Ухвала

від 12.01.2022 по справі 369/9465/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 369/9465/20

провадження № 61-20877ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв Сергій Вікторович, ОСОБА_3 ,

про визнання дій приватного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С. В. про арешт майна боржника від 21 липня 2020 року у виконавчому провадженні

№ 62627006, якою накладено арешт на транспортні засоби боржника; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С. В. від 21 липня 2020 року у виконавчому провадженні № 62627006, якою накладено арешт

на нерухоме майно боржника; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С. В. про розшук майна боржника від 21 липня 2020 року

у виконавчому провадженні № 62627006.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилалася на протиправність дій приватного виконавця та незаконність його постанов у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 369/6098/15-ц , виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 31 грудня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю її доводів.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 31 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв С. В.,

ОСОБА_3 , про визнання дій приватного виконавця протиправними

та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Дії та рішення приватного виконавця визнано такими, що відповідають вимогам закону.

У грудні 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у частині, що оскаржується і ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення скарги .

Підставою для скасування оскарженого судового рішення заявник вказує

порушення судом апеляційної інстанції статтею 48, 50 Закону України Про виконавче провадження при вирішенні питання щодо правомірності дій та рішень приватного виконавця при накладенні арешту на нерухоме майно.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість.

Згідно частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов 'язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд

та ефективний захист прав сторони у справі, що гарантовані

статтями 6 , 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України,

цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частинами першою, третьою статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частина перша статті 48 Закону України Про виконавче провадження визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону України Про виконавче провадження ).

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (частина перша статті 50 Закону України Про виконавче провадження ).

Частинами першою, другою статті 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Суд апеляційної інстанції встановив, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С. В. про накладення арешту від 21 липня 2020 року була винесена в рамках виконавчого провадження № 62627006 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 543 000 грн. Арешт на об`єкти нерухомого та рухомого майна боржника ОСОБА_1 накладено у розмірі суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 597 369 грн, що відповідає положенням статті 56 Закону України Про виконавче провадження .

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок вжиття приватним виконавцем дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, коштів здобуто не було.

Встановивши, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв С. В., здійснюючи свої обов`язки з виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 543 000 грн, діяв відповідно до закону та в межах своїх повноважень, а рішення суду боржником не виконане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях приватного виконавця ознак неправомірності, а отже і про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги заявниці.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу

про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Виходячи із вищезазначеного, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід визнати обґрунтованими,оскільки приватний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження .

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не виявлено порушення судом апеляційної інстанції норм Закону України Про виконавче провадження , правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєв Сергій Вікторович, ОСОБА_3 , про визнання дій приватного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта