Постанова

від 06.12.2021 по справі 757/3453/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 757/3453/18-ц

провадження № 61-11032св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Мистецький Арсенал , ОСОБА_2 , Приватне підприємство Українська правда , Товариство з обмеженою відповідальністю Київський інститут проблем управління імені Горшеніна ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Мистецький Арсенал (далі - ДП Мистецький Арсенал ), ОСОБА_2 , Приватного підприємства Українська правда (далі - ПП Українська правда ), Товариства з обмеженою відповідальністю Київський інститут проблем управління імені Горшеніна (далі - ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна ) про спростування недостовірної інформації.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Українська правда. Життя (ІНФОРМАЦІЯ_5) опубліковано матеріал під назвою ОСОБА_2: Завдяки скандалу у нас стало на одного зіркового художника більше , який є інтерв`ю ОСОБА_2 , у якому вона поширила про нього низку недостовірних тверджень. Інтерв`ю стосувалося значною мірою факту знищення (замальовування) твору ОСОБА_1 , який містився на стіні в приміщенні ДП Мистецький Арсенал і який позивачем готувався до експонування на виставці, присвяченій річниці хрещення Київської Русі.

Вважає, що інформація: ...художник з`явився в експозиції менше, ніж за три доби до відкриття, коли більша частина виставки була вже змонтована... ; ...його твір абсолютно не відповідав ані концепції виставки, ані попереднім домовленостям... ; ОСОБА_1 з`явився лише о четвертій годині. О другій годині об`єкт вже був зданий під державну охорону, оскільки відкриття виставки проходило на найвищому офіційному рівні , є недостовірною з огляду на те, що він з`явився в експозиції за 5-6 днів до відкриття виставки, а створений ним мурал відповідав попереднім домовленостям. На об`єкті він був присутнім задовго до того, як приміщення здані під державну охорону, тобто до 18 год 30 хв.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 поширила низку недостовірних тверджень в Інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: На виділеній ОСОБА_1 стіні Арсеналу у 55 квадратних метрів зображені не врадіївські події,.. І серед зображеного пекла - священнослужителі різних конфесій із простріляними впритул головами, які варяться у казані власної крові ; ... у валі обговорень зафарбованого муралу із розстріляними священниками ; ОСОБА_1 програв суд Арсеналу у трьох інстанціях. Я ж, у свою чергу, радо сплатила йому згідно з рішенням суду 1 000 гривень за моральні збитки .

Стверджував, що про зображення на муралі саме врадіївських подій свідчить образ ОСОБА_6 , змальований з її відомого фото. Твердження відповідача про прострелені голови священнослужителів є неправдивим, оскільки отвори, з яких витікає червона рідина, знаходяться не в головах безпосередньо, а в головних уборах, окрім того, такі отвори мають форму не кульових отворів, а хрестів. Зазначав, що він суд Арсеналу не програвав, оскільки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі № 757/7903/15-ц його позов задоволено частково. Зауважував, що жодних грошових коштів від ОСОБА_2 не отримував.

Наголошував на тому, що ці твердження відповідача ганьблять його честь та репутацію, оскільки приписують йому недбалість при виконанні домовленостей з представниками ДП Мистецький Арсенал , а також наявність у його творах мотивів насилля щодо священників, що негативно впливає на сприйняття художника мистецькою спільнотою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачами: ...художник з`явився в експозиції менше, ніж за три доби до відкриття, коли більша частина виставки була вже змонтована... ; ...його твір абсолютно не відповідав ані концепції виставки, ані попереднім домовленостям... ; ОСОБА_1 з`явився лише о четвертій годині. О другій годині об`єкт вже був зданий під державну охорону, оскільки відкриття виставки проходило на найвищому офіційному рівні ; На виділеній ОСОБА_1 стіні Арсеналу у 55 квадратних метрів зображені не врадіївські події,.. І серед зображеного пекла - священнослужителі різних конфесій із простріляними впритул головами, які варяться у казані власної крові ; ...у валі обговорень зафарбованого муралу із розстріляними священниками ; ОСОБА_1 програв суд Арсеналу у трьох інстанціях. Я ж, в свою чергу, радо сплатила йому згідно рішення суду 1 000 гривень за моральні збитки . Зобов`язати ДП Мистецький арсенал подати до публікації, а ПП Українська правда прийняти та опублікувати на веб-сайті Українська правда. Життя (ІНФОРМАЦІЯ_5) спростування у формі тексту судового рішення у справі під заголовком: Спростування інформації, поширеної екс-керівником ДП Мистецький арсенал ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 подати до публікації, а ТОВ Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна допустити публікацію на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) від імені ОСОБА_2 в її блозі спростування у формі тексту судового рішення у справі під заголовком: Спростування інформації, поширеної ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у блозі на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого є ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 у публікації під заголовком Суд над великим та величним. Що насправді сталося у Мистецькому арсеналі ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: ОСОБА_1 програв суд Арсеналу у трьох інстанціях. Я ж, в свою чергу, радо сплатила йому згідно рішення суду 1000 гривень за моральні збитки .Зобов`язано ОСОБА_2 подати до публікації, а ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна допустити публікацію від імені ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у її блозі повідомлення про спростування із заголовком: Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не пізніше місяця з часу набрання рішенням суду законної сили. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту його перебування на експозиції більше, ніж за три доби до відкриття.Крім того, висловлювання: ... коли більша частина виставки була вже змонтована не стосується позивача та є думкою ОСОБА_2 про стан підготовки виставки Велике і величне , яку вона висловлювала як керівник виставкового проекту та не містить фактичних даних, а отже, є оціночним судженням та не підлягає встановленню її правдивість. ОСОБА_2 була керівником проекту та до складу кураторської групи не входила, а тому її висловлювання щодо відповідності чи невідповідності твору позивача концепції виставкового проекту Велике і Величне та попереднім домовленостям щодо його змісту є вираженням її суб`єктивної думки.

Відповідно до листа Управління державної охорони України від 21 лютого 2018 року № 1/4-303 охорона силами за засобами УДО в ДП Мистецький арсенал здійснювалася 25 липня 2018 року, починаючи з 18 год 30 хв, а тому, твердження .. О другій годині об`єкт вже був зданий під державну охорону спростовуються листом УДО та є недостовірним, у зв`язку з чим підлягає спростуванню.

Частина висловлювання ОСОБА_1 з`явився лише о четвертій годині може бути перевірена на її відповідність дійсності. Проте, вказана інформація не заперечується ні позивачем, ні відповідачами, у зв`язку з чим спростуванню не підлягає.

Частина із поширеної ОСОБА_2 інформації, а саме ... відкриття виставки, проходило на найвищому офіційному рівні не підлягає визнанню недостовірною, адже у день відкриття виставки Велике і Величне 26 липня 2013 року охорона заходу здійснювалася Управлінням державної охорони України, яке забезпечує безпеку посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, в місцях їх постійного та тимчасового перебування, відповідно до вимог Закону України Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб . Відкриття виставки Велике і Величне відбувалося за участю Президента України, таким чином, висловлювання ... відкриття виставки, проходило на найвищому офіційному рівні є достовірним. (Інформація щодо участі Президента України у відкриті виставки Велике і Величне міститься у відкритому доступі в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7).

Висловлювання: На виділеній ОСОБА_1 стіні Арсеналу у 55 квадратних метрів зображені не врадіївські події,.. І серед зображеного пекла - священнослужителі різних конфесій із простріляними впритул головами, які варяться у казані власної крові ; ... у валі обговорень зафарбованого муралу із розстріляними священиками є оціночними судженнями ОСОБА_2 , вирваним з контексту пояснення свого бачення концепції твору позивача. ОСОБА_2 зазначає власну оцінку та сприйняття сюжету, а не факт. Образ прострілених голів, розстріляних священнослужителів є художньо забарвленим, тобто емоційним описом сприйняття ОСОБА_2 зображень, ідей, які втілює мурал. Проте, позивач вдається у коментар суті зображення, неначе це документальний за стилем малюнок. Враховуючи, що будь-яка оцінка результатів творчості позивача є суто суб`єктивною, тому вона не підлягає перевірці на предмет відповідної дійсності чи спростуванню. Тому, будь-які судження з приводу оцінки творчої роботи позивача не підпадають під правову категорію недостовірна інформація , що в судовому порядку може бути спростована, а є оціночними судженнями. ОСОБА_2 вказаними висловлюваннями, виражає власні оціночні судження щодо того, як вона бачить твір.

Разом з тим, відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі № 757/7903/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП Мистецький Арсенал , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та виплату компенсації за порушення авторських прав задоволено частково та стягнуто ДП Мистецький Арсенал на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказане судове рішення залишено без змін, а тому, інформація, що позивач програв суд у трьох інстанціях не відповідає дійсності та підлягає спростуванню.

Крім того, даних щодо сплати саме ОСОБА_2 у відшкодування позивачу моральної шкоди за рішенням суду від 09 вересня 2015 року 1 000 грн матеріали справи не містять, ОСОБА_2 не доведено, що свідчить проте, що така інформація підлягає спростуванню.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що будь-яка оцінка результатів творчості позивача є суто суб`єктивною, тому вона не підлягає перевірці на предмет відповідної дійсності чи спростуванню. Таким чином, будь-які судження з приводу оцінки творчої роботи позивача не підпадають під правову категорію недостовірна інформація , що в судовому порядку може бути спростована, а є оціночними судженнями. Частина цієї інформації, а саме висловлювання: ... коли більша частина виставки була вже змонтована не стосується позивача та є думкою ОСОБА_2 про стан підготовки виставки Велике і величне , яку вона висловлювала як керівник виставкового проекту. Щодо висловлювання: ... його твір абсолютно не відповідав ані концепції виставки, ані попереднім домовленостям , то оскільки ОСОБА_2 була керівником проекту та до складу кураторської групи не входила, її висловлювання щодо відповідності чи невідповідності твору позивача концепції виставкового проекту Велике і Величне та попереднім домовленостям щодо його змісту є вираженням лише її суб`єктивної думки.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 522/14156/14-ц (провадження № 61-3231св18), від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц (провадження № 61-13715св18), від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц (провадження № 61-34159св18), від 27 червня 2019 року у справі № 640/1135/15-ц (провадження № 61-27175св18).

Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).

У вересні 2021 року ДП Мистецький арсенал подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що судові рішення в частинах, які оскаржує заявник, є законними та обґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Українська правда. Життя (ІНФОРМАЦІЯ_5) опубліковано матеріал під назвою ОСОБА_2 : Завдяки скандалу у нас стало на одного зіркового художника більше (ІНФОРМАЦІЯ_5 ):

- ... художник з`явився в експозиції менше, ніж за три доби до відкриття, коли більша частина виставки була вже змонтована... ;

- ... його твір абсолютно не відповідав ані концепції виставки, ані попереднім домовленостям... ;

- ОСОБА_1 з`явився лише о четвертій годині. О другій годині об`єкт вже був зданий під державну охорону, оскільки відкриття виставки проходило на найвищому офіційному рівні .

Факт поширення зазначеної інформації в указаний спосіб саме ДП Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Мистецький Арсенал .

В Інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністрування якого здійснюється ТОВ Київський інститут проблем управління імені Горшеніна , в блозі ОСОБА_2 поширила інформацію про позивача під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка вийшла ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) такогозмісту:

- На виділеній ОСОБА_1 стіні Арсеналу у 55 квадратних метрів зображені не врадіївські події,.. І серед зображеного пекла - священнослужителі різних конфесій із простріляними впритул головами, які варяться у казані власної крові ;

- ... у валі обговорень зафарбованого муралу із розстріляними священниками ;

- ОСОБА_1 програв суд Арсеналу у трьох інстанціях. Я ж, в свою чергу, радо сплатила йому згідно рішенням суду 1 000 гривень за моральні збитки .

Нормативно-правове обґрунтування

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про інформацію інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 2 Закону України Про інформацію основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 27 Закону України Про інформацію передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями оціночне судження та факти . Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі Нова Газета і Бородянський проти Росії вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі Фельдек проти Словаччини суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорювана позивачем інформація: ...його твір абсолютно не відповідав ані концепції виставки, ані попереднім домовленостям... ; На виділеній ОСОБА_1 стіні Арсеналу у 55 квадратних метрів зображені не врадіївські події,.. І серед зображеного пекла - священнослужителі різних конфесій із простріляними впритул головами, які варяться у казані власної крові ; ...у валі обговорень зафарбованого муралу із розстріляними священниками , є оціночними судженнями ОСОБА_2 .

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 надала свою оцінку твору (муралу) ОСОБА_1 .

Зміст висловлювання відповідача про твір позивача свідчить, що таке висловлювання є оціночним судженням. Кожна особа має право на висловлення своїх думок щодо твору мистецтва незалежно від того, чи є ця особа фахівцем галузі оцінки культурних цінностей.

В оціночних судженнях необхідно бути стриманим від образ. Висловлювання ОСОБА_2 щодо твору ОСОБА_1 не містить образ ні щодо самого художника, ні щодо його роботи. Автор твору, який відкрито демонструє свою роботу повинен бути готовим до критики його твору.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказана вище інформація є художньо забарвленим, емоційним описом сприйняття ОСОБА_2 зображень, ідей, які втілює мурал ОСОБА_1 .

Інформація, оспорювана позивачем: ...художник з`явився в експозиції менше, ніж за три доби до відкриття, коли більша частина виставки була вже змонтована... ; ОСОБА_1 з`явився лише о четвертій годині. О другій годині об`єкт вже був зданий під державну охорону, оскільки відкриття виставки проходило на найвищому офіційному рівні , не є такою, що принижує честь, гідність та репутацію ОСОБА_1 .

Суди встановили, що позивачем не доведена інформація про його явку до експозиції більше, ніж за три доби до відкриття. При цьому, у день відкриття виставки Велике і Величне 26 липня 2013 року охорона заходу здійснювалася Управлінням державної охорони України, що підтверджується листом від 21 лютого 2018 року № 1/4-303, яке забезпечує безпеку посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, в місцях їх постійного та тимчасового перебування, відповідно до вимог Закону України Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб , а отже, така інформація є достовірною.

У своїй касаційній скарзі заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 522/14156/14-ц (провадження № 61-3231св18), від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц (провадження № 61-13715св18), від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц (провадження № 61-34159св18), від 27 червня 2019 року у справі № 640/1135/15-ц (провадження № 61-27175св18).

Залишаючи рішення суд апеляційної інстанції без змін, Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 522/14156/14-ц (провадження № 61-3231св18) вказав на те, що інформація, поширена відповідачем щодо позивачки у мережі Інтернет, є недостовірною та такою що порушує її права, свободи, порочить честь і гідність та ділову репутацію, оскільки численними перевірками не встановлено факту зборів за вказівкою позивач коштів з батьків учнів і її неправомірної поведінки щодо обставин, наведених відповідачем Крім того, позивачка, яка є вчителем початкових класів, позитивно характеризується, має кваліфікаційну категорію спеціаліст вищої категорії , педагогічне звання вчитель-методист , має відповідні нагороди за сумлінну працю, що свідчить про те, що поширена про неї недостовірна інформація порочить її честь, гідність та ділову репутацію.

У справі № 369/1052/16-ц (провадження № 61-13715св18) Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, вказав на те, що судом спір у частині позовних вимог позивача, в яких було відмовлено, по суті не вирішено, не встановлено, яка поширена інформація є твердженням про факти, а яка - оціночним судженням та чи стосується вона суспільного інтересу і щодо публічної особи.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц (провадження № 61-34159св18) сформульовано висновок про те, що запитання відповідача адресоване позивачу на засіданні комісії інформаційно-консультаційного центру ПАТ Сумиобленерго Ви тупий? є суб`єктивною думкою, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеного статтею 277 ЦК України порядку. Доводи касаційної скарги про те, що чинне законодавство покладає обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною на відповідача, як презумпцію добропорядності особи, є непереконливими, оскільки відповідну норму, що була закріплена у частині третій статті 277 ЦК України, виключено на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації і на момент виникнення спірних правовідносин у цивільному законодавстві її не існувало.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 640/1135/15-ц (провадження № 61-27175св18)сформульовано висновок про те, що вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК Українипозовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частинидругої статті 258 ЦК і статтею 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні . Відмовляючи в задоволенні позову про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, суд виходив із того, що про розповсюдження фонограми дізнався у 2013 році, до суду з цим позовом звернувся у 2015 році, тобто зі спливом річного строку встановленого для спростування недостовірної інформації, відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Колегія суддів вважає, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях попередніх інстанцій у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 стверджувала про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).

Заявник вважає, що судом необґрунтовано відхилено клопотання про допит свідка ОСОБА_8 . Крім того, під час судового засідання 01 квітня 2019 року скаржник надав суду копії електронних доказів в паперовому вигляді, а саме 5 кольорових роздруківок фотографій, які фіксували створення муралу в приміщенні Мистецького Арсеналу протягом п`яти днів поспіль. Ці докази підтверджують факти про те, що: 1) скаржник почав роботу за 5 днів до знищення муралу 25 липня 2013 року; 2) працівники Мистецького Арсеналу , в тому числі ОСОБА_2 , мали можливість бачити зміст роботи; 3) твір був майже завершений і не міг був знищений з мотивів неготовності до експонування.

Верховний Суд відхиляє вказані доводи касаційної скарги заявника, оскільки електронні докази, на які вказує заявник, не стосуються предмета доказування у цій справі. Спір між сторонами виник щодо споростування недостовірної інформації, тоді як електронні докази, які надавав ОСОБА_1 , та які просив витребувати стосуються обставин створення муралу та у подальшому його знищення.

Щодо клопотання про допит свідка ОСОБА_8 , то суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, вказав на те, що вказане клопотання розцінюється як заява про забезпечення доказів, оскільки із самого клопотання убачається, що воно за своєю суттю є заявою про забезпечення доказів, шляхом встановлення інформації про те, де проживає чи знаходиться свідок для його виклику у судове засідання. Вказане клопотання відповідно до вимог статті 117 ЦПК України не оплачено судовим збором, а тому не підлягало задоволенню.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко