Рішення

від 08.12.2021 по справі 918/852/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/852/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сичик М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, код ЄДРПОУ 34863309) до відповідача Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Ватутіна, буд. 4, код ЄДРПОУ 37399627) про стягнення пені в сумі 721 230 грн 50 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

- від позивача: Стельмах Юрій Миколайович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Жулідова І.С. (в режимі ВКЗ)

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.12.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - позивач) надійшов позов до Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" (далі - відповідач) у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 4, 12, 75, 162, 171, 173, 193, 216, 230, 232, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 256, 525, 526, 552, 610, 627, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 171, 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 27.11.2020 року по 30.04.2021 року в сумі 721 230 грн. 50 коп. за невиконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 100005806 від 19.02.2020 року.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/852/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 09.11.2021 року, визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.10.2021 року запропоновано сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 05.11.2021 року включно;

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу;

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

19.10.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку представник позивача Стельмах Ю.М. просить суд провести з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.10.2021 року клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/852/21 задоволено, постановлено провести судове засідання 09.11.2021 року з розгляду справи № 918/852/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

09.11.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника відповідача адвоката Жулідової Ірини Сергіївни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

09.11.2021 року судом встановлено, що Приватне підприємство "САТИЇВ-АГРО" не забезпечило явку уповноваженого представника у судове засідання з розгляду справи по суті, належним чином повідомлене про час дату та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 26.10.2021 року поштового відправлення (а саме - ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.10.2021 року) за трек-номером 3301311710541.

Судом встановлено, що клопотання представника відповідача про відкладення обґрунтоване тим, що Приватне підприємство "САТИЇВ-АГРО" не має можливості направити уповноваженого представника у судове засідання 09.11.2021 року у зв`язку з необхідністю його відрядження до м. Херсона для участі у іншій справі.

Окрім того, представник відповідача вказує, що строк для можливого подання відзиву із запереченнями проти позовних вимог не сплинув.

Присутній в режимі ВКЗ представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Господарський суд дійшов висновку, що причини неможливості відповідачем забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання 09.11.2021 року є поважними.

Крім того, оскільки останнім днем для подання відзиву відповідачем є 10.11.2021 року, вирішення спору 09.11.2021 року порушить право відповідача на подання відзиву та заперечень щодо суті спору.

Враховуючи викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме змагальності та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися правами та обов`язками, передбаченими ГПК України, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання представника відповідача.

При цьому представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" заявив усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 24.11.2021 року, усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/852/21 задоволено, постановлено провести судове засідання 24.11.2021 року з розгляду справи № 918/852/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

18.11.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021 року заяву представника Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/852/21 задоволено, постановлено провести судове засідання 24.11.2021 року з розгляду справи № 918/852/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із Приватним підприємством "САТИЇВ-АГРО" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

23.11.2021 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

До початку судового засідання, 24.11.2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання 24.11.2021 р. з`явився представник відповідача.

Позивач у судове засідання 24.11.2021 р. не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 р. за №1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, ухвала Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021 року доставлена до електронного кабінету представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 09.11.2021 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.11.2021 року зазначив, що від позивача немає відомостей про причини неявки в судове засідання, а відтак, на думку представника відповідача, позивач проігнорував розгляд даної справи. Крім того, представник відповідача просив відкласти розгляд справи для можливості надати заперечення на відповідь на відзив. Також представник відповідача заявив усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.11.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 08.12.2021 року, усне клопотання представника Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/852/21 задоволено, постановлено провести судове засідання 08.12.2021 року з розгляду справи № 918/852/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із Приватним підприємством "САТИЇВ-АГРО" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

26.11.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке представник позивача Стельмах Ю.М. просить суд провести з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.11.2021 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/852/21 задоволено, постановлено провести судове засідання "08" грудня 2021 р. о 10:00 год. з розгляду справи № 918/852/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

07.12.2021 року на офіцінну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

08.12.2021 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, а представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

19.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Приватним підприємством "Сатиїв - Агро" укладено договір купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 1000058806 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар в строки, передбачені в цьому договорі, а позивач - прийняти товар та сплатити його вартість.

У п. 1.2. Договору сторони погодили залікову вагу/кількість та ціну товару, а також загальну вартість договору, яка становить з ПДВ 4 653 100,00 грн, що еквівалентно 190 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 7.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін, та діє до моменту виконання сторонами усіх своїх обов`язків за договором.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС 2010/2020. Місцем поставки є будь-який із портових терміналів (надалі - Зерновий склад) на цілковито одноособовий вибір покупця в наступних портах: Одеському, Південному, Чорноморську. Покупець зобов`язаний завчасно повідомляти продавця у будь-який зручний спосіб (у тому числі засобами електронного зв`язку) про місце поставки. За додатковою угодою сторін, поставка товару також можлива на умовах EXW Приватне акціонерне товариство "Рівне-Борошно" м. Рівне, вул. Біла, 35 відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

За п. 3.3. Договору зазначено, що продавець зобов`язується здійснити поставку всього об`єму товару у строк до 30.10.2020 року.

Продавець зобов`язаний поставляти товар вантажними автомобілями або залізничним транспортом (хопер-вагони зерновози). Для оптимізації поставки, об`єм, термін та місце поставки кожної партії може додатково узгоджуватися представниками сторін у будь-який прийнятний спосіб (письмовий, електронна пошта, переговори тощо). Ця норма жодним чином не змінює обов`язку продавця поставити весь погоджений об`єм товару в погоджений строк, оскільки приймання товару в сезон врожаю здійснюється покупцем цілодобово (п. 3.4. договору).

Пунктами 5.3, 5.4. договору погоджено, що товар вважається переданим продавцем за кількістю після підписання видаткової накладної в передбаченому законодавством порядку. Поставка товару на умовах EXW здійснюється відповідно до порядку переоформлення права власності на зерно на зерновому складі. Усі складські документи повинні відповідати вимогам Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 № 198, та іншим вимогам законодавства. Товар вважається переданим продавцем за кількістю, вказаною у складській квитанції. Товар вважається переданим продавцем покупцю за якістю відповідно до посвідчення якості (форма № 47), виданим Зерновим складом (із можливістю застосування п. 5.2. договору).

У п. 4.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Покупець зобов`язується оплачувати вартість поставленого товару в такі строки: 80% вартості товару - протягом 3-х банківських днів після фактичної поставки та надання видаткової накладної, 20% вартості товару - протягом 3 -х банківських днів після фактичної реєстрації податкової накладної згідно з чинним законодавством України та наданням усіх документів, вказаних у п. 3.2, 3.7. договору.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі затримки поставки товару у заліковій вазі продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2 договору передбачено, що у разі затримки поставки товару у заліковій вазі на строк понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту погодженого п. 3.3. договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару, що визначається за такою формулою: ВТ = (ОП- ОП1)*Ц, де: ВТ - вартість непоставленого товару, грн з ПДВ, ОП - об`єм планової поставки товару у заліковій вазі, зазначеній у п. 1.2., без врахування відхилення, тонн, ОП1 - об`єм фактичної поставки товару у заліковій вазі, тонн, Ц - ціна на товар, що обраховується відповідно до п. 1.2., 1.3. договору на останній робочий день, що передує даті, зазначеній у п. 3.3. договору, грн з ПДВ, але не може бути меншою ніж 3 800,00 грн за одну тонну.

У разі затримки поставки товару у заліковій вазі додатково на строк понад 30 (тридцять) календарних днів після прострочення згідно з п. 6.2.1. договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару, що визначається за вказаною формулою. Крім цього, покупець матиме право на одностороннє припинення дії цього договору (підп. 6.2.2. п. 6.2.договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як установлено судом з фактичних обставин справи, 06.10.2020 року позивач направив на електронну пошту відповідача (gospodar3@i.ua) детальні транспортні інструкції, де вказано, що поставка товару: кукурудза 3 класу врожаю 2020 року, може бути здійснена як автомобільним, так і залізничним транспортом на термінал ТОВ "Транссервіс 2008", в квоту SOUFFLET NEGOSE S.A.S, експортер вантажу ТОВ "Суффле Агро Україна", пункт розвантаження: Одеська область, Овідіопільський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 2, переадресування вантажу: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1.

26.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1 з проханням виконати умови Договору належним чином та в установлені у ньому строки поставити покупцю товар.

26.10.2020 року позивач отримав від відповідача лист - пропозицію № 75, у якому останній зазначив, що відповідно до існуючих станом на 26.10.2020 року закупівельних цін на кукурудзу на умовах DAP та EXW, згідно з даними ТОВ СП "Нібулон", її ціна складає 7 200,00 грн за тонну, що у півтора рази вища, ніж та, що передбачена у договорі. Оскільки умови договору ще не виконані, а предметом договору є товар, ціна на який є регульована та на момент виконання договору значно занижена порівняно з існуючою закупівельною ціною, то відповідач вважає за необхідне внести зміни до п. 1.2. договору та змінити ціну товару, а саме: ціна за 1 тонну товару з ПДВ, гривні/7 200,00 грн ціна за 1 тонну товару, з ПДВ долари США/248. Загальна вартість договору з ПДВ, гривні/7 200 000,00 грн. Загальна вартість договору з ПДВ, долари США/248 000,00. Крім цього, відповідач просив внести зміни до п. 3.3. договору щодо поставки всього об`єму товару у строк до 30.11.2020 року; доповнити договір п. 10.7., який викласти у такій редакції: "Сторони передбачають можливість внесення змін до договору лише за згодою сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою до договору, яка є невід`ємною частиною договору." До листа - пропозиції долучено проєкт додаткової угоди № 1 від 29.10.2020 року.

У відповідь на таку пропозицію 16.11.2020 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 2, у який вказав, що не погоджує проєкт додаткової угоди № 1 від 29.10.2020 року та запропонував відповідачу здійснити поставку товару (надав транспортні інструкції щодо поставки товару) або оплатити пеню та штраф на суму 1 614 591,00 грн. Згідно з інформацією із сайту Укрпошти вимога вручена відповідачеві 18.11.2020 року.

Доказів внесення змін до договору поставки щодо ціни товару та строків його поставки, у тому числі за рішенням суду, немає.

Відповідач не виконав умови договору, поставку товару не здійснив, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення 38 139,34 грн пені, 465 300,00 грн 10 % штрафу та 930 600, 00 грн 20% додаткового штрафу за договором купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 100005806 від 19.02.2020 року.

Приватне підприємство "Сатиїв - Агро" у свою чергу пред`явило зустрічний позов про розірвання договору купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 100005806 від 19.02.2020 року.

Суд, здійснивши перерахунок пені (в розмірі 01,%, яка правилами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов`язання) та штрафу (у розмірі 20%) (з урахуванням неробочих днів), установив, що розмір першої становить 111 672,00 грн (при заявленому - 38 139,34 грн), а другого - 930 600,00 грн (при заявленому - 930 600,00 грн), отже, пеня та штраф в розмірі 20% підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення 1 434 039,34 грн задоволено частково, постановлено стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 38 139,34 грн пені та 700 000,00 грн 20% штрафу., у задоволенні позовних вимог про стягнення 465 300,00 грн 10% штрафу та 230 600,00 грн 20% штрафу відмовлено, стягнуто з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 14 530,40 грн судового збору, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про розірвання договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 100005806 від 19.02.2020 року відмовлено.

Як вбачається із рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20, суд задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" за Договором купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 1000058806 від 19.02.2020 року про стягнення з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" пені за період з 01.11.2020 року до 26.11.2020 року включно в сумі 38 139 грн 34 коп.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" із вимогою № 3 від 20.09.2021 року про стягнення пені у розмірі 721 230 грн. 50 коп. за невиконання відповідачем зобов`язань за Договором за період з 27.11.2020 року по 30.04.2021 року, що підтверджується накладною за трек-номером 0100197566226 та описом вкладення у цінний лист (том 1 ,а.с. 72).

У зв`язку із невиконанням Приватним підприємством "Сатиїв - Агро" вимоги про стягнення пені за період з 27.11.2020 року по 30.04.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області із даним позовом про стягнення пені в сумі 721 230 грн. 50 коп. за невиконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 100005806 від 19.02.2020 року на підставі п. 6.2. Договору.

Господарський суд, дослідивши відзив відповідача на предмет дотримання вимог ГПК України на його подання, дійшов висновку про наступне.

Приватне підприємство "Сатиїв - Агро" 26.10.2021 року отримало рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а саме - ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.10.2021 року) за трек-номером 3301311710541.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак 10.11.2021 року є останнім днем для подання відповідачем відзиву.

Судом встановлено, що 23.11.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти позову, підписаний електронним цифровим підписом адвоката Жулідової І.С.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відзиві відповідач зазначає, що оскільки у ч. 8 ст. 165 ГПК України законодавець встановлює нижню межу визначення строку для подачі відзиву - не менше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а означена ухвала вручена 27.10.2021 року, то подання відзиву на позовну заяву у строк більше 15 днів з дня отримання ухвали від 11.10.2021 року не порушує встановлених процесуальних законом строків.

Господарський суд, оцінивши аргумент відповідача на подання ним відзиву, приймає до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Зважаючи на подання відповідачем відзиву до суду поза межами встановленого строку, відсутність вказівки на поважність причин пропуску строку на його подання та вимоги про поновлення процесуального строку в порядку ст. 119 ГПК України, господарський суд залишає відзив Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" без розгляду.

У судовому засіданні 08.12.2021 року представник відповідача усно заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" свідомо перекручує зміст відображених у судових рішеннях обставин правовідносин сторін, що виникли на підставі Договору, при цьому позивач свідомо приховує факт неможливості виконання відповідачем зобов`язання з підстав, що перебували поза його волею - аномальна кількість опадів у Дубенському районі Рівненської області у жовтні 2020 року зумовила неможливість запланованого збирання врожаю кукурудзи зі збереженням якості, обумовленої сторонами договору.

Окрім того, відповідач зазначає, що на його переконання, позивач продемонстрував свій намір стосовно отримання матеріальної сатисфакції за рахунок грошових коштів у вигляді неустойки, але не виявив жодного бажання стосовно отримання виконання відповідачем зобов`язання в натурі, тобто безпосереднього отримання кукурудзи. А відтак позивач, на думку відповідача, створив власними умисними недоброзичливими діями ситуацію правової невизначеності відповідача стосовно чинності зобов`язання з поставки кукурудзи.

Відповідач вказує, що звертаючись до ст. умов п. 3.1. Договору щодо зобов`язання покупця завчасно повідомляти про місце поставки, Приватне підприємство "Сатиїв - Агро" змушене констатувати, що саме умисна поведінка позивача, направлена виключно на отримання грошового вираження неустойки за договором, у поєднанні з відсутністю жодного повідомлення про місце поставки після встановленого судом факту неможливості здійснення поставки на час отримання такого повідомлення до судового розгляду справи № 918/1163/20 посвідчують дійсну мету цього позову у даній справі, а саме - виключно отримання надприбутків за рахунок жонглювання положеннями Договору в частині нарахування санкцій та за відсутності справжнього наміру отримати товар. У даному контексті відповідач зазначає, що позов не пов`язаний із захистом порушених або невизнаних прав позивача, а відтак не підлягає задоволенню.

Крім того, представник Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" вказує, що на переконання відповідача інтенсивне пожвавлення судової активності Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" припадає на період трансформації у його керівництві, а даний позов як інші позови в низці інших спорів із аграріями має системний характер додаткового заробітку юристів підприємства позивача.

Приватне підприємство "Сатиїв - Агро" водночас просить суд у разі ухвалення рішення на користь позивача зважити на норми ст. 233 Господарського кодексу України щодо дискреційного права суду зменшити розмір штрафних санкцій з підстав, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції.

У відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" вказує, що для застосування зменшення розміру пені суду необхідно врахувати розмір збитків, стунінь виконання, майновий стан сторін, причини невиконання зобов`язання, чи вживалися боржником заходи щодо усунення порушення та наслідки невиконання зобов`язань боржником. Оскільки відповідачем не наведено жодних доказів в контексті викладених умов, заперечення Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" є безпідставними.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із невиконанням умов договору купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи щодо поставки товару.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення 1 434 039,34 грн задоволено частково, постановлено стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 38 139,34 грн пені та 700 000,00 грн 20% штрафу., у задоволенні позовних вимог про стягнення 465 300,00 грн 10% штрафу та 230 600,00 грн 20% штрафу відмовлено, стягнуто з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 14 530,40 грн судового збору, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про розірвання договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи № 100005806 від 19.02.2020 року відмовлено.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відтак рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20 має преюдиційне значення для розгляду даної справи № 918/852/21.

Як вбачається із рішення у справі № 918/1163/20, оцінивши фактичні обставини справи, судом установлено, що Приватне підприємство "Сатиїв - Агро" не змогло виконати зобов`язання з поставки кукурудзи у строк до 30.10.2020 року.

У матеріалах справи відсутні докази складання актів обстеження та списання загиблих посівів, а також договору про реструктуризацію зобов`язань за договором поставки кукурудзи (зміни строків поставки, скорочення розміру зобов`язань з поставки кукурудзи тощо).

Відтак господарський суд дійшов висновку, що є безпідставним аргумент відповідача про те, що позивач свідомо перекручує зміст відображених у судових рішеннях обставин правовідносин сторін, що виникли на підставі Договору, а саме те, що позивач свідомо приховує факт неможливості виконання відповідачем зобов`язання з підстав, що перебували поза його волею - аномальна кількість опадів у Дубенському районі Рівненської області у жовтні 2020 року зумовила неможливість запланованого збирання врожаю кукурудзи зі збереженням якості, обумовленої сторонами договору.

При цьому господарський суд звертає увагу відповідача, що даний факт неналежного виконання Договору Приватним підприємством "Сатиїв - Агро" уже досліджений та встановлений у рішенні Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20, обставини неможливості виконання умов Договору також досліджувалися судом.

Із висновків суду, наданих у рішенні у справі № 918/1163/20 вбачається, що відповідач свого обов`язку з поставки товару у строк до 30.10.2020 не виконав.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що Приватне підприємство "Сатиїв - Агро" не виконало негрошове зобов`язання із поставки товару на суму 4 653 100 грн 00 коп. згідно з п. 1.2. Договору.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина ч. 1 ст. 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні ст. 173 та 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Як зазначалося, відповідач зобов`язаний був поставити товар у строк до 30.10.2020 року. У свою чергу, відповідальність застосовується з наступного дня після настання строку виконання зобов`язання, якщо такий строк припадає на святковий, вихідний, неробочий день, то строк виконання переноситься на перший робочий день.

При цьому суд у рішенні від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20 зазначив, що згідно з правилами української мови про вживання прийменника до для числових позначень, наприклад, до 30.10.2020, 30.10.2020 є останнім днем виконання зобов`язання (прислівник включно писати не треба), тобто прийменник до виражає кінцеву календарну дату та за сферою використання закріплений за офіційним діловим стилем, тоді як прийменник по - за розмовним (вказані прийменники в українській мові є тотожними та відрізняються лише за сферою використання) (вказане знайшло своє застосування у судовій практиці, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 6.2. Договору, що у разі затримки поставки товару у заліковій вазі продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання продавцем зобов`язань по поставці товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" 721 230 грн 50 коп. пені за період з 27.11.2020 року по 30.04.2021 року

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (в розмірі 01,%, яка правилами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов`язання) та встановлено, що останні є арифметично вірними, та обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 721 230 грн 50 коп.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 4 653 100 27.11.2020 - 30.04.2021 155 0.1 % 721 230.50

Щодо аргументу відповідача про те, що позивач демонструє свій намір стосовно отримання матеріальної сатисфакції за рахунок грошових коштів у вигляді неустойки, але не виявив жодного бажання стосовно отримання виконання відповідачем зобов`язання в натурі, тобто безпосереднього отримання кукурудзи, а відтак створив власними умисними недоброзичливими діями ситуацію правової невизначеності відповідача стосовно чинності зобов`язання з поставки кукурудзи, - господарський суд вважає його безпідставним, оскільки неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Право позивача на стягнення пені як вид забезпечення виконання зобов`язання та її розмір встановлений ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, та не залежить від права покупця за договором на вимогу про зобов`язання вчинити дії по поставці товару.

Окрім того, господарський суд не приймає до уваги аргумент відповідача про те, що позивач не надав жодного повідомлення про місце поставки товару після встановленого судом факту неможливості здійснення поставки на час отримання такого повідомлення до судового розгляду справи № 918/1163/20, оскільки вказано спростовується фактичними обставинами, що зафіксовані у рішенні від 01.03.2021 року у справі № 918/1163/20, - 06.10.2020 року позивач направив на електронну пошту відповідача (gospodar3@i.ua) детальні транспортні інструкції, де вказано, що поставка товару: кукурудза 3 класу врожаю 2020 року, може бути здійснена як автомобільним, так і залізничним транспортом на термінал ТОВ "Транссервіс 2008", в квоту SOUFFLET NEGOSE S.A.S, експортер вантажу ТОВ "Суффле Агро Україна", пункт розвантаження: Одеська область, Овідіопільський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 2, переадресування вантажу: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1. 26.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1 з проханням виконати умови Договору належним чином та в установлені у ньому строки поставити покупцю товар.

Аргументи відповідача про те, що дійсною метою позову у даній справі № 918/852/21 є виключно отримання надприбутків за рахунок жонглювання положеннями Договору в частині нарахування санкцій та за відсутності справжнього наміру отримати товар та те, що позов не пов`язаний із захистом порушених або невизнаних прав позивача, те, що інтенсивне пожвавлення судової активності Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" припадає на період трансформації у його керівництві, а даний позов як інші позови в низці інших спорів із аграріями має системний характер додаткового заробітку юристів підприємства позивача - господарський суд розцінює виключно як припущення відповідача, що не мають жодних правових підстав.

Щодо зменшення штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Оцінивши фактичні обставини справи, судом установлено, що відповідач не зміг виконати зобов`язання з поставки кукурудзи у строк до 30.10.2020 року, про що свідчать довідка Рівненського обласного центру з гідрометереології від 09.11.2020 року № 17-01-15/440, акт обстеження посівів кукурудзи перед збором врожаю від 26.10.2020 року, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2020 року.

Поряд з тим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не вказує на скільки необхідно зменшити пеню, а зменшення розміру пені до 0 % не є можливим, фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків, може бути розцінене, як порушення балансу сторін та втручанням у договірні правовідносини.

У даному випадку суд встановив, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язання відповідачем дорівнює нулю, суд також оцінює поведінку винної сторони (невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, враховуючи відсутність доказів, які надають можливість оцінити майновий стан сторони відповідача, враховуючи період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, відсутність поставки станом на день вирішення вказаного спору, попередні договірні взаємовідносини сторін, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, а тому вимога відповідача про зменшення розміру не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у не поставці товару у визначений Договором строк, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 721 230 грн 50 коп. пені.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 721 230 грн 50 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 10 818 грн 46 грн, який покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Ватутіна, буд. 4, код ЄДРПОУ 37399627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, код ЄДРПОУ 34863309) 721 230 (сімсот двадцять одна тисяча двісті тридцять) грн 50 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємства "САТИЇВ-АГРО" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Ватутіна, буд. 4, код ЄДРПОУ 37399627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, код ЄДРПОУ 34863309) 10 818 (десять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 46 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України .

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2021 року.

Суддя Заголдна Я.В.