справа № 754/9412/20
головуючий у суді І інстанції Бабко В.В.
провадження № 22-ц/824/3466/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішня торгівля та переробка на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року
у справі за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутреал про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, -
в с т а н о в и в :
У липні 2020 року ТОВ Фрутреал звернулося до Деснянського районного суду міста Києва із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь від 30 квітня 2020 року про стягнення з ТОВ Зовнішня торгівля та переробка на користь ТОВ Фрутреал 9 242 доларів США безпідставного збагачення та державного мита у розмірі 945,23 білоруських рублів, що еквівалентно 338,01 доларів США по курсу на день ухвалення судового рішення.
Клопотання мотивоване тим, що Економічним судом Вітебської області Республіки Білорусь розглядалася справа № 28-6/2019 за позовом ТОВ Фрутреал (Республіка Білорусь) до ТОВ Зовнішня торгівля та переробка (Україна) про стягнення безпідставного збагачення та державного мита. 30 квітня 2020 року Економічним судом Вітебської області Республіки Білорусь ухвалене рішення, після набрання законної сили яким 25 травня 2020 року виданий судовий наказ. Станом на теперішній час указане рішення відповідачем ТОВ Зовнішня торгівля та переробка не виконане.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року клопотання ТОВ Фрутреал задоволено.
Надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь від 30 квітня 2020 року у справі № 28 6/2019 про стягнення з ТОВ Зовнішня торгівля та переробка на користь ТОВ Фрутреал 9 242 доларів США безпідставного збагачення, що за курсом 1 долар США=28,06 Українська гривня Національного Банку України на день постановлення ухвали, становить 259 330 грн 52 коп., та державного мита у розмірі 945,23 Білоруських рублів, що еквівалентно 338,01 доларів США по курсу на день ухвалення судового рішення, що за курсом 1 долар США = 28,06 Українська гривня Національного Банку України на день постановлення ухвали, становить 9 484 грн 56 коп.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2020 року та 06 квітня 2020 року визначено виконаними судові доручення Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь про вручення копії позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог відповідно.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Зовнішня торгівля та переробка подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ Фрутреал .
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та не обґрунтованою.
ТОВ Зовнішня торгівля та переробка не було повідомленим про розгляд Економічним судом Вітебської області Республіки Білорусь справи № 28-6/2019 про стягнення з ТОВ Зовнішня торгівля і переробка на користь ТОВ Фрутреал 9242 доларів США безпідставного збагачення, що позбавило апелянта можливості приймати участь у судових засіданнях та користуватися наданими законом правами як стороні судового процесу.
Господарським судом міста Києва не було вжито належних заходів щодо вручення ТОВ Зовнішня торгівля і переробка повісток та інших процесуальних документів, чим порушено вимоги Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції країни та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.
Деснянський районний суд міста Києва розглянув справа № 754/9412/20 також за відсутності представника ТОВ Зовнішня торгівля та переробка , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, причини його неявки у судове засідання не з`ясував, не забезпечив можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив право на справедливий судовий розгляд.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що обмеження щодо запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19), та з цього приводу дистанційна діяльність апелянта, могли призвести до неотримання ТОВ Зовнішня торгівля та переробка вхідної кореспонденції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року вирішено звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Республіки Білорусь з питання вручення документів позивачу ТОВ Фрутреал , яке зареєстроване на території Республіки Білорусь.
Позивач ТОВ Фрутреал , повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, про що свідчить підпис представника позивача - Добріциної О.А. на підтвердженні про вручення документів, складеному Судом Полоцького району і міста Полоцька на виконання судового доручення, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 01 жовтня 2021 року у зв`язку з припиненням повноважень судді Сержанюка А.С. визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Гаращенка Д.Р. , Сушко Л.П.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2017 року ТОВ Зовнішня торгівля та переробка та ТОВ Фрутреал уклали договір купівлі-продажу № 867 (а.с. 8-14).
Пунктом 11.3 указаного договору визначено, що у випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів, вони підлягають кінцевому вирішенню в Економічному суді Вітебської області Республіки Білорусь відповідно до процесуального та матеріального права Республіки Білорусь (а.с. 12-13).
Рішенням Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь від 30 квітня 2020 року у справі № 28-6/2019 стягнуто з ТОВ Зовнішня торгівля та переробка на користь ТОВ Фрутреал 9 242 доларів США безпідставного збагачення та державного мита в розмірі 945,23 білоруських рублів, що еквівалентно 338,01 доларів США за курсом на день ухвалення судового рішення (а.с. 4-6).
Рішення набрало законної сили 25 травня 2020 року та виданий судовий наказ (а.с. 15).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2020 року визначено виконаним судове доручення Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь про вручення ТОВ Зовнішня торгівля та переробка копії позовної заяви та копії ухвали Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь від 29 листопада 2019 року про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі № 28-6/2019 за позовом ТОВ Фрутреал до ТОВ Зовнішня торгівля та переробка про стягнення 9 242 доларів США заборгованості (а.с. 17-18).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06 квітня 2020 року визначено виконаним судове доручення Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь про вручення ТОВ Зовнішня торгівля та переробка копії заяви про уточнення позовних вимог та копії ухвали Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь від 30 січня 2020 року у справі № 28-6/2019 за позовом ТОВ Фрутреал до ТОВ Зовнішня торгівля та переробка про стягнення 9 242 доларів США заборгованості (а.с. 19-20).
Статтею 81 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно з частиною 1 статті 82 Закону України Про міжнародне приватне право визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до частини 1 статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ ратифіковано Угоду про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту - Угода), підписану у місті Києві 20 березня 1992 року урядами держав-учасниці Співдружності Незалежних Держав, зокрема урядами України та Республіки Білорусь.
Ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними (стаття 1 Угоди).
Відповідно до статті 7 Угоди держави-учасниці СНД взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Статтею 8 Угоди передбачено, що виконання відбувається за клопотанням заінтересованої сторони. До клопотання додаються: належним чином завірена копія рішення, про примусове виконання якого порушене клопотання; офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо це не випливає з тексту самого рішення; докази про повідомлення іншої сторони про процес; виконавчий документ.
Отже, перелік документів, який повинен додаватися до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, передбачений Угодою, стаття 8 якої і підлягає до застосування при перевірці такого переліку документів, які додаються до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Відповідно до пункту г) статті 9 Угоди у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що інша сторона не була повідомлена про процес.
Згідно з частиною 1 статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи (пункт 2 частини 2 статті 468 ЦПК України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
Враховуючи вказані приписи у поєднанні із змістом статті 9 Угоди та з огляду на принцип рівності учасників процесу, під повідомленням про процес слід розуміти саме належне, у спосіб, передбачений законом, сповіщення судом або іншим компетентним органом, що розглядає спір, сторін про час та місце розгляду, що може свідчити про ефективне забезпечення прав на справедливий розгляд справи як позивача, так і відповідача.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами права на суд слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога змагальності процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на публічне слухання , що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 року, номер заяви 10563/83, пункти 24-33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, 16 грудня 1999 року, номер заяв 24724/94; 24888/94, пункти 83-89).
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України роз`яснено, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює даний факт, суд повинен з`ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших, поданих сторонами, доказів, а в необхідних випадках - запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким провадився розгляд справи.
Задовольняючи клопотання ТОВ Фрутреал про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, суд першої інстанції виходив з того, що належне повідомлення ТОВ Зовнішня торгівля та переробка про розгляд Економічним судом Вітебської області Республіки Білорусь справи № 28-6/2019 підтверджується ухвалами Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2020 року та 06 квітня 2020 року, якими визначені виконаними судові доручення про вручення документів у цій справі відповідачу ТОВ Зовнішня торгівля та переробка .
Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2020 року вбачається, що на адресу ТОВ Зовнішня торгівля та переробка (02232, м. Київ, пр-т. Маяковского, буд. 68, оф. 228) направлялися поштовим зв`язком ухвали щодо виконання судового доручення, однак поштові конверти (поштові повідомлення № 0103052396429, № 0103053375301) повернулися із зазначенням причин повернення: за закінченням встановлено строку зберігання (а.с. 17 зі звороту).
В ухвалі Господарського суду міста Києва від 06 квітня 2020 року зазначено, що належне повідомлення ТОВ Зовнішня торгівля та переробка підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошта (а.с. 19 зі звороту).
За правилом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
За змістом пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання може свідчити розписка.
За змістом частини 2 статті 211, частини другої статті 223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.
Указані положення кореспондуються із статтею 196 ГПК України.
Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі Лазаренко та інші проти України і від 03 жовтня 2017 року у справі Віктор Назаренко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Посилання на повернення поштових конвертів, адресованих ТОВ Зовнішня торгівля та переробка , із відміткою за закінченням встановлено строку зберігання не можуть вважатися належним повідомленням відповідача про дату, час і місце розгляду справи, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України, якою передбачено, що судові повістки, адресовані юридичним особам, вручаються їм під розписку відповідної службової особи.
Відомості про повернення до суду повісток про виклик відповідача з вказівкою причини повернення за закінченням встановлено строку зберігання не свідчить про здійснення належного повідомлення відповідача ТОВ Зовнішня торгівля та переробка про дату та час судового розгляду справи.
Приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повісток про виклик до суду без зазначення конкретної причини повернення є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки таке повернення повістки про виклик до суду не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її відсутність за адресою, повідомленою суду.
Схожого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та Верховний Суд в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №130/3251/13 (провадження № 61-42434св18).
Деснянський районний суд міста Києва не врахував, що додані до клопотання документи не можуть вважатися доказами належного повідомлення ТОВ Зовнішня торгівля та переробка про дату та час судового розгляду справи Економічним судом Вітебської області Республіки Білорусь.
За таких обставин суд першої інстанції у повному обсязі не встановив обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив докази, подані сторонами, та не надав їм належної оцінки, внаслідок чого ухвалив судове рішення без дотримання норм матеріального і процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав задоволення клопотання ТОВ Фрутреал про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду.
Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішня торгівля та переробка задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутреал про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічного суду Вітебської області Республіки Білорусь від 30 квітня 2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Зовнішня торгівля та переробка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутреал 9 242 доларів США безпідставного збагачення та державного мита у розмірі 945,23 білоруських рублів, - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 13 грудня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Д.Р. Гаращенко
Л.П. Сушко
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2021 |
Оприлюднено | 14.12.2021 |
Номер документу | 101840928 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Мостова Галина Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні