Постанова

від 01.12.2021 по справі 394/419/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 394/419/21

провадження № 22-ц/4809/1680/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Письменного О. А., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Ріта Григорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2021 року та додаткову ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року у складі головуючого судді Партоліної І. П.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви та судового рішення.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Ріта Григорівна, в якому просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 12 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 111, посвідчений приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Рітою Григорівною, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57057832 від 12.03.2021 15:32:29, власник ОСОБА_3 ; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності від 12.03.2021 15:25:13 за власником ОСОБА_3 на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , запис про право власності № 40957904 від 12.03.2021; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57057832 від 12.03.2021 15:32:29, власник ОСОБА_4 ; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності від 12.03.2021 15:25:13 за власником ОСОБА_4 на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , запис про право власності № 40957904 від 12.03.2021.

03.09.2021 позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і заборонити відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати будь-які договори та інші правочини щодо спірної земельної ділянки, до дня набрання законної сили рішенням суду по цій справі.

В обґрунтування заяви зазначав, що Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_2 . На земельній ділянці розташовані житловий будинок загальною площею - 34,3 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , а також житловий будинок загальною площею - 44 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2019 року по справі № 394/44/18, вказані житлові будинки належали позивачу і відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності в рівних частках, а саме по Ѕ частці. У зв`язку з тим, що відбувся поділ будинків відповідно до рішення суду у рівних частках по Ѕ, до позивача, який не мав права власності на земельну ділянку, перейшло це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку та прибудинкових споруд, у розмірі Ѕ частини вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3523681801:51:000:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач також звернувся до суду з позовом про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки, поділ житлових будинків та земельної ділянки в натурі як об`єктів права спільної часткової власності та просив суд:

- визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частину цієї земельної ділянки;

- виділити йому в натурі житловий будинок АДРЕСА_2 площею 34,3 кв. м. вартістю 64723 грн.;

- виділити ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 площею 34,3 кв. м. вартістю 109515 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача різницю ідеальних часток співвласників, а саме 17/100 ідеальної частки співвласника, яка становить 38727 грн.;

- виділити позивачеві у володіння земельну ділянку загальною площею 1250 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 , та зобов`язати його організувати вхід на ділянку з АДРЕСА_2 , встановивши ворота по фасаду;

- виділити відповідачеві у володіння земельну ділянку загальною площею 1250 кв. м., яка розташована повулиці АДРЕСА_1 , та зобов`язати його організувати вхід на ділянку з АДРЕСА_2 через ворота № 2 і хвіртку № 3 по фасаду.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26.10.2020 року було відкрито провадження за вказаною позовною заявою у справі № 394/668/20.

Після цього, 18 грудня 2020 року, відповідачем ОСОБА_2 було подаровано Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_2 та Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , - ОСОБА_4 . 12 березня 2021 року ОСОБА_4 подарувала належну їй Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_3 .

12 березня 2021 року відповідач ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку, кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, по Ѕ частці - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що на даний час є необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку та забороні відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати будь-які договори та інші правочини щодо вказаної земельної ділянки до дня набрання законної сили рішенням суду по цій справі, оскільки є підстави вважати, що до завершення розгляду зазначеної справи ця земельна ділянка може бути повністю відчужена відповідачами. Це може стати підставою для забезпечення виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2021 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Ріта Григорівна, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності та скасування державної реєстрації записів про право власності.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Додатковою ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Додатково зазначено дані про стягувача і боржників.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали про забезпечення позову та додаткової ухвали суду.

Вказує, що суд наклав арешт на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку кадастровий номер 3523681801:51:000:0016, яка не є предметом спору.

Оскаржена ухвала була винесена по обставинам іншої справи, що не тільки не передбачено Главою 10 ЦПК України, але й є грубим порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства визначеного ст. 13 ЦПК України відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Вважає, що оскільки жодних вимог щодо відчуження земельної ділянки на користь позивача в даній справі не заявлено, то і заходи забезпечення позову по незаявленим вимогам - не могли вживатись апріорі.

Також зазначає, що оскаржувані ухвали винесені без жодного доказу існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову тобто виніс рішення без врахування висновків Пленуму Верховного Суду України в своїй постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року.

Суд першої інстанції не з`ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам закону щодо виду забезпечення позову.

Суд фактично задовольнив позовні вимоги позивача у справі №394/668/20, де цей же позивач просив виділити в натурі лише 1/2 земельної ділянки, яку суд на корись позивача в даній справі арештував повністю.

В даному спорі оскаржується законність правочину (договору дарування) укладеного між відповідачами: матір`ю та дітьми. Тобто навіть у разі задоволення позовних вимог в цій справі №394/419/21 право власності на земельну ділянку (яка не є предметом даного спору) повертається до матері ОСОБА_2 (Відповідача), а аж ніяк не до позивача, що вказує на незаконність і необґрунтованість винесених ухвал, що підлягають скасуванню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Вважає рішення суду законними й обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити апеляційну скаргу (а.с.89-91).

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши представника позивача адвоката Олексієнка С. В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 дійшла висновку про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливість захисту прав за відсутності заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 3523681801:51:000:0016, розташована по АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції з дотриманням норм цивільного процесуального права розглянув заяву про забезпечення позову та з урахуванням наданих позивачем доказів дійшов обґрунтованого висновку про те,що доводи заяви про забезпечення позову вказують на наявність підстав для вжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову задля уникнення ускладнень чи перешкод для виконання можливого рішення суду.

У ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" викладено вимоги до виконавчого документа.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

За вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність постановлення додаткової ухвали, оскільки при вирішення питання про вжиття заходу забезпечення позову не зазначив стягувача та боржника у виконавчому провадженні, без чого є неможливим виконання забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржені ухвали суду відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Встановлено і вбачається із матеріалів справи, що оскаржені ухвали суду першої інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржені судові рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2021 року та додаткову ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. А. Письменний

О. І. Чельник