Рішення

від 09.12.2021 по справі 369/9540/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9540/16-ц

Провадження № 2/369/537/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 м. Київ

09 листопада 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., за участю секретаря Ільченка В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування з незаконного володіння на користь держави земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року прокурор звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця , в якому просив суд: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області у постійне користування Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця земельну ділянку площею 0,4751 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025, розташовану в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 було задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця земельних ділянок загальною площею 357 260 кв.м, зокрема:

визнано недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за № 2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця ;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща- Водиця ;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 85 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4751 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства ;

визнано недійсним та скасовано рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10.09.2010 №№ 36 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4751 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства ;

визнано недійсним та скасовано запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ № 374290 на право власності на земельну ділянку площею 0,4751 га, яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, виданий ОСОБА_2 ;

витребувано з незаконного володіння відповідача на користь Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця земельну ділянку площею 0,4751 га, яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

У цій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 було ухвалами ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2013 та від 13.11.2013 залишено без змін.

Прокурор зазначив, що суд визнав, що юридичний статус землекористувача ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща- Водиця - державне підприємство, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003658, виданий ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща- Водиця 11.11.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що свідчить про належність наданої ділянки до земель державної власності, оскільки згідно з п. а ст. 17 ЗК України право розпорядження землями державної власності належить виключно до повноважень місцевих державних адміністрацій, вказаний державний акт не визнаний недійсним і не скасовано.

Прокурор вважав, що преюдиціальним для цієї справи є той факт, що суди у згаданих судових рішеннях встановили, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно.

Прокурор посилався на те, що до 2013 року земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту розпоряджались районні державні адміністрації, а з 2013 року - територіальні органи земельних ресурсів, у даному випадку - Головне управління Держгеокадастру в Київській області.

Прокурор зазначив, що 03.11.2015 було встановлено, що спірна земельна ділянка на даний час належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 5224, посвідченого 17.11.2012 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. Вказане, на думку прокурора, унеможливлює виконання судового рішення в частині витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 .

Викладені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 21.10.2016 було відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 22.12.2016 було накладено арешт та заборону на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025, що розташована в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 09.02.2018 було призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

14.12.2020 від третьої особи ОСОБА_3 надійшли пояснення, в яких він вказав, що витребування спірної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном відповідача, наголошував на намаганні прокурора виправити допущені у минулому органами державної влади помилку , намаганні перекласти відповідальність за протиправність дій посадових осіб на відповідача, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

29.01.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вона заперечувала проти позову з тих же підстав, що і ОСОБА_3 , також нею було заявлено про позовну давність, зазначено, що держава втратила право власності на спірну земельну ділянку та не має права на її витребування. Крім того, відповідач повідомила, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 та ухвалою Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 320/1419/19 було визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, виданий 11.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549, тому у ДП НДВА Пуща-Водиця відсутні будь-які правові підстави стверджувати наявність права власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 16.02.2021 було підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також з`явився, в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені, причини своєї неявки та позицію щодо позову суду не повідомили.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З огляду на предмет та підстави позову, а також характер спірних правовідносин суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та судову практику.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права. 2) визнання правочину недійсним. 3) припинення дії, яка порушує право. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення. 5) примусове виконання обов`язку в натурі. 6) зміна правовідношення. 7) припинення правовідношення. 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Вказана правова позиція була підтверджена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у п. 11 Постанови Пленуму Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

ВС у постанові від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням предмету та підстав позову, характеру спірних правовідносин та проаналізованих правових норм та судової практики, судом з наданих йому доказів встановлено наступне.

11.11.2002 було видано ДП Науково-дослідний виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549, на земельну ділянку площею 1 448,5994 га, надану у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У вересні 2010 року на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 36 40 сесії 5 скликання від 10.09.2010 було видано ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ № 374290 на право власності на земельну ділянку площею 0,4751 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0025, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка.

У жовтні 2010 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2827 від 01.10.2010 було видано ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ № 375087 на право власності на земельну ділянку площею 0,4751 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0025, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 було задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця земельних ділянок загальною площею 357 260 кв.м, зокрема:

визнано недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за № 2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця ;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща- Водиця ;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 85 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4751 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства ;

визнано недійсним та скасовано рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10.09.2010 №№ 36 Про затвердження проекту землеустрою щодо від ведення земельної ділянки площею 0,4751 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства ;

визнано недійсним та скасовано запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ № 374290 на право власності на земельну ділянку площею 0,4751 га, яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, виданий ОСОБА_2 ;

витребувано з незаконного володіння відповідача на користь Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця земельну ділянку площею 0,4751 га, яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

У цій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 було ухвалами ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2013 та від 13.11.2013 залишено без змін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 та ухвалою Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 320/1419/19 було визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, виданий 11.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.11.2015, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.09.2016, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 303862 вбачається, що земельна ділянка площею 0,4751 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0025, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві власності ОСОБА_1 .

Як було повідомлено прокурором суду у заяві за вх. № 21842 від 20.05.2021, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025 була розділена на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5164 та 3222486200:03:009:5165.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:5164, площею 0,2376 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 29.11.2017 на праві власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14.12.2016 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. за реєстровим № 611, витягу з ДЗК від 17.1172017, заяв, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. за реєстровими № 649 від 06.09.2017 та № 1150 від 28.11.2017. Крім того, 18.01.2017 зареєстровано іпотеку та заборону на вказану земельну ділянку на підставі договору іпотеки, посвідченого 18.01.2017 приватним нотаріусом КМНО Немм О.В. за реєстровим № 63.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:5165, площею 0,2375 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 29.11.2017 на праві власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14.12.2016 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. за реєстровим № 611, витягу з ДЗК від 17.1172017, заяв, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. за реєстровими № 649 від 06.09.2017 та № 1150 від 28.11.2017. Крім того, 18.01.2017 зареєстровано іпотеку та заборону на вказану земельну ділянку на підставі договору іпотеки, посвідченого 18.01.2017 приватним нотаріусом КМНО Немм О.В. за реєстровим № 63.

З урахуванням встановлених судом обставин у справі та проаналізованих правових норм суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2017 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з клопотанням про заміну відповідача ОСОБА_1 належним відповідачем ОСОБА_4 і просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області у постійне користування Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця земельну ділянку площею 0,4751 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025, розташовану в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В судовому засіданні 09 листопада 2021 року прокурор відмовився від клопотання від 24 січня 2017 року про залучення ОСОБА_4 відповідачем, тому суд дане клопотання залишив без розгляду.

Натомість, прокурор в судовому засіданні 09 листопада 2021 року підтримав заяву від 20 травня 2021 року про залучення співвідповідача ОСОБА_4 і сформулював вимоги до ОСОБА_4 .. Однак, суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора, оскільки воно подане після закінчення підготовчого провадження у справі на стадії судового розгляду по суті спору.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка розділена на 2 земельні ділянки і ці новоутворені земельні ділянки належать не відповідачу ОСОБА_1 , а іншій особі, яку прокурор не попросив суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача та не змінив предмет позову до закінчення підготовчого провадження в порядку ст. 51 ЦПК України, тому ОСОБА_1 наразі не є належним відповідачем, що є підставою для відмови у позові.

Більш того, Державне підприємство Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця , в інтересах якого звернувся до суду прокурор, не має прав на спірну земельну ділянку, оскільки, як вже було зазначено, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 та ухвалою Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 320/1419/19, було визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, виданий 11.11.2002 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549, на який прокурор посилається в обґрунтування наявності прав у ДП Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця на спірну земельну ділянку.

А отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову по суті, питання про застосування до вимог прокурора позовної давності не вирішується.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, так як у задоволенні позову відмовлено, суд залишає судові витрати прокурора за ним.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

З урахуванням викладеного, у відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування з незаконного володіння на користь держави земельної ділянки, відмовити.

Інформація про Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, адреса місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67.

Інформація про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Серпова, 3/14.

Інформація про Державне підприємство Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща Водиця , код ЄДРПОУ 00849296, адреса місцезнаходження: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Л.М. Ковальчук