст. 48 ЗаконуУкраїни Про виконавче провадження встановлено, що звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 904/9386/14, зазначено , що чинне законодавство не містить заборони накладення державним виконавцем арешту одночасно на грошові кошти та на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку , в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається державним виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника.

Зі змісту оскаржуваних постанов приватного виконавця про накладення арешту від 21.07.2020 року вбачається, що вони постановлені із дотриманням вищенаведених вимог закону, оскільки були винесені приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. При цьому арешт на об`єкти нерухомого та рухомого майна боржника ОСОБА_1 накладено у розмірі суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження: 597 369,00 грн., що відповідає положенням ст. 56 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, накладення у даному випадку арешту на рухоме майно одночасно з накладенням арешту на нерухоме майно не суперечить приписам Закону України Про виконавче провадження і вчинене приватним виконавцем в межах його повноважень та з дотриманням вимог закону.

Доводи заявника про порушення черговості при накладенні арешту, як підставу для скасування постанов про накладення арешту, не мають жодного правового значення, оскільки заявник помилково ототожнила накладення виконавцем арешту із зверненням ним стягнення на майно, яке, дійсно, проводиться у визначеній законом черговості (ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ). При цьому, функціональним призначенням накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення з метою захисту інтересів стягувача та унеможливлення вчинення боржником дій по приховуванню чи відчуженню майна з метою невиконання судового рішення. Саме тому, згідно вимог ст. 56 Закону України Про виконавче провадження постанова про накладення арешту на майно боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна , тобто у мінімально швидкі строки після відкриття виконавчого провадження.

Щодо оскаржуваної заявником постанови приватного виконавця про розшук майна боржника від 21 липня 2020 року, то і ця постанова винесена приватним виконавцем у межах його повноважень та з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , ч. 3 ст. 36 якого передбачає, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тобто, винесення постанови про розшук майна боржника входить до кола повноважень виконавця при виконанні ним в межах виконавчого провадження виконавчого документу.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №62627006 з дотриманням вимог закону та у межах його повноважень здійснювались всі необхідні дії для забезпечення примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року, залишеногобез змін постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року. Зокрема, з метою перевірки наявності рухомого та нерухомого майна приватним виконавцем було надіслано запит до органів МВС, а також отримано Інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після чого з метою забезпечення реального виконання рішення суду та з дотриманням встановленого законом порядку накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв С.В., здійснюючи свої обов`язки по виконанню виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, діяв відповідно до закону та в межах повноважень, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення скарги ОСОБА_1 .

Разом з тим, заслуговують на увагу суду аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Шевчука Г.М. про судове засідання, призначене на 24 грудня 2020 року.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно доцього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині першій статті 450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 450 ЦПК України).

Стаття 128 ЦПК України визначає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (стаття 223 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27).

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається , що судове засідання Києво-Святошинського районного суду Київської області, призначене на 24 грудня 2020 року, в якому прийнято ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , відбулося без участі заявника (її представника). Повний текст ухвали складено 31 грудня 2020 року.

Разом із тим матеріали справи не містять інформації про направлення та отримання ОСОБА_1 (її представником) судової повістки в судове засідання у суді першої інстанції, призначене на зазначену вище дату.

Тобто ОСОБА_1 , яка є боржником у спірних правовідносинах, не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції на 24 грудня 2020 року.

Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_1 порушені через її непоінформованість про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення боржника (його представника) про судове засідання, призначене на 24 грудня 2020 року і на 31 грудня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 з підстав недоведеності нею того факту, що приватний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов порушив вимоги закону та вийшов за межі своїх повноважень.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв Сергій Вікторович, ОСОБА_2 , про визнання дій приватного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: