Постанова

від 30.11.2021 по справі 911/371/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 911/371/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи :

від позивача: Кириленко О.П. (адвокат),

від відповідача: Михайлов Т.М. (адвокат),

від третьої особи -1: Мицько Р.М.,

від третьої особи -2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Колесник Р.М.

від 09.12.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хрипун О.О., Кропивна Л.В., Шаптала Є.Ю.

від 18.08.2021

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промімекс-Техно"

про визнання удаваними та визнання недійсними договорів підряду від 11.07.2012 №749 та від 29.11.2012 №1308,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Позивач/Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укргазбуд" (далі - Відповідач) про визнання удаваними та недійсними договорів підряду від 11.07.2012 №749 та від 29.11.2012 №1308 (далі - Договір підряду №749, Договір підряду №1308, спільно - Договори підряду).

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що укладені Договори підряду є удаваними правочинами, які вчинені з метою приховання інших правочинів з безоплатної передачі Позивачем на користь Відповідача у користування та володіння грошових коштів (позики). Вказані Договори підряду мають бути визнані судом недійсними на підставі статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з огляду на порушення при їх укладанні частини 1 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на недоведеність укладення сторонами Договорів підряду з метою приховати інші правочини, зокрема договори позики.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Київської області від 09 грудня 2020 року у справі №911/371/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 09 грудня 2020 року - залишено без змін.

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що всі доводи Позивача у цій справі зводяться до оспорювання реальності виконання правочинів, проте Позивачем не доведено, що оспорювані у цій справі Договори підряду є удаваними та спрямованими саме на приховування договорів позики.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 09 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 серпня 2021 року, у якій просить скасувати рішення судів повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):

- пункт 1 - суд апеляційної інстанції застосував статті 2, 7, 13 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.09.2020 у справі №907/555/14; застосував частину 4 статті 75 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.08.2019 у справі №922/2013/18; застосував частину 3 статті 75 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі №915/1855/15;

- пункт 3 - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 5 статті 203, статей 215, 235 ЦК України у відносинах, які є подібними до спірних відносин, предметом яких є договори підряду у будівництві підводного магістрального газопроводу. Водночас Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 235 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права в умовно-подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/15963/19, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 20.11.2019 у справі №201/2355/16-ц; суд апеляційної інстанції застосував норми права, визначені ст. 1046 ЦК України, ст.5, ч.3 ст.10 Закону України "Про природні монополії" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ч. 5 ст. 2, ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), що потягло неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, в умовах відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", в особі начальника управління капітального будівництва і облаштування родовища Сазикіна С.М., який діяв на підставі довіреності від 03.01.2012 № 11/62 (замовник), та ПАТ "Укргазбуд", в особі голови правління Ярмолатія О.В., який діяв на підставі статуту підприємства (підрядник), уклали Договір підряду №749 та Договір підряду №1308, відповідно до п. 1.1 яких Позивач зобов`язався виконати комплекс робіт по виготовленню і транспортуванню плітей підводного трубопроводу БК-1 Одеського ГМ-МСП-4 Голіцинського ГКМ по об`єкту "Облаштування Одеського та Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря. Пусковий комплекс" на власний ризик, власними силами, а також силами залучених за погодженням із Відповідачем супідрядних організацій у відповідності з технічним замовленням (Додаток 1), діючими стандартами, нормами і правилами України і передати її замовнику у встановлені строки, а замовник зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість на умовах договорів.

10. Характер і методи виконання робіт можуть уточнятись в процесі будівництва, у зв`язку з тим, що окремі види робіт планується виконати в умовах моря. На підставі уточнених в процесі будівництва методів виконання робіт повинні бути складені виконавчі локальні кошториси, які погоджуються замовником, при цьому вартість робіт по договору і розмір прибутку залишаються без змін (п. 1.3).

11. Матеріальні ресурси, необхідні для виконання робіт замовляє і поставляє підрядник, крім матеріалів замовника, які визначені матрицею відповідальності (табл. 2) і технічним завданням (додаток 1) (п. 1.4.).

12. Відповідно до п. 3.1 Договорів підряду ціна предмету договору є приблизною (динамічною), визначена договірною ціною (додаток № 3) і складає 29 765 739,60 грн за Договором №1308 і 94 596 348,00 грн за Договором №749, без урахування вартості матеріалів замовника.

13. Згідно з п. 4.1 Договорів підряду протягом 10 днів після підписання договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30 % від вартості робіт за договором. Розрахунок за виконані роботи виконується щомісячно згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (Ф № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрат/(Ф №КБ-3), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.12.2009 № 554.

14. Замовник щомісяця протягом двадцяти календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (Ф №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрат/(Ф №КБ-3), сплачує підряднику 70 % від вартості виконаних робіт без урахування вартості матеріалів замовника, а 30 % вартості виконаних у звітний період робіт погашається в рахунок авансу (п.4.1).

15. Порядок приймання-передачі робіт сторони погодили у Розділі 5 Договорів підряду. У пунктах 5.1, 5.2 Договорів підряду сторони узгодили, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт, підрядник складає акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф № КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт/і витрат/(Ф№КБ-3) з урахуванням вартості матеріалів замовника. Підрядник оформлює повний комплект виконавчої документації на весь виконаний об`єм робіт, звіт про використання матеріалів замовника і документів згідно з пунктами 4.3, 4.4, 4.5 договору і передає на підпис замовнику.

17. Замовник протягом десяти робочих днів розглядає акти та підписує їх або надає мотивовану відмову у вигляді зауважень. Датою початку виконання робіт є дата підписання договору. Підрядчик зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту підписання договору та повністю виконати роботи, згідно з технічним завданням (додаток № 1) і календарного графіку (додаток №2) (п. 6.1).

18. У Розділі 6 Договорів підряду сторони погодили строки виконання робіт. Сторони склали та підписали календарний графік (Додаток 2).

19. У Розділі 7 Договорів підряду сторони визначили права та обов`язки замовника та підрядника; у Розділі 8 Договорів підряду сторони погодили відповідальність сторін за невиконання договорів.

20. 29 грудня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1/1480 до Договору підряду №749 від 11.07.2012, якою пункт 12.2 договору викладено в новій редакції: "Термін закінчення дії цього договору визначається датою 31.03.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання".

21. У справі №910/16706/17 за позовом ПрАТ "Укргазбуд" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення заборгованості за Договорами підряду постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 березня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ПрАТ "Укргазбуд" 49 982 887,90 грн основного боргу, 3 процентів річних та інфляційних втрат.

22. Позовні вимоги у справі №910/16706/17 були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати позивачу виконаних робіт за Договорами підряду, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з оплати виконаних робіт, позивачем було нараховано штрафні санкції, передбачені умовами договорів.

23. Зі змісту рішень судів у справі №910/16706/17 вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач (ПрАТ "Укргазбуд") посилався на те, що за Договорами підряду ним були виконані роботи на загальну суму 87 304 905,51 грн (за Договором підряду №749 на суму 73 625 480,31 грн та за Договором підряду №1308 на суму 13 679 425,20 грн). Позивач факт виконання робіт на вказану суму підтверджував актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідач (ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") за виконані роботи за Договорами підряду розрахувався частково в сукупному розмірі 6228386,74 грн.

24. Заперечення ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" проти позову в межах справи №910/16706/17 ґрунтувалися на обставинах нереальності господарських операцій, пропуску позивачем позовної давності, наявності форс-мажорних обставин, відсутності всіх документів, передбачених умовами договору, та обставинах, встановлених у межах адміністративної справи № 826/6911/14 стосовно ознак фіктивності ТОВ "Промімекс-Техно".

25. В іншій справі №911/2788/18 за позовом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" до ПАТ "Укргазбуд" про визнання недійсними Договорів підряду № 749 та № 1308 рішенням Господарського суду Київської області від 03 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, у задоволені позову відмовлено. В обґрунтування заявлених вимог в межах цієї справи позивач посилався на те, що при укладенні спірних договорів порушено приписи ч. 3 ст. 39, п. 4 ч.5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та публічний порядок, а отже вони є нікчемними згідно зі ст. 228 ЦК України.

26. Зі змісту рішень судів у справі №911/2788/18 вбачається, що позивач (ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") посилався на те, що адміністративним судом у справі №826/6911/14 було встановлено факт укладення між ПрАТ "Укргазбуд" та ТОВ "Промімекс-Техно" договору субпідряду на виконання будівельних робіт за Договорами підряду, та встановлено факт фіктивності ТОВ "Промімекс-Техно"; відсутні докази належного виконання (реальності) робіт за спірними правочинами як відповідачем, так і ТОВ "Промімекс-Техно".

27. У справі №911/2076/19 за позовом АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" до ПрАТ "Укргазбуд" про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 29.12.2012 №1/1480 до Договору №749, рішенням Господарського суду Київської області від 16 червня 2020 року, яке набрало законної сили, у позові відмовлено. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" посилався на те, що додаткова угода є недійсною внаслідок її вчинення з порушенням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України.

28. Зі змісту рішень судів у справі №911/2076/19 вбачається, що позивач (АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") посилався на відсутність доказів існування несприятливих погодних умов та затримки фінансування, оскільки позивач всі платежі здійснював на підставі виставлених рахунків; ПрАТ "Укргазбуд" без погодження та/або повідомлення позивача було залучено субпідрядну організацію - ТОВ "Промімекс-Техно"; завершення будівництвом об`єкту свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для укладення додаткової угоди.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

29. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 2) визнання правочину недійсним.

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 837. Договір підряду

1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 875. Договір будівельного підряду

1. За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047. Форма договору позики

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Стаття 1049. Обов`язок позичальника повернути позику

1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

30. Закон України "Про управління об`єктами державної власності"

Стаття 11. Особливості управління та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності

1. Державне акціонерне товариство, утворене у процесі перетворення державного підприємства, 100 відсотків акцій якого належать державі, не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

31. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 75. Підстави звільнення від доказування

4. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

34. Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20 зазначив, що позивач при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними.

35. Частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

36. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

37. Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 910/8466/20 зазначив, що воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини 1 статті 202, частини 3 статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

38. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за своїм змістом оспорювані Договори підряду повністю відповідають ознакам саме договорів підряду та застосування до них положень законодавства, що регулює правовідносин у сфері позики, є безпідставним.

39. Господарські суди також встановили, що в судовому порядку в інших справах між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за Договорами підряду та визнання цих же Договорів підряду недійсними з інших підстав АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не заявляло, що ці Договори підряду є удаваними та є договорами позики, натомість навпаки наполягало на невиконанні підрядником робіт.

40. Судами у цій справі встановлено, що обставини виконання ПрАТ "Укргазбуд" підрядних робіт за Договорами підряду були предметом дослідження у справах №910/16706/17, №911/2788/18 та №911/2076/19. Зокрема, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 910/16706/17 стягнуто з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" заборгованість за виконані ПрАТ "Укргазбуд" за Договорами підряду роботи.

41. Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі №910/4089/20 (за позовом АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про визнання правочину недійсним) зазначив, що наявність судового рішення у справі за позовом про стягнення заборгованості не повинна впливати на виконання завдання господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору щодо визнання недійсним договору. Проте, розглядаючи такий спір, суди не можуть ігнорувати обставини, що встановлені в тій справі, позицію сторін щодо таких обставин, позаяк визнання в одній справі факту належності виконаних робіт, реальності проведених операцій з подальшим запереченням таких подій в іншій справі є суперечливою поведінкою сторони, яка у господарських правовідносинах заборонена.

42. Суди у цій справі також вказали, що особливістю договору позики є умова про повернення грошових коштів наданих позичальнику, однак Позивач не надав суду жодних доказів того, що між АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Укргазбуд" існувала домовленість про повернення АТ "Укргазбуд" обумовлених Договорами підряду грошових коштів. Судами не встановлено доказів, які би свідчили про передачу грошових коштів Позивачем Відповідачу на умові їх повернення.

43. З огляду на недоведеність удаваності оскаржуваних Договорів підряду та порушень вимог закону при їх укладенні, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для застосування статті 235 ЦК України та визнання недійсними оскаржуваних договорів як удаваних правочинів.

44. Таким чином, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

45. Щодо касаційного оскарження Скаржником рішень судів у цій справі за пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то Суд зазначає, що за результатами касаційного перегляду така підстава для скасування рішень судів не підтвердилася, виходячи з такого.

46. Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи №305/1180/15-ц, №922/2383/16, №757/31606/15-ц) стосовно визначення подібності правовідносин, яка визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом у конкретній справі.

47. Щодо правовідносин у справах №910/15963/19, №911/2961/19, то такі стосуються визнання договорів недійсними з підстав порушення публічного порядку, передбачених ст. 228 ЦК України, та з підстав невідповідності вимогам ч.5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", у зв`язку з чим правовідносини у вказаних справах не є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

48. Викладені у вищенаведених справах висновки Верховного Суду щодо визнання недійсними правочинів загалом не суперечать висновкам судів у цій справі, однак у цих справах різними є фактичні обставини, доказова база та підстави позовів про визнання правочинів недійсними.

49. Правовідносини у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18 стосуються визнання недійсним договору про сумісний обробіток земельної ділянки та є правовідносинами у сфері оренди землі; у справі було встановлено, що спільної діяльності за договором про сумісний обробіток земельної ділянки не велося, а відбувалось платне користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим до спірного правочину застосовуються вимоги, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

50. Аналіз змісту постанов Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/1855/15, від 23.09.2020 у справі №907/555/14, від 20.11.2019 у справі №201/2355/16-ц, висновки в яких, на думку Скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень, свідчить, що в цих справах суб`єкти спору, предмети позову та зміст правовідносин відрізняються від елементів спірних правовідносин у цій справі.

51. Щодо зазначення Скаржником постанов Вищого господарського суду України у касаційній скарзі, то таке є необґрунтованим, оскільки згідно з вимогами статей 236, 287 ГПК України суди враховують висновки щодо застосування норм права, які викладені виключно у постановах Верховного Суду.

52. Скаржник на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 5 статті 203, статей 215, 235 ЦК України у відносинах, які є подібними до спірних відносин, предметом яких є договори підряду у будівництві підводного магістрального газопроводу; суд апеляційної інстанції застосував норми права, визначені ст. 1046 ЦК України, ст.5, ч. 3 ст.10 Закону України "Про природні монополії" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ч. 5 ст. 2, ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в умовах відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

53. Разом з тим, зі змісту позовної заяви не вбачається обґрунтування Позивачем позовних вимог у цій справі нормами Закону України "Про природні монополії" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ч.5 ст. 2, ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також застосування таких норм судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі. При цьому, Скаржник у касаційній скарзі не довів необхідності застосування судами вказаних норм для вирішення спору у цій справі.

54. Зі змісту норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом формулювання Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

55. Суд зазначає, що, враховуючи встановлені судами обставини у спірних правовідносинах, передчасним та необґрунтованим є формування висновку у цій справі стосовно застосування наведених Скаржником норм, оскільки судами досліджено докази та встановлені обставині, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин сторін, які є суб`єктами таких відносин. Формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

56. Суд також зазначає, що доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

58. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

59. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

60. Судові витрати, понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі №911/371/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

О. Кролевець