Ухвала

від 13.12.2021 по справі 128/1061/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1061/21

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючої судді Ганкіної І.А.

при секретарі Жигаровій Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА - ФАРМЕКСІМ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів на 1 (один) рік з моменту з дня ухвалення судового рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала вищевказана цивільна справа.

24.11.2021 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Сніцаренко А.А. звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, виходячи із наступного. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року у справі № 128/1061/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ грошові кошти в сумі 142777,90 грн., а також судовий збір в розмірі 5675,00 грн.

Після звільнення, яке відповідач вважала незаконним, вона без зволікань звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не може вважатися недобросовісними діями з її сторони. Після набрання законної сили постановою апеляційного суду про задоволення позовних вимог у справі № 128/187/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення в зв`язку зі скороченням чисельності працівників, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (до речі, у цій постанові зазначалось, що на загальних підставах вона не підлягає оскарженню), ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ самостійно та добровільно, не в рамках примусового виконання рішення суду, сплатило ОСОБА_1 на підставі рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2019 року по 29 вересня 2020 року в сумі 142777,90 грн. Розцінюючи це як згоду з власною помилкою щодо незаконного звільнення, ОСОБА_1 використала отримані кошти як засіб до існування. Наразі судом ухвалено постанову про стягнення з неї відповідних коштів, а також й судового збору, сплаченого Позивачем, що разом становить близько 150000,00 грн.

Однак, починаючи з 24 лютого 2021 року відповідач ніде не працює, підприємницьку діяльність не здійснює, доходи не отримує тощо. За останній календарний рік сума фактично отриманого відповідачем доходу склала (за вирахуванням ПДФО та військового збору) 56 410,24 грн., які були отримані ще до 24 лютого 2021 року. При цьому, на утриманні в сім`ї відповідача є двоє малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 тощо. З урахуванням наведеного, судом прийнято постанову про стягнення з Відповідача коштів в сумі близько 150000,00 грн., шо майже в 3 рази перевищує фактично отриманий Відповідачем дохід за минулий рік, стягнення таких коштів не являється наслідком невиконання Відповідачем договірних зобов`язань або недобросовісної поведінки Відповідача, останні 9 місяців Відповідач не працює та дохід взагалі не отримує, однак сім`я зобов`язана утримувати двох дітей, що на думку Відповідача є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

29.11.2021 року від представника позивача адвоката Кравченка Р.М. надійшли письмові пояснення з приводу вищевказаної заяви, за якими сторона позивача просить відмовити у задоволені виходячи із наступного. На виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 29.09.2020 по справі №128/187/20 Позивач 08 жовтня 2020 року сплатив Відповідачу грошову суму в розмірі 142777,90 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот сімдесят сім гривень 90 копійок) з утриманням податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Разом з тим, вважаючи вищевказане рішення незаконним, позивач подав касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду і 16 грудня 2020 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийняв постанову у справі №128/187/20, якою скасував постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року по справі №128/187/20, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Таким чином, вже через два місяці, що є невеликим строком, рішення суду, на підставі якого було виплачено відповідачу грошові кошти, було скасовано, а тому в силу ч. 1 ст. 1212 ЦК України отримані Відповідачем грошові кошти були такими, що отриманні без достатньої правової підстави та, відповідно, підлягають поверненню. Отже, відповідач знаючи про те, що отримані від позивача грошові кошти в розмірі 142 777,90 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот сімдесят сім гривень 90 копійок) підлягають поверненню, були відповідачем витрачені умисно, що свідчить про недобросовісність відповідача та навмисне уникнення від добровільного повернення грошових коштів. Більш того, позивач вважає, що кошти у розмірі 142 777,90 гривень малоймовірно, що можна витратити на сімейні потреби в продовж двох місяців, а тому можна з впевненістю сказати, що отримані кошти Відповідач витрачала й після того як дізналася, що рішення на підставі якого вона отримали кошти від позивача є скасованим. А тому, якщо б відповідач була порядною людиною, вона б самостійно та добровільно повернула отримані грошові кошти, а не витрачала їх з метою ухилення від їх повернення. Таким чином, відповідачка розпоряджалася чужими грошовими коштами, які їй не належать. Враховуючи зазначене, той факт, що грошові кошти у відповідача відсутні у зв`язку з їх витраченням не є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а навпаки є фактом, який свідчить про недобросовісні дії відповідача та порушення прав і законних інтересів позивача. Однак, вказані обставини не є підставою для відстрочення виконання рішення з наступних підстав: Те що, відповідачка на даний момент ніде не працює не є поважною причиною для відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачка може не працювати у зв`язку з тим, що в неї достатній матеріальний стан щоб утримувати дітей. А тому небажання відповідачки працювати ніяким чином не може бути відображено на правах та інтересах позивача. Більше того відповідачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність через адвокатське об`єднання БЕРАТЕР . ОСОБА_2 є батьком дітей відповідачки, що підтверджується доданими до заяви свідоцтвами про народження дітей. А тому не тільки відповідачка зобов`язана утримувати дітей, а й їх батько. Таким чином матеріальний стан відповідачки не може створювати перешкоди для виконання рішення суду та не може бути підставою для відстрочення його виконання.

В судове засідання учасники судового провадження не з`явилися.

Представник заявника адвокат Сніцаренко А.А. в заяві зазначив, що вимоги заяви підтримує та просить їх задовільнити.

Представник ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ адвокат Кравченко Р.М. згідно поданої заяви в задоволенні клопотання просить відмовити, поданні письмові пояснення підтримує.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заяв, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2021 року у справі № 128/1061/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ грошові кошти в сумі 142777,90 грн., а також судовий збір в розмірі 5675,00 грн.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України , суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні "Іванов проти України", право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

За приписами ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08.

Обставини, на які покликається заявник як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, суд не вважає такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України , пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. На даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Із врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вимоги заяви є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ЗУ Про виконавче провадження , Конституцією України , ст.ст. 18 , 261 , 353-354 , 435 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА - ФАРМЕКСІМ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів на 1 (один) рік з моменту з дня ухвалення судового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.А. Ганкіна