Ухвала

від 09.12.2021 по справі 757/54770/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54770/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Орел А. О.,

за участі приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі судових засідань цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича про примусове проникнення до житла боржника у зведеному виконавчому провадженні № 6343155 ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ігнатенко К. Е. звернувся до суду з поданням, в якому просив постановити ухвалу про примусове проникнення до житла (будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , боржника ОСОБА_1 , для вжиття заходів щодо перевірки майнового стану боржника, виявлення належного йому майна, на яке можливо звернути стягнення, опису та арешту.

08 жовтня 2021 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 357 від 08 жовтня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, та передано судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом.

Згідно з частиною другою статті 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К. Е. знаходиться зведене виконавче провадження № 6343155 від 27 жовтня 2020 року з виконання виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва № 757/40329/19-ц від 02 вересня 2020 року та № 757/27836/19-ц від 03 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 коштів на загальну суму у розмірі 294 502, 51 доларів США, 128 842, 55 Євро та 9 605, 00 грн /а. с. 5, 6, 7, 8/.

У своєму поданні приватний виконавець вказав, що, згідно з відповіддю Департаменту з питань реєстрації КМДА вих. № 074/06/2-2951 від 04 листопада 2020 року, боржник ОСОБА_1 станом на 03 листопада 2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок). Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що боржником декларацію про доходи та майно не подано, рішення суду не виконані, будь-які дії, спрямовані на виконання, не здійснено, банківських рахунків, відкритих на його ім`я, немає, відсутні зареєстровані об`єкти нерухомого майна /а. с. 9, 12/. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого виконавцем 07 грудня 2020 року, боржник є кінцевим бенефіціарним власником більш ніж 20 українських підприємств, що входять до міжнародної групи компаній Мілкіленд, на одному з яких - ТОВ Мілкіленд Н. В. (код ЄДРПОУ 25268040) - боржник займає посаду керівника, особисто здійснюючи управління бізнесом.

25 листопада 2020 року, з метою перевірки майнового стану боржника за місцем проживання, вказаним у виконавчих листах Печерського районного суду м. Києва № 757/40329/19-ц від 02 вересня 2020 року та № 757/27836/19-ц від 03 червня 2020 року та згідно з відповіддю Департаменту з питань реєстрації КМДА вих. № 074/06/2-2951 від 04 листопада 2020 року, приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . При входженні на територію будинку дружина боржника ОСОБА_4 відкрила хвіртку і пред`явила паспорт, але відмовилася надати доступ до будинку, що зафіксовано у присутності понятих в акті приватного виконавця від 25 листопада 2020 року /а. с. 13/.

Відповідно до конституційних положень права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга ст. 3 Конституції України). Так, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша ст. 64 Конституції України). Кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частина перша, друга ст. 30 Конституції України). Гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Відповідно до статті 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

При цьому, надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника можливе лише за наявності відповідних обґрунтованих підстав та беззаперечних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів наявності майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності у вказаному будинку, виконавцем відповідно до приписів статей 76-77, 81 ЦПК України суду не надано.

Також слід відмітити, що факт реєстрації членів сім`ї боржника та їх проживання у даному будинку не може бути беззаперечним доказом наявності майна боржника за вказаною адресою.

Зважаючи на конституційні та міжнародні гарантії недоторканності житла, суд доходить висновку, що задоволення даного подання може призвести до порушення прав інших осіб, зокрема, власника будинку.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст.ст. 3, 8, 9, 21, 30, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-23, 352-355, 439 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича про примусове проникнення до житла боржника у зведеному виконавчому провадженні № 6343155 ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року.

Суддя І. В. Литвинова