Постанова

від 07.12.2021 по справі 331/6352/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.12.2021 Справа № 331/6352/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 331/6352/16-ц

Провадження №22-ц/807/3780/21

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Крилова О.В., Бєлка В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну стягувача правонаступником у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою Запорізького апеляційного суду від 21.03.2019 по справі № 331/6352/16-ц апеляційна скарга ОСОБА_2 була задоволена. Стягнуто з Управління ПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_2 нараховані інфляційні витрати та три проценти річних за період з 12.08.2011 по 16.09.2016 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого суду м. Запоріжжя від 22.02.2011 у загальному розмірі 62776,08 грн.

На виконання вказаного судового рішення 16.05.2020 було видано виконавчий лист, що було пред`явлено до виконання.

Стягувач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заявник ОСОБА_1 , є її правонаступником, оскільки прийняв спадщину.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 було задоволено.

Замінено стягувача - ОСОБА_2 , у виконавчому листі, виданому Жовтневим районним судом м. Запоріжжя на примусове виконання судового рішення по справі 331/6352/16-ц, на правонаступника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2019 року у справі 2-а/1741/2009, відповідно до якого захист прав спадкоємців на отримання призначеної, але не отриманої спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до органу Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, яке закінчено.

Крім того, на час розгляду заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції не з`ясував питання актуальності здійснення стягнення у справі № 331/6352/16-ц, не залучив до участі у судовому розгляді заінтересовану сторону Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого стягувача ОСОБА_2 , прийняв спадщину після смерті останньої, спірні правові відносини допускають правонаступництво, а тому наявні законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 і заміни стягувача у цивільній справі № 331/6352/16-ц.

З такими висновками суду першої інстанції також погоджується колегія суддів виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі №331/6352/16 заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя, про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних - задоволено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя (ЄРПОУ: 20508433) на користь ОСОБА_2 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 12.08.2011 року по 16.09.2016 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2011 року у загальному розмірі 62 776 грн. 08 коп. Вирішено питання судових витрат ( т.1 а.с. 98-102).

16.05.2019 представником позивача ОСОБА_2 , адвокатом Погрібною С.О. було отримано копію рішення та виконавчий лист по справі № 331/6352/16 ( т.1 а.с. 111).

Відповідно до листа Головного управління ДКСУ у Запорізькій області направленого за вих. № 13-083/3197 від 23.04.2020 Головному управлінню ПФУ в Запорізькій області, до Головного управління ДКСУ у Запорізькій області надійшов пакет документів по справі № 331/6352/16-ц, щодо стягнення на користь ОСОБА_2 інфляційних витрат та трьох процентів річних на суму 62776,08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Запорізькій області.

Листом від 23.04.2020 Головне управління ПФУ в Запорізькій області повідомило Головне управління ДКСУ у Запорізькій області про нездійснення відшкодування на користь ОСОБА_2 вищезазначених сум у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , видане Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ( т.1 а.с. 195).

Згідно довідки приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці О.В. від 23.07.2021 № 307/01-16, ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері, ОСОБА_2 , 1939 р.н.(спадкова справа № 7/2021). Відомостей про інших спадкоємців, які заявили про прийняття та оформлення спадщини після померлої ОСОБА_2 в матеріалах вищезгаданої спадкової справи немає ( т.1 а.с. 197).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Кияницею О.В. у спадковій справі № 7/2021, що зареєстровано в реєстрі за № 1074, спадкоємцем померлої ОСОБА_2 1939 р.н., є її син ОСОБА_1 , 1965 р.н.

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3,5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

З огляду на зміст пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, а також спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно зі ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, заміна первісного стягувача ОСОБА_2 , що вибула із встановлених судом правовідносин внаслідок смерті і перехід до іншої особи, в даному випадку до спадкоємця ОСОБА_1 прав і обов`язків вибулої сторони відповідає наведеним приписам ЦК України.

Згідно частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, виконання рішень суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.

Тобто, при виконанні рішень про стягнення коштів з державних органів та бюджетних установ, зокрема і з Головного Управління ПФУ в Запорізькій області, виконавчі листи видані на виконання таких рішень не пред`являються до органів Державної виконавчої служби, а приймаються до виконання територіальними органами Держаної казначейської служби.

Враховуючи особливий порядок виконання таких судових рішень, на підставі виданих виконавчих листів пред`явлених на виконання до Державної казначейської служби України не відкриваються виконавчі провадження та не здійснюються заходи примусового виконання судових рішень.

Частинами 1,2,5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За вказаних обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що заявник, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої матері вважається таким, що прийняв спадщину після неї, а отже, є її правонаступником.

Оскільки ОСОБА_1 , як правонаступник померлої ОСОБА_2 , набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржника Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, суд дійшов вмотивованого висновку, що вимоги заявника про заміну стягувача у виконавчому листі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Внаслідок смерті стягувача ОСОБА_2 органи ДКС України позбавлені можливості стягнути із Головного управління ПФУ в Запорізькій області та в подальшому перерахувати на її користь суми, визначені виконавчим листом № 331/6352/16-ц.

Отже, відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача правонаступником, призведе до того, що судове рішення, яке у передбаченому законом порядку набрало чинності, залишиться невиконаним внаслідок відсутності стягувача.

Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, представник Головного управління ПФУ в Запорізькій області посилався на положення ст. 1227 ЦК України та висновки Верховного Суду викладені у постанові від 04.09.2019 у справі № 750/7865/18 та у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-а/1741/2009.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 750/7865/18 предметом спору була правомірність звернення особи до суду з позовною заявою, в якій позивач просив зобов`язати відповідача (органи Пенсійного фонду України) виплатити йому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом нараховану, але не виплачену пенсію у сумі 6 706,3 грн. що належала за життя батьку позивача.

У постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 2-а/1741/2009 було викладено висновок, що захист прав спадкоємців на отримання призначених, але не отриманих спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до органу Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, яке закінчено.

При цьому, посилання на вказані постанови Верховного Суду та положення ст. 1227 ЦК України, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності заміни стягувача у виконавчому листі, оскільки спір в даному випадку виник не через відмову відповідача виплати заявнику як спадкоємцю успадковані суми пенсії, нарахованої, але невиплаченої за життя спадкодавцеві, а через невиконання Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області судового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 331/6352/16-ц про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Слід також зауважити, що заміна стягувача у виконавчому листі, не призведе до повторного виконання судового рішення чи подвійного стягнення коштів, оскільки після постановлення ухвали про заміну померлого стягувача його правонаступником, не виникає нового зобов`язання окрім того, що існувало у зв`язку з ухваленням судового рішення.

Як передбачено ч. 2 ст. 442 ЦПК України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Отже, законодавець передбачив суб`єктний склад осіб, що мають право звертатись із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме: сторони - тобто стягувач чи боржник, заінтересована сторона, тобто правонаступник стягувача чи боржника або інша особа на чиї права та обов`язки впливає виконання рішення суду, та державний або приватний виконавець.

Положення вказаної статті не передбачають обов`язкової участі у розгляді заяви про заміну сторони її правонаступником, органів ДКС України, а також не визначають статус Державної казначейської служби, як заінтересованої особи.

Таким чином, незалучення судом до розгляду заяви ОСОБА_1 Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області не впливає на законність постановленої судом першої інстанції ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2021 року про заміну стягувача правонаступником в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 10 грудня 2021 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: О.В. Крилова

В.Ю. Бєлка