Постанова

від 09.12.2021 по справі 367/5846/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 367/5846/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/14216/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Карабаза Н.Ф., по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, скасування записів та витребування майна, -

в с т а н о в и в :

05 серпня 2021 року представник позивача ТОВ Стандарт Білдінг - адвокат Данилова К.А. звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати недійсною додаткову угоду № 144 від 21 серпня 2019 року до договору про спільну діяльність по будівництву багатоквартирних будинків від 07 червня 2017 року, укладену між ТОВ Стандарт Білдінг та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги боргу в сумі 362 700,00 грн. від 21 серпня 2019 року, укладений між ТОВ Стандарт Білдінг та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень реєстраційний запис № 34777043 від 16 грудня 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідачів (а.с. 1-11 виділених матеріалів).

09 серпня 2021 року представник позивача ТОВ Стандарт Білдінг - адвокат Данилова К.А. подала до суду з заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову, до вирішення справи по суті, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1994096632109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1994096632109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 1-4).

На обґрунтування заяви зазначала, що 07 червня 2017 року між ТОВ Стандарт Білдінг та ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність у будівництві багатоповерхових житлових будинків, а 08 червня 2017 року додаткову угоду до нього. Відповідно до умов договору первинні учасники об`єднали свої вклади без створення юридичної особи з метою будівництва багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , та розподілу між ними збудованих об`єктів нерухомості, отримання учасниками права власності та подальшої експлуатації об`єктів. Приєднання вторинних учасників до договору здійснювалося шляхом укладення між ними та ТОВ Стандарт Білдінг додаткових угод до договору, які передбачали обов`язок відповідних вторинних учасників внести на рахунок спільної діяльності грошовий вклад та їх право отримати після завершення будівництва конкретну збудовану квартиру у приватну власність. Для оформлення документів про приєднання цих осіб до спільної діяльності та передачу їм у власність збудованих квартир було залучено ОСОБА_3 в якості юриста, яка мала доступ до печатки ТОВ Стандарт Білдінг , штампа з факсиміле підпису ОСОБА_4 та іншої юридичної документації щодо спільної діяльності.

Вказувала, що у процесі звірки позивачем було виявлено, що під час розподілу збудованих квартир в будинку між учасниками спільної діяльності без належних правових підстав 16 грудня 2019 року державним реєстратором Огребчуком Р.В. було прийнято рішення № 50365532 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , площею 58,5 кв.м. за ОСОБА_1 , який є родичем ОСОБА_3 . При цьому, 21 серпня 2019 року директор ТОВ Стандарт Білдінг Пеєший О.В. перебував поза межами України, а додаткові угоди та усі супровідні документи були підписані за допомогою факсиміле, тобто без його волевиявлення.

Вважає, що квартира АДРЕСА_1 неправомірно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , який має змогу розпорядитись майном шляхом його відчуження на користь третіх осіб. Неприйняття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, внаслідок чого позивач позбавиться власного майна та буде вимушений звертатись до суду повторно (а.с. 1-4).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року в задоволенні заяви представника ТОВ Стандарт Білдінг - адвоката Данилової К.А. про забезпечення позову - відмовлено (а.с. 9-10).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 09 вересня 2021 року представник ТОВ Стандарт Білдінг - адвокат Данилова К.А. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову повністю, вжити заходи забезпечення позову до вирішення справи по суті (а.с. 16-23).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не надав оцінку обставинам по справі та неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, що в свою чергу призвело до необґрунтованого висновку про неспівмірність заходів забезпечення заявленим вимогам. Зазначала, що предметом позову у даній справі є, серед іншого, витребування майна з чужого володіння, а тому заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є взаємопов`язаним з предметом спору та спів мірним з позовними вимогами. Судом зроблено необґрунтований висновок про відсутність підстав для накладення арешту на спірне майно з огляду на те, що квартиру відчужено без відома та волі позивача, тому є підстави побоюватися, що ОСОБА_1 матиме змогу розпорядитись майном, що отримано ним неправомірно шляхом відчуження цього майна на користь третіх осіб (а.с. 16-29).

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Накутна С.О. подала відзив, в якому апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (а.с. 84-94).

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Іорданов К.І. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Накутна С.О. заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Накутної С.О. під особистий підпис. Відповідач ОСОБА_2 був сповіщений повідомленням телефонограмою із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 181-183).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом заявлених вимог є визнання недійсними правочинів, скасування запису про державну реєстрацію та витребування майна з незаконного волідння.

Разом з тим, представник позивача ТОВ Стандарт Білдінг - адвокат Данилова К.А. у заяві про забезпечення позову просила накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1994096632109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на не рухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації правна нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1994096632109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначала, що між сторонами виник спір щодо права власності на вказану квартиру та відповідач може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (порівняйте: "Кудла проти Польщі" [GC], N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, "Міфсуд проти Франції" [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України , заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову у способи, вказані у заяві заявника, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та не відповідають вимогам закону, а мотиви заяви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, крім того заявником не зазначено вартість самого майна.

З таким висновком колегія суддів не погодилась та вважає його помилковим, з огляду на те, що районний суд зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що в провадженні цього ж суду перебуває цивільна справа за позовом ТОВ Стандарт Білдінг до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , предметом якого є як немайнові (визнання правочинів недійсними, скасування реєстраційних записів) так і майнові вимоги (витребування нерухомого майна (квартири) на користь позивача), дійшов суперечливих висновків, що вказані в заяві способи забезпечення позову (накладення арешту на квартиру та заборона вчиняти певні дії з цим майном) є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та не відповідають вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторін, витребував з районного суду виділені матеріали позовної заяви та дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 04 серпня 2021 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1994096632109, загальною площею 58,5 кв.м., житлова площа 25,5 кв.м. (а.с. 19-20 виділених матеріалів).

На обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначала, що між сторонами виник спір щодо права власності на вказану квартиру та відповідач може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідачі не заперечували і не спростували доводів позивача, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить вищевказана спірна квартира, а такі обставини підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 185-187).

Як вбачається із позовної заяви, у цій справі позивачем, серед інших вимог, заявлено майнову вимогу про витребування з володіння ОСОБА_1 спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 1-11 виділених матеріалів).

При цьому, негативним наслідком незабезпечення позову про визнання правочинів недійсними та витребування майна з незаконного володіння є можливість реалізації належного відповідачу нерухомого майна.

Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання такого набравшого законної сили рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим у зв`язку з відсутністю у відповідача нерухомого майна, яке є предметом позову.

Встановивши, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі у випадку задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви та накладення арешту на належну відповідачу ОСОБА_1 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1994096632109, загальною площею 58,5 кв.м., житлова площа 25,5 кв.м.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню із ухваленням постанови по суті заяви про забезпечення позову.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг - задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року - скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг про забезпечення позову - задовольнити частково, накласти арешт на нерухоме майно: 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,5 кв.м., житлова площа 25,5 кв.м. (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1994096632109, номер запису про право власності: 34777043, дата та час державної реєстрації: 16 грудня 2019 року 18:50:37, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50365532 від 20 грудня 2019 року 14:56:34), права на яку зареєстровані, власник - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт Білдінг (код ЄДРПОУ - 40585026; адреса місця знаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, 2/1 секція 2 приміщення 124).

Боржник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 10 грудня 2021 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова