Постанова

від 20.03.2022 по справі 918/852/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року Справа №918/852/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. (повний текст - 10.12.2021р.) у справі № 918/852/21 (суддя Заголдна Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Приватного підприємства "Сатиїв-Агро"

про стягнення пені в сумі 721230 грн 50 коп.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. у справі №918/852/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 721230 грн 50 коп. пені.

Стягнуто з Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 10818 грн 46 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "Сатиїв-Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Скаржник, зокрема зазначає, що порушення Господарським судом Рівненської області норм процесуального права унеможливило з`ясування обставин, що мають значення для справи №918/852/21, оскільки жоден доказ не був оцінений судом, що, своєю чергою, призвело до неправильного вирішення справи, та є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що визнана судом встановленою обставина наявності обов`язку відповідача здійснити поставку за Договором №100005806 у грудні 2020р. - квітні 2021р. не може розглядатися доведеною без дослідження сукупності доказів, наданих dідповідачем на її заперечення, та їх оцінки за правилами, встановленими ст.79 ГПК України щодо вірогідності доказів.

Відповідачем надано докази сплати 700000,00 грн штрафу, 38139,34 грн пені та 14530,40 грн судового збору за рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/1163/20, що є належним, допустимим та достовірним доказом очевидного погіршення майнового стану відповідача з одного боку, та отримання фінансової сатисфакції позивачем з іншого, саме у зв`язку з існуванням правовідносин сторін за Договором купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи №100005806 від 19.02.2020р. Однак, даний доказ неправомірно залишений судом без розгляду.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції проігноровано приписи ст.233 ГК України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021р. у справі №910/6471/20 щодо необхідності встановлення на засадах змагальності наявності збитків кредитора.

Апелянт посилаючись на відсутність збитків ТОВ «Суффле Агро Україна», розмір заявлених до стягнення санкцій та суми, вже сплачені відповідачем за Договором на підставі судового рішення у справі №918/1163/20, поведінку позивача, що тривалий час виявлялася у відсутності зацікавленості у постачанні кукурудзи саме відповідачем, зокрема, ненадання інструкцій щодо місця поставки, звернення до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій, та, на противагу, зважаючи на добросовісну поведінку відповідача, яка своєю чергою виявлялася у докладанні максимальних зусиль для виконання умов договору одразу в момент виникнення перших труднощів, що встановлено судами попередніх інстанцій у преюдиційній справі, вважає, що позовні вимоги про накладання додаткового фінансового тягаря на відповідача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р., прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення пені в сумі 721230 грн 50 коп. відмовити.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції.

Листом від 11.01.2022р. матеріали справи №918/852/21 витребувано з Господарського суду Рівненської області.

19.01.2022р. матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022р. поновлено Приватному підприємству "Сатиїв-Агро" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. у справі №918/852/21, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 16 лютого 2022 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Зупинено дію рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. у справі №918/852/21. Запропоновано позивачу у строк по 07.02.2022р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

02.02.2022р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві, зокрема, посилаючись на положення ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2018р. у справі №910/6046/16, позивач стверджує, що оскільки відповідач заявляє про зменшення розміру штрафних санкцій, то саме на нього покладається обов`язок доведення розміру збитків, ступінь виконання, майновий стан сторін, причини невиконання зобов`язання, чи вживались боржником заходи щодо усунення порушення та наслідки невиконання зобов`язань боржником.

Позивач вважає, що оскільки ступінь виконання зобов`язання становить 0%, отже зменшення штрафу має бути співрозмірним з розміром виконання і становити теж 0%. Вказане відповідає принципу добросовісності, розумності та справедливості передбаченого ст.3 ЦК України.

Також позивач зазначає: відповідачем не надано жодного доказу щодо наявності у нього скрутного матеріального стану; у зв`язку із зростанням ціни на кукурудзу відповідач отримав додатковий прибуток в сумі 1600000,00 грн; придбання 4 одиниць авто в 2020 році, які не мають відношення до вирощування зернових свідчить, про те, що відповідач не перебував в скрутному матеріальному стані; відповідач міг би виконати поставку кукурудзи в 2021 році, проте ні в 2020, ні в 2021 році він цього не зробив; у справі 918/1163/20 встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази складання актів обстеження та списання загиблих посівів; відповідачем не надано належних доказів щодо вжиття ним заходів по усуненню порушення зобов`язання.

Також, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені у постанові від 10 червня 2021 року у справі №910/6471/20.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалами суду апеляційної інстанції забезпечено участь представників сторін у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.02.2022р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі.

Ухвалою від 16.02.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21 березня 2022 р. об 10:00год. та забезпечено участь представників сторін у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.03.2022р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Миханюк М.В. у період з 28 лютого 2022 по 01 квітня 2022 включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/852/21.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.03.2022р. призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 18.03.2022р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. у справі №918/852/21 прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

У судове засідання суду 21.03.2022р. учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку; причини неявки не повідомили.

Враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка учасників справи обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

19.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Приватним підприємством "Сатиїв - Агро" укладено договір купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000058806 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар в строки, передбачені в цьому договорі, а позивач - прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили залікову вагу/кількість та ціну товару, а також загальну вартість договору, яка становить з ПДВ 4653100,00 грн, що еквівалентно 190000,00 доларів США.

Як встановлено п.7.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін, та діє до моменту виконання сторонами усіх своїх обов`язків за договором.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС 2010/2020. Місцем поставки є будь-який із портових терміналів (надалі - Зерновий склад) на цілковито одноособовий вибір покупця в наступних портах: Одеському, Південному, Чорноморську. Покупець зобов`язаний завчасно повідомляти продавця у будь-який зручний спосіб (у тому числі засобами електронного зв`язку) про місце поставки. За додатковою угодою сторін, поставка товару також можлива на умовах EXW Приватне акціонерне товариство "Рівне-Борошно" м. Рівне, вул. Біла, 35 відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно п.3.3. Договору продавець зобов`язується здійснити поставку всього об`єму товару у строк до 30.10.2020р.

Продавець зобов`язаний поставляти товар вантажними автомобілями або залізничним транспортом (хопер-вагони зерновози). Для оптимізації поставки, об`єм, термін та місце поставки кожної партії може додатково узгоджуватися представниками сторін у будь-який прийнятний спосіб (письмовий, електронна пошта, переговори тощо). Ця норма жодним чином не змінює обов`язку продавця поставити весь погоджений об`єм товару в погоджений строк, оскільки приймання товару в сезон врожаю здійснюється покупцем цілодобово (п.3.4. Договору).

Пунктами 5.3, 5.4. Договору погоджено, що товар вважається переданим продавцем за кількістю після підписання видаткової накладної в передбаченому законодавством порядку. Поставка товару на умовах EXW здійснюється відповідно до порядку переоформлення права власності на зерно на зерновому складі. Усі складські документи повинні відповідати вимогам Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003р. №198, та іншим вимогам законодавства. Товар вважається переданим продавцем за кількістю, вказаною у складській квитанції. Товар вважається переданим продавцем покупцю за якістю відповідно до посвідчення якості (форма № 47), виданим Зерновим складом (із можливістю застосування п. 5.2. договору).

Згідно п.4.1. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Покупець зобов`язується оплачувати вартість поставленого товару в такі строки: 80% вартості товару - протягом 3-х банківських днів після фактичної поставки та надання видаткової накладної, 20% вартості товару - протягом 3 -х банківських днів після фактичної реєстрації податкової накладної згідно з чинним законодавством України та наданням усіх документів, вказаних у п. 3.2, 3.7. договору.

Як погоджено пунктом 6.2. Договору у разі затримки поставки товару у заліковій вазі продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Підпунктом 6.2.1. Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару у заліковій вазі на строк понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту погодженого п. 3.3. договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару, що визначається за такою формулою: ВТ = (ОП- ОП1)*Ц, де: ВТ - вартість непоставленого товару, грн з ПДВ, ОП - об`єм планової поставки товару у заліковій вазі, зазначеній у п. 1.2., без врахування відхилення, тонн, ОП1 - об`єм фактичної поставки товару у заліковій вазі, тонн, Ц - ціна на товар, що обраховується відповідно до п. 1.2., 1.3. договору на останній робочий день, що передує даті, зазначеній у п. 3.3. договору, грн з ПДВ, але не може бути меншою ніж 3 800,00 грн за одну тонну.

У разі затримки поставки товару у заліковій вазі додатково на строк понад 30 (тридцять) календарних днів після прострочення згідно з п.6.2.1. Договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, що визначається за вказаною формулою. Крім цього, покупець матиме право на одностороннє припинення дії цього договору (пп.6.2.2. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

06.10.2020р. позивач направив на електронну пошту відповідача (gospodar3@i.ua) детальні транспортні інструкції, де вказано, що поставка товару: кукурудза 3 класу врожаю 2020 року, може бути здійснена як автомобільним, так і залізничним транспортом на термінал ТОВ "Транссервіс 2008", в квоту SOUFFLET NEGOSE S.A.S, експортер вантажу ТОВ "Суффле Агро Україна", пункт розвантаження: Одеська область, Овідіопільський район, с.Молодіжне, вул.Залізнична,2, переадресування вантажу: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Промислова,1.

26.10.2020р. позивач звернувся до відповідача з листом №1 з проханням виконати умови Договору належним чином та в установлені у ньому строки поставити покупцю товар.

26.10.2020р. позивач отримав від відповідача лист - пропозицію № 75, у якому останній зазначив, що відповідно до існуючих станом на 26.10.2020 року закупівельних цін на кукурудзу на умовах DAP та EXW, згідно з даними ТОВ СП "Нібулон", її ціна складає 7 200,00 грн за тонну, що у півтора рази вища, ніж та, що передбачена у договорі. Оскільки умови договору ще не виконані, а предметом договору є товар, ціна на який є регульована та на момент виконання договору значно занижена порівняно з існуючою закупівельною ціною, то відповідач вважає за необхідне внести зміни до п. 1.2. договору та змінити ціну товару, а саме: ціна за 1 тонну товару з ПДВ, гривні/7200,00 грн ціна за 1 тонну товару, з ПДВ долари США/248. Загальна вартість договору з ПДВ, гривні/7200000,00 грн. Загальна вартість договору з ПДВ, долари США/248000,00. Крім цього, відповідач просив внести зміни до п.3.3. договору щодо поставки всього об`єму товару у строк до 30.11.2020р.; доповнити договір п.10.7., який викласти у такій редакції: "Сторони передбачають можливість внесення змін до договору лише за згодою сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою до договору, яка є невід`ємною частиною договору." До листа - пропозиції долучено проєкт додаткової угоди №1 від 29.10.2020 року.

У відповідь на таку пропозицію 16.11.2020р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 2, у який вказав, що не погоджує проект додаткової угоди №1 від 29.10.2020р. та запропонував відповідачу здійснити поставку товару (надав транспортні інструкції щодо поставки товару) або оплатити пеню та штраф на суму 1614591,00 грн. Згідно з інформацією із сайту Укрпошти вимога вручена відповідачеві 18.11.2020р.

Доказів внесення змін до договору поставки щодо ціни товару та строків його поставки, у тому числі за рішенням суду, немає.

Відповідач не виконав умови договору, поставку товару не здійснив, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення 38139,34 грн пені, 465300,00 грн 10% штрафу та 930600,00 грн 20% додаткового штрафу за договором купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи №100005806 від 19.02.2020р. Приватне підприємство "Сатиїв-Агро" у свою чергу пред`явило зустрічний позов про розірвання договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №100005806 від 19.02.2020р. Суд, здійснивши перерахунок пені (в розмірі 0,1%, яка правилами ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов`язання) та штрафу (у розмірі 20%) (з урахуванням неробочих днів), установив, що розмір першої становить 111672,00 грн (при заявленому - 38139,34 грн), а другого - 930600,00 грн (при заявленому - 930600,00 грн), отже, пеня та штраф в розмірі 20% підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021р., первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення 1434039,34 грн задоволено частково, постановлено стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 38139,34 грн пені та 700000,00 грн 20% штрафу., у задоволенні позовних вимог про стягнення 465300,00 грн 10% штрафу та 230600,00 грн 20% штрафу відмовлено, стягнуто з Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 14530,40 грн судового збору, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про розірвання договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №100005806 від 19.02.2020р. відмовлено.

Як вбачається із рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20, суд задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" за Договором купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №1000058806 від 19.02.2020р. про стягнення з Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" пені за період з 01.11.2020р. до 26.11.2020р. включно в сумі 38139 грн 34 коп.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" із вимогою №3 від 20.09.2021р. про стягнення пені у розмірі 721230 грн 50 коп. за невиконання відповідачем зобов`язань за Договором за період з 27.11.2020р. по 30.04.2021р., що підтверджується накладною за трек-номером 0100197566226 та описом вкладення у цінний лист (т.1, арк.справи 72).

У зв`язку із невиконанням Приватним підприємством "Сатиїв-Агро" вимоги про стягнення пені за період з 27.11.2020р. по 30.04.2021р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області із даним позовом про стягнення пені в сумі 721230 грн 50 коп. за невиконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи №100005806 від 19.02.2020р. на підставі п.6.2. Договору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із невиконанням умов договору купівлі - продажу майбутнього врожаю кукурудзи щодо поставки товару.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021р., первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" про стягнення 1434039,34 грн задоволено частково, постановлено стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 38 139,34 грн пені та 700 000,00 грн 20% штрафу., у задоволенні позовних вимог про стягнення 465 300,00 грн 10% штрафу та 230 600,00 грн 20% штрафу відмовлено, стягнуто з Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 14530,40 грн судового збору, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про розірвання договору купівлі-продажу майбутнього врожаю кукурудзи №100005806 від 19.02.2020р. відмовлено.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20 має преюдиційне значення для розгляду даної справи №918/852/21.

Як вбачається із рішення у справі №918/1163/20, оцінивши фактичні обставини справи, судом встановлено, що Приватне підприємство "Сатиїв-Агро" не змогло виконати зобов`язання з поставки кукурудзи у строк до 30.10.2020р.

У матеріалах справи відсутні докази складання актів обстеження та списання загиблих посівів, а також договору про реструктуризацію зобов`язань за договором поставки кукурудзи (зміни строків поставки, скорочення розміру зобов`язань з поставки кукурудзи тощо).

Тому, суд першої інстанції зазначив про безпідставність аргументу відповідача про те, що позивач свідомо перекручує зміст відображених у судових рішеннях обставин правовідносин сторін, що виникли на підставі Договору, а саме те, що позивач свідомо приховує факт неможливості виконання відповідачем зобов`язання з підстав, що перебували поза його волею - аномальна кількість опадів у Дубенському районі Рівненської області у жовтні 2020 року зумовила неможливість запланованого збирання врожаю кукурудзи зі збереженням якості, обумовленої сторонами договору.

Даний факт неналежного виконання договору Приватним підприємством "Сатиїв-Агро" досліджений та встановлений у рішенні Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20, обставини неможливості виконання умов Договору також досліджувалися судом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч.ч.1, 6, 7 ст.193 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст.525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приватне підприємство "Сатиїв-Агро" не виконало негрошове зобов`язання із поставки товару на суму 4653100 грн 00 коп. згідно з п.1.2.Договору.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні ст.173 та 230 Господарського кодексу України неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №904/4156/18 від 10.12.2019р. зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 6.2. Договору, що у разі затримки поставки товару у заліковій вазі продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання продавцем зобов`язань по поставці товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Як встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв - Агро" 721230 грн 50 коп. пені за період з 27.11.2020р. по 30.04.2021р.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений розмір пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (в розмірі 0,1%, яка правилами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов`язання), колегія суддів підтверджує, що останні є арифметично вірними, та розмір стягнення з відповідача пені становить 721230 грн 50 коп.

При цьому, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги аргумент відповідача про те, що позивач не надав жодного повідомлення про місце поставки товару після встановленого судом факту неможливості здійснення поставки на час отримання такого повідомлення до судового розгляду справи №918/1163/20, оскільки вказано спростовується фактичними обставинами, що зафіксовані у рішенні від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20, - 06.10.2020р. позивач направив на електронну пошту відповідача (gospodar3@i.ua) детальні транспортні інструкції, де вказано, що поставка товару: кукурудза 3 класу врожаю 2020 року, може бути здійснена як автомобільним, так і залізничним транспортом на термінал ТОВ "Транссервіс 2008", в квоту SOUFFLET NEGOSE S.A.S, експортер вантажу ТОВ "Суффле Агро Україна", пункт розвантаження: Одеська область, Овідіопільський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 2, переадресування вантажу: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1. 26.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1 з проханням виконати умови Договору належним чином та в установлені у ньому строки поставити покупцю товар.

Щодо зменшення штрафних санкцій господарський суд колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у суді першої інстанції просив у разі ухвалення рішення на користь позивача зважити на норми ст.233 Господарського кодексу України щодо дискреційного права суду зменшити розмір штрафних санкцій з підстав, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №924/709/17, від 03.06.2020р. у справі №910/9813/19 та наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого ці санкції підлягають зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Стягнення з боржника штрафних санкцій повинно бути спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має штрафний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора у випадку надмірно великих санкцій. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №913/89/18, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 25.02.2020р. у справі №903/322/19, від 07.04.2020р. у справі №904/1936/19.

Як вбачається з матеріалів справи №918/1163/20, відповідач за первісним позовом не зміг виконати зобов`язання з поставки кукурудзи, про що свідчать довідка Рівненського обласного центру з гідрометереології від 09.11.2020р. №17-01-15/440, акт обстеження посівів кукурудзи перед збором врожаю від 26.10.2020р., звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2020р.

Відповідачем надано докази сплати 700000,00 грн штрафу, 38139,34 грн пені та 14530,40 грн судового збору за рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/1163/20, що свідчить про добросовісність дій відповідача та намагання усунути несприятливі наслідки для позивача.

В свою чергу, позивачем не надано суду доказів понесених ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Також, колегія суддів звертає увагу на надмірний розмір заявлених до стягнення санкцій та вже сплачену відповідачем суму штрафних санкцій за Договором на підставі судового рішення у справі №918/1163/20, а також поведінку позивача, що виразилася у відсутності зацікавленості у постачанні кукурудзи, а саме - звернення до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій з позовом ще в грудні 2020 року (справа №918/1163/20).

Отже, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, колегія суддів, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню.

За встановлених обставин на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення розміру неустойки на 50% та, відповідно, часткового задоволення клопотання відповідача. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 360615 грн 25 коп. пені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зменшення неустойки матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін й унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача. Тоді як, покладення на відповідача 700000,00 грн 20% штрафу та 38139,34 грн пені, які було вже стягнуто за рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.03.2021р. у справі №918/1163/20, а також 360615 грн 25 коп. пені у даній справі, у значній мірі може компенсувати позивачу негативні наслідки, що можуть виникнути у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Враховуючи наведені обставини даної справи та положення ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково стягнув з відповідача на користь позивача 721230 грн 50 коп. пені, не скориставшись правом на зменшення розміру належної до стягнення неустойки.

Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. у справі №918/852/21, на підставі п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, підлягає зміні в частині розміру стягнутої пені.

При розподілі судового збору враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство "Сатиїв-Агро".

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2021р. у справі №918/852/21 змінити, виклавши пункти 1, 2 резолютивної частини в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сатиїв-Агро" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт.Млинів, вул.Ватутіна, буд.4, код ЄДРПОУ 37399627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с.Крупець, вул.Богдана Хмельницького, буд.43, код ЄДРПОУ 34863309) 360615 (триста шістдесят тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 25 коп. пені.

В решті позовних вимог щодо стягнення 360615 грн 25 коп. пені, - відмовити».

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання постанови.

5. Справу №918/852/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.03.2022р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.