Ухвала

від 10.12.2021 по справі 510/2367/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2367/21

Провадження № 2/510/1771/21

У Х В А Л А

10 грудня 2021 року м.Рені

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І.,

розглядаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дитячої школи мистецтв Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (третя особа - Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дитячої школи мистецтв Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області із вимогами про визнання незаконним та скасування наказу № 41-Д від 08.11.2021р. про відсторонення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом із поданою позовною заявою позивачка надала клопотання в порядку ст.136 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір із вимогою про звільнення її від сплати судового збору за пред`явлені нею позовні вимоги. В якості підстав для звільнення від сплати судового збору позивачка вказала: неспроможний матеріальний стан; знаходження її у слабшій правовій позиці; порушення її конституційних прав відповідачем.

Дослідивши клопотання про звільнення від сплати судового збору та надані матеріали суд вважає, що клопотання необхідно задовольнити частково, а позовну заяву позивачки залишити без руху із наданням їй строку для усунення недоліків.

Відповідно до вимог ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд зазначає, що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України Про судовий збір , є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ст. 8 вищезазначеного Закону.

Таким чином, розстрочення, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду , а відповідне клопотання сторони розглядається, виходячи із визначених ним обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з матеріалів клопотання, позивачкою не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останньої унеможливлює сплату судового збору за подання позовної заяви.

Крім того, у заявленому клопотанні також не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище позивачки зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду позовної заяви та вона зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Під час розгляду клопотання суд також враховує, що Європейським судом з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 року, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, не має можливості вчасно, на момент подачі позовної заяви здійснити оплату судового збору, суд вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору слід відмовити.

Окрім цього суд зазначає ще і наступне:

Положеннями ст. 176 ЦПК України не передбачено порядку визначення ціни позову у справах про поновлення роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо.

Згідно позиції Верховного суду, викладеної у рішеннях від 30.01.2019року у справі №910/4518/16(провадження№ 12-301гс18), від 10 січня 2019 по справі №727/2955/18, від 12 листопада 2018 у справі М 243/9881/17, стягнення заробітної плати, не є тотожнім стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку із чим, положення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі , не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Погоджуючись з позицією Верховного суду, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , та не входить до структури заробітної плати, суд не вважає, що така може бути застосована, при вирішення питання щодо необхідності сплати судового збору за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з наступного.

Як зазначалося судом вище, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі . З цього слідує, що при вирішенні питання наявності пільг щодо сплати судового збору суд має встановити, чи є середній заробіток за час вимушеного прогулу заробітною платою, та чи відноситься вимога про його стягнення до справ про поновлення на роботі.

В цьому аспекті суд підтримує позицію Верховного суду у вищевказаних справах, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, тому в цій частині позивач позбавлений пільг щодо сплати судового збору.

Разом з тим, при вирішенні питання, чи може вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу бути вибраним способом захисту порушеного права у справах про поновлення на роботі суд бере до уваги наступне.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні ) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислюється, починаючи з дня звільнення особи і закінчується днем її поновлення на роботі. До такого правового висновку прийшов Верховний суд виклавши позицію з цього питання у справі № 501/2316/15-ц від 26.08.2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

З цього слідує, що обставини порушення трудових прав працівника що супроводжується незаконним звільненням, переведенням на іншу роботу, неправильним зазначенням формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні створюють підстави для виникнення вимушеного прогулу та стягнення у зв`язку із цим середнього заробітку . При цьому, встановлення органом, що розглядає трудовий спір обставин, що призвели до вимушеного прогулу, не завжди супроводжується прийняттям рішення про поновленням на роботі, та може бути окремим способом захисту щодо трудових спорів.

Разом з тим, частинами 1 та 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Аналізуючи вищезазначене, прийняття рішення судом про поновлення на попередній роботі у випадку звільнення без законної підстави створює безумовні підставі для прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не залежно від вибраного способу захисту своїх трудових прав позивачем викладеного у позовній заяві.

За відсутності рішення про поновлення на роботі, у позивача відсутні підстави для звернення до суду із самостійною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов`язаного виключно із звільненням без законної підстави чи незаконного переведення на іншу роботу.

Беручи до уваги, що в даному випадку позивачка оскаржує своє звільнення, до моменту звернення з позовом до суду, судами не приймалося рішення про поновлення останньої на роботі у зв`язку із звільненням без законної підстави, тому вирішення питання щодо підставності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залежить від результатів розгляду заявленої у вказаному спорі вимоги про поновлення на роботі, у зв`язку із чим суд приходить до переконання що позовна вимога в даному випадку належить до справи про поновлення на роботі. З огляду на це, позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову, та невизначення ціни позову щодо цієї вимоги не може мати наслідком визнання позовної заяви такою не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такого висновку прийшов ВС/КЦС у справі № 177/1163/16-ц від 05.08.2020.

Наказ про звільнення є актом індивідуальної дії та має відповідати певним вимогам щодо часу, місця, суб`єкту його прийняття, обставин, підстав прийнятого рішення тощо. Наслідком визнання протиправним наказу про звільнення не завжди може мати місце поновлення на роботі, в той час як у справах про поновлення на роботі, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі виключно у випадку звільнення без законної підстави.

У зв`язку із цим, така позовна вимога є вимогою немайнового характеру, за яку справляється судовий збір у розмірі встановленому ст. 4 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З цього слідує, що за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі по 908,00 грн. за вимоги немайнового характеру, що містяться в прохальній частині позову.

Однак, позивачкою вказаних вимог закону не виконано та не долучено до матеріалів позовної заяви документи про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, та не доведено підстав про звільнення від сплати такого.

Частиною 11 ст. 187 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175,177цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 2 статті 185 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що недоліки вказаної позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду документу про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання позивачки та постановлення ухвали про надання їй строку для усунення недоліків в частині подання до суду документу про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 136, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору -задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дитячої школи мистецтв Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (третя особа - Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати позивачці п`ять днів з дня отримання нею ухвали для усунення недоліків позовної заяви і оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернена позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вячеслав ДУДНИК