Постанова

від 08.12.2021 по справі 216/4227/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 216/4227/20

провадження № 22-ц/4809/1706/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2021 року у складі судді Атаманової С.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики в розмірі 70000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 06.08.2008 ОСОБА_2 отримала від нього позику в розмірі 70000,00 грн., про що нею особисто написана розписка. Вказував, що вказана розписка знаходиться в нього і є доказом укладення між ними договору позики та передачі ним зазначеної в ній грошової суми відповідачу.

Посилаючись на те, що строк виконання грошового зобов`язання з повернення позики у розписці встановлений не був, він направив ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення позики в строк до 01.07.2020, яка нею не була виконана.

Враховуючи зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь позику в сумі 70000,00 грн. та 840,80 грн. судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики, укладеним між ними 06 серпня 2008 року, в розмірі 70000 грн. 00 коп. (сімдесят тисяч гривень 00 копійок). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним, висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказам в справі.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що рішення суду першої інстанції є передчасним, оскільки факт отримання нею грошових коштів в сумі 70000,00 грн. не є позикою, так як згідно ч.1 ст.1049 ЦК України договір позики має містити положення про обов`язок позичальника повернути позику та в який саме строк.

Однак, надана позивачем письмова розписка, не містить ні зобов`язання щодо повернення грошових коштів, ні строку, до закінчення якого вони мають бути повернуті. Відповідач вважає, що таким чином, не відбулась справжня правова природа позики, а тому не можна стверджувати, що у неї виник обов`язок з повернення отриманих коштів. Розписка від 06.08.2008 підтверджує лише факт передачі грошових коштів.

Посилаючись на висновок Верховного Суду України зроблений в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 зауважила, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Звертала увагу суду, що на момент складання розписки від 06.08.2008 їй були необхідні кошти для лікування та для вирішення сімейних питань, а тому, оскільки було укладено договор оренди землі між нею та ПСП Деметра , директором якого на той час був позивач, вона вважала, що сума позики погашається за рахунок належної їй до виплати орендної плати, яку вона не отримувала з 2008 року і до сьогодні.

Вважає, що судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги, факт договірних відносин з ПСП Деметра та отримання нею коштів за договором позики в рахунок несплаченої їй до цього часу орендної плати, що як вона вважала, давало їй право на неповернення позивачу отриманої суми позики.

Також, зазначала, що звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення коштів ОСОБА_1 мав право до 07 серпня 2011 року. Однак, суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, та вважає, що не надавши належних доказів та підстав, ОСОБА_2 робить спробу уникнути свого зобов`язання з повернення йому грошових коштів. Натомість рішення місцевого суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципам справедливості, добросовісності і розумності.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

06.08.2008 відповідачем по справі ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 були отримано позику в розмірі 70000,00 грн, що підтверджується наданою нею розпискою про отримання коштів (том 1 а.с.6).

29.05.2020 позивачем ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення відповідачу ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про повернення йому грошових коштів (позики) у сумі 70000,00 грн. протягом 30 днів від дня пред`явлення вимоги, але не пізніше 1 липня 2020 року, яка була отримана відповідачем 06.06.2020 року (том 1 а.с.12, 13).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду позивач просив залишити рішення районного суду без змін .

Відповідач, яка була належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибула.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами склалися правовідносини з договору позики, відповідно до яких позивач передав відповідачеві 70 000 грн, а відповідач у свою чергу зобов`язався повернути зазначені кошти, однак не зробив цього. Зокрема, існування між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом договору позики (розписки) , який засвідчує як факт отримання боржником коштів за договором позики.

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно встановив порушення прав позивача щодо повернення відповідачем суми позики, тобто прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Не можуть вважатися обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом позовної давності.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У розписці від 06 серпня 2008 року не зазначено строк повернення позики. У травні 2020 року позивач направив рекомендованого листа на адресу відповідача та згідно з повідомленням про отримання поштового відправлення лист отримано ОСОБА_2 06.06.2020. Із цим позовом ОСОБА_1 звернувся 24 липня 2020 року, тому позовна давність не пропущена.

Твердження апеляційної скарги, щодо погашення відповідачем суми позики за рахунок належної їй до виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки з ПСП Деметра , директором якого на той час був позивач, не ґрунтуються на доказах.

Також не можна погодитися з позицією відповідача, яка зводиться до того, що оскільки розписка не містить у собі зобов`язання повернути кошти, то відсутній обов`язок їх повертати.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає (частина друга статті 545 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин, ураховуючи положення ст. 375 ЦПК України, рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає,

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко