Ухвала

від 13.12.2021 по справі 908/3499/19 (908/1610/20)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/3499/19 (908/1610/20)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2021 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі № 908/3499/19 (908/1610/20)

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Солюшенс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Логістик"

про визнання правочинів недійсними,

у межах справі № 908/3499/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Солюшенс"

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) 01.12.2021 подало касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021 у справі № 908/3499/19 (908/1610/20) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року встановлений у розмірі 2102 грн.

Відповідно до п.п. 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання касаційних скарг на рішення суду становить 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 8408,00 грн. (2102 х 2 х 200%).

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

ГУ ДПС у м. Києві, звертаючись з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021, як на підставу для касаційного оскарження послався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також недослідження матеріалів справи, ненадання правової оцінки доказам у справі.

Проте касаційна скарга подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки ГУ ДПС у м. Києві не зазначило належним чином підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного Кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, встановлений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, та доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 8408,00 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

У касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, однак вказане клопотання Судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишена без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021 у справі № 908/3499/19 (908/1610/20) залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Картере