Постанова

від 30.11.2021 по справі 924/1425/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 924/1425/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Лівака А. П. (адвоката),

прокуратури - Голуба Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючий, Філіпова Т. Л., Грязнов В. В.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 (суддя Крамар С. І.) у справі

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро"

про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2020 року заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради смт. Летичів, Хмельницького району, Хмельницької області (далі - Летичівська селищна рада) до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" (далі - ТОВ "Лоретта Агро") про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018, укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Лоретта Агро", щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 42,2078 га, кадастровий номер 6823082400:03025:0271 (далі - договір оренди).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що діяльність ТОВ "Лоретта Агро" щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги щодо використання спірної земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 924/1425/20 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради до ТОВ "Лоретта Агро" про розірвання договору оренди землі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (не підписаний орендарем), не є належним доказом порушення відповідачем умов договору оренди землі від 29.12.2018 в частині її цільового призначення, як підстави для розірвання спірного договору. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на недотримання порядку, встановленого статтею 144 Земельного кодексу України, при зверненні з позовом про розірвання договору оренди землі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі № 924/1425/20, до Верховного Суду звернувся перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради до ТОВ "Лоретта Агро" про розірвання договору оренди землі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 143, 144 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 21.02.2020 у справі № 468/1498/17-ц.

3.3. 29.11.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Лоретта Агро" на касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, поданий 23.11.2021 через засоби поштового зв`язку. Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі № 924/1425/20 та установлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.11.2021. Проте ТОВ "Лоретта Агро" подало відзив на касаційну скаргу 23.11.2021 через засоби поштового зв`язку, тобто із пропуском встановленого строку. При цьому ТОВ "Лоретта Агро" не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив ТОВ "Лоретта Агро" має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації № 487/2018-р від 28.12.2018 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок" затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ "Лоретта Агро" на земельні ділянки із земель спільної сумісної власності громадян (не витребувані та нерозподілені земельні частки (паї)) за межами населених пунктів, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради. Надано ТОВ "Лоретта Агро" земельні ділянки за кадастровими номерами 6823082400:03:001:0015, площею 31,7115 га та 6823082400:03:025:0271 площею 42,2078 га, із земель спільної сумісної власності громадян (невитребувані та нерозподілені земельні частки (паї)), за межами населеного пункту, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради, в оренду на строк до моменту оформлення громадян своїх прав на ці земельні ділянки, але не більше 10 (десяти) років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння).

4.2. На підставі зазначеного розпорядження 29.12.2018 між Летичівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Лоретта Агро" укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6823082400:03:025:0271, площею 42,2078 га, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером: 6823082400:03:025:0271, із земель спільної сумісної власності громадян, яка знаходиться за межами населеного пункту, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради.

4.3. Пунктом 5 договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 245264,37 грн. Згідно з пунктом 6 договору оренди земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

4.4. Відповідно до пункту 8 договору оренди цей договір укладено на строк до моменту отримання її власником права власності на земельну ділянку, але не більше 10 (десяти) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.5. Пунктами 14-16 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди: згідно з чинним законодавством.

4.6. Пунктом 27 договору оренди визначено, що орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі, дотримуватись режиму використання земель природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, несе інші обов`язки, згідно з чинним законодавством.

4.7. Пунктом 32 договору оренди установлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

4.8. За змістом пункту 35 договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталось не з її вини. Відповідно до пункту 36 договору оренди цей договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Згідно з підписаним актом спірна земельна ділянка передана орендарю в оренду на 10 років.

4.10. 19.10.2020 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Красилівському, Старокостянтинівському, Старосинявському, Теофіпольському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Верем`юком С. В. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки.

4.11. Господарськими судами зазначено, що за результатами цієї перевірки складено акт №903-ДК/728/АП/09/01/-20 від 19.10.2020, у якому вказано, що під час перевірки встановлено, що спірна земельна ділянка використовується як рілля (на частині ділянки спостерігаються рештки соняшника, посіви озимих зернових, а на решті здійснено механічний обробіток ґрунту), що є порушенням вимог частини 5 статті 20 Земельного кодексу України. Акт підписаний, крім Верем`юка С. В., громадянином ОСОБА_2 Водночас підпис представника юридичної особи чи уповноваженої ним особи у акті перевірки відсутній.

4.12. Також 19.04.2021 прокурором подано пояснення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у якому зазначено, що 15.04.2021 під час проведення обстеження за місцезнаходженням земельних ділянок встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6823082400:03:001:0015 спостерігаються залишки сільськогосподарської культури - кукурудзи. Під час обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:03:025:0271 встановлено, що на її частині орієнтовною площею 11,4 га спостерігаються залишки сільськогосподарської культури кукурудзи, а на іншій частині - посіви озимих сільськогосподарських культур. До пояснення додано копії фотознімків земельних ділянок.

4.13. Спір виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, порушення встановлених законодавством та договором вимог щодо використання спірної земельної ділянки згідно з цільовим призначенням є підставою для розірвання договору оренди.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018, укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Лоретта Агро".

5.3. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є використання орендованої спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

5.6. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" установлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.7. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.8. У статті 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.

5.9. Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

5.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що спірна земельна ділянка передавалася в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5.11. Верховний Суд зазначає, що згідно із частинами 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

5.12. За змістом статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

5.13. Поряд із цим, положеннями частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.16. Розглядаючи цю справу по суті позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (не підписаний орендарем), не є належним доказом порушення відповідачем умов договору оренди землі від 29.12.2018 в частині її цільового призначення, як підстави для розірвання спірного договору.

5.17. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури не погоджується із такими висновками, а тому звернувся із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 143, 144 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 21.02.2020 у справі № 468/1498/17-ц.

5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.21. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Позов було обґрунтовано тим, що порушення цільового використання земельної ділянки є істотним, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору встановили обмеження щодо використання землі виключно за цільовим призначенням, що є підставою для дострокового розірвання договору.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень про те, що: "встановивши, що ОСОБА_1 використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовував для вирощування ячменю та соняшнику для товарного сільськогосподарського виробництва, чим істотно порушив умови договору оренди, укладеного 08 травня 2009 року з Вознесенською РДА, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову прокурора про дострокове розірвання вказаного договору з поверненням земельної ділянки у розпорядження орендодавця - держави. Доводи касаційної скарги відповідача про неврахування апеляційним судом положень статті 144 ЗК України, якою визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, є безпідставним, оскільки прокурор заявив позов про розірвання договору оренди землі, у зв`язку із істотним його порушенням відповідачем, тому суд правильно визначився із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та вірно послався на приведені вище норми законодавства. Посилання відповідача на усунення ним порушення земельного законодавства не спростовують висновків апеляційного суду та правильність вирішення ним справи, оскільки при істотному порушенні умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанні земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов ".

Крім того, скаржник зазначає, що подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 486/1498/17-ц.

5.22. Проаналізувавши висновки, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, та які, на думку скаржника, не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суди ухвалили оскаржувані рішення без урахування таких висновків, оскільки справи, на які посилається скаржник, відрізняються установленими фактичними обставинами від цієї справи, що розглядається.

5.23. А саме, у цій справі господарськими судами попередніх інстанцій не було установлено на підставі належних доказів порушення відповідачем умов спірного договору в частині нецільового використання спірної земельної ділянки. Натомість у справах, на які посилається скаржник, було достеменно установлено порушення цільового використання орендованих земельних ділянок.

5.24. Крім того, обставини справи № 473/4413/17 свідчать, що перевіркою, яка проведена в рамках кримінального провадження № 1201** *******1194 20.06.2017 та 27.07.2017, прокуратурою встановлено, що земельна ділянка засіяна ячменем та соняшником для товарного сільськогосподарського виробництва.

У справі № 904/1054/19 було установлено, що Синельниківська місцева прокуратура листом від 04.03.2019 № 01/81-536вих-19 повідомила Новопавлівську сільську раду, що на земельній ділянці виявлено посіви сільськогосподарської культури, крім того, встановлено ознаки змивання верхнього родючого шару ґрунту та ознаки можливого використання вказаної ділянки понад відведеної площі. За цим фактом 31.01.2019 були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В рамках кримінального провадження проводяться відповідні слідчі дії. Досудове розслідування у зазначеному провадженні триває.

Водночас у справі № 468/1498/17-ц судами було установлено, що у зв`язку з виявленими фактами відносно відповідача було складено протокол від 26.07.2017 про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за вказане правопорушення у вигляді штрафу та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства. Відповідач не оскаржував зазначений припис та постанову про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із порушенням вимог законодавства (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням), натомість суму призначеного штрафу сплатив у повному обсязі.

5.25. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що судові рішення у справі, яка розглядається, не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду, оскільки оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі обґрунтовані, насамперед, тим, що Акт не є належним доказом порушення відповідачем умов Договору оренди землі від 29.12.2018 в частині цільового призначення її використання, як підстави для розірвання договору. Водночас помилкове посилання апеляційного господарського суду на положення статті 144 Земельного кодексу України не призвело до ухвалення незаконного рішення по суті заявлених позовних вимог.

5.26. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.27. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.28. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі № 924/1425/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак