Постанова

від 28.07.2022 по справі 757/54770/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/54770/20-ц Головуючий 1 інстанція- Литвинова І.В.

Проваження № 22-ц/824/5041/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 липня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 09 грудня 2021 року у справі за поданнямприватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича про примусове проникнення до житла боржника, стягувачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Ігнатенко К.Е. звернувся до суду із вказаним поданням, яке мотивував тим, що у нього на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 6343155 від 27 жовтня 2020 року з виконання виданих Печерським районним судом м.Києва виконавчих листів № 757/40329/19-ц від 02 вересня 2020 року та № 757/27836/19-ц від 03 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 коштів на загальну суму 294502,51 доларів США, 12842,55 Євро та 9605 грн.

Вказував, що згідно з відповіддю Департаменту з питань реєстрації КМДА від 04 листопада 2020 року боржник ОСОБА_3 станом на 03 листопада 2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок). Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що боржником декларацію про доходи та майно не подано, рішення суду не виконані, будь-які дії, спрямовані на виконання, не здійснено, банківських рахунків, відкритих на його ім`я, немає, відсутні зареєстровані об`єкти нерухомого майна. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого виконавцем 07 грудня 2020 року, боржник є кінцевим бенефіціарним власником більш ніж 20 українських підприємств, що входять до міжнародної групи компаній Мілкіленд, на одному з яких - ТОВ «Мілкіленд Н.В.» (код ЄДРПОУ 25268040) боржник ОСОБА_3 займає посаду керівника, особисто здійснюючи управління бізнесом.

25 листопада 2020 року, з метою перевірки майнового стану боржника за місцем проживання, вказаним у виконавчих листах Печерського районного суду м. Києва № 757/40329/19-ц від 02 вересня 2020 року та № 757/27836/19-ц від 03 червня 2020 року та згідно з відповіддю Департаменту з питань реєстрації КМДА № 074/06/2-2951 від 04

- 2 -

листопада 2020 року приватний виконавець здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_1. При входженні на територію будинку дружина боржника - ОСОБА_4 відкрила хвіртку і пред`явила паспорт, але відмовилася надати доступ до будинку, що зафіксовано актом приватного виконавця від 25 листопада 2020 року за участю понятих. Посилаючись на необхідність вжиття заходів щодо перевірки майнового стану боржника, виявлення належного йому майна, на яке можливо звернути стягнення, його опису та арешту, просив постановити ухвалу про примусове проникнення (входження) до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , боржника ОСОБА_3 з метою проведення виконавчих дій.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 09 грудня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням, приватний виконавець Ігнатенко К.Е. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення подання, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що він надав суду цілий ряд документів та доказів, які підтверджують факт проживання боржника в будинку на АДРЕСА_1 , незважаючи на відсутність його реєстрації у цьому будинку. Окрім того, суд не врахував, що у вказаному будинку зареєстровані і мешкають члени родини боржника, а саме - його дружина ОСОБА_4 та четверо дітей боржника. Таке у свою чергу переконливо доводить, що у будинку на АДРЕСА_1 може знаходитися майно боржника, яке належить йому та дружині на праві спільної власності, про що виконавець вказував у поданні і додаткових поясненнях. Суд на це не уваги не звернуув та не мотивував в ухвалі.

Боржник ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні подання, а доводи апеляційної скарги приватного виконавця Ігнатенка К.Е. є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Приватний виконавець Ігнатенко К.Е. належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на його офіційну електронну адресу повісткою і повідомленням про її доставлення, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заінтересовані особи стягувачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Мінко А.В., а також боржник ОСОБА_3 та його представник адвокат Самборська Г.М. належно повідомленні про розгляд справи шляхом направлення на вказані ними електронні адреси судових повісток та підтвердженням про їх доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник боржника ОСОБА_3 адвокат Корнієнко В.П. подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою апеляційного суду від 26 липня 2022 року залишена без задоволення з огляду на відсутність технічної можливості проведення відеоконференції (зайнятість усіх залів судових засідань з програмою «EasyCon» іншими судовими засіданнями, які були призначені завчасно) та з дотриманням при цьому вимог щодо інформаційної безпеки відеоконференції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене

- 3 -

судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка К.Е. знаходиться зведене виконавче провадження № 6343155 від 27 жовтня 2020 року з виконання виданих Печерським районним судом м.Києва виконавчих листів № 757/40329/19-ц від 02 вересня 2020 року та № 757/27836/19-ц від 03 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 коштів на загальну суму 294502,51 доларів США, 12842,55 Євро та 9605 грн.

При проведенні приватним виконавцем виконавчих дій встановлена відсутність у боржника ОСОБА_3 рухомого і нерухомого майна та банківських рахунків, відкритих на його ім`я, і грошових коштів. Боржник декларацію про доходи та майно не подав, рішення суду не виконав, будь-які дії, спрямовані на виконання, не здійснює, хоча є кінцевим бенефіціарним власником більш ніж 20 українських підприємств, що входять до міжнародної групи компаній Мілкіленд, на одному з яких - ТОВ «Мілкіленд Н.В.» (код ЄДРПОУ 25268040) боржник займає посаду керівника, особисто здійснюючи управління бізнесом.

Також, встановлено, що 25 листопада 2020 року, з метою перевірки майнового стану боржника за місцем проживання, вказаним у виконавчих листах Печерського районного суду м.Києва № 757/40329/19-ц від 02 вересня 2020 року та № 757/27836/19-ц від 03 червня 2020 приватний виконавець здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_1 . При входженні на територію будинку дружина боржника - ОСОБА_4 відкрила хвіртку і пред`явила паспорт, але відмовилася надати доступ до будинку, що зафіксовано актом приватного виконавця від 25 листопада 2020 року за участю понятих.

У вказаному будинку станом на 28 жовтня 2021 року зареєстровані дружина боржника ОСОБА_4 та четверо їх дітей (а.с.55).

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника на АДРЕСА_1 ,суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки ненаданням приватним виконавцем будь-яких доказів наявності майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 на праві власності у вказаному будинку. При цьому суд виходив з того, що факт реєстрації членів сім`ї боржника та їх проживання у даному будинку не може бути беззаперечним доказом наявності майна боржника за вказаною адресою.

Також, суд керувався тим, що зважаючи на конституційні та міжнародні гарантії недоторканності житла, задоволення подання може призвести до порушення прав інших осіб, зокрема, власника будинку.

Колегія суддів частково погоджується із такими висновками суду.

Зокрема, висновки суду про ненаданням приватним виконавцем доказів перебування у будинку на АДРЕСА_1 майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 на праві власності є помилковими.

- 4 -

Відповідно до приписів ст.439 ЦПК України та п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно положень ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, а спростувати цю презупцію може сторона, яка надає докази протилежного.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_3 більше 15 років перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , від якого має 4-х дітей. Дружина та діти боржника зареєстровані і мешкають у будинку на АДРЕСА_1 .

Окрім того, боржник особисто отримував рекомендовані листи за вказаною адресою.

Наведене очевидно та поза всяким розумним сумнівом свідчисть про високу імовірність знаходження спільного майна за вказаною адресою.

При цьому посилання в ухвалі на незазначення приватним виконавцем конкретного майна, яке перебуває в будинку і належить боржнику недоречні, оскільки виконавець може не бути обізнаний про конкретне побутове чи інше майно, яке знаходиться у приміщенні, однак таке не може перешкоджати вчиненню виконавчих дій на виконання судового рішення.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а саме судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, закон покладає на громадянина обов`язок самостійно і добросовісно виконати судове рішення, а у випадку його невиконання гарантує примусове виконання у порядку встановленому законом.

З огляду на те, що при проведенні приватним виконавцем виконавчих дій встановлена відсутність у боржника ОСОБА_3 рухомого і нерухомого майна та банківських рахунків, відкритих на його ім`я, і грошових коштів, та те, що приватний виконавець вичерпав інші можливості виконаня рішення без примусового проникнення до житла боржника, а дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання судового рішення, що у свою порушує вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості судових рішень, посилання суду на незазначення майна як підставіву відмови є необгрунтованими.

Водночас колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що зважаючи на конституційні та міжнародні гарантії недоторканності житла, задоволення подання може призвести до порушення прав інших осіб, зокрема, власника будинку.

Як вище вказувалося, приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, яке належить йому на праві власності. Отже він не є власником будинку на АДРЕСА_1 , власником якого є інша особа, яка не залучена до розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.439 ЦПК України, суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи за участю виконавця без виклику сторін

- 5 -

чи інших заінтересованих осіб.

Тобто, процесуальний закон передбачає необхідність залучення інших заінтересованих осіб окрім сторін виконавчого провадження (стягувача і боржника). Такою особою зокрема може бути власник житла чи його володілець, який не є стороною виконавчого провадження, проте прав та обов`язків йякого стосується таке подання.

За таких обставин з огляду на те, що власник будинку на АДРЕСА_1 , про примусове проникнення до якого клопоче приватний виконавець, не залучений до участі у справі, а також враховуючи, що вирішення цього питання безпосередньо стосується його прав і обов`язків, подання державного виконавця задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів враховує, що прийняття судом рішення про права і обов`язки особи, яка не залучена до участі у справі, порушує права цієї особи на справедливий суд, передбачені ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, і є обов`язковою підставою для скасування судового рішення як в апеляційній (п.4 ч.3 ст.376 ЦПК) так і в касаційній інстанціях (п.8 ч.1 ст.411 ЦПК)

Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право особи бути поінформованою про порушення проти неї провадження та її право представити суду свої доводи і заперечення по суті спору, бути вислуханою і почутою судом. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» від 04 березня 2014 року п.77).

Окрім того, відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Аналогічні приписи містяться у ст.311 ЦК України, згідно якої житло фізичної особи є недоторканим. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбуватися лише за вмотивованим рішенням суду.

Згідно ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч.2).

Отже, дана норма дозволяє втручатися у здійснення особою права на житло чи іншого володіння згідно із законом і в інтересах економічного добробуту країни, для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власника (авволодільця) будинку АДРЕСА_1 на повагу до житла без залучення його до участі у справі не буде здійснене судом згідно із законом, а відтак не буде пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність

- 6 -

висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на наведене мотивувальна частина ухвали Печерського районного суду м.Києва від 09 грудня 2021 року підлягає зміні в частині визначення правових підстав відмови у задоволенні подання державного виконавця, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі та відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України ухвала суду щодо примусового проникнення до житла не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича задоволити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 09 грудня 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині цю ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: