Постанова

від 21.02.2022 по справі 916/442/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 916/442/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Коломійцева А. Б.,

відповідача - Чумаченка Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (судді: Ярош А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Головей В. М.) у справі

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е"

до фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича

про скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2021 року Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" (далі - Гаражний кооператив) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича (далі - ФОП Кіктенко О. М.) про скасування державної реєстрації права власності Кіктенка О. М. на автостоянку на 50 машиномісць за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 11-Е, реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715, на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011 за номером запису 2581 в книзі 103неж-6.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наявність запису про реєстрацію речового права (права власності) на вказану автостоянку за відповідачем у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно порушує права позивача та його охоронюваний інтерес щодо придбання/отримання земельної ділянки під цією автостоянкою в оренду.

1.2. Від ФОП Кіктенко О. М. подав до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 (суддя Гут С. Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивач у наведеному випадку обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав. Оскільки, за висновком суду, позов є необґрунтованим, то підстав для застосування позовної давності до заявлених позовних вимог немає. Місцевий господарський суд також констатував, що спір у цій справі як за предметною, так і за суб`єктною юрисдикцією підлягає розгляду господарським судом, а отже, не може бути розглянутий в порядку адміністративного чи цивільного судочинства, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (судді: Ярош А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Головей В. М.) рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 скасовано. Позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції виходив із необхідності приведення відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відповідність до фактичних обставин, а саме шляхом скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну автостоянку з огляду на відсутність будь-яких речових прав у відповідача на такий об`єкт. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що задоволення заявленого позову призведе до відновлення прав та інтересів позивача, зокрема, стосовно можливості позивача звернутися до Одеської міської ради як власника земельної ділянки під вказаною автостоянкою та розгляду його заяви про отримання спірної земельної ділянки в оренду або для викупу.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою, ФОП Кіктенко О. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 залишити в силі; у випадку достатності підстав для закриття провадження у справі, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на ухвалення оскаржуваної постанови у справі без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 07.03.2021 у справі № 924/199/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц щодо способу захисту порушеного права, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 щодо стадійності захисту права та порядку дій суду під час розгляду спору. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 14 Конституції України, статей 321, 328 Цивільного кодексу України, неправильно застосував частину 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; зазначає про те, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного або цивільного судочинства.

3.2. Гаражний кооператив у відзиві на касаційну скаргу просив залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідно до інформаційної довідки № 206858411 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 15.04.2020 у розділі "Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно" наявні відомості про зареєстроване право власності на автостоянку на 50 машиномісць без зазначення складових частин автостоянки, за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, будинок 11-Е. Реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715. Автостоянка була зареєстрована за Кіктенком О. М. на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011, внесення запису про реєстрацію права власності відбулось 05.01.2011 за номером запису: 2581 в книзі: 103неж-6. Реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відбулась 05.01.2011 на підставі рішення суду у справі № 2-5896/08р.; 24.11.2008, Київського районного суду м. Одеси; ухвала суду у справі №22ц-730-2009, 27.02.2009 Апеляційного суду Одеської області.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги Гаражного кооперативу до ФОП Кіктенка О. М. про скасування державної реєстрації права власності Кіктенка О. М. на автостоянку на 50 машиномісць за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 11-Е , реєстраційний номер зареєстрованого майна (автостоянки): 32558715, на підставі рішення про державну реєстрацію від 05.01.2011 за номером запису 2581 в книзі 103неж-6.

Звертаючись із позовом у цій справі, позивач посилався, зокрема, на те, що рішення суду, які стали підставою для реєстрації права власності за Кіктенком О. М. на автостоянку на 50 машиномісць на просп. Академіка Глушка, 11-Е в м. Одесі , були скасовані ухвалою Верховного Суду України від 02.02.2011 у справі № 6-12131св09, а отже, такі судові рішення не породжували жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення; наявність зареєстрованого права власності на автостоянку унеможливлює реалізацію позивачем законного інтересу на отримання спірної земельної ділянки під автостоянкою в оренду чи її викупу на земельних торгах. Позивач також акцентував увагу на тому, що він з метою реалізації свого інтересу на отримання в користування або можливості викупу земельної ділянки під автостоянкою звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, утім останній відмовив у такому, зазначивши про наявність зареєстрованого речового права на автостоянку за відповідачем.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивач обрав неправильний та неефективний спосіб захисту порушеного права, на захист якого ним подано цей позов.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги у справі, суд апеляційної інстанції на противагу місцевому господарському суду визнав позов обґрунтованим, зазначивши, зокрема про необхідність приведення відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відповідність до фактичних обставин, а саме шляхом скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну автостоянку, зважаючи на відсутність, як установив суд апеляційної інстанції, будь-яких речових прав у відповідача на такий об`єкт. За висновком суду апеляційної інстанції задоволення заявленого позову призведе до відновлення прав та інтересів позивача, а саме щодо можливості позивача звернутися до власника земельної ділянки під вказаною автостоянкою, від імені та інтересах якого діє Одеська міська рада, та розглянути його заяву про отримання спірної земельної ділянки в оренду або для викупу.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, зважаючи на таке.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обраний позивачем спосіб захисту не призводить до відновлення його прав. Так, задоволення вимоги, зверненої до ФОП Кіктенка О. М., про скасування державної реєстрації права власності Кіктенка О. М. на автостоянку жодним чином не призведе до захисту або відновлення порушеного права чи інтересу позивача стосовно набуття ним речових прав на земельну ділянку комунальної власності під такою автостоянкою, а отже, є неефективним та у наведеному випадку потребуватиме вжиття додаткових засобів захисту (про що зазначив і сам суд апеляційної інстанції у постанові), оскільки є очевидним, що легітимною метою, яку переслідує позивач, як особа, яка претендує на землю комунальної власності, є саме отримання в користування чи викуп на земельних торгах спірної земельної ділянки під автостоянкою. Спір у цій справі фактично стосується спору між особою, яка претендує на землю комунальної власності, та її власником, тому скасування державної реєстрації права власності відповідача на автостоянку у наведеному випадку не вирішує такого спору. Таким чином, у разі задоволення заявленого позову не відбудеться нівелювання будь-яких негативних наслідків та не відновиться порушене право чи законний інтерес позивача на отримання в користування/викупу земельної ділянки під спірною автостоянкою, на захист якого він подав позов у цій справі.

Наведене помилково не було враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку, що призвело до незаконного скасування рішення суду першої інстанції про відмову у позові. Отже, у наведеній частині доводи касаційної скарги знайшли підтвердження.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі та погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спір у цій справі як за предметною, так і за суб`єктною юрисдикцією підлягає розгляду господарським судом.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

5.2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.3. Зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що за результатами касаційного розгляду Верховним Судом цієї справи доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 має бути скасована, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 у цій справі - залишене в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідачеві за рахунок позивача підлягає відшкодуванню 4540,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 916/442/21 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2021 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив "Глушко 11 Е" на фізичної особи-підприємця Кіктенка Олега Михайловича користь 4540,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак