Постанова

від 02.12.2021 по справі 391/797/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/797/20

провадження № 22-ц/4809/1446/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник Фермерського господарства Кривошея Л.Г. - Гольфіндер С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Куєвда Юлії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2021, суддя Мумига І.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Кривошея Л.Г. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Компаніївської державної нотаріальної контори Узлова-Айзіме Світлана Юріївна про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до фермерського господарства Кривошея Л.Г. , державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори Узлова-Айзіме Світлана Юріївна про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 2 8.05.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди, строком на 10 років, земельної ділянки, площею 16,98 га, власником якої, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії 11-КР № 007588 від 11.10.2001 року була ОСОБА_4 .

Земельна ділянка знаходиться на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований Компаніївським районним відділом КРФ ЦДЗК від 09.10.2009 року за № 040937300066.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Позивач прийняв спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 .

Під час отримання свідоцтва про право на спадщину 13.02.2020 року від приватного нотаріуса Солодової Л.А. позивач дізнався про існування договору оренди земельної ділянки укладеного ОСОБА_4 та ФГ Кривошея Л.Г. , який зареєстрований державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори Узловою - Айзіме С.Ю. від 23.03.2017 року, номер запису про інше речове право: 19633330.

Позивач зазначив, що проживав з померлою матір`ю з 2013 року постійно в м. Кропивницький і йому достеменно відомо, що мати не підписувала договір оренди земельної ділянки та нікому не надавала довіреність на право підпису і після закінчення строку дії договору оренди поновлювати його не планувала.

При ознайомленні з вказаним договором оренди, порівнявши підпис, що наявний в договорі, з іншими підписами своєї матері, які вона виконувала за життя, позивач впевнився, що підпис на договорі не схожий на підпис ОСОБА_4

03.03.2020 позивач звернувся до Компаніївського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за якою, 04.03.2020 в ЄРДР, зареєстровано кримінальне провадження за ч. 2 ст. 358 КК України.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17.11.2020 зазначено, що підписи від імені ОСОБА_4 у графі підписи сторін Орендодавець

---

в самому договорі оренди землі від 22.03.2017 виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 .

Просив суд скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 22.03.2017 року № 19633330, на підставі рішення державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори Узлової - Айзіме С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34451313 від 25.03.2017 року та зобов`язати фермерське господарство Кривошея Л.Г. повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 16,9742 га, кадастровий номер 3522885400:02:000:0506, яка знаходиться на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема, що підпис в наданій відповідачем копії розписки на підтвердження сплати коштів за договором оренди, виконаний від імені ОСОБА_1 , а не від імені орендодавця ОСОБА_4 . Оригінал розписки в матеріалах справи відсутній і судом не досліджувався, а тому копія розписки не може бути належним та допустимим доказом. Зазначено, що суд першої інстанції необґрунтовано не визнав експертний висновок при проведені судово почеркознавчої експертизи належним та допустимим доказом.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.08.2021 по справі відкрито апеляційне провадження

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31.08.2021 призначено справу до розгляду.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи знайшли своє підтвердження.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з договору оренди землі від 28.05.2009 року ОСОБА_4 передала в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 16,98 га, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Компаніївському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центра державного земельного кадастру 09.10.2009 року за № 040937300066 (а.с. 13-15).

Згідно угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.03.2017 року та акту прийому-передачі земельної ділянки до угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки в зв`язку з наміром орендодавця укласти новий договір з орендарем. (а.с. 16-17).

22.03.2017 року ОСОБА_4 уклала договір, згідно якого передала в оренду фермерському господарству Кривошея Л.Г. земельну ділянку, площею 16,9742 га строком на 25 років, про що здійснено державну реєстрацію, яка підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236741593 від 13.12.2020 року. (а.с.18-25, 33-34).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.06.2019 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 26).

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.02.2020 року (а.с. 27).

Згідно постанови від 04.03.2020 року, заступником начальника - начальника слідчого відділення Компаніївського відділення поліції Долинського відділу поліції України Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Сторчаком В.Ф. прийнято та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12020120180000040 від 04.03.2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 підробив договір оренди землі від імені його матері ОСОБА_4 , загальною площею 16,9742 га терміном на 25 років. (а.с. 28).

Постановою від 23.09.2020 року начальником сектору дізнання Компаніївського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Волошиним В.В. призначено судово-почеркознавчу експертизу. (а.с. 29-32).

Згідно висновку експерта № 3210/3211/20-27 від 31.07.2020 року підпис у досліджуваному документі, виконано рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис у графі Підписи сторін Орендодавець____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою. (а.с.173-177).

Згідно висновку експерта № 4240/4241/20-27/4925-4940/20-27 від 17.11.2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120201201800000040, в примітках питання 1 в частині того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі Підписи сторін Орендодавець _____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі тією особою від імені якої він зазначений, вирішуватися не буде так як дане порівняння проводилося при виконанні судово-почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 де згідно даного висновку: Підпис у графі Підписи сторін Орендодавець

---

в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою. (а.с. 39-101, Примітка а.с. 41).

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з розписок від 15.12.2015 року, 04.10.2016 року, 27.09.2018 року та від 01.03.2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 :

- грошові кошти в сумі 40 500 грн. за виплату орендної плати по державному акту на землю на ім`я ОСОБА_4 , за термін виплати дев`ять років до 2024 року;

- грошові кошти в сумі 63 800 грн. як виплату орендної плати, за термін виплати десять років до 2026 року включно;

- грошові кошти в сумі 35 920 грн. орендну плату за 2025 та 2026 роки.

- грошові кошти в сумі 15 000 грн. (а.с. 131-133).

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем та його представником не надано суду належних, допустимих доказів відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на укладення договору оренди земельної ділянки від 22.03.2017 року.

Підтвердженням укладення договору оренди є розписки позивача про отримання орендної плати наперед до 2026 року, в загальній сумі 155 220 грн.

Висновок експерта № 3210/3211/20-27 від 31.07.2020 року, згідно ухвали слідчого судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.08.2020 року та ухвали Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 08.09.2020 року, є недопустимим доказом у кримінальному провадженні.

Питання в частині того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі Підписи сторін Орендодавець _____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року, укладеного у с. Голубієвичі тією особою від імені якої він зазначений, згідно висновку № 4240/4241/20-27/4925-4940/20-27 від 17.11.2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120201201800000040, не вирішувалось.

В порядку цивільного судочинства позивачем та його представником клопотання в судовому засіданні про призначення судово-почеркознавчої експертизи не заявлялось.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі оцінки зібраних по справі доказам в цілому, так і кожного доказу окремо, не було встановлено порушення права позивача по справі ОСОБА_1 , як спадкоємця та ОСОБА_4 як власника земельної ділянки вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд, як на момент укладення договору оренди землі від 22.03.2017 року, так і на дату звернення позивача до суду 29.12.2020 року.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України .

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди землі від 28.05.2009 року ОСОБА_4 передала в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 16,98 га, строком на 10 років.

Договір зареєстрований у Компаніївському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центра державного земельного кадастру 09.10.2009 року за № 040937300066 (а.с. 13-15).

З копії угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.03.2017 року та копії акту прийому-передачі земельної ділянки до угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки в зв`язку з наміром орендодавця укласти новий договір з орендарем. (а.с. 16-17).

Відповідно до договору оренди землі від 22.03.2017 року ОСОБА_4 уклала договір, та передала в оренду фермерському господарству Кривошея Л.Г. земельну ділянку, площею 16,9742 га строком на 25 років. Державна реєстрація підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236741593 від 13.12.2020 року. (а.с.18-25, 33-34).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 26).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 27).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався у поліцію з заявою про те, що ОСОБА_5 підробив договір оренди землі від імені його матері ОСОБА_4 , загальною площею 16,9742 га терміном на 25 років.

Згідно постанови від 04.03.2020 року, заступником начальника - начальника слідчого відділення Компаніївського відділення поліції Долинського відділу поліції України Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Сторчаком В.Ф. прийнято та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12020120180000040 від 04.03.2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 підробив договір оренди землі від імені його матері ОСОБА_4 , загальною площею 16,9742 га терміном на 25 років. (а.с. 28).

Постановою від 23.09.2020 року начальником сектору дізнання Компаніївського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Волошиним В.В. призначено судово-почеркознавчу експертизу. (а.с. 29-32).

Згідно висновку експерта № 3210/3211/20-27 від 31.07.2020 року підпис у досліджуваному документі, виконано рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис у графі Підписи сторін Орендодавець____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою. (а.с.173-177).

Згідно висновку експерта № 4240/4241/20-27/4925-4940/20-27 від 17.11.2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120201201800000040, в примітках питання 1 в частині того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі Підписи сторін Орендодавець _____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі тією особою від імені якої він зазначений, вирішуватися не буде так як дане порівняння проводилося при виконанні судово-почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 де згідно даного висновку: Підпис у графі Підписи сторін Орендодавець

---

в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою. (а.с. 39-101, Примітка а.с. 41).

В матеріалах справи знаходяться, копії розписок від 15.12.2015 року, 04.10.2016 року, 27.09.2018 року та від 01.03.2019 року на які послається відповідач як на належні та допустимі докази на спростування доводів позивач відповідно до яких, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 :

- грошові кошти в сумі 40 500 грн. за виплату орендної плати по державному акту на землю на ім`я ОСОБА_4 , за термін виплати дев`ять років до 2024 року;

- грошові кошти в сумі 63 800 грн. як виплату орендної плати, за термін виплати десять років до 2026 року включно;

- грошові кошти в сумі 35 920 грн. орендну плату за 2025 та 2026 роки.

- грошові кошти в сумі 15 000 грн. (а.с. 131-133).

Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені докази і дійшов висновку, що зазначені копії розписок не можуть бути належними та допустимими доказами на спростування позовних вимог, оскільки зазначені розписки не підтвердженні оригіналами. Позивач по справі ставить під сумнів зазначені розписки і зазначав про відсутність оригіналів розписок

Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув увагу і не дослідив оригінали розписок.

В суді апеляційної інстанції представником відповідача оригінали розписок не були надані для огляду.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції не визнав належними та допустимими доказами висновки експерта при проведені судової- почеркознавчої експертизи виходячи з того, що висновок експерта № 3210/3211/20-27 від 31.07.2020 року, згідно ухвали слідчого судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.08.2020 року та ухвали Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 08.09.2020 року, є недопустимим доказом у кримінальному провадженні.

Питання в частині того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі Підписи сторін Орендодавець _____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року, укладеного у с. Голубієвичі тією особою від імені якої він зазначений, згідно висновку № 4240/4241/20-27/4925-4940/20-27 від 17.11.2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120201201800000040, не вирішувалось.

В порядку цивільного судочинства позивачем та його представником клопотання в судовому засіданні про призначення судово-почеркознавчої експертизи не заявлялось.

Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені обставини і дійшов висновку, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не встановив дійсні обставини по справі, не дав належну оцінку зазначеному доказу виходячи із встановлених обставин при розгляді справи, а тільки послався на ухвалу Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 08.09.2020 року, в якій зазначено, що висновок судової почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 від 31.07.2020 є недопустимим доказом у кримінальному провадженні оскільки експерт не був повідомлений, що проводить дослідження підпису померлої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2020 року до Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України надійшла постанова про проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.07.2020 року винесена начальником сектору дізнання Компаніївського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області Волошиним В.В. у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 04.03.2020 року №12020120180000040.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 від 31.07.2020- підпис у графі Підписи сторін Орендодавець в договорі оренди землі від 22 березня 2017 року, укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою визнано як недопустимий доказ у даному кримінальному провадженні. (а.с. 134-137).

28.09.2020 року до Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України надійшла постанова від 23.09.2020 року про проведення судової почеркознавчої - експертизи винесена у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 04.03.2020 року №12020120180000040.

Відповідно до висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17.11.2020 року №4240/4241/20-27/4925-4940/20-27 в примітках питання 1 в частині того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі Підписи сторін Орендодавець _____ в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі тією особою від імені якої він зазначений, вирішуватися не буде так як дане порівняння проводилося при виконанні судово-почеркознавчої експертизи № 3210/3211/20-27 де згідно даного висновку: Підпис у графі Підписи сторін Орендодавець

---

в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою. (а.с. 39-101, Примітка а.с. 41).

Встановлені обставини свідчать, що експерт при проведені судово-почеркознавчої експертизи від 17.11.2020 року не досліджував підпис у графі Підписи сторін Орендодавець

---

в договорі оренди землі від 22.03.2017 року укладеного у с. Голубієвичі, виконано не самою громадянкою ОСОБА_4 , а іншою особою оскільки зазначений предмет дослідження уже був проведений експертом і підстав для повторного дослідження не було необхідності, виходячи із питань поставлених на дослідження

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач оспорював договір оренди земельної ділянки , оскільки ОСОБА_4 договір оренди не підписувала 22.03.2017 року, відповідно і не було вільного волевиявлення власника на укладення договору.

Позивач ставив питання про витребування спірної земельної ділянки у відповідача шляхом повернення позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач посилався, як на належні та допустимі докази на експертні висновки зроблених під час проведення судово - почеркознавчих експертиз.

На підставі оцінки доказів, наданих сторонами у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що ОСОБА_4 22.03.2017 року договір оренди не укладала та не підписувала, а тому її волевиявлення на укладення догору оренди було відсутнє.

Висновки суду першої інстанції, що висновок експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи, проведені в рамках кримінального провадження не є висновком експерта у цій цивільній справі, оскільки таке клопотання позивач не заявлялось і відповідно не можуть бути належними та допустимими доказами по справі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу . Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України .

Колегія суддів враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною другою статті 103 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Із зазначених вище норм процесуального закону, встановлених у справі обставин, вбачається, що висновки судових почеркознавчих експертиз копії яких долучені до матеріалів справи є належними та допустимими доказами, дослідженими судом відповідно до визначеного законом порядку.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи спірних договорів.

Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В даному випадку, експерти були обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про повернення земельної ділянки мотивуючи це тим, що спірний договір договір не підписувався ОСОБА_4 , умови договору нею не погоджувались, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договору, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельну ділянку, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Встановлені обставини свідчать, що позивач обрав ефективний спосіб захисту.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити.

Згідно ст.141 ЦПК при ухваленні рішення суд проводить розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Куєвда Юлії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2021 , скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до фермерського господарства Кривошея Л.Г. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Компаніївської державної нотаріальної контори Узлова-Айзіме Світлана Юріївна про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки задовольнити.

Зобов`язати фермерське господарство Кривошея Л.Г. повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 16,9742 га, кадастровий номер 3522885400:02:000:0506, яка знаходиться на території Софіївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 22.03.2017 року № 19633330, на підставі рішення державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори С.Ю. Узлової - Айзіме про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34451313 від 25.03.2017 року.

Стягнути з фермерського господарства Кривошея Л.Г. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4204 грн.

Повний текст постанови складено 13.12.2021.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: