Постанова

від 02.12.2021 по справі 540/2346/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/2346/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

29.07.2021 року;

Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

За участю: секретаря - Агаєвої К.А.

представника апелянта - Ільченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення №117 від 25.03.2021 року, прийняте 9 сесією Лазурненської селищної ради 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 та для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року;

зобов`язати Лазурненську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що у березні 2021 року позивач подав до Лазурненської селищної ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташованої за межами смт. Лазурне, Скадовського району Херсонської області, та детально позначеної в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням. За результатом розгляду вказаного клопотання Лазурненська селищна рада прийняла рішення від 25.03.2021 року №117, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для ведення індивідуального садівництва.

Позивач вказує, окрім посилань на положення на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, інших причин, які заважали відповідачу видати вищевказаний дозвіл, у спірному рішенні не зазначено. В рішенні не зазначено, з яких мотивів селищна рада виходила при прийнятті свого рішення. Оскільки висновок відповідача про відмову у видачі вказаного дозволу є неправомірним та необґрунтованим, відповідачем при прийнятті рішення не було встановлено у достатньому обсязі всіх обставин та досліджено всіх доказів, які б давали підстави для його прийняття, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії в судовому порядку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення № 117 від 25.03.2021 року, прийняте 9 сесією Лазурненської селищної ради 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 та для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.

Зобов`язав Лазурненську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.

Проаналізувавши положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та земельного законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що питання стосовно безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень. Положеннями статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок у власність і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень вказаної статті ЗК України.

З огляду на те, що в оскаржуваному рішенні не наведена жодна із вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, змістом рішення не обґрунтовано наявність обставин, що стали підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування та наявність підстав для зобов`язання селищної ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для індивідуального будівництва, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням.

В апеляційній скарзі Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням земельного законодавства і помилково не враховано, що невідповідність графічних матеріалів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів є прямою умовою, за якою особі має бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Посилаючись на дискреційність повноважень з вирішення поставлених перед селищною радою питань, а також не доведеність позивачем правомірності вимог до відповідача стосовно одержання за клопотанням бажаної земельної ділянки, апелянт вказує на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 06.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Лазурненської селищної ради з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне, Скадовського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання.

До клопотання було додано:

1) копію паспорта громадянина України;

2) копію ідентифікаційного номера;.

3) копію довідки учасника АТО від 25.07.2018 року;

4) копія посвідчення учасника бойових дій;

5) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування.

Розглянувши клопотання позивача, враховуючи відповідність категорії земельних ділянок діючій містобудівній документації населеного пункту, відповідно до ст.ст. 12, 19, 83, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії селищної ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин від 09.03.2021 року (протокол №5), від 23.03.2021 року (протокол №6), керуючись ст.ст. 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області прийнято рішення від 25.03.2021 року №117, яким відмовлено, у тому числі ОСОБА_1 в дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва за межами смт. Лазурне Скадовського району, Херсонської області (відповідно до наданих графічних матеріалів), орієнтовного площею 0,1034 га, на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, з посиланням на викопіювання з Генерального плану (смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області), в суді першої інстанції пояснив, що на момент розгляду клопотання позивача селищна рада не являється розпорядником бажаної земельної ділянки, під час прийняття рішення Лазурненською селищною радою бралась за основу актуальна інформація, яка міститься в базі державного земельного кадастру.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із ч. 1ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

За правилами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналіз наведених правових норм показав, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатом розгляду яких уповноважені органи приймають одне з відповідних рішень.

При цьому, земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

У цій же нормі наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом та підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.

Під час вирішення спору по суті, судом першої інстанції вірно враховано, що за визначенням, наведеним у ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Приймаючи рішення, відповідний орган повинен навести усі підстави його прийняття. Не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним рішення суб`єкта владних повноважень, якщо належних мотивів та підстав його прийняття не наведено.

Виходячи з обставин справи, апеляційний суд враховує, що позивачем виконано вимоги ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України та подано на розгляд селищній раді клопотання про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою разом із графічними матеріалами, із зазначенням розміру бажаної земельної ділянки та місця її розташування.

Натомість, відповідачем не виконано вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та не наведено у рішенні підстави, за яких позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, вичерпний перелік яких закріплений земельним законодавством, не обґрунтовано це рішення відповідними доказами, за яким можливо встановити правомірність його прийняття, у тому числі стосовно не належності земельної ділянки до земельних ділянок комунальної власності.

Крім того, як свідчить зміст рішення, позивачу відмовлено в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, що не відповідає суті поставленого перед селищною радою питання.

Враховуючи викладене, оскільки за змістом оспорюваного рішення не можливо встановити підстави його прийняття та мотиви відмови у задоволенні клопотання, підтвердження їх належними доказами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що це рішення суб`єкта владних повноважень критерію обґрунтованості та правомірності відповідати не може.

Разом з цим, виходячи з обставин, що склались у цій справі, колегія суддів вважає, що належним та ефективним захистом порушених прав та інтересів позивача є висновок суду про зобов`язання відповідача повторно вирішити в установленому порядку подане клопотання позивача.

Також, під час апеляційного розгляду позивачем подано клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із правничою допомогою у розмірі 2500 грн.

На підтвердження правомірності вказаних вимог апеляційному суду представлено Договір про надання правничої допомоги від 01.07.2021 року №01/07/2021, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Мельничуком Д.М., предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, у тому числі в П`ятому апеляційному адміністративному суді, складання заяв, відзивів та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта.

У п.п. 1, 2, 4 Договору сторонами узгоджено, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Якщо не встановлено інше додатковою угодою до договору, гонорар Адвоката складається з розрахунку часу, витраченого на виконання даного договору, враховуючи вартість однієї години - 2000 грн.

Підставою для сплати гонорару є відповідний рахунок (довідка-рахунок).

Фактичне надання послуг правничої допомоги адвоката під час апеляційного провадження підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на апеляційну скаргу, Довідкою-рахунком та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26.10.2021 року.

Перевіривши подані матеріали, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Слід враховувати, що згідно із ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 2, 5, 6, 9 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ст. 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Апеляційний суд враховує, що на момент звернення до суду між позивачем та адвокатом визначений порядок розрахунку витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 2000 грн. за одну годину робіт (надання послуг).

Виходячи з представлених до ухвалення судового рішення матеріалів, гонорар узгоджений між адвокатом та позивачем у Договорі та відповідає витраченому адвокатом часу на надання послуг.

Перевіривши обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд враховує, що ці послуги пов`язані із складенням адвокатом заяв процесуального та правового характеру, тобто відповідно до положень ст.ст. 1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Одержання правової (правничої) допомоги у зв`язку із розглядом адміністративної справи в суді апеляційної інстанції є підтвердженим, а обсяг наданих адвокатом послуг відповідає доказам, наявним в матеріалах справи та відповідає заявленому до відшкодування розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що основні позовні вимоги є фактично задоволеними, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав застосування положень ч. 1 ст. 139 КАС України та здійснити розподіл понесених позивачем в суді апеляційної інстанції витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з цим, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в частині зобов`язання Лазурненської селищної ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Лазурненську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Лазурненської селищної ради (код ЄДРПОУ 04526457, вул. Жовтнева, 57, смт. Лазурне, Скадовський район, Херсонська область, 75722) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2021 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Т.М. Танасогло