Постанова

від 06.12.2022 по справі 369/9540/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 369/9540/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ковальчук Л.М.

Номер провадження: 22-ц/824/6077/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування з незаконного володіння на користь держави земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року в Києво-Святошинський районний суд Київської області звернувся Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» (далі - ДП «НДВА «Пуща-Водиця»), до ОСОБА_1 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування з незаконного володіння на користь держави земельної ділянки, в якому просив суд: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області у постійне користування Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» земельну ділянку площею 0,4751 га. з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025, розташовану в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2013 року було задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» земельних ділянок загальною площею 357 260 кв.м., зокрема:

визнано недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07 липня 2010 року за № 2 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року за № 4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща- Водиця»;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року за № 85 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4751 га. у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства»;

визнано недійсним та скасовано рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10 вересня 2010 року № 36 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4751 га. у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства»;

визнано недійсним та скасовано запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ № 374290 на право власності на земельну ділянку площею 0,4751 га., яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, виданий ОСОБА_2 ;

витребувано з незаконного володіння відповідача на користь Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 0,4751 га., яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

У цій частині, рішення Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2013 року, ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року та від 13 листопада 2013 року залишено без змін.

Як зазначив прокурор в позовній заяві, суд визнав, що юридичний статус землекористувача ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща- Водиця» - державне підприємство, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003658, виданий ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща- Водиця» 11 листопада 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що свідчить про належність наданої ділянки до земель державної власності.

В позовній заяві, прокурор звертав увагу суду на положення п. «а» ст. 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в якому визначено, що право розпорядження землями державної власності належить виключно до повноважень місцевих державних адміністрацій. Також зазначив, що вказаний державний акт не визнаний недійсним і не скасовано.

Прокурор вважає, що преюдиціальним для цієї справи є те, що суди у вище вказаних судових рішеннях встановили факт того, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно.

Також, прокурор посилався на те, що до 2013 року земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту розпоряджались районні державні адміністрації, а з 2013 року - територіальні органи земельних ресурсів, у даному випадку - Головне управління Держгеокадастру в Київській області.

Разом з тим, як зазначив прокурор, 03 листопада 2015 року було встановлено належність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 5224, посвідченого 17 листопада 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. Вказане, на думку прокурора, унеможливлює виконання судового рішення в частині витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 .

Тому, вказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом. Посилаючись на вищевказане, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року у задоволенні позову Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування з незаконного володіння на користь держави земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Київської обласної прокуратури оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що матеріали справи містять достатні, беззаперечні та неспростовні докази вибуття з власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області спірної земельної ділянки з порушенням вимог законодавства та поза волею останнього, тому, прокурор вважає, що існують всі правові підстави для її витребування з незаконного володіння у останнього набувача на користь держави, на підставі вимог ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Апелянт вказав, що у даній справі втручання органів прокуратури у мирне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою не призводить до порушення ст. І Першого протоколу до Конвенції.

На думку апелянта відповідачі під час придбання земельних ділянок у приватну власність в силу вільного доступу до Публічної кадастрової карти, Єдиного державного реєстру судових рішень, Інтернет-порталу «Судова влада України» знали або могли знати, що відносно земельних ділянок наявний судовий спір, що залишається не вирішеним, та щодо можливого порушення вимог земельного законодавства під час оформлення правовстановчих документів на землю.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Великоречанін П.О. проти її доводів заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року без змін, так як вважає його законним та обґрунтованим.

Вказав, що витребування спірної земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном відповідача, наголошував на намаганні прокурора виправити допущені у минулому органами державної влади помилки при оформленні земельної ділянки, шляхом перекладання відповідальності за протиправність дій посадових осіб на ОСОБА_1 .

Також, наголосив на тому, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003658, виданий 11 листопада 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003662, виданий 15 листопада 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 550, тому, у ДП «НДВА «Пуща-Водиця» відсутні будь-які правові підстави стверджувати наявність права власності на спірну земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку (ст. 55 Конституції України).

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно із ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У постанові Великої Палати Верховного Суду, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 вказано, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Також, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11 листопада 2002 року ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549, на земельну ділянку площею 1 448,5994 га., надану у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1 а.с. 21-22).

На підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 36 від 10 вересня 2010 року 40 сесії 5 скликання, ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЛ № 374290 на право власності на земельну ділянку, площею 0,4751 га., кадастровий номер 3222486200:03:009:0025, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка (том 1 а.с. 23).

Також, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2827 від 01 жовтня 2010 року, видано ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ № 375087 на право власності на земельну ділянку площею 0,4751 га., кадастровий номер 3222486200:03:009:0025, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка (том 1 а.с. 26).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2013 року у справі № 22-ц-5446/12 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» до Софіївсько-Борщагівської сільської ради про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» земельних ділянок, загальною площею 357 260 кв.м., зокрема:

визнано недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07 липня 2010 року за № 2 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року за № 4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща- Водиця»;

визнано недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 серпня 2010 року за № 85 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4751 га. у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства»;

визнано недійсним та скасовано рішення 40 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 10 вересня 2010 року № 36 «Про затвердження проекту землеустрою щодо від ведення земельної ділянки площею 0,4751 га.. у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства»;

визнано недійсним та скасовано запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯЛ № 374290 на право власності на земельну ділянку, площею 0,4751 га., яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, виданий ОСОБА_5 ;

витребувано з незаконного володіння відповідача на користь Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 0,4751 га., яка розташована в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером № 3222486200:03:009:0025, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

У цій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2013 року ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року та від 13 листопада 2013 року залишено без змін.

Судом також встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, які набрали законної сили, у справі № 320/1419/19 було визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658, виданий 11 листопада 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549 ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (том 4 а.с. 65-103).

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 листопада 2015 року, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23 червня 2016 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 303862, земельна ділянка площею 0,4751 га., кадастровий номер 3222486200:03:009:0025, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві власності ОСОБА_1 .

Як повідомлено прокурором суду першої інстанції у заяві за вх. № 21842 від 20 травня 2021 року, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025 була розділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5164 та 3222486200:03:009:5165 (том 4 а.с. 115-128).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 квітня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:5164, площею 0,2376 га., цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 29 листопада 2017 року, на праві власності за ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14 грудня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. за реєстровим номером 611,. Крім того, 18 січня 2017 року зареєстровано договір іпотеки № 63, та заборону на вказану земельну ділянку на підставі договору іпотеки, посвідченого 18 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. за реєстровим номером 64 (том 4 а.с. 119-121).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 квітня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:5165, площею 0,2375 га., цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 29 листопада 2017 року на праві власності за ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 14 грудня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. за реєстровим номером 611, Крім того, 18 січня 2017 року зареєстровано іпотеку та заборону на вказану земельну ділянку на підставі договору іпотеки, посвідченого 18 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. за реєстровим номером 63 (том 4 а.с. 122-125).

З огляду на те, що спірна земельна ділянка розділена на 2 земельні ділянки і ці новоутворені земельні ділянки не належать відповідачу ОСОБА_1 , а належать на праві власності іншій особі, яка не залучена до участі у справі в якості співвідповідача та позивачем не змінено предмет позову до закінчення підготовчого провадження в порядку ст. 51 ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновком Києво-Святошинського районного суду Київської області про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», в інтересах якого звернувся до суду прокурор, не має прав на спірну земельну ділянку, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, які набрали законної сили, у справі № 320/1419/19, визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003658, виданий 11 листопада 2002 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549 ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця», на який посилався позивач в обґрунтування наявності прав у ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» на спірну земельну ділянку.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову Заступнику керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща Водиця» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування з незаконного володіння на користь держави земельної ділянки, так як вони ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Києво-Святошинського районного суду Київської області та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів враховує вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так як при вирішенні вказаної цивільної справи, Києво-Святошинським районним судом Київської області правильно визначено характер спірних правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, тому, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 259, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар