Рішення

від 02.09.2021 по справі 216/4227/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №216/4227/20 провадження № 2/403/27/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останньої на його користь грошових коштів за договором позики в розмірі 70000,00 грн., а також сплаченого за подання позову судового збору в сумі 840,80 грн.. Позовна вимога обгрунтована тим, що 06.08.2008 року відповідач по справі ОСОБА_2 особисто отримала від позивача в якості позики грошові кошти в розмірі 70000,00 грн., що підтверджується наданою відповідачем письмовою розпискою про їх одержання, оригінал якої знаходиться у позивача. Вказана розписка є доказом укладення між сторонами договору позики та передачі позивачем зазначеної в ній грошової суми відповідачу. Враховуючи, що строк виконання грошового зобов'язання з повернення позики у розписці встановлений не був, позивачем згідно ст.ст.530, 1049 ЦК України відповідачу ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про повернення позики в строк до 01.07.2020 року, яка нею не була виконана. За вказаних обставин наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на його користь позику в сумі 70000,00 грн..

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 підтримав позов та прохав суд його задовольнити. Суду пояснив, що за письмовою розпискою від 06.08.2008 року ним відповідачу по справі ОСОБА_2 були надані в борг грошові кошти в сумі 70000,00 грн.. Необхідність отримання такої суми позики відповідач мотивувала складним матеріальним становищем. Враховуючи, що на дату написання розписки вони разом з відповідачем працювали в одному сільськогосподарському підприємстві, де він обіймав посаду директора, а також наявність укладеного з відповідачем договору оренди землі, та розуміючи, що відповідач не зможе повернути відразу таку велику суму, конкретний строк повернення отриманих відповідачем в позику грошових коштів в розписці не визначався. Після звільнення з посади директора він не вимагав повернення позики, однак дізнавшись від колишніх колег по роботі про намір відповідача виїхати за кордон, звернувся до останньої з листом про повернення йому суми позики. Підтвердив, що грошові кошти за розпискою від 06.08.2008 року надавались ним відповідачу ОСОБА_2 виключно в якості позики, і будь-яких домовленостей між ними про погашення позики за рахунок належної відповідачу до виплати орендної плати не було. Зазначені в розписці грошові кошти він не дарував відповідачеві. На даний час отримані відповідачем за розпискою грошові кошти в сумі 70000,00 грн. йому не повернуті.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 у вступному слові позов не визнала. На обгрунтування своїх заперечень проти позову зазначила про те, що за розпискою від 06.08.2008 року вона дійсно отримала від позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 70000,00 грн. для лікування та для вирішення сімейних питань, однак враховуючи укладення з ПСП Деметра , директором якого на той час був позивач, договору оренди землі, вона вважала, що сума позики погашається за рахунок належної їй до виплати орендної плати, яку вона не отримувала з 2008 року. Оскільки за укладеним з ПСП Деметра договором оренди землі вона жодного разу не отримувала орендної плати, то вважає, що таким чином в рахунок невиплаченої їй суми орендної плати вона вже повернула позивачу отриману нею суму позики. Одночасно зазначила про відсутність зафіксованої в письмовому вигляді домовленості між нею та позивачем про погашення боргу за рахунок орендної плати. Підтвердила заповнення та особисте підписання нею розписки про отримання позики від 06.08.2008 року, а також ту обставину, що на дату складання розписки вона мала інший паспорт, який через неналежний стан замінила у 2015 році на новий. Також підтвердила особисте отримання адресованого їй листа позивача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів в сумі 70000,00 грн. та неповернення позивачу вказаної суми на даний час. Підтримала заяву свого представника про застосування строку позовної давності до вимог позивача та відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача - адвокат Мельник О.В. в судовому засіданні по розгляду справи по суті заперечила проти задоволення позову, зазначивши, що отримані відповідачем ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 70000,00 грн. не є позикою, оскільки згідно ч.1 ст.1049 ЦК України договір позики має містити положення про обов`язок позичальника повернути позику та в який саме строк. Натомість письмова розписка від 06.08.2008 року, надана позивачем ОСОБА_1 , не містить як зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів, так і строку, до закінчення якого вони мають бути повернуті позивачу. Таким чином, не відбулась справжня правова природа позики. При цьому, враховуючи існування між сторонами орендних правовідносин, зі змісту розписки неможливо встановити правову природу отриманих відповідачем коштів - чи це позика, чи дарування чи орендна плата, виплачена наперед. Крім того, з урахуванням положень ст.ст.257, 261 ЦК України, прохала суд застосувати до вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів позовну давність та відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач мав право звернутися до суду протягом трьох років з 06.08.2008 року (дати складення розписки), однак пропустив зазначений строк.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін (том 1 а.с.65-68).

Ухвалою суду від 26.01.2021 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про поновлення встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву та відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України визначено здійснювати розгляд цивільної справи за наявними матеріалами (том 1 а.с.92-94,121-124).

Ухвалою суду від 26.01.2021 року визнано обов`язковою явку сторін в судове засідання для дачі особистих пояснень з приводу умов надання позивачем та отримання відповідачем грошових коштів в сумі 70000,00 грн. та на підставі п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України розгляд цивільної справи відкладено на інші дату та час (том 1 а.с.125-127).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що 06.08.2008 року відповідачем по справі ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 були отримані в якості позики грошові кошти в сумі 70000,00 грн., що безпосередньо підтверджується наданою нею розпискою про отримання позики (том 1 а.с.6).

На дату написання розписки документом, що посвідчував особу відповідача ОСОБА_2 , був паспорт громадянина України (серія НОМЕР_1 ), виданий 16.05.2002 року Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області (том 1 а.с.7-8).

10.11.2015 року відповідачу ОСОБА_2 Устинівським РС УДМС України в Кіровоградській області був виданий новий паспорт серія НОМЕР_2 (том 1 а.с.149-150).

Обставина особистого отримання від позивача ОСОБА_1 в день складання розписки 06.08.2008 року зазначених в ній грошових коштів в борг відповідачем ОСОБА_2 не заперечувалась та була підтверджена в судовому засіданні під час надання нею пояснень у вступному слові (том 2 а.с.5-6).

29.05.2020 року позивачем ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення відповідачу ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про повернення йому грошових коштів (позики) у сумі 70000,00 грн. протягом 30 днів від дня пред`явлення вимоги, але не пізніше 1 липня 2020 року, яка була отримана відповідачем 06.06.2020 року (том 1 а.с.12, 13).

Обставина особистого отримання письмової вимоги позивача про повернення йому грошових коштів за розпискою від 06.08.2008 року була підтверджена також відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні у вступному слові (том 2 а.с.6).

Обставина невиконання відповідачем ОСОБА_2 вимоги позивача про повернення йому грошових коштів в сумі 70000,00 грн. була визнана сторонами у наданих ними поясненнях під час судового засідання.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернуся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способом захисту цивільного права та інтересу, крім інших, може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

З огляду на викладене судом встановлено, що розписка про отримання позики від 06.08.2008 року, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні, містить: персональні дані відповідача; прізвище, ім'я та по батькові позивача; суму грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача в якості позики; підтвердження відповідача про отримання цих грошових коштів в повному обсязі в день складання розписки.

Обставина особистого підписання 06.08.2008 року розписки про отримання від позивача ОСОБА_1 в позику грошових коштів в сумі 70000,00 грн. була безпосередньо підтверджена відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні під час надання нею пояснень у вступному слові (том 2 а.с.6).

Доказів оспорювання відповідачем ОСОБА_2 дійсності розписки на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані нею від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК України), суду надано не було.

Доказів підписання 06.08.2008 року розписки про отримання позики під впливом обману, насильства чи тяжкої обставини відповідачем ОСОБА_2 під час судового розгляду справи також надано не було.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду справи беззаперечно визнана обставина підписання нею особисто 06.08.2008 року розписки про отримання від позивача ОСОБА_1 в якості позики грошових коштів у сумі 70000,00 грн., без надання суду належних та допустимих доказів на спростування цієї обставини, зокрема, шляхом заявлення клопотання про призначення судом почеркознавчої експертизи з метою ідентифікації виконавця підпису, що міститься у вказаній розписці, суд, виходячи з приписів ст.1046, ч.2 ст.1047 ЦК України, повно та всебічно дослідивши справжню правову природу цієї розписки, приходить до висновку про існування між сторонами по справі правовідносин, що виникли з укладеного ними договору позики.

При цьому, враховуючи визнання сторонами по справі в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України обставини особистого підписання відповідачем ОСОБА_2 розписки про отримання позики 06.08.2008 року, яка містить персональні дані останньої, достатні для здійснення її ідентифікації як конкретної фізичної особи (зокрема, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорта, місце проживання), допущена при складанні розписки помилка в написанні голосної літери першого складу прізвища відповідача як ОСОБА_3 , замість вірного ОСОБА_4 , не впливає на зазначений вище висновок суду щодо укладення договору позики саме між сторонами по справі.

Наведені представником відповідача в судовому засіданні доводи про те, що отримані відповідачем за розпискою від 06.08.2008 року грошові кошти в сумі 70000,00 грн. не є позикою, оскільки дана розписка не містить зобов'язання відповідача щодо повернення цих коштів та строку, до закінчення якого вони мають бути повернуті, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається зі змісту розписки, датованої 06.08.2008 року, остання містить надане відповідачем ОСОБА_2 підтвердження про те, що нею від позивача ОСОБА_1 були отримані в якості позики кошти в сумі 70000,00 грн..

На правову природу отриманих відповідачем грошових коштів саме як позики також вказує і назва підписаної нею розписки, а саме: розписка про отримання позики .

В постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №924/1096/17 зазначено, що із дефініції договору позики, яка закріплена в абз.1 ч.1 ст.1046 ЦК України, можна зробити висновок, що оскільки позика спрямована до обов`язку повернути взяте в позику, то немає позики там, де не було заздалегідь взято в позику, тому що тоді не може бути мови про повернення. Даний правовий висновок викладений також і в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №654/2965/17.

З огляду на викладене, обставина отримання відповідачем ОСОБА_2 в позику від позивача ОСОБА_1 грошових коштів, свідчить про виникнення між нею та позивачем боргового зобов`язання з їх повернення, а тому відсутність у розписці від 06.08.2008 року запису про обов`язок відповідача, як позичальника, повернути отримане нею в позику не є підставою для відмови в позові, оскільки, складаючи вказану розписку та підписуючи її особисто, відповідач тим самим взяла на себе зобов`язання повернути передані їй позивачем грошові кошти, що безпосередньо випливає із реальності укладеного між сторонами договору позики та імперативності сформульованої в абз.1 ч.1 ст.1046, ч.1 ст.1049 ЦК України правової норми щодо обов`язку відповідача, як позичальника, повернути отриману нею суму позики позивачу ОСОБА_1 , як позикодавцю.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №686/21857/16-ц та від 19 липня 2021 року у справі №522/31737/13, які відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відсутність у розписці від 06.08.2008 року строку повернення відповідачем позики також не змінює характеру спірних правовідносин сторін, як таких, що виникли з укладеного між ними договору позики, оскільки за змістом ч.1 ст.1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у справі №759/5772/17-ц. Наведені відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи про те, що отримані в борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 70000,00 грн. були повністю повернуті нею за рахунок орендної плати, яка мала їй виплачуватись за укладеним з ПСП Деметра договором оренди землі, однак з 2008 року не була виплачена жодного разу, суд вважає безпідставними та такими, що безпосередньо спростовуються змістом дослідженої судом розписки, з якої вбачається, що договірні правовідносини за отриманою відповідачем позикою в сумі 70000,00 грн. виникли у відповідача не з ПСП Деметра , як юридичною особою, а з позивачем ОСОБА_1 , як фізичною особою. Жодних підтверджень того, що, укладаючи договір позики з відповідачем, ОСОБА_1 діяв від імені ПСП Деметра , як позикодавця, підписана відповідачем розписка від 06.08.2008 року не містить.

Узгодженої сторонами умови щодо повернення відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 отриманої від нього суми позики за рахунок належної їй до виплати в ПСП Деметра орендної плати зі змісту розписки від 06.08.2008 року також не вбачається.

Доказів внесення відповідно до ст.654 ЦК України письмових змін до договору позики, які б передбачали можливість зарахування орендної плати в рахунок погашення боргового зобов`язання відповідача в сумі 70000,00 грн., суду в порядку ст.81 ЦПК України сторонами подано не було.

З огляду на викладене, наявність у відповідача по справі ОСОБА_2 інших договірних зобов`язань, в тому числі і з приводу оренди належної їй земельної ділянки, жодним чином не звільняє її від обов`язку повернути грошові кошти в сумі 70000,00 грн., отримані нею за укладеним з позивачем ОСОБА_1 договором позики від 06.08.2008 року.

Крім того, судом не береться до уваги наведене представником відповідача в судовому засіданні твердження про можливу правову природу отриманих відповідачем за розпискою від 06.08.2008 року грошових коштів, як орендної плати наперед, оскільки належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження виплати відповідачу ОСОБА_2 70000,00 грн. в межах існуючих між нею, як орендодавцем, та позивачем ОСОБА_1 , як орендарем, правовідносин з оренди землі, в тому числі і на підставі якого саме договору, відповідачем та її представником суду надано не було, а згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, наведені в судовому засіданні відповідачем та її представником доводи не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та безпосередньо спростовуються як змістом розписки про отримання позики від 06.08.2008 року, так і зазначеними вище положеннями чинного законодавства, а також висновками Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 зазначено про те, що отримані за розпискою від 06.08.2008 року грошові кошти в сумі 70000,00 грн. нею позивачу ОСОБА_1 не повертались.

Письмових доказів на підтвердження факту повернення відповідачем отриманих від позивача в позику грошових коштів як частково, так і у повному обсязі суду під час розгляду справи також надано не було.

Таким чином, наявність оригіналу розписки про отримання позики від 06.08.2008 року у позивача ОСОБА_1 свідчить про неповернення йому відповідачем ОСОБА_2 отриманих за вказаною розпискою грошових коштів.

На підставі викладеного, враховуючи наявність укладеного між сторонами по справі договору позики від 06.08.2008 року, презумпція правомірності якого не була спростована під час судового розгляду належними та допустимими засобами доказування, суд приходить до висновку про те, що звернення позивача по справі ОСОБА_1 , як позикодавця, до суду з позовом про захист свого порушеного права на отримання від відповідача ОСОБА_2 , як позичальника, наданих їй за договором позики грошових коштів, здійснено у конкретний спосіб, визначений ЦК України, та обумовлене невиконанням відповідачем ОСОБА_2 передбаченого ч.1 ст.1049 ЦК України обов`язку з повернення отриманої нею суми позики на вимогу позикодавця, внаслідок чого наявними є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 70000,00 грн..

Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 та її представника про застосування до позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики наслідків спливу позовної давності у виді відмови в задоволенні позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст.261 ЦК України). За змістом абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пред`явленням вимоги до позичальника є день ознайомлення позичальника зі змістом направленої йому позикодавцем письмової вимоги про повернення позики, зокрема шляхом її вручення.

Судом встановлено, що договором позики, укладеним між сторонами 06.08.2008 року, не було встановлено строку повернення відповідачем ОСОБА_2 отриманої нею позики в сумі 70000,00 грн., а також не було узгоджено повернення цих грошових коштів періодичними (зокрема, щомісячними) платежами.

29.05.2020 року позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про повернення грошових коштів (позики) в сумі 70000,00 грн., отримана відповідачем 06.06.2020 року.

Таким чином, позика мала бути повернута позивачу ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня отримання відповідачем ОСОБА_2 письмової вимоги про це, тобто у строк до 06.07.2020 року.

З огляду на викладене, перебіг позовної давності за вимогою позивача ОСОБА_1 , як позикодавця, про повернення йому отриманих відповідачем ОСОБА_2 в позику грошових коштів, з урахуванням положень ст.261 ЦК України, почався з наступного дня після спливу передбачених ч.1 ст.1049 ЦК України тридцяти днів, протягом яких відповідач, як позичальник, отримавши письмову вимогу позивача, мала повернути йому позику в розмірі 70000,00 грн..

Даний висновок суду відповідає правовому висновку щодо початку перебігу позовної давності за договором, в якому не встановлений строк повернення позики, викладеному в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №499/144/17.

Відповідачем ОСОБА_2 протягом зазначеного вище тридцятиденного строку позика в сумі 70000,00 грн. позивачу повернута не була.

23.07.2020 року (дата здачі позовної заяви з доданими до неї документами на пошту) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за договором позики.

Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача, як сторони у спорі про стягнення грошових коштів за договором позики, з огляду на пред'явлення позивачем ОСОБА_1 позову в межах трирічного строку позовної давності, перебіг якого почався після 06.07.2020 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов 'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру, за яку ним було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. (том 1 а.с.1, 48).

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позову, з відповідача по справі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача по справі ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 840,80 грн., які були сплачені позивачем, як судовий збір, при подачі позову до суду та підтверджені належними письмовими доказами по справі.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики, укладеним між ними 06 серпня 2008 року, в розмірі 70000 грн. 00 коп. (сімдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повне рішення суду складено 07 вересня 2021 року.

Суддя С.Ю.Атаманова