Постанова

від 30.11.2021 по справі 922/3368/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3368/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Ашурової А. Р.,

відповідача - Карапетяна А. Р.

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 (судді: Шутенко І. А. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 (суддя Аріт К. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ПРОМБУД"

до Товариства з обмежено відповідальністю "ФАРТ" та Акціонерного товариства "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович та ОСОБА_1 ,

про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ПРОМБУД" (далі - ТОВ "БК ПРОМБУД") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю "ФАРТ" (далі - ТОВ "ФАРТ") та Акціонерного товариства "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" (далі - АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ") про визнання за позивачем права власності на комплексну трансформаторну підстанцію "ПАРК" (далі - КТП "ПАРК") у складі: силового маслонаповненого трансформатора, потужністю 250 кВА, номер 370653, розподільчого пристрою із напругою 6 кВ, розподільчого щиту, напругою 0,4 кВ, кабельної лінії 135 метрів КЛ 0,4 кВ та КЛ 6 кВ 37 метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; та виключення в рамках виконавчого провадження № 62826099 із постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.09.2020 і звільнення з-під арешту зазначеного майна.

На обґрунтування позову позивач послався на положення статей 15, 16, 316, 319, 321, 328, 386, 391 Цивільного кодексу України, статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення своїх прав як власника спірного майна внаслідок накладення арешту на таке майно в межах виконавчого провадження, стороною якого позивач не є.

1.2. Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. (далі - приватний виконавець) у поясненнях у справі просив позов залишити без задоволення, посилаючись, зокрема на недоведення позивачем права власності на спірне майно.

1.3. АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" у відзиві на позовну заяву заперечило проти її задоволення, просило відмовити у позові, наголошуючи, зокрема, на фіктивності договору купівлі-продажу від 29.03.2019, на підставі якого позивач придбав спірне майно.

1.4. АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" подало до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору у цій справі, посилаючись на те, що спірне майно реалізовано на торгах та його власником наразі є ОСОБА_1 на підставі акта про проведені електронні торги, складеного 04.11.2020 приватним виконавцем у межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 у справі № 922/5723/14.

1.5. ОСОБА_1 у поясненнях у справі просила відмовити у позові, наголошуючи, зокрема, на тому, що вона придбала КТП "ПАРК" за результатами проведення електронних торгів і зазначаючи про те що, ні ТОВ "БК ПРОМБУД", ні ТОВ "ФАРТ" не є власниками спірного майна.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 (суддя Аріт К. В.) позов задоволено частково. Визнано за ТОВ "БК ПРОМБУД" право власності на КТП "ПАРК" у складі: силового маслонаповненого трансформатора потужністю 250 кВА, номер 370653, розподільчого пристрою із напругою 6 кВ, розподільчого щиту напругою 0,4 кВ, кабельної лінії 135 метрів КЛ 0,4 кВ та КЛ 6 кВ 37 метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Закрито провадження у справі № 922/3368/20 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог щодо виключення в рамках виконавчого провадження № 62826099 з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.09.2020 та звільнення з-під арешту зазначеного майна .

Аргументуючи судове рішення в частині задоволення позову, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не є боржником у виконавчому провадженні № 62826099, а арештована в рамках цього виконавчого провадження КТП "ПАРК" належить на праві власності позивачеві, тому з огляду на положення зокрема, частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", позивач вправі вимагати визнання за ним права власності на спірне майно та зняття з нього арешту в судовому порядку.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог щодо виключення з постанови про опис та арешт спірного майна та звільнення його з-під арешту, суд першої інстанції виходив із того, що постанова про опис та арешт майна, якою накладено арешт на спірне майно та про виключення майна із якої та звільнення його з-під арешту просив позивач, була скасована після звернення позивача до суду, що свідчить про відсутність предмета спору у наведеній частині.

2.2. Згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 (судді: Шутенко І. А. - головуючий, Россолов В. В., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 залишено без змін .

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі (з урахуванням її нової редакції) просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 в частині задоволення позову про визнання права власності на спірне майно, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 у повному обсязі і закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права; на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), а саме щодо застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Водночас скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 639/7253/18 щодо належного способу захисту порушеного права власника майна у разі продажу майна за результатами проведених електронних торгів, та постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 902/644/18 стосовно правової природи прилюдних торгів та оформлення акта про проведені електронні торги.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що спірне майно не належить ані позивачеві, ані відповідачеві - ТОВ "ФАРТ", оскільки воно було реалізовано в межах виконавчого провадження № 62826099 і таке майно за результатами проведених електронних торгів придбала ОСОБА_1 . Скаржник також зазначає про те, що на час ухвалення судових рішень у цій справі арешт, накладений на спірне майно, вже був скасований відповідно до постанови приватного виконавця від 10.03.2021; ухвалення оскаржених судових рішень призвело до порушення майнових прав ОСОБА_1 ; у наведеному випадку наявні підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання права власності на спірне майно у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3.2. ТОВ "БК ПРОМБУД" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає її безпідставною, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення і постанову у справі - без змін, посилаючись зокрема на те, що ОСОБА_1 не є власником спірного майна; згідно з рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.11.2021 у справі № 641/8904/20 було визнано недійсними електронні торги, проведені 28.10.2020, за результатами яких ОСОБА_1 придбала спірне майно, а також визнано недійсним і скасовано протокол проведення цих торгів, визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності, видане 06.11.2021, та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на таке майно.

3.3. ТОВ "ФАРТ" у відзиві на касаційну скаргу просило її залишити без задоволення, а оскаржені у справі рішення і постанову - без змін, посилаючись на відсутність у наведеному випадку факту порушення, невизнання чи оспорення прав та законних інтересів ОСОБА_1 та, наголошуючи на тому, що акт про проведені електронні торги від 04.11.2020, на підставі якого, як вважала сама ОСОБА_1 , у неї виникло права власності на спірне майно, був скасований приватним виконавцем на виконання постанови Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 922/5723/14; ТОВ "ФАРТ" не є власником спірної КТП із моменту укладення з ТОВ "БК ПРОМБУД" договору купівлі-продажу від 29.03.2019 спірного майна; цей договір є чинним та правомірним; згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2021 у справі № 922/3263/21 було відмовлено у позові АТ "Східно-український банк "Грант" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.03.2019.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Господарський суд Харківської області рішенням від 24.12.2015 у справі № 922/5723/14 стягнув з ТОВ "ФАРТ" на користь Публічного акціонерного товариства "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" (наразі - АТ "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ") основну суму кредиту в сумі 2 265 000,00 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами в сумі 1126458,33 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків у сумі 480130,05 доларів США та судовий збір у сумі 74 907,00 грн.

На виконання зазначеного рішення 12.01.2016 видано наказ зі строком виконання до 13.01.2017.

29.03.2019 між ТОВ "ФАРТ" (продавець) і ТОВ "БК ПРОМБУД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує майно - КТП "ПАРК", дані силових трансформаторів: КЛ-6 кВ, КТП 1383 - КТП "ПАРК", ААБл-6 3/120 L=283 м, Т1: ТМ250КвА 6/0,4 кВ; дозволене навантаження - 120 кВт; межа балансової та експлуатаційної належності: в КТП "ПАРК" РУ-6 кВ, на болтових з`єднаннях кабельних наконечників КЛ-6 кВ, ТП 1737 - КТП "ПАРК".

Згідно з пунктом 2.2 цього договору право власності продавця на товар підтверджується балансовою довідкою від 28.03.2019 № 28/03-19.

У пункті 4.1 договору сторони передбачили, що КТП "ПАРК" передається від продавця покупцю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до пункту 4.4 договору купівлі-продажу у покупця право власності на КТП "ПАРК" виникає з моменту підписання акта приймання-передачі та з цього моменту має обліковуватися на балансі покупця.

Договір діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1 договору).

29.03.2019 сторони підписали акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 29.03.2019.

14.08.2020 приватний виконавець у межах виконавчого провадження № 62826099 прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

28.09.2020 приватний виконавець у межах виконавчого провадження № 62826099 виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, до якої також було включено КТП "ПАРК".

Таким чином, як установили суди попередніх інстанцій під час розгляду справи, в якій подано касаційну скаргу, продаж спірного майна - КТП "ПАРК" було здійснено до відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника в межах виконавчого провадження № 62826099.

Вважаючи незаконними зазначені дії, ТОВ "БК ПРОМБУД" звернулося до суду з позовом у цій справі, що розглядається, про визнання за ним права власності на КТП "ПАРК" та про виключення в рамках виконавчого провадження № 62826099 з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.09.2020 зазначеного майна та звільнення його з-під арешту.

Після звернення позивача до суду з цим позовом, 28.10.2020 в межах виконавчого провадження № 62826099 було проведено торги та визначено переможця - ОСОБА_1, про що свідчить протокол № 508664 проведення електронних торгів. Під час зазначених торгів було продано, в тому числі, КТП "ПАРК" за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами проведених торгів приватний виконавець склав акт про проведені електронні торги від 04.11.2020.

28.08.2020 до Господарського суду Харківської області в межах судової справи № 922/5723/14 надійшла скарга ТОВ "ФАРТ" на дії приватного виконавця, за змістом якої скаржник (боржник) просив визнати дії приватного виконавця протиправними та скасувати постанови, прийняті у межах виконавчого провадження № 62826099: постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2020; постанову про арешт коштів боржника від 14.08.2020; постанову про арешт майна боржника від 14.08.2020; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.08.2020; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 14.08.2020.

Згідно з постановою Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 922/5723/14 касаційну скаргу ТОВ "ФАРТ" задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у справі №922/5723/14 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення скарги ТОВ "ФАРТ" від 28.08.2020 № 19798 на дії приватного виконавця. Визнано дій приватного виконавця протиправними та скасовано постанови, прийняті у межах виконавчого провадження № 62826099, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2020; постанову про арешт коштів боржника від 14.08.2020; постанову про арешт майна боржника від 14.08.2020; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.08.2020; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 14.08.2020.

З огляду на ухвалення Верховним Судом зазначеної постанови у справі № 922/5723/14 приватний виконавець 10.03.2021 прийняв низку постанов, згідно з якими скасував, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2020, постанову про арешт майна боржника від 14.08.2020, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 29.09.2020.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "БК ПРОМБУД" про визнання права власності на майно, зняття арешту з нього та виключення майна з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Ці вимоги були частково задоволені судом першої інстанції (в частині визнання права власності на спірне майно). Водночас суд закрив провадженні у справі в іншій частині позову (щодо виключення в рамках виконавчого провадження з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника майна і звільнення його з-під арешту) у зв`язку з відсутністю предмета спору у цій частині.

Суд апеляційної інстанції переглянув справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України та залишив без змін рішення місцевого господарського суду.

Ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору, попередні судові інстанції виходили, зокрема, із того, що суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, предметом спору у якій було звільнення з-під арешту нерухомого майна в порядку статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Згідно із положеннями статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "БК ПРОМБУД" (позивач) не є боржником у справі № 922/5723/14 та у виконавчому провадженні № 62826099; арештована у рамках зазначеного виконавчого провадження згідно з постановою приватного виконавця від 28.09.2020 КТП "ПАРК" належить ТОВ "БК ПРОМБУД" на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2019, укладеного позивачем з ТОВ "ФАРТ", який недійсним у встановленому порядку не визнавався, а отже, позивач, зважаючи на наведені положення законодавства (зокрема, положення частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження") вправі вимагати визнання за ним права власності на спірне майно і зняття з нього арешту в судовому порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку, серед іншого, і доводам банку щодо фіктивності договору купівлі-продажу від 29.03.2019 та відхилив їх, зазначивши, що предметом цього спору не є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.03.2019; цей договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а отже, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, є чинним. Крім того, 29.01.2020 позивач звертався до органів виконавчої служби та, з посиланням на договір купівлі-продажу від 29.03.2019, зазначав про те, що право власності на КТП "ПАРК" належить саме йому - ТОВ "БК ПРОМБУД", що, як зазначив суд апеляційної інстанції, спростовує твердження банку про можливість укладення договору купівлі-продажу від 29.03.2019 після відкриття виконавчого провадження № 62826099 (14.08.2020).

Разом із тим, суди зазначили, що предметом цього спору не є дослідження питання законності проведених торгів в межах виконавчого провадження № 62826099, за умови визнання незаконною Верховним Судом у справі № 922/5723/14, у тому числі постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2020, а також можливість набуття ОСОБА_1 права власності на продане на торгах майно згідно з актом про проведені електронні торги.

Таким чином, з огляду на викладене та за встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що порушені права позивача як власника спірного майна підлягають захисту в обраний позивачем спосіб, а доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами до спірних правовідносин норм матеріального права (статті 59 Закону України "Про виконавче провадження") є безпідставними та не спростовують висновків господарських судів, покладених в основу оскаржених судових рішень.

Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спорту та посилань скаржника на наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позову про визнання права власності, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, у якій підставою для закриття провадження з розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП № 3435861 визначено відсутність предмета спору, а саме припинення існування предмета оскарження - постанови державного виконавця від 16.02.2016 про стягнення виконавчого збору у зв`язку з її скасуванням за результатами розгляду адміністративної справи № 802/281/16-а.

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 і в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не оскаржує судові рішення стосовно закриття провадження у справі в частині позовних вимог про виключення з постанови про опис та арешт спірного майна та звільнення його з-під арешту, натомість стверджує про відсутність предмета спору у частині визнання права власності на спірне майно та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи розгляд справи в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не установив у наведеному випадку правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про визнання права власності на спірне майно на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із обставин справи, наявних у ній доказів та доводів учасників справи, та констатувавши існування предмета спору у справі у наведеній частині, зважаючи на те, що позовні вимоги у цій справі стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта - арештованого майна боржника (КТП "ПАРК"), право власності позивача щодо якого ставиться відповідачем і третіми особами у справі під сумнів. При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, зважаючи на викладене, а також встановлені судами обставини справи та підстави для часткового задоволення позову, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

Поза тим колегія суддів зазначає, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 902/644/18 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ДОРОГА. ТРАНСПОРТ. ПІШОХІД." до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") Вінницька філія про визнання електронних торгів недійсними, визнання протиправним і скасування протоколу проведення електронних торгів з підстав проведення цих торгів з порушенням положень Закону України "Про виконавче провадження", Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за № 2831/15), від 23.12.2020 у справі № 639/7253/18 (за позовом фізичної особи до фізичної особи ДП "СЕТАМ", приватного виконавця, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання електронних торгів з продажу автомобіля, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності, виданого на підставі акта про проведення електронних торгів, недійсними, витребування автомобіля з чужого незаконного володіння відповідача - фізичної особи з підстав проведення електронних торгів у виконавчому проваджені з реалізації належного позивачеві на праві власності автомобіля з порушенням встановлених законодавством правил та процедури їх проведення), позаяк предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і справі, що розглядається, є різними, відмінним є також і суб`єктний склад сторін, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування правових позицій у зазначених справах під час вирішення цього господарського спору.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі, колегією суддів не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а отже, підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає. Водночас колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, встановлених судами, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови та рішення у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 у справі № 922/3368/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак