Постанова

від 09.12.2021 по справі 2-434/10

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-434/10 Номер провадження 22-ц/814/2580/21Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

Секретар: Гречка Є.В.

за участю: представника боржника - адв. Джумелі Н.Г.

представника заявника - державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2021 року

по справі за поданням Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тихонов О.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Зазначав, що в провадженні відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №31462666 з примусового виконання виконавчого листа №2-434 від 21.06.2010 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк Біг Енергія боргу в сумі 679500,29 грн.

Посилався на те, що боржником рішення не виконане, останній упродовж тривалого часу не вживає жодних заходів щодо виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного прохав суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених рішенням суду.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2021 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тихонова О.О. - задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості за виконавчим документом.

З вказаним рішенням не погодився боржник ОСОБА_1 , який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність всіх обставин, що мають істотне значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тихонова О.О. про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували його ухилення від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, а тому відсутні підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу головний державний виконавець Київського відділу ДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тихонов О.О. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.02.2021 року по примусовому виконанню виконавчого листа №2-434 від 21.06.2010 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк Біг Енергія боргу в сумі 679500,29 грн. була направлена боржнику та отримана ним, що підтверджується повідомленням про вручення.

Зазначає, що в ході виконавчого провадження було здійснено реалізацію майна боржника, про що боржнику достеменно відомо та що підтверджується його заявою про незгоду з оцінкою майна від 05.11.2012р. та позовом про визнання результатів торгів недійсними, який боржник подав 06.11.2020 року.

Відтак, про наявність у боржника невиконаних зобов`язань останньому достеменно відомо. Разом із тим за час перебування на виконанні виконавчого документу боржником кошти на депозитний рахунок не сплачувалися.

У судовому засіданні представник боржника апеляційну скаргу підтримала та прохала її задовольнити.

Представник заявника проти задоволення апеляційної скарги заперечував, прохав її відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тихонова О.О. перебуває виконавче провадження №31462666 з примусового виконання виконавчого листа №2-434 від 21.06.2010 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк Біг Енергія боргу в сумі 679500,29 грн.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України та ст.ст.2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч.3 ст.18 вказаного Закону України встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Також, статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем в межах виконавчого провадження вживалися заходи примусового виконання, визначені Законом України Про виконавче провадження , зокрема, було здійснено реалізацію майна боржника.

Також, матеріалами виконавчого провадження, наданими до суду, підтверджено ту обставину, що боржник повідомлявся державним виконавцем про наявність відкритого виконавчого провадження щодо нього (а.с.6), але рішення не виконує.

Отже, достеменно знаючи про наявність у себе боргових зобов`язань, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не вживав жодних заходів для виконання рішення суду та погашення заборгованості перед своїм кредитором.

Натомість, твердження апелянта щодо відсутності в нього будь-яких джерел доходів, у зв`язку з тим, що він ніде не працює, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказана обставина не підтверджена належними та допустимими доказами та не може бути підставою для тривалого, упродовж майже десяти років, непогашення його боргових зобов`язань. Окрім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що ОСОБА_1 через стан здоров`я не може працювати та таким чином сплачувати заборгованість по вказаному виконавчому провадженню.

Також, твердження скаржника про відсутність у його власності нерухомого майна та викрадення рухомого майна (автомобіля) також не може свідчити про його об`єктивну неможливість виконувати рішення суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно доведеності факту свідомого ухилення боржника від виконання рішення про стягнення з нього грошової заборгованості, що виразилася у його бездіяльності.

Отже, суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , до погашення ним заборгованості за виконавчим документом.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2021 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук