Постанова

від 11.01.2022 по справі 128/1061/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1061/21

Провадження № 22-ц/801/175/2022

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 рокуСправа № 128/1061/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року про відмову в розстроченні виконання судового рішення, постановлену суддею Ганкіною І.А. в м. Вінниці, дата складення повного тексту ухвали невідома, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА - ФАРМЕКСІМ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів ,

встановив :

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в цивільній справі №128/1061/21 за позовом ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено апеляційну скаргу ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ , рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.09.2021 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ грошові кошти в сумі 142 777,90 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5 675 грн.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою, в якій просила відстрочити виконання вказаної постанови на один рік з дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким її заяву задовольнити.

В скарзі зазначає, що в межах даної справи позивач скористався неналежним способом захисту, а саме звернувся з кондикційним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України, тоді як мав звернутися з заявою про поворот виконання рішення; з моменту фактичної виплати позивачем у даній справі коштів до моменту прийняття рішення про їх повернення минуло тринадцять місяців і ці кошти були потрачені нею як засіб до існування, оскільки більшу частину вказаного періоду вона не працювала та доходи не отримувала; нею було надано докази на підтвердження того, що її матеріальний стан наразі не дає змоги виконати рішення суду про стягнення коштів, оскільки вона не працює, дохід не отримує та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей; судом безпідставно застосовано роз`яснення пленуму ВСУ, викладені у постанові від 26.12.2003 №14 та ВС у справі №2-54/08.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність заявником наявності жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст.435 ЦПК України пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. Судом також зазначено, що на даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_1 у 2020 році зверталася до суду із позовом до ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.07.2020 в цивільній справі №128/187/20 у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.13-26).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29.09.2020 в цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.07.2020 скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто з ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 по 29.09.2019 в розмірі 177 363,84 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (а.с.27-39).

08.10.2020 на виконання вказаної постанови ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ перерахувало ОСОБА_1 142 777,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2657 (а.с.54).

Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 касаційну скаргу ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ задоволено, постанову Вінницького апеляційного суду від 29.09.2020 скасовано, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.07.2020 залишено в силі (а.с.42-52).

У квітні 2021 ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів (а.с.1-4).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02.09.2021 в цивільній справі № 128/1061/21 у задоволенні позову ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ було відмовлено (а.с.97-101).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04.11.2021 рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.09.2021 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ грошові кошти в сумі 142 777,90 грн, а також судовий збір в розмірі 5 675,00 грн (а.с.124-127).

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання згаданої вище постанови Вінницького апеляційного суду від 04.11.2021 в цивільній справі №128/1061/21 у відповідності до ст.435 ЦПК України (а.с.139-141).

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що після звільнення, яке вона вважала незаконним, вона без зволікань звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не може вважатися недобросовісними діями з її сторони. Після набрання законної сили постановою апеляційного суду у справі № 128/187/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ самостійно та добровільно, не в рамках примусового виконання рішення суду, сплатило їй на підставі рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 142 777,90 грн. Розцінюючи це як згоду з власною помилкою щодо незаконного звільнення, вона використала отримані кошти як засіб до існування. За рішенням суду з неї стягнуто близько 150 000 грн, однак, починаючи з 24.02.2021 вона ніде не працює, підприємницьку діяльність не здійснює, доходи не отримує. За останній календарний рік сума фактично отриманого доходу склала 56 410,24 грн, які були отримані ще до 24.02.2021. На утриманні в її сім`ї є двоє малолітніх дітей. Розмір стягнутих з неї коштів майже втричі перевищує фактично отриманий нею дохід за минулий рік, стягнення таких коштів не являється наслідком невиконання нею договірних зобов`язань або її недобросовісної поведінки.

Відповідно до статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статті 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду саме заявник зобов`язаний довести наявність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що в своїй заяві ОСОБА_1 не зазначила обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а надані нею докази не підтверджують існування таких обставин.

До заяви про відстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 додала копії двох свідоцтв про народження дітей (а.с.142-143).

Відповідно до вказаних свідоцтв батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Заявниця не заперечувала факту наявності в неї законного чоловіка, який теж приймає участь в утриманні дітей.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік заявниці є адвокатом, що свідчить про можливість отримання ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення проблемних питань від останнього.

У заяві ОСОБА_1 стверджує про те, що отриманні нею від ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ за рішенням суду кошти вона використала як засіб до існування.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що кошти за рішенням суду, який стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 отримала на банківську картку.

На запитання суду, чи є докази на підтвердження здійснення витрат (списання) цих коштів з рахунку представник заявниці пояснив, що не має.

Колегія суддів звертає увагу, що з моменту виплати ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ ОСОБА_1 коштів на виконання вимог постанови Вінницького апеляційного суду від 29.09.2020 в цивільній справі №128/187/20 (08.10.2020) до моменту скасування Верховним Судом вказаної постанови (16.12.2020) минуло менше трьох місяців.

При цьому, слід зазначити, що 26.11.2020 представником ОСОБА_1 було подано відзив на касаційну скаргу, тобто ОСОБА_1 було відомо про відкриття касаційного провадження, і вона могла та повинна була передбачати негативні наслідки для неї, які могли настати за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

Тому безпідставною є позиція апелянта з приводу того, що з моменту фактичної виплати їй коштів (08.10.2020) до моменту прийняття судом рішення про їх повернення (04.11.2021) минуло тринадцять місяців і вона витратила ці кошти, оскільки ще з грудня 2020 року ОСОБА_1 було відомо про скасування рішення суду, на підставі якого їй було здійснено виплату коштів, і в даному випадку не можна говорити про добросовісність її дій.

Та обставина, що сума заборгованості фактично втричі перевищує дохід ОСОБА_1 за минулий рік, про яку зазначає заявниця, навпаки підтверджує наявність в неї доходу, тому не можна казати, що ця обставина істотно ускладнює виконання рішення суду.

ОСОБА_1 до заяви додала Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 4 кварталу 2020 року по 4 квартал 2021 року, відповідно до яких загальна сума доходу (за мінусом утриманого податку) за вказаний період становила 56 410,24 грн. Однак, ОСОБА_1 не довела відсутність в неї грошових заощаджень від отриманих доходів за періоди, які передували періоду, зазначеному в довідці.

Доводи апеляційної скарги з приводу безпідставного застосування постанови пленуму ВСУ та зміни редакції норми права, якою керувався суд (з ст. 373 на 435 ЦПК України) відхиляються апеляційним судом, оскільки, по-перше, суд керувався ст. 435 ЦПК України, по-друге, роз`яснення чинної постанови Пленуму ВСУ застосовувалися судом в частині роз`яснень щодо можливості задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду у виняткових випадках.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення судом норм процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повний текст постанови складено 13 січня 2022 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко