Постанова

від 07.12.2021 по справі 916/442/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/442/21 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Головея В.М.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 травня 2021 року (повний текст складено 28.05.2021р.)

по справі № 916/442/21

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича

про: скасування державної реєстрації права власності,-

за участю представників учасників справи:

Від Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" - Новицька О.В., довіреність № 2, дата видачі : 10.08.21;

Від Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" - Коломійцев А.Б., паспорт серія № КЕ341397, дата видачі : 08.08.96; голова кооперативу;

Від ФОП Кіктенко Олега Михайловича - Широкобород С.М., Ордер ОД № 458024, дата видачі : 07.12.21;

Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича про скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування вимог позивач посилається на такі обставини, що 25 жовтня 2018 року Господарським судом Одеської області постановлено рішення по справі № 916/675/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е до відповідачів: Одеської міської ради, фізичної особи - підприємця Кіктенка Олега Михайловича, за участі третьої особи на стороні Відповідачів - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни про визнання незаконним та скасування Рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за № 3368VІ Про передачу фізичній особі - підприємцю Кіктенко Олегу Михайловичу в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га., за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машиномісць, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року площею 721 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, просп. Ак. Глушка, 11-Е, укладеного між Одеською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Олегом Михайловичем, яким повністю задоволено позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 квітня 2019 року по справі № 916/675/15 рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року у справі № 916/675/15 залишено в силі.

З метою реалізації свого охоронювального інтересу Обслуговуючий кооператив Гаражний Кооператив Глушко 11 Е звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо оформлення договору оренди землі чи можливості викупу земельної ділянки на земельних торгах, площею 0,0721 га. за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е для обслуговування відкритої автостоянки на 50 машиномісць, але 26.02.2020 року Кооперативом отримано відповідь Департаменту комунальної власності №01- 18/144 про відмову в наданні бажаної земельної ділянки та аналогічну відповідь Департаменту комунальної власності з відмовою від 02.04.2020 року за вих. №01- 18/349-09-02.

Відмова в наданні в оренду чи у викупі бажаної земельної ділянки, за адресою зазначеної вище, мотивована Департаментом комунальної власності тим, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.01.2011 р., за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е знаходиться автостоянка на 50 машиноміст, яка належить на праві приватної власності гр. Кіктенко Олегу Михайловичу . Отже, Департамент комунальної власності під час відмови Кооперативу в отриманні земельної ділянки послався на ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України щодо неможливості продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки державної чи комунальної власності або права на них разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Позивач зазначає, що відповідно Інформаційної довідки № 206858411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого на замовлення ОСОБА_2 станом на 15 квітня 2020 року за параметрами права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження у Розділі Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване право власності на автостоянку на 50 машиномісць без зазначення складових частин автостоянки, за адресою: м. Одеса, проспект Глушка академіка, будинок 11-Е .

Реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715. Автостоянка була зареєстрована за Кіктенко Олегом Михайловичем на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011, внесення запису про реєстрацію права власності відбулось 05.01.2011 р. за номером запису: 2581 в книзі: 103неж-6.

Реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відбулась 05.01.2011 року на підставі рішення суду по справі №2-5896/08 р.; 24.11.2008, Київського районного суду м. Одеси; ухвала суду по справі №22ц-730- 2009, 27.02.2009 Апеляційного суду Одеської області.

Відомості про право власності на автостоянку на 50 машиномісць не було перенесено до нового Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про що свідчить Інформаційна довідка № 206858411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.04.2020 року і до цього часу залишається зареєстрованим у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Вказує, що рішення суду, які стали підставою для реєстрації права власності за Кіктенко Олегом Михайловичем на автостоянку на 50 машиномісць по просп. Ак. Глушка. 11-Е в м. Одесі були скасовані ухвалою Верховного Суду України від 02.02.2011 року у справі № 6-12131 св09.

Наявність не скасованого запису про реєстрацію речового права (права власності) на автостоянку на 50 машино-місць за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е , на праві приватної власності за Кіктенко Олегом Михайловичем у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером запису № 2581 в книзі: 103неж-6, який був внесений КП ОМБТІ та РОН 05.01.2011 р. про реєстрацію об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер майна: 32558715), порушує права позивача та його охоронюваний інтерес щодо отримання земельної ділянки під вказаною автостоянкою в оренду.

Крім того, на думку позивача, з огляду на відмову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, враховуючи скасування права власності на автостоянку на 50 машиномісць по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одесі за ФОП Кіктенко Олегом Михайловичем, що має наслідком необхідність скасування проведеної державної реєстрації права власності на автостоянку за вказаною вище адресою (реєстраційний номер майна: 32558715), та водночас наявність наразі запису в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про зареєстроване право власності на автостоянку (реєстраційний номер майна: 32558715) за Відповідачем - Кіктенко О.М. , має наслідком порушення права Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Глушко, 11-Е" на розгляд його заяви органами місцевого самоврядування щодо отримання в оренду земельної ділянки по проспекту Академіка Глушка, 11-Е, в м. Одесі , та позбавлення права та охоронюваного інтересу Позивача на отримання в оренду на загальних підставах вказаної земельної ділянки, тому позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 травня 2021 року по справі №916/442/21 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича про скасування державної реєстрації права власності - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законний інтерес має бути передбачений законом, те що позивач зацікавлений в отриманні земельної ділянки не є законним інтересом, а являє собою просту забаганку сторони, якої він прагне.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 вищевказаного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту в частині скасування державної реєстрації права власності, оскільки він не ґрунтується на приписах Закону та не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Як вже було зазначено судом, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18 травня 2021 року по справі за № 916/442/21 у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що ухвалене рішення не ґрунтується на законі, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, також суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, яке призвело до ухвалення неправильного рішення, та при прийнятті рішення має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Скаржник не погоджується з помилковим висновком суду першої інстанції про відсутність законного інтересу позивача у задоволенні позову.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Кооператив, який створено мешканцями житлових будинків по просп. Ак. Глушка, 11-Е, 11-Д, тощо, і які були забудовниками цієї автостоянки за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка. 11-Е, що підтверджується Договорами про дольову участь у будівництві автостоянки, і правову оцінку яким надав Господарський суд Одеської області у рішенні від 25 жовтня 2018 року у справі № 916/675/15-г, та мотивувальній частині Постанови Верховного Суду від 17 квітня 2019 року по справі №916/675/15, якою залишено рішення першої інстанції без змін. Таким чином, Кооператив має свій охоронювальний інтерес щодо отримання в оренду чи на інших умовах земельну ділянку на якій знаходиться рухоме майно, автостоянки; яке належить на праві спільної власності всім членам Кооперативу і без наявності якої неможливо проводити належну діяльність з організації автостоянки.

Фактично відсутність законодавчо оформленої земельної ділянки під майном автостоянки по просп. АК. Глушка, 11-Е у м. Одесі, яка є рухомим майном і належить членам Кооперативу позбавляє Кооператив вести свою господарську діяльність, а його члени користуватись належним їм рухомим майном автостоянки, яке було збудовано у якості тимчасової автостоянки.

Як зазначалось у позовній заяві і на що не звернув уваги суд першої інстанції і не надав відповідної оцінки, що залишення зареєстрованого права власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на автостоянку, як на об`єкт нерухомості (яка не є була на час реєстрації прав та на цей час не є об`єктом нерухомості) за Кіктенком О.М. робить неможливим отримання ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" в оренду бажаної земельної ділянки на умовах земельного аукціону, розгляду відповідної заяви органами місцевого самоврядування, та вводить в оману як органи місцевого самоврядування так і третіх осіб щодо наявності у Кіктенка О.М. прав на автостоянку та наявності нерухомого майна за вказаною адресою у вигляді автостоянки, що створює перешкоди у проведенні земельних аукціонів.

Також Позивач наголошував на відсутності у ФОП Кіктенко О.М. правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності на автостоянку на 50 машиномісць (реєстраційний номер майна: 32558715) у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, проведеної 05.01.2011 року.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Визначивши відповідачем у справі особу, яка є стороною спору про цивільне право, позивач обрав способи захисту свого порушеного права, які, відповідно до наданого ним обґрунтування, вважає належними та ефективними у межах наявного спору.

Скаржник посилається на ч.2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункт 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Кооператив, звернувшись до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із листами від 05.02.2020 р. № 2 та № 4 із проханням оформити землю чи можливості викупу земельної ділянки на земельних торгах, площею 0,0721 га. за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 56 машиномісць з оформленням всіх необхідних документів, продемонстрував своє прагнення до користування конкретним матеріальним благом у встановленому законом порядку. Тобто в Позивача наявний свій охоронюваний законом інтерес в отриманні земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів, як це передбачено частинами першою, другою статті 124, частиною першою статті 134 Земельного кодексу України. Проте, внаслідок не скасованого та не відповідаючого дійсності права власності на неіснуючий об`єкт нерухомості за Відповідачем Кооператив позбавлений можливості на задоволення цього свого законного інтересу.

За доводами скаржника, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Суд першої інстанції не звернув уваги також і на те, що однією із цілей та задач Позивача, задля яких Кооператив був утворений та цілі та задачі визначені у його Статуті, і який приймав у якості членів мешканців будинку, які здійснювали інвестування будівництва автостоянки, яка має характер тимчасового об`єкту та не має статусу нерухомого майна з метою обслуговування цієї автостоянки. В цьому полягає охоронюваний законом інтерес позивача, який, на думку Позивача, підлягає захисту у судовому порядку.

Отже, існування незаконної реєстрації права власності на автостоянку по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одесі за ФОП Кіктенко О.М., яка належить на праві власності членам Кооперативу та частково Кооперативу, як юридичній особі, Відповідач порушує охоронюваний законом інтерес Позивача. Помилковий висновок суду першої інстанції про нібито відсутність у Позивача свого охоронюваного законом інтересу спростовується демонстрацією Позивачем свого прагнення до користування конкретним матеріальним благом у встановленому законом порядку, яке підтверджується зверненням Кооперативу до начальника Департаменту комунальної власності із Заявами від 27.02.2020 року вих № 12, та від 05.02.2020 року вих. №4-1 та № 4, та Заявами на ім`я мера Одеси Труханова Г.Л. від 19.03.2020 р. вих. №16 із проханням надати в довгострокову оренду спірну земельну ділянку з розрахунку 54 машино-місця з оформленням всіх необхідних документів.

Висновок про наявність у Кооперативу охоронюваного інтересу щодо отримання у користування земельної ділянки під автостоянкою зроблено у рішенні Господарського суду від 25 жовтня 2018 року у справі №916/675/15, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року і як вважає, Апелянт не потребує додаткових доказів.

Що стосується висновку суду першої інстанції відносно невірно обраного Позивачем способу захисту, суд, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що частину 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в частині того, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав).

Суд не взяв до уваги застереження, яке міститься у цієї вимозі, а саме за наявності таких прав . Позивач звертав увагу суду в позовній заяві на те, що у Кіктенка О.М на час звернення Кооперативу до суду, відсутнє право власності на автостоянку по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одеса.

Станом на момент звернення до суду з вказаними позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності ФОП Кіктенко О.М. із внесенням запису про реєстрацію права власності № 2581 в книзі: 103неж-6, відповідне право ФОП Кіктенко О.М. відсутнє, внаслідок скасування рішень суду, які стали підставою визнання права власності на автостоянку на 50 машиномісць за Кіктенко Олегом Михайловичем на підставі ухвали Верховного Суду України від 02.02.2011 року по справі № 6-12131св09.

Таким чином, у Відповідача починаючи з 02 лютого 2011 року відсутнє право власності на автостоянку на 55 машиномісць по просп. Ак. Глушка, 11-Е, а тому розглядати одночасно з вимогою про скасування неіснуючого права власності на автостоянку, запис про яке залишається у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не надається за можливе, оскільки право власності Відповідача не існує у зв`язку з скасуванням Верховним Судом рішень, на яких ґрунтувалось це право.

Крім того, скаржник вважає, що при вирішенні цього спору суд помилково послався на ч. 1 ст. 328, та ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, що ніхто не може бути позбавлений права власності, оскільки відсутність права власності на автостоянку за Відповідачем на час звернення з позовом не заперечується, а тому не має необхідності перевірки правомірності його набуття та підстави набуття.

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту у частині скасування державної реєстрації права власності, оскільки він не ґрунтується на приписах Закону та не призведе, на думку суду, до ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на наведене вище, Апелянт вважає, що Господарським судом першої інстанції належним чином не досліджено характеристики спірного об`єкта, який помилково був зареєстрований у якості об`єкта нерухомості, жодним чином не обґрунтовано висновку, що спірний об`єкт належить до категорії нерухомості, не перевірено можливість існування реєстрації права власності у Відповідача за умови відсутності правовстановлювальних документів на автостоянку, не враховано право власності на конструктивні елементи автостоянки у членів Кооперативу та безпосередньо у юридичної особи, проігноровані вимоги відносно Конституційного Суду України відносно захисту охоронювального інтересу та належним чином не досліджено існування такого інтересу у Позивача, відтак, на думку Апелянта, передчасно відмовлено в позові про скасування реєстрації права власності на автостоянку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 (колегію суддів у складі: головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.) відкрито апеляційне провадження у справі №916/442/21, розгляд справи призначено на 22.09.2021.

16.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" - Коломійцева Анатолія Борисовича про відвід головуючого судді Савицького Я.Ф. та судді-члена колегії - Принцевської Н.М. від розгляду апеляційної скарги ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 у справі №916/442/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 колегією суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М. заявлений ОК "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" відвід головуючому судді Савицькому Я.Ф. та судді-члену колегії Принцевської Н.М. визнано необґрунтованим, передано справу №916/442/21 для вирішення питання про відвід в порядку ч.3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 року (суддя Філінюк І.Г.) у задоволенні заяви про відвід суддів Савицького Я.Ф. та Принцевської Н.М. відмовлено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2021 року заяви головуючого судді Савицького Я.Ф. та судді-члена колегії Принцевської Н.М. про самовідвід у справі №916/442/21 задоволено. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу господарських судів та приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, справу передано до повторного автоматизованого розподілу для заміни відведеного судді.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/442/21 між суддями від 17.09.2021 року, для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів у складі Ярош А.І. (головуючий суддя), суддів Головея В.М., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2021 року (колегія суддів у складі Ярош А.І., (головуючий суддя), суддів Головея В.М., Діброви Г.І.) прийнято апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" на рішення Господарського суду Одеської області від 18 травня 2021 року по справі №916/442/21 до свого провадження, призначено розгляд справи №916/442/21 на 19 жовтня 2021 року о 11-00 год.

Відповідно до приписів ст.ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз`яснено учасникам справи про їх право не пізніше 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

18.10.2021 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ФОП Кіктенка О.М., в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

26.11.2021 року до суду надійшли письмові пояснення-заперечення від ОК ГК Глушко 11 Е відзив на апеляційну скаргу.

30.11.2021 року до суду надійшло клопотання представника ФОП Кіктенка О.М. адвоката Кохан А.В. про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що останній є новим представником відповідача, матеріали справи отримані від клієнта перед судовим засіданням, тому адвокат не має змоги надати правову допомогу при розгляді справи. Тому адвокат просить відкласти розгляд справи на короткий термін - не більше 3 діб, для можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 30.11.2021 року оголошено перерву по справі до 07 грудня 2021 року о 14-30 год.

В судовому засіданні 07.12.2021 року представники апелянта наполягали на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

25 жовтня 2018 року Господарським судом Одеської області за результатами нового розгляду після повернення справи Вищим господарським судом України на новий розгляд Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р., постановлено рішення по справі №916/675/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу Гаражний Кооператив Глушко 11 Е до відповідачів: Одеської міської ради, фізичної особи - підприємця Кіктенка Олега Михайловича, за участі третьої особи на стороні Відповідачів - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни про визнання незаконним та скасування Рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за № 3368VІ Про передачу фізичній особі - підприємцю Кіктенко Олегу Михайловичу в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га., за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-е, для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машиномісць, та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року площею 721 кв.м., що знаходиться у м. Одесі, просп. Ак.Глушка, 11-Е , укладеного між Одеською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Олегом Михайловичем, яким повністю задоволено позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 квітня 2019 року по справі № 916/675/15 рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року у справі № 916/675/15 залишено в силі.

З метою реалізації свого охоронюваного інтересу Обслуговуючий кооператив Гаражний Кооператив Глушко 11 Е звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо оформлення договору оренди землі чи можливості викупу земельної ділянки на земельних торгах, площею 0,0721 га за адресою: м. Одеса, просп. Ак.Глушка, 11-Е для обслуговування відкритої автостоянки на 50 машиномісць.

Однак 26.02.2020 року Кооперативом отримано відповідь Департаменту комунальної власності №01-18/144 про відмову в наданні бажаної земельної ділянки та аналогічну відповідь Департаменту комунальної власності з відмовою від 02.04.2020 року за вих. №01- 18/349-09-02.

Відмова в наданні в оренду чи у викупі бажаної земельної ділянки, за адресою зазначеної вище, мотивована Департаментом комунальної власності тим, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.01.2011 р., за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е знаходиться автостоянка на 50 машиноміст, яка належить на праві приватної власності гр. Кіктенко Олегу Михайловичу .

Отже, Департамент комунальної власності під час відмови Кооперативу в отриманні земельної ділянки послався на ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України щодо неможливості продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки державної чи комунальної власності або права на них разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Також позивач вказує, що зазначеною відповіддю Департаментом комунальної власності підтверджено факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:32:010:0023, площею 0,0721 га. за адресою: просп. Ак. Глушка. 11-Е у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

Позивач зазначає, що відповідно Інформаційної довідки № 206858411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого на замовлення ОСОБА_2 станом на 15 квітня 2020 року за параметрами права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження у Розділі Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване право власності на автостоянку на 50 машиномісць без зазначення складових частин автостоянки, за адресою: м. Одеса, проспект Глушка академіка, будинок 11-Е .

Реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715. Автостоянка була зареєстрована за Кіктенко Олегом Михайловичем на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011, внесення запису про реєстрацію права власності відбулось 05.01.2011 р. за номером запису: 2581 в книзі: 103неж-6.

Реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відбулась 05.01.2011 року на підставі рішення суду по справі №2-5896/08 р.; 24.11.2008, Київського районного суду м. Одеси; ухвала суду по справі №22ц-730- 2009, 27.02.2009 Апеляційного суду Одеської області.

Відомості про право власності на автостоянку на 50 машиномісць не було перенесено до нового Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про що свідчить Інформаційна довідка № 206858411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.04.2020 року і до цього часу залишається зареєстрованим у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Вказує, що рішення суду, які стали підставою для реєстрації права власності за Кіктенко Олегом Михайловичем на автостоянку на 50 машиномісць по просп. Ак.Глушка, 11-Е в м. Одесі , були скасовані ухвалою Верховного Суду України від 02.02.2011 року у справі № 6-12131 св09.

Також, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 17.04.2019р. по справі №916/675/15-г.

Позивач посилається на Інформаційну довідку № 206858411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформовану на замовлення ОСОБА_2 станом на 15 квітня 2020 року за параметрами права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження містить інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тобто стверджує, що документ з відомостями з іншого реєстру ніж Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Саме у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився нескасованим запис про право власності на автостоянку на 50 машиномісць за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е , як на об`єкт нерухомого майна, зареєстрований за Кіктенко Олегом Михайловичем 05.01.2011р. комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та Реєстрації об`єктів нерухомості із номером запису нерухомого майна № 2581 в книзі 103неж-6, та видачею Витягу від 05.01.2011 р. № 28588487.

З огляду на відмову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, враховуючи скасування права власності на автостоянку на 50 машиномісць по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одесі за ФОП Кіктенко Олегом Михайловичем, що має наслідком необхідність скасування проведеної державної реєстрації права власності на автостоянку за вказаною вище адресою (реєстраційний номер майна: 32558715), та водночас наявність наразі запису в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про зареєстроване право власності на автостоянку (реєстраційний номер майна: 32558715) за Відповідачем - Кіктенко О.М., має наслідком порушення права Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Глушко, 11-Е" на розгляд його заяви органами місцевого самоврядування щодо отримання в оренду земельної ділянки по проспекту Академіка Глушка, 11-Е, в м. Одесі , та позбавлення права та охоронюваного інтересу Позивача на отримання в оренду на загальних підставах вказаної земельної ділянки, тому позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Свої вимоги Кооператив обґрунтовує наявністю у Кооперативу права власності на об`єкти рухомого майна, які розташовані за цією адресою та одночасно і охоронюваного інтересу на отримання земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів та відсутністю на час звернення до суду із позовом права оренди у ФОП Кіктенко О.М. та права власності на автостоянку на 50 машиномісць, зареєстрованого 05.01.2011 року, і як наслідок відсутністю у Відповідача - Кіктенка О.М. правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності на автостоянку на 50 машиномісць по просп. Ак. Глушка. 11-Е в м. Одесі у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, проведеного 05.01.2011 року з видачею Витягу від 05.01.2011 року № 28588487.

Позивач зазначає, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на автостоянку за ФОП Кіктенко О М. є по суті похідною вимогою від вимог, заявлених в рамках справи №916/675/15, та направлена на захист законного інтересу Кооперативу на отримання спірної земельної ділянки в оренду, що, зокрема, було встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. у справі №916/675/15-г та підтверджується листуванням між Кооперативом та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (лист від 26.02.2020 року вих. №01-18/144).

Позивач вважає, що фактично Кооператив зможе реалізувати свій законний інтерес щодо отримання спірної земельної ділянки в оренду лише після скасування державної реєстрації права власності на автостоянку за ФОП Кіктенко О.М. внесеного 05.01.2011 року у Державний реєстр прав власності на нерухоме майно, враховуючи також той факт, що якщо на земельній ділянці зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна (який в дійсності не є об`єктом нерухомого майна та віднесено до тимчасової споруди та об`єкту благоустрою) то у відповідності до ч. 2 ст. 134 ЗК України такі земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, що фактично унеможливлює реалізацію Кооперативом свого права та законного охоронюваного інтересу щодо участі на загальних підставах у земельних торгах.

З урахуванням викладеного, Кооператив стверджує, що наявність не скасованого зареєстрованого права власності на автостоянку здійснену 05.01.2011 року у Державному реєстрі права власності на нерухоме майно за ФОП Кіктенко О .М. , за умови скасування рішень судів, які були підставою визнання права власності на автостоянку за Відповідачем, тобто відсутність у ФОП Кіктенко О.М. правомірного інтересу щодо фіксації Свого права власності на автостоянку у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого 05.01.2011 року, протирічить загальним засадам цивільного права, у зв`язку з чим Кооператив вважає, що його позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими письмовими доказами, доданими до цієї заяви і є такими, що підлягають задоволенню.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 цього Кодексу).

Судовою колегією встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2008 року по справі №2-5896/08р за позовом Кіктенка О.М. до Одеської міської ради народних депутатів, Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів про визнання права власності на спадщину задоволено, визнано право власності за Кіктенко О.М. , зокрема, на автостоянку на 50 машиномісць, що розташована по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одеса , як на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 (т.1 а.с.99)

Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 року. (т.1 а.с.100-102).

Ухвалою Верховного суду України від 02.02.2011 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2008 року по справі №2-5896/08р та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2011 року по справі №2-3533/11 позовні вимоги Кіктенка О.М. задоволено, визнано право власності за Кіктенко О.М. , зокрема, на автостоянку на 50 машиномісць, що розташована по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одеса, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т.2 а.с.214-216)

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.09.2013 року по справі №2-3533/2011 заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.07.2011 року скасовано, закрито провадження у справі, на підставі заяви представника Кіктенка О.М. Чумаченка Д.О. про відмову від позову (т.2 а.с.217-218).

Судовою колегією також встановлено, що у провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №916/675/15 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11Е" до відповідачів: Одеської міської ради, Фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни про :

- визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 року за № 3368-VI "Про передачу фізичній особі-підприємцю Кіктенко Олегу Михайловичу в оренду земельної ділянки площею 0,0721 га, за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 11-Е , для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на 50 машиномісць";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 червня 2013 року, площею 721 кв.м., що знаходиться у місті Одесі проспект Академіка Глушка, 11-Е, укладеного між Одеською міською радою, яка діяла від імені Територіальної громади міста Одеси в особі Одеського міського голови Костусєва Олексія Олексійовича та фізичною особою - підприємцем Кіктенко Олегом Михайловичем;

- скасування нотаріального запису про реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12 червня 2013 року, площею 721 кв.м., що знаходиться у місті Одесі проспект Академіка Глушка, 11-Е, укладеного між Одеською міською радою, яка діяла від імені Територіальної громади міста Одеси в особі Одеського міського голови Костусєва Олексія Олексійовича та фізичною особою - підприємцем Кіктенко Олегом Михайловичем, зроблений 12 червня 2013 року, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу - Калгановою М.В., номер у реєстрі нотаріальних дій 337.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 судом касаційної інстанції встановлено таке:

Місцевий суд встановив, що на момент прийняття рішення Одеської міської ради від 16.04.2013 № 3368-VI і укладання договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013, ухвалою Верховного Суду України від 02.02.2011 у справі за № 6-121св09 були скасовані ухвала Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 та рішення Київського районного суду міста Одеси від 24.11.2008 у справі № 2-5896/08, якими було визнано за Кіктенко О.М. право власності, зокрема, на автостоянку на 50 машино-місць, що розташована у м.Одеса, просп. Ак.Глушка, 11-Е, як на спадщину за законом після смерті матері відповідача-2.

Таким чином, скасовані ухвала Апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 та рішення Київського районного суду міста Одеси від 24.11.2008 у справі № 2-5896/08 не породжували жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення.

Отже, оскільки станом на момент прийняття рішень Одеської міської ради від 19.02.2013 № 2875-VI та від 16.04.2013 № 3368-VI, а також укладення договору оренди землі від 12.06.2013, рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2008 у справі № 2-5896/08р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 27.02.2009 у справі № 22ц-730-2009 були скасовані ухвалою Верховного суду України від 02.02.2011, у зв`язку з чим витяг про державну реєстрацію прав від 05.01.2011 № 28588487, за відсутності правовстановлюючих документів, не міг підтверджувати наявність у відповідача-2 будь-якого майнового права в силу положень пункту 3.11 та Додатку № 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, судом у справі №916/675/15 також встановлено, що станом на момент прийняття рішень Одеської міської ради від 19.02.2013 № 2875-VI та від 16.04.2013 № 3368-VI, а також укладення договору оренди землі від 12.06.2013, на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е , знаходилась тимчасова відкрита автостоянка, на якій не було будівель або інших капітальних споруд, які б мали конструктивні елементи (зокрема, фундамент, стіни, покрівлю тощо), а отже, відповідна автостоянка не підлягала державній реєстрації, оскільки машиномісця в ній носили некапітальний характер та вона не знаходилась в будівлі або в іншій капітальній споруді, тобто в споруді, яка має основні конструктивні елементи. Тобто ця автостоянка не є нерухомим майном в розумінні частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що у Кіктенка О.М на час звернення Кооперативу до суду, відсутнє право власності та будь-яке інше речове право на автостоянку по просп. Ак. Глушка, 11-Е в м. Одеса .

Судом досліджено Інформаційну довідку № 206858411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою Одеська обл., м. Одеса, просп. Ак.Глушка, 11Е (т.1 а.с.73-74)

З вказаної довідки вбачається, що за вказаною адресою є об`єкт нерухомого майна: автостоянка на 50 машиноміст загальною площею 5,7 кв.м. реєстраційний номер об`єкта 158555151101, що належить на праві власності Кіктенко Олегу Михайловичу на підставі свідоцтва про право власності від 17.09.2013 року.

Крім того, в розділі Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначено за вказаною адресою також об`єкт нерухомого майна автостоянка на 50 машиномісць реєстраційний номер 32558715, зареєстрований за Кіктенко Олегом Михайловичем 05.01.2011р. на підставі рішення суду по справі №2-5896/08 р.; 24.11.2008, Київського районного суду м. Одеси; ухвала суду по справі №22ц-730-2009, 27.02.2009 Апеляційного суду Одеської області, із номером запису нерухомого майна № 2581 в книзі 103неж-6, та видачею Витягу від 05.01.2011 р. № 28588487.

Судом встановлено, що після скасування зазначених судових рішень, що стали підставою для державної реєстрації права власності Кіктенка О.М. , державна реєстрація не скасована та залишилась чинною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із номером запису №2581 в книзі 103неж-6.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

При поєднанні інтересу та суб`єктивного права, останнє виступає правовим інструментарієм реалізації цього інтересу. Значно складніша ситуація виникає, коли інтерес є, але конкретного інструментарію у вигляді суб`єктивного права під нього немає. Тут слід звернути увагу, що, на думку Конституційного суду України, у цивільному законодавстві, а саме у Цивільному кодексі України (ст. 16), начебто прописані способи захисту інтересів.

Однак, аналіз перерахованих способів каже, що це не так - якщо не всі, то, принаймні, більшість з перерахованих судом способів захисту можна віднести до способів, коли інтерес захищається лише через відповідний захист суб`єктивного права, а не окремо інтересу як самостійного об`єкта захисту. Так, цілком зрозуміло, що в таких способах, як припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди - інтерес захищається через захист відповідного суб`єктивного права: будь то право на відшкодування збитків або примусове виконання обов`язку в натурі - обов`язку, який, як відомо, завжди корелюється з відповідним суб`єктивним правом іншої особи тощо.

Враховуючи те, що серед перелічених способів захисту інтересу суд не зазначив такий спосіб, як визнання права, можна припустити існування такого способу захисту охоронюваного законом інтересу як визнання інтересу законним, що прямо не заборонено законом. Власне кажучи, безпосереднє згадування в нормах права інтересів як об`єкта правового захисту фактично прирівнює їх до суб`єктивних прав. Законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами - це доправова категорія, так як інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому .

Таким чином, Конституційний суд у своєму рішенні чітко не розмежував способи захисту суб`єктивного права від способів захисту інтересу, який існує поза конкретним суб`єктивним правом. Як зазначає Конституційний суд України, прагнення особи користуватися благом на підставі законного інтересу, але поза суб`єктивним правом відрізняється від того ж самого прагнення, але в рамках наявного у особи суб`єктивного права. Тобто, в першому випадку законний інтерес не передбачає вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки, в іншому випадку - при суб`єктивному праві - інтерес задовольняється шляхом покладення на певних осіб відповідного суб`єктивному праву обов`язку. Тому способів захисту інтересу поза суб`єктивного права об`єктивно буде значно менше, адже менше буде реальних життєвих випадків, коли цей інтерес дійсно буде підлягати захисту з боку закону та права. Серед прикладів останніх, тобто способів, які можна використати для захисту законного інтересу поза суб`єктивним правом, можна навести спосіб - визнання правочину недійсним. Цей спосіб є комплексним, тобто він може захищати інтереси як у рамках суб`єктивного права, так і поза нього. Відповідно до ст. 11 ЦК України договір та закон є одними з можливих підстав виникнення цивільних прав, а не інтересу, тобто навіть якщо певний інтерес і буде закріплений на рівні договору чи закону, то він обов`язково в цьому випадку буде поєднаний з відповідним суб`єктивним правом.

У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020р. по справі №923/364/19.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Судова колегія зазначає, що ефективність позовної вимоги про скасування державної реєстрації права відповідача має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту в частині скасування державної реєстрації права власності, виходячи з наступного.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 судом касаційної інстанції встановлено таке.

7.35. Здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

7.36. Натомість саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11 та 328 Цивільного кодексу України), в тому числі, на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування; при цьому пов`язаність з державною реєстрацією моменту виникнення права власності чи іншого речового права не виключає первинності існування підстав, на яких набувається відповідне речове право.

7.37. Частинами першою, другою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI, яка діяла на момент прийняття оспорюваний рішення та укладання договору оренди землі, передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

7.38. Проте невнесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, тобто незабезпечення відповідності відомостей реєстру існуючим фактам, не позбавляє заінтересовану особу спростовувати відомості, надані в установленому порядку з Державного реєстру прав, шляхом надання належних та допустимих доказів у підтвердження інших фактів. При цьому, суд не приймає довід Відповідача-2 про те, що право на таке спростування позивач може використати лише в адміністративному судочинстві, адже йдеться не про спір із суб`єктом владних повноважень щодо внесення до реєстру запису про скасування державної реєстрації прав,а про захист законного інтересу позивача в отриманні земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів, тобто у відносинах, що регулюються приватним правом. І такий захист можливий шляхом звернення до суду та доведення у господарському судочинстві відсутності певних первинних правових підстав у відповідачів, нібито наявність яких стала причиною порушення його інтересу.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Колегія суддів вважає, що охоронюваний законом інтерес позивача полягає у набутті у користування земельної ділянки на умовах конкурсу, оскільки він був зацікавлений у отриманні земельної ділянки, що є предметом оскаржуваного рішення та оспорюваного правочину, про що подавав у орган місцевого самоврядування відповідну заяву.

Інтерес позивача в контексті спірних правовідносин сторін стосовно набуття в оренду земельної ділянки - є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вищенаведеного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004.

Отже, законний інтерес позивача полягає в праві на звернення кооперативу до міської ради із заявою про отримання земельної ділянки в оренду чи її викупу із додержанням відповідної процедури щодо цих питань.

Натомість, відмова Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, підтверджує наявність перешкод для звернення Кооперативу до Одеської міської ради та розгляд його заяви органами місцевого самоврядування про отримання в оренду чи викуп земельної ділянки по проспекту Академіка Глушка, 11-Е, в м. Одесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 5 Розділу V Прикінцеві положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

За змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI, яка діяла на момент прийняття оспорюваного рішення та укладання договору оренди землі, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить розділи, відкриті на кожний об`єкт, що складаються з чотирьох частин, які містять відомості: про нерухоме майно; право власності та суб`єкта (суб`єктів цього права); інші речові права та суб`єкта (суб`єктів цих прав); обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів цих прав).

Відповідно до статті 8 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI, яка діяла на момент прийняття оспорюваного рішення та укладання договору оренди землі, до повноважень органу державної реєстрації прав належить: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень чи відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження у порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна, здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 9 Закону визначено також повноваження Державного реєстратора.

Здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

Натомість саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11 та 328 Цивільного кодексу України), в тому числі, на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування; при цьому пов`язаність з державною реєстрацією моменту виникнення права власності чи іншого речового права не виключає первинності існування підстав, на яких набувається відповідне речове право.

Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, з доповненнями згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 50, у редакції яка діяла до 22.06.2018 дати набрання чинності Порядку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 484, у разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з приписами статті 26 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону (коли за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором), вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведення реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційній дії.

За таких обставин, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився нескасованим запис про право власності на автостоянку на 50 машиномісць за адресою: м. Одеса, просп. Ак. Глушка, 11-Е, як на об`єкт нерухомого майна, зареєстрований за Кіктенко Олегом Михайловичем 05.01.2011р. із номером запису нерухомого майна №2581 в книзі 103неж-6, колегія суддів доходить висновку про необхідність приведення відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відповідність до фактичних обставин, а саме скасування державної реєстрації Кіктенка О.М. на спірний об`єкт з огляду на відсутність будь-яких речових прав відповідача.

Крім того, за змістом пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020), на відміну від частини 2 статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)".

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 вищевказаного Закону викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Вказана позиція викладена у Постанові КГС ВС від 23.06.2020р. у справі №922/2589/19.

Судова колегія звертає увагу на те, що законодавець визначив необхідність одночасного визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства саме за наявності таких прав.

Однак, судом встановлено, що станом на момент звернення до суду з вказаними позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності ФОП Кіктенко О.М. із внесенням запису про реєстрацію права власності № 2581 в книзі: 103неж-6, відповідне речове право ФОП Кіктенко О.М. відсутнє, внаслідок скасування рішень суду, які стали підставою визнання права власності на автостоянку на 50 машиномісць за Кіктенко Олегом Михайловичем на підставі ухвали Верховного Суду України від 02.02.2011 року по справі № 6-12131св09.

Протилежного відповідачем не доведено також і під час апеляційного перегляду.

Отже, оскільки у ФОП Кіктенко О.М. відсутнє право власності на автостоянку на 50 машиномісць по просп. Ак. Глушка, 11-Е , а тому судова колегія зазначає про відсутність підстав для одночасного визнання, зміни чи припинення будь-яких речових прав Кіктенка О.М. за їх відсутності, як помилково вважає відповідач.

Тому одночасне заявлення вимоги про скасування неіснуючого права власності відповідача на автостоянку, запис про яке залишається у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, не є можливим.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність у нього зареєстрованого права власності на автостоянку, з посиланням на висновок будівельно-технічної експертизи, проведеної в рамках справи №916/675/15-г, колегія суддів відхиляє, оскільки як було встановлено в ході розгляду справи, Кіктенко О.М. є власником об`єкта нерухомого майна - автостоянка на 50 машиноміст загальною площею 5,7 кв.м . Тоді як у даній справі заявлені вимоги про скасування державної реєстрації об`єкту нерухомого майна автостоянка на 50 машиномісць реєстр.№32558715. Тобто чинне право власності відповідача на об`єкт нерухомого майна площею 5,7 кв.м. не є предметом даної справи.

З огляду на викладене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та скасування державної реєстрації права власності Кіктенка Олега Михайловича на автостоянку на 50 машиномісць за адресою: м. Одеса, проспект Глушка академіка, будинок 11-Е , реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715, на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011 за номером запису: 2581 в книзі: 103неж-6, оскільки задоволення позовних вимог відновить право позивача на звернення до Одеської міської ради та розгляд відповідної заяви про отримання вказаної ділянки в оренду або для викупу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, ст. 277, 282, 287-288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18 травня 2021 року по справі №916/442/21 скасувати.

Задовольнити позов Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича про скасування державної реєстрації права власності.

Скасувати державну реєстрацію права власності Кіктенка Олега Михайловича на автостоянку на 50 машиномісць за адресою: м. Одеса, проспект Глушка академіка, будинок 11-Е , реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715, на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011 року за номером запису: 2581 в книзі: 103неж-6.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіктенко Олега Михайловича на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору за подання позову та 3405,00 (три тисячі чотириста п`ять) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.12.2021 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: В.М. Головей

Г.І. Діброва