Рішення

від 17.05.2021 по справі 908/3499/19 (908/1610/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/88/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 Справа № 908/3499/19 (908/1610/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, код ЄДРПОУ 43141267 (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116)

до відповідачів: 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» , код ЄДРПОУ 40400836 (вул. Північне шосе, 12, літ. А-4, каб.61, м. Запоріжжя, 69009)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Логістик» , код ЄДРПОУ 37882298 (пр. Степана Бандери, 28-А, літ. Г, м. Київ, 04073)

про визнання правочинів недійсними

в межах справи № 908/3499/19

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» , код ЄДРПОУ 40400836 (вул. Північне шосе, 12, літ. А-4, каб.61, м. Запоріжжя, 69009)

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія Транс Трейд» (вул. Братиславська, 52, офіс 220, м. Київ, 02225)

Ліквідатор - Сиротенко О.О.

Представники сторін :

Від позивача - не з`явився

Від відповідачів - не з`явились

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Логістик» , про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою суду від 31.03.2021 підготовче засідання призначено на 13.04.2021 о 12 год 00 хв.

Ухвалою від 13.04.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/3499/19(908/1610/20) з розгляду позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві про визнання правочинів недійсними, та призначено справу до розгляду по суті на 17.05.2021. о 10-15 год.

У судове засідання 17.05.2021. представники позивача та відповідачів не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

З огляду на обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод для розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, судове засідання відбулося за відсутності представників сторін, згідно зі статтею 202 ГПК України.

Позивач просить визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна (майнового комплексу та торгівельного комплексу) від 30.11.2017, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс Логістик» .

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України .

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 року затверджено реєстр кредиторів у справі №908/3499/19 про банкрутство відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» .

В межах справи кредиторські вимоги заявило Головне управління ДПС у м. Києві у розмірі 6 394,71 грн., з яких: 4 620,00 - основного боргу (3-тя черга задоволення), 1 774,71 грн. - штрафні санкції та пеня (6-та черга задоволення). Дані вимоги ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 року включені до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» . Однак, згідно платіжного доручення №306 від 10.07.2020 року, №307 від 10.07.2020 року, №254 від 25.03.2020 року податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» оплачено в повному обсязі.

Більше того, слід зауважити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» 22.11.2019 року змінило свою юридичну адресу, що підтверджується Рішенням Єдиного (одноосібного) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» №6 від 22.11.2019 року, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2019 року.

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків . Підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є інформація органів державної реєстрації (ст. 66.1.1. Податкового кодексу України). Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , наданих згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей контролюючими органами.

Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік юридичної особи та/або відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 64.1. Податкового кодексу України).

Взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах згідно з пунктом 64.1 цієї статті підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (ст. 64.3. Податкового кодексу України).

Пункт 10.7. «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року визначає, що протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненими І та ІІ розділами).

Дані про надсилання повідомлення за формою № 11-ОПП заносяться до журналу реєстрації заяв, повідомлень, інших документів про припинення чи зняття з обліку платників податків за формою № 6-ОПП (додаток 12), а також до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) проводяться в журналі за формою № 2-ОПП (за формою № 7-ОПП).

Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку (п. 10.8. «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року).

Зняття з обліку (за основним місцем обліку) за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично одночасно із взяттям на облік (за основним місцем обліку) за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (п. 10.10. «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року).

У зв`язку з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» було зняте з податкового обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві та взяте на облік у Головному управління ДПС у Запорізькій області, що підтверджується Інформаційною довідкою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 10.15. «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року визначено, що контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку разом з одним примірником повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненим IV розділом) у такі строки: після закінчення бюджетного періоду. Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

У разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (п. 10.13. «Порядку обліку платників податків і зборів» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року).

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» було відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 року. Облікова справа Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» , згідно положень податкового законодавства, після 31.12.2019 року мала бути передана з Головного управлінні ДПС у м. Києві до Головного управління ДПС у Запорізькій області, оскільки останнє є контролюючим органом боржника . Крім того, сплата податків і зборів до Головного управлінні ДПС у м. Києві могла здійснюватися до закінчення поточного бюджетного періоду, тобто до 31.12.2019 року.

Враховуючи, що вимоги Головного управлінні ДПС у м. Києві оплачені в повному обсязі (що підтверджується платіжними дорученнями №306 від 10.07.2020 року), а з 01.01.2020 року облікова справа Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» мала бути передана Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, саме останнє є належним органом податкового контролю за справлянням податків та зборів боржником.

У зв`язку з тим, що належним органом податкового контролю боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» є Головне управління ДПС у Запорізькій області і відповідно податковий борг товариства обліковується саме в цьому органі податкового контролю з 01.01.2020 року, у Головного управління ДПС у м. Києві відсутні правові підстави заявляти грошові вимоги до боржника, оскільки це суперечить принципам та суті податкового законодавства.

Крім того, згідно наданої інформаційної довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області, станом на 02.10.2020 року у платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» (ЄДРПОУ 40400836) заборгованість з податків, зборів, платежів, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутня.

Крім того, при розгляді позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві слід з`ясовувати процесуальний статус особи, яка подала позовну заяву.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ).

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Разом з тим, необхідною підставою власне процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів Позивача дією, яку він оскаржує. За такої умови Позивач розглядається не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на подачу позовної заяви мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо дія, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1 пункту 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 пункту 19-1.1 цієї статті).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Пунктом 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (далі - Порядок) передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Відповідно до пункту 10.14. Порядку, якщо після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням продовжуються процедури адміністрування податків і зборів, визначені Податковим кодексом України , платник податків продовжує перебувати на обліку в такому контролюючому органі за неосновним місцем обліку до завершення процедур такого адміністрування.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Бізнес Солюшенс» попередньо було зареєстровано у м. Києві та перебувало на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі (Деснянський район м. Києва) (дата взяття на облік - 23.03.2017) згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006049079 станом на 04.12.2019 року.

Після проведення державним реєстратором реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" у зв`язку із зміною місцезнаходження Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» було знято з обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві та взято на облік як платника податків у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.

Крім того, ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора , якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам .

На час подання позовної заяви до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області. З моменту порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшенс» грошові вимоги Головного управлінням ДПС у м. Києві на день винесення рішення оплачені у повному обсязі, тому Позивач не може вказувати на завдання йому збитків діями відповідачів.

Головним управлінням ДПС у м. Києві в позовній заяві не наведено обставин, що свідчать про порушення прав Позивача укладенням оспорюваного договору. Більше того, враховуючи відсутність у боржника податкового боргу перед Позивачем (що підтверджується Інформаційною довідкою ГУ ДПС у Запорізькій області №5546410/08-01-13-04 від 02.10.2020 року), останній не може вказувати, що дії відповідачів по укладенню господарського договору завдали йому збитків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що не підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати за позовом покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне судове рішення складено « 04» червня 2021р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.