Постанова

від 03.08.2021 по справі 924/1425/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 924/1425/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Пузирко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 27.04.2021 (суддя Крамар С.І.) у м.Хмельницькому, повний текст складено 28.04.2021 у справі №924/1425/20

за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро"

про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018

за участю представників сторін:

прокурора - Безпалов А.В.

позивача - не з"явився

відповідача - Лівак А.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі №924/1425/20 відмовлено у задоволенні позову Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04404548) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" (код ЄДРПОУ 37856886) про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі №924/1425/20 - скасувати та прийняти нове про задоволення позову заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018, укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро", щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 42,2078 га із кадастровим номером 6823082400:03:025:0271.

Вважає, що матеріали перевірки в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України є належними та допустимими доказами у даній справі, а тому при прийнятті рішення безпідставно не взяті до уваги. Факт розорювання орендованої земельної ділянки відповідачем не заперечувався, а вказувалось на те, що такі дії вчинено виключно з необхідністю приведення орендованих земельних ділянок у придатний для використання стан.

Орендар - ТОВ "Лоретта Агро", отримавши в оренду земельну ділянку, придатну для використання її для потреб сінокосіння, в порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства, а також п. 27 договору оренди землі не дотримався встановлених щодо об`єкта оренди обмежень (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі, провів її розорювання та використовував для вирощування сільськогосподарських культур, а не для сінокосіння з огляду на те, що на ній розташовані угіддя - сіножаті.

Зазначає, що використовувати орендовану земельну ділянку таким чином орендар вправі був лише після зміни виду її використання у встановленому законодавством порядку шляхом розроблення відповідної землевпорядної документації, її погодження спеціально уповноваженим органами державної влади і виключно за згоди її власника - Летичівської селищної ради.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 76-79 ГПК України безпідставно надав перевагу необґрунтованим поясненням відповідача у порівнянні із результатами перевірки та обстежень земельної ділянки, проведених посадовими особами спеціально уповноваженого органу державного контролю із залученням представників Летичівської селищної ради - органу, що виконує повноваження власника цієї земельної ділянки.

Відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 поновлено Першому заступнику керівника Хмельницької обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі №924/1425/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021, справу №924/1425/20 призначено до розгляду.

Запропоновано відповідачу у строк до 30.06.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів прокурору та позивачу.

Запропоновано позивачу - у строк до 30.06.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові пояснення, щодо поданої апеляційної скарги та докази надсилання копії цих пояснень та доданих до них документів сторонам по справі.

Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Таке клопотання (заява) може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Матеріалами справи стверджується, що ухвала суду від 09.06.2021 була вручена учасникам справи, що підтверджується повідомленнями про вручення /а.с. 79-80/.

12.07.2021 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро", в якому з підстав викладених у ньому, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі № 924/1425/20 - без змін.

Зазначає, що на виконання своїх обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро", як землекористувач проводило ряд заходів з докорінного поліпшення земельної ділянки для подальшого її використання за цільовим призначення. Докорінне поліпшення земельної ділянки ніяким чином не перешкоджає подальшому використанню земельної ділянки за їх цільовим призначенням, а вчинені заходи покращують ґрунтові якості земельних ділянок для подальшого вирощування відповідних культур та трав.

Нормами законодавства не передбачено обмежень щодо здійснення докорінного поліпшення сіножатей шляхом їх розорювання з подальшим підсівом сільськогосподарських культур і такі заходи є необхідними щодо сіножатей.

Вважає, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №903-ДК/728/АП/09/01/-20 від 19.10.2020 є недопустимим доказом у даній справі.

Позивач Летичівська селищна рада не скористалась процесуальним правом на подання письмового відзиву щодо апеляційної скарги.

В судове засідання 03.08.2021 з`явились прокурор та представник відповідача.

У судовому засіданні 03.08.2021 прокурор повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення щодо суті спору. Представник відповідача заперечив вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві та надав усні пояснення щодо суті спору.

Позивач в судове засідання 03.08.2021 повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом в установленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судовому засіданні 03.08.2021 пояснення прокурора та представника відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне .

Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації №487/2018-р від 28.12.2018 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок" затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ "Лоретта Агро", на земельні ділянки із земель спільної сумісної власності громадян (не витребувані та нерозподілені земельні частки (паї)) за межами населених пунктів, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння) /а.с. 20 у т.1/.

Надано ТОВ "Лоретта Агро" земельні ділянки за кадастровими номерами 6823082400:03:001:0015, площею 31,7115 га та 6823082400:03:025:0271 площею 42,2078 га, із земель спільної сумісної власності громадян (невитребувані та нерозподілені земельні частки (паї)), за межами населеного пункту, Летичівський району, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради, в оренду на строк до моменту оформлення громадян своїх прав на дані земельні ділянки, але не більше 10 (десяти) років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння) /а.с. 20 т.1/.

На підставі вказаного розпорядження, 29.12.2018 між Летичівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Лоретта Агро" укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6823082400:03:025:0271 площею 42,2078 га, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером: 6823082400:03:025:0271, із земель спільної сумісної власності громадян, яка знаходиться за межами населеного пункту, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради. Земельна ділянка передається на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації №487/2018-р від 28.12.2018 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок".

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 42,2078 га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 245 264,37грн.

Згідно з п.6 земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

У відповідності до п. 8 договір укладено на строк до моменту отримання її власником права власності на земельну ділянку, але не більше 10 (десяти) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. п. 14-16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди: - згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.27 договору орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі, дотримуватись режиму використання земель природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, несе інші обов`язки, згідно чинного законодавства.

Пунктом 32 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За пунктом 35 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності , якщо вона доведе, що це порушення сталось не з її вини.

Відповідно до п. 36 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Згідно з підписаним актом земельна ділянка кадастровий номер 6823082400:03:025:0271 площею 42,2078 га, яка розташована за межами населеного пункту, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради передана орендарю в оренду на 10 років /а.с. 23 у т.1/.

19.10.2020 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Хмельницькій області-начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Красилівському, Старокостянтинівському, Старосинявському, Теофіпольському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Верем`юком С.В. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки.

За результатами перевірки складено акт №903-ДК/728/АП/09/01/-20 від 19.10.2020, де зазначено, що під час перевірки встановлено, що дана земельна ділянка використовується як рілля (на частині ділянки спостерігаються рештки соняшника, посіви озимих зернових, а на решті здійснено механічний обробіток ґрунту), що є порушенням вимог ч.5 ст.20 Земельного кодексу України". Акт підписаний, крім Верем`юка С.В., громадянином Козієм В.В. Підпис представника юридичної особи чи уповноваженої ним особи у акті перевірки відсутній /а.с. 25 т.1/.

Також 19.04.2021 прокурором подано пояснення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у якому зазначено, що 15.04.2021 під час проведення обстеження за місцезнаходженням земельних ділянок встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6823082400:03:001:0015 спостерігаються залишки сільськогосподарської культури - кукурудзи. Під час обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6823082400:03:025:0271 встановлено, що на її частині орієнтовною площею 11,4 га спостерігаються залишки сільськогосподарської культури кукурудзи, а на іншій частині - посіви озимих сільськогосподарських культур. До пояснення додано копії фотознімків земельних ділянок .

17.11.2020 Летичівська місцева прокуратура листом №31/3-15260вих-20 звернулась до Летичівської районної ради в якому просила надати інформацію щодо затвердження нормативно-грошової оцінки, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 6823082400:03:025:0271, площею 42,2078 га, з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру /а.с. 28 у т.1/.

У відповідь на зазначений лист, Летичівська районна рада листом 18.11.2020 №88/01-02 повідомила Летичівську місцеву прокуратуру, що рішення щодо затвердження нормативно-грошової оцінки земель переданих ТОВ "Лоретта Агро" не приймалось /а.с. 29 у т.1/.

Листом від 17.12.2020 №31/3-16852вих-20 Летичівська місцева прокуратура звернулась до Летичівської селищної ради, в якому на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила не пізніше 22.12.2020 повідомити чи вживались заходи щодо розірвання спірного договору оренди землі /а.с. 32-35 у т.1/.

22.12.2020 Летичівська селищна рада листом №2869 повідомила Хмельницьку місцеву прокуратуру, що радою не будуть вживатись заходи по розірванню договору оренди з ТОВ "Лоретта Агро" у зв`язку із відсутністю коштів на сплату судового збору, тому просить Хмельницьку місцеву прокуратуру вжити заходів щодо захисту інтересів ради шляхом звернення до суду /а.с. 36-38 у т.1/.

23.12.2020 Хмельницька місцева прокуратура листом №31/3-17174вих-20 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Летичівську селищну раду про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018 /а.с. 23-40/.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах- Летичівську селищну раду.

Матеріалами справи підтверджено, що Хмельницька місцева прокуратура в листах від 17.12.2020, 23.12.2020 за №№31/3-16852вих-20 та 31/3-17174вих-20 повідомила Летичівську селищну раду про намір пред`явити позов в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоретта Агро" про розірвання договору оренди землі від 29.12.2018 /а.с. 23-40/.

Про причини незвернення Летичівська селищна рада повідомила Хмельницьку місцеву прокуратуру листом від 22.12.2020 №2869 /а.с. 36-38 у т.1/.

Таким чином, після отримання повідомлення прокурора про встановлення підстав та намір здійснювати представництво, уповноважений орган не оскаржив наявність підстав для представництва, як це визначено у ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та самостійно не звернувся до суду, що вказує про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначеного органу.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому за змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі розпорядження, 29.12.2018 між Летичівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Лоретта Агро" укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6823082400:03:025:0271 площею 42,2078 га, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером: 6823082400:03:025:0271, із земель спільної сумісної власності громадян, яка знаходиться за межами населеного пункту, Летичівський район, Хмельницька область, на території Грушковецької сільської ради.

Згідно з п. п. 14-16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди: - згідно чинного законодавства.

Земельним кодексом України в статті 19 закріплено, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, доводить що ТОВ "Лоретта Агро" використовує земельну ділянку за кадастровим номером 6823082400:03:025:0271 не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору оренди.

Так, підстави для розірвання договору визначені Цивільним Кодексом України, Земельним Кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Як вбачається із договору оренди від 29.12.2018 між Летичівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Лоретта Агро" , сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прокурор доводить, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку як рілля (на частині земельної ділянки спостерігаються рослини соняшника, посіви озимих зернових, на частині - здійснено обробіток ґрунту), тобто не за цільовим призначенням.

Прокурор посилається при цьому на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №903-ДК/728/АП/09/01/-20 від 19.10.2020, зі змісту якої вбачається, що державним інспектором зазначено використання товариством орендованої земельної ділянки, як рілля.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. ґ ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з ст. 143 Земельного Кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням (порушення земельного законодавства).

Статтею 144 Земельного Кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства.

Так, (в редакції ст. 144 станом на момент звернення з позовом до суду) у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів ( необхідних станом на момент звернення з позовом до суду), а саме протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про адміністративне стягнення, припису про усунення адміністративного правопорушення у 30-ти денний строк, припису державного інспектора щодо припинення правопорушення, постанови державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель чи державного інспектора з охорони навколишнього середовища про адміністративне стягнення за невиконання припису, повторного припису про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-ти денний строк, клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів констатує недотримання прокурором в інтересах позивачів унормованого земельним законодавством порядку звернення з позовом до суду про припинення права оренди з підстави визначеною абз. а) ч. 1 ст. 143 Земельного Кодексу України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства недостатньо для звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином колегія суддів погоджується з тим, що Акт не є належним доказом відповідно до ст. 76-77 ГПК України, порушення відповідачем умов Договору оренди землі від 29.12.2018 в частині цільового призначення її використання, як підстави для розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021 у справі №924/1425/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 05.08.2021

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.